Як і чому російський «Авангард» пасе задніх
У другій декаді січня російська преса, точніше «Новая газета», випустила відразу два гостро критичних матеріали з приводу широко анонсованої наприкінці грудня російської чудо-зброї, Wunderwaffe. А саме – ракети «Авангард». І хоч це видання вважається ліберальним, опозиційним (і певною мірою таким є), подібну щільність критики важко вважати випадковою. А якщо так, то цікаво спробувати окремо розібратися в суті того, що відбувається.
ПЕРЕДІСТОРІЯ: РАКЕТНИЙ ПОДАРУНОК ПІД ЯЛИНКУ
Презентація Володимиром Путіним ракети «Авангард» розпочалася 1 березня минулого року під час президентського послання Федеральним зборам РФ. Пам'ятайте цю яскраву подію? Члени, вибачте за тавтологію, непотрібного органу, більшу частину путінського виступу нудьгували. І тут почалися мультики!
Так звані сенатори прокинулися і з дедалі більшим інтересом дивилися недорогу анімацію про діяльність дорогих російських ракет. Правда, головними зірками ефіру тоді стали інші вундерваффе. Комплекс «Сармат», наприклад, – завдяки тому, що вражав територію, обриси якої ідентичні штату Флорида. І три нових види зброї, якими ВВП запропонував дати народні назви. (Що тут сказати: у нормальних країнах обирають президента і парламент, а в Росії – ім'я для бойового лазера. Ми детально говорили про це у тексті «Повний песець, або Гіперболоїд інженера Путіна».
Про ракетну систему «Авангард» Путін тоді сказав, що промислові підприємства вже приступили до її серійного виробництва. Це, нагадаю, 1 березня. Після цього в РФ ще кілька разів повідомлялося про завершення випробувань і запуск у виробництво (друга половина березня і червень-липень). Зараз ці повідомлення вже частково затерли, але залишки у Мережі ще можна знайти.
І ось 26 грудня 2018 року Путін з Шойгу спеціально приїхав до Національного центру управління обороною у Москві. І скомандував про остаточне вдале випробування «Авангарду». Ракета, нібито запущена з позиційного району Домбаровський (Оренбурзька область), ніби вразила ціль на полігоні Кура (Камчатка). Втім, що за «нібито» і «ніби»? Хіба ми можемо сумніватися в правдивості цих людей? Точніше, цієї людини, яка 1 березня 2018 року заявила, що ракетний комплекс запущено в серійне виробництво, а 26 грудня того ж року – що він пройшов успішні випробування.
Російський президент назвав успішне випробування ракетної системи «Авангард», «замечательным, отличным подарком стране к Новому году». Така надзвукова доставка подарунка під новорічну ялинку. Добре, хоч віртуальна. Ще Путін заявив, що програма залікових льотних випробувань комплексу завершена, і у 2019 році система «Авангард» надійде на озброєння війська, буде сформований спеціальний полк, який розпочне бойове чергування.
З тим росіяни й світ пішли на новорічно-різдвяні канікули – під фанфари телепропаганди. До народонаселення були доведені основні переваги чудової зброї. По-перше, у неї величезна швидкість – до 27 махів. (Заодно вся Росія вивчила, що таке один «мах». Це швидкість звуку. До 5-7 махів – надзвукова швидкість, а вище – гіперзвукова. Мабуть, тепер слова «Пошли, помахаемся» будуть означати – «Пошли полетаем на сверхзвуковой скорости»). По-друге, за рахунок спеціальних крилець ця ракета здатна здійснювати хаотичне маневрування, внаслідок чого її складніше перехоплювати силами ПРО. По-третє, це ракета дуже потужна, з силою заряду у 1-2 мегатони. І по-четверте, в «Авангарду» дуже велика, навіть для міжконтинентальної ракети, дальність польоту.
РЕАКЦІЯ НЕЗАЛЕЖНИХ РОСІЙСЬКИХ ЕКСПЕРТІВ: ХМ-М-М...
Наприкінці 2018 року, по свіжих слідах, коментарі з приводу «Авангарду», вкрай скептичні, встигли дати відомі російські експерти Олександр Гольц і Вадим Лукашевич.
А невдовзі після настання нового року, 5 січня, на «Эхо Москвы» у справу вступила важка публіцистична артилерія, відомий популяризатор в різних сферах знання Юлія Латиніна: «Помогала мне куча консультантов… Часть из них не хотели себя называть».
Але озвучила Латиніна прізвища трьох консультантів. І ось саме в тій послідовності, в якій вона їх назвала, в «Новой газете» (з якою також співпрацює Латиніна) з'явилися інтерв'ю з першими двома з названих експертів. 9 січня – «Куда шлепнулась боевая часть, мы не знаем. Авиаинженер Марк Солонин объясняет, что не так с проектом гиперзвуковой ракеты “Авангард”?"» . 14 січня – розмова з розробником РЛС (радіолокаційних станцій) Андрієм Горбачевським «”Пентагон в восторге!” Что собой представляет гиперзвуковой, неуловимый для американской ПРО комплекс “Авангард”?».
Розходячись в деталях, в основних положеннях обидва експерти єдині. Порівняйте їхні висновки. 1. Оппоненты, глядя на российскую шумиху вокруг «Авангарда» лишь «покрутят пальцем у виска». 2. «Никто ведь не уточняет, что в мире его потому и нет, что с боевой точки зрения он неэффективен, никто глупостей не делает – только мы».
Так, в обох інтерв'ю «Авангард» піддається аргументованій і вкрай жорсткій критиці (більш детальній у Горбачевського). Виявляється, що усі позитивні якості «Авангарду» – уявні. Заявлена величезна швидкість досягається лише на деяких ділянках польоту, але під час хитрого маневрування вона неминуче буде знижуватися у багато разів. Що полегшує можливість її перехоплення. Велика потужність одного заряду не дуже осмислена і непрагматична – краще шість малих бомб по 300 кілотон, ніж одна потужністю 2 мегатони. Сверхдальність польоту теж не настільки важлива, оскільки, як зауважив експерт: «Мы и так Северную Америку перекрываем со всех сторон. В Южную? Так у нас там вроде целей нет».
Тобто, інші не роблять подібних ракет (хоча давно могли б) не тому, що дурні, а тому що розумні. За набором зазначених якостей ракети типу «Авангард» не змінюють наявну ситуацію в ядерному протистоянні, а є безглуздою витратою грошей, спрямованою на пропагандистське використання для внутрішньої аудиторії.
ЗАМОВЛЕННЯ ВІД СИСЛІБІВ, ЩОБ ЗАОЩАДИТИ БЮДЖЕТ?
При цьому деякі деталі у послідовності подачі матеріалів і їхня нюансировка дозволяють припустити, що тут щось більше, ніж просто самодіяльність Юлії Латиніної, яка порадила рідній газеті зробити два великих інтерв'ю з її експертами (підряд, дуплетом, на одну тему).
Спочатку – Марк Солонін. Він із тих авторів, які викликають у Кремлі і наближених до нього печію, починаючи з 2004 року. Тоді вийшла його перша книга «Бочка и обручи, или когда началась Великая Отечественная война?» (вийшла, до речі, не в Росії, а саме в Україні, в Дрогобицькій видавничій фірмі «Відродження»). В ній Марк Семенович цікаво і переконливо показав, як на першому етапі війни Червона армія, що перевищує за чисельністю Вермахт більш ніж у два рази, за озброєнням і технікою – у багато разів, фактично розвалилася просто тому, що велика частина складових її військових не хотіла боротися за існуючу в країні владу (звідси образ бочки, яка розпалася за відсутності обручів).
Критичний матеріал Солоніна дали на початку, першим для затравки – для пробудження інтересу. Але від нього в навколопутінському оточенні було легко відмахнутися: «предатель» і «фальсификатор».
А от далі – матеріал Горбачевського, який більш лояльний до нинішньої влади. Зверніть увагу на заголовок його інтерв'ю. Він стверджує, що сам «Авангард», а ще більше – піарівське його роздування на порожньому місці – на благо не Росії-матінці, а Пентагону, який завдяки цьому намагатиметься вибити більше фінансування.
Горбачевський прямо дорікає путінському оточенню за те, що воно підсовує правителю галасливі витратні проекти замість того, що, на його думку, справді потребує російська армія: «Президенту дают сведения, а он же юрист, а не инженер, его легко вокруг пальца обвести <…> Отсутствие морского флота лишает нас возможности проводить какие-то локальные операции. Мы уже не можем защищать свои интересы в реальных делах. У нас даже нет кораблей, которые доставляли бы грузы в ту же Сирию. Боеприпасы и все остальное возят десантными кораблями, которые для этого не приспособлены. У нас нет главного по нынешним временам боевого корабля — эсминца, последний был сделан в Советском Союзе. У нас есть только маленькие кораблики, боевые лишь по названию. Но если президент скажет построить пять эсминцев, разве это вдохновит народ? А вот сказать, что мы построим маневрирующий «Авангард», которого нет в мире, — совсем другое дело».
З огляду на усе це, моя версія така. Ракета «Авангард» і весь галас навколо неї налякала аж ніяк не заокеанський Пентагон, а російських сислібів (системних лібералів). І не дивно. Це витратна, безглузда історія, яка здатна стрімко виснажити російські економічні ресурси. Тому сисліби усіма шляхами намагаються достукатися до Путіна, щоб він... ні, не зупинив, це вже пізно, але хоча б пригальмував гонку за такими дорогими «модернізаційними» іграшками. При тому, щоб ніхто не дорікнув системним лібералам у пацифизмі і антипатріотизмі, акуратно висунута інша мета – прагматично будувати есмінці, які простіше і надійніше пускати в справу (а також легше проконтролювати витрати щодо них).
В умовах путінської відірваності від реальності; при алгоритмі дій, коли диктатор ухвалює рішення залежно від того, хто і з якою думкою (папкою, газетою, роздруківкою) раніше до нього добіжить, ця версія здається цілком достовірною.
Олег Кудрін. Рига
