Чому Європа схиляється до націоналізму?
Ще в 2014 році Україна затвердила курс на приєднання до Європейського союзу. Але час іде, і в країнах Європи все більшу популярність набирають націоналістичні партії та євроскептики. Навіть якщо за десять років ЄС продовжить своє існування, він навряд чи буде націлений на розширення і прийом нових членів.
У багатьох країнах Європи на останніх виборах націоналістичні партії взяли значний відсоток голосів. У Фінляндії це 18%, в Австрії – 26%, Італії – 17,4%, Данії – 21%, Франції – 13%, а в Німеччині 12,6%. Що стосується екзит-полів, то станом на сьогодні в Італії права Північна Ліга набирає вже близько 31% голосів. При цьому варто врахувати, що Європейський союз будували в основному демократи, соціалісти та ліберали, тоді як націоналісти не хочуть підтримувати і як-небудь розвивати наддержавну надбудову.
Зростаюча підтримка правих партій в Європі показує, що принаймні частина людей прагне відмовитися від подальшої інтеграції в загальноєвропейський простір. Замість цього вони хочуть займатися розвитком власних держав самостійно. У даної позиції часто немає сильних економічних підстав. Так, країни витрачаються на дотації новим членам і утримання спільних органів ЄС, а також на проведення деяких політик на кшталт підтримки с/г виробників. Однак ці витрати з лишком окупаються завдяки доступу до величезного ринку та значному економічному впливу, домогтися якого не могла б жодна країна ЄС поодинці.
Особливо яскраво проблема проявила себе в ситуації з біженцями. Спочатку їх головним магнітом була Німеччина. Країна хотіла за рахунок припливу нової робочої сили підігріти свою економіку. Рішення гарне в теорії і навіть іноді працює на практиці – у випадку з Польщею і українськими робітниками, наприклад. Але коли людей з арабських країн стало прибувати занадто багато, а процес їх асиміляції показав себе невдало, довелося думати, як можна розмістити біженців в різних частинах ЄС. І тут багато хто вже не зрозумів, чому коли Німеччина так хотіла прийняти у себе біженців, але її політика зазнала поразки, тепер вони мають давати приїжджим притулок і платити щомісячну допомогу. Якщо раніше багато рішень, що приймаються подібним способом, були не дуже близькі рядовим людям – тарифи на імпорт з країн поза межами ЄС, питання монетарної політики або відносин з іншими державами, то тут конкретно зачепили їх громадянські свободи.
Індія взагалі дуже довго розвивалася закрито і на внутрішніх ресурсах. Маючи досвід тривалої протекції, країна була готова на все, щоб уникнути залежності від будь-яких іноземних партнерів. Зате тепер обидві держави реалізують те, що можуть робити гарно, і в обмін на це отримують гроші, щоб цього гарно робити ще й багато.
Тут, до речі, корисним для нас буде і Брекзит – можливо, не економічно, але політично. Слідуючи рецепту Британії, нам потрібно хоча б частково повторювати її дії по налагодженню зв'язків з ЄС не в форматі учасника чи потенційного члена союзу, а як суверенна країна із власними інтересами поза межами співдружності.
Європейські прагнення України вже давно пора розглядати не лише тактично, а й стратегічно. У тому випадку, коли через 10 років ми не стане членами ЄС, така мета поки не має для нас сенсу. Отже Україні потрібно будувати відносини на взаємовигідних партнерських засадах, а не виступати в ролі добровільного підлеглого.
Віталій Кузьмін
реклама