Не шукайте Україні месію, а огляньтеся! Роздуми на прикладі Іспанії

Одна серйозна пані недавно запитала мене – чи бачу я месію для України в Іво Бобулі. Річ у тім, що вона критикувала його за те, що балотується, а я сказав, що кожен має право обирати та бути обраним.

Цими днями в Іспанії (якраз напередодні офіційного візиту Петра Порошенка), в силу парламентських механізмів і зміни в політичному балансі, уряд лідера правих Маріано Рахоя відправлений у відставку і, автоматом, прем'єром став той, хто запропонував недовіру – лідер соціалістів Педро Санчес. Це буде правління меншості, але не буду оцінювати сам момент (як іронічно висловлювався генерал Франциско Франко, вже будучи диктатором, "робіть як я – не лізьте в політику"). Зупинюся на тому, як новий глава уряду сформував Раду міністрів.

Подивіться: доктор конституційного права; екс голова Європарламенту; прокурор (при вищому суді); суддя у відставці (четверта жінка цієї професій в усій Іспанії); фінансовий директор лікарні й екс обласний міністр фінансів; суддя – глава кримінальної палати вищого суду; спікер партійної фракції в парламенті; філософ і екс обласний міністр освіти; обласний міністр охорони здоров'я; адвокат і екс обласний міністр зайнятості; екс посол Іспанії й обласний міністр сільського господарства; економіст і екс обласний депутат; правник і екс обласний депутат; екс держсекретар і директор міжнародного інституту в Парижі; письменник; економіст і держуправлінець з досвідом у Брюселі; космонавт і науковець.

11 жінок і 7 чоловіків.

По кілька баскійців, каталонців та валенсійців, серед інших.

Значна частина – технократи. Не те, що не професійні політики, а деякі – навіть безпарітйні.

В їхні декларації можна і не заглядувати.

Так ось, месіанізм стоїть не за одною людиною. Не за президентом. А за тими, кому довіряється ланка управління.

В іспанському випадку – це люди, сформовані на регіональному рівні – або зі значними здобутками в своїй професії, або ж із досвідом на міжнародній арені.

Президент не конче має бути мудрим-генієм-месією. Він має зуміти розставити мудрих людей. І не для того, щоб їм вказувати – що робити, а для того, щоб саме вони казали, що робити.

Так повчав нас Стіві Джобс. Врешті решт, Україна – це також компанія, з 45 мільйонами акціонерів. Доля жодної компанії не залежить від одної людини, як високо вона не сиділа б. Але залежить від сукупності дій чи бездіяльності кожного.

Андрій Якубув

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства