Де та межа, за якою не можна подавати руку?
Кілька днів поспіль у різних спільнотах обговорюється одне й те саме питання. Назвемо його умовно – "червоні лінії". Звучить воно таким чином.
Часто нам доводиться сідати за стіл переговорів і співпрацювати з дуже різними людьми, у тому числі й такими, що мають цінності, дуже відмінні від наших, часом навіть неприйнятні для нас. Де є та межа, за якою цього робити вже не можна? Де та межа, за якою не можна подавати руку, не можна сідати за один стіл, не можна брати гроші на добрі справи для людей, які потребують допомоги?
Це питання пов'язане з політикою, бо через брак діалогу і довіри не можуть об'єднатися здорові сили. Це питання пов'язане з війною, яка рано чи пізно наблизиться до завершення, і настане час післявоєнного примирення і відновлення. Це питання пов'язане з бізнесом, де лише кластери, що об'єднують затятих конкурентів, можуть ефективно конкурувати на зовнішніх ринках. Це питання пов'язане з журналістикою, освітою, мистецтвом і так далі. Запитання про "червоні лінії" є важливим для всіх.
Отже, запитання до вас: що для вас "червоні лінії"? З ким би ви не сіли за стіл переговорів? В кого не взяли би гроші, якщо вони були би потрібні для рятування чийогось життя? З ким би не стали робити справу, конче необхідну для країни?
Валерій Пекар
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама