Україна-Польща: у хамських діях партнера не одне лиш роздовбайство
Бачити роздовбайство і ексцес виконавця у виклично-хамських діях партнера (йдеться про заборону в'їзду Святославу Шереметі до ЄС на фоні високих перемовин на рівні представників Президентів) - така типова позиція ховати голову в пісок. Ба гірше - це здача поодинці своїх, хто намагається захистити спільні інтереси.
Шкода читати такі оцінки дискусії з Польщею щодо збереження наших могил і вшанування наших загиблих. Позиція України, яка щойно майже через 20 років від часу перших "вальсувань" пана Пшевозніка (а якщо лічити раніше, то запрошую почитати зворушливо-обурливу історію намагань пані Анни Карванської-Байляк викопати останки чоловіка з-під картоплі на городі, щоб достойно поховати його за християнською традицією) змушена була застосувати мову мораторія - вимушений крок з метою знайти вихід.
Вихід зі становища, коли вандалізм над українськими могилами у Польщі схвалюється центральною владою у Варшаві, коли відповіді Україні про варіанти вирішення ситуації не надається, натомість вважається нормальним діяти на території суверенної держави попри вимоги її законодавства.
Коли візаві порушує дух і букву закону і обмежує свободу пересування людини, з поглядом на вирішення ситуації якої не згідні, аж цілим Європейським Союзом - це кричущий випадок використання інструментів захисту від тероризму для потреб цензури.
Ярина Ясиневич
FB
реклама