Фотоподорож: 50 тисяч історичних епізодів у Збаразькому замку

Серед них – Національний заповідник «Замки Тернопілля», у складі якого майже півтора десятка архітектурних споруд, зокрема – замків. До одного з них – Збаразького – пропонуємо здійснити фотомандрівку разом із кореспондентом Укрінформу.

«Свого часу відомий турецький мандрівник XVII ст. Евлія Челебі назвав Збаразький замок «фортецею з фортець». Оборонна споруда й нині стоїть на пагорбі у Збаражі – місті, яке вже перейшло рубіж 800-річчя з часу першої літописної згадки. А все розпочалося з того, що один із власників Збаража – Христофор Збаразький – під час своєї поїздки до Венеції замовив у архітектора Вінченцо Скамоцці проєкт укріпленого палацу-резиденції, який би виконував функції фортеці», – розповідає начальник науково-дослідного відділу Національного заповідника «Замки Тернопілля» Володимир Чайка.

Але, за його словами, хоча італієць сумлінно виконав замовлення, під час будівництва замку у 1620-1631 роках його початковий проєкт коригувався із врахуванням вимог до прикордонних фортець Східної Європи.

Так на узвишші й виріс замок із товстезними, мало не двометровими стінами, чотирма бастіонами, навколо яких був 40-метровий рів, наповнений водою та вал завширшки 23 метри. З кожного бастіону на кутах до замкового палацу вели підземні ходи.

Саму ж фортецю із навколишнім світом зв’язувала брама у двоповерховій вежі, до якої вів дерев’яний підйомний міст. Стояв він на восьми кам’яних стовпах.

«Нині ж перше, що бачать туристи, коли підходять до Збаразького замку – це, крім частково відтворених бастіонів і збережених мурів, – десятки бійниць, звідки вівся мушкетний вогонь. Близько сотні оборонців могли одночасно вести вогонь із таких амбразур, розташованих уздовж периметру мурів. Окрім того, ще кілька десятків людей могли палити з бійниць бастіонів», – продовжує історик.

У Збаразькому замку було втілено на той час найновіші досягнення фортифікаційного мистецтва. Так, уцілілі замкові укріплення свідчать, що у Збаражі було застосовано нову італійську бастіонну систему спорудження замків, популярну в Європі у XVI-XVIII століттях. Невід’ємною частиною його оборонної сиcтеми були сполучені ходами підземелля, діяв і 60-метровий колодязь, який нині можуть оглянути екскурсанти.

Улітку 1649 року Збаразький замок опинився в епіцентрі національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького проти Речі Посполитої. Ці події детально відтворені у романі Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем» та однойменному фільмі відомого режисера Єжи Гофмана, де упродовж 40 хвилин ідеться про героїчні події саме під мурами збаразької твердині.

Для туристів у «докарантинні» часи біля стін Збаразького замку часто влаштовували реконструкцію боїв того часу, коли твердиню тримали в облозі козацькі війська.

Нині про ті події та окремі епізоди щодо історії рідного краю розповідають виставкові зали замку, де розташовані понад 50 тисяч експонатів, діє біля тридцяти постійних виставок. У казематах є і кімната «тортур», і музей зброї. А ще – зали сакрального мистецтва, антикваріату, де збережено зразки меблів, годинники, музичні інструменти XIX – початку XX ст. Окрім цього, працюють зали археології, культової скульптури, козацької слави, килимарства й вишивки.

Фото: Олег Снітовський, Укрінформ