Польоти наяву, або Ласкаво просимо в майбутнє

Польоти наяву, або Ласкаво просимо в майбутнє

Аналітика
Укрінформ
Француз успішно перетнув Ла-Манш на реактивному флайборді. Зараз це здається фантастикою, а вже за кілька років, можливо, стане звичним явищем

На початку серпня усі світові ЗМІ обійшло ефектне фото, на якому французький винахідник Френкі Запата летить над Ла-Маншем, стоячи на власному винаході - флайборді (реактивний літаючий апарат) - у супроводі гвинтокрилів.

Француз пролетів у такий екстремальний спосіб 35 кілометрів від французького до британського узбережжя на висоті 15-20 метрів над водою із середньою швидкістю 120 км/год, інколи розвиваючи швидкість навіть 177 км/год.

"40-річний винахідник вилетів з місцевості Сангатта на північному узбережжі Франції. За 20 хвилин він приземлився у бухті Святої Маргарет неподалік Дувра на півдні Великої Британії. На півдорозі він зробив зупинку на човні для того, щоб дозаправитися", - йдеться у повідомленні.

Flyboard Air - це тип реактивного літака/ховерборда, що працює на п’ятьох гасових турбінах. Його винахідник - колишній французький чемпіон з перегонів на гідроциклах Френкі Запата, засновник компанії Zapata Racing - досяг рекорду, який занесли до Книги рекордів Гіннеса, за найдальший рейс на ховерборді у квітні 2016 року - 2252,4 м – тоді це було надзвичайно далеко. Нині апарата дозволяє здійснювати 10-хвилинний політ до висоти 3000 і має вантажопідйомність 102 кг (вага людини, пального та самого апарату).

Як повідомляв Укрінформ, 25 липня Запата зазнав невдачі у своїй першій спробі перетнути на реактивному флайборді Ла-Манш. День був обраний не випадково - рівно через 110 років після історичного польоту Луї Блеріо через Ла-Манш на аероплані в 1909 році.

Луї Блеріо після приземлення в Британії, 1909 рік
Луї Блеріо після приземлення в Британії, 1909 рік

Але на півдорозі Запата упав у воду, намагаючись приземлитися на човен, що чекав його на середині шляху для дозаправки.

"Це величезне розчарування, Френкі, мабуть, пропустив платформу всього на кілька сантиметрів… Ми ж практикували цей маневр десятки разів у більш важких умовах», - заявив тоді один з членів його команди на французькому телебаченні BFM незабаром після польоту.

Утім, винахідник наполягав, що його подорож була далеко не провальною: "Ми довели, що з нашим планом все нормально. Проблема зараз полягає в заправці, тому ми повинні зосередитися на заправці і зробити це знову, наступного тижня", - сказав він BBC. Власне політ над Ла-Маншем довів правоту Запати.

Нагадаємо, що Френк Запата став відомим після цьогорічного параду до Дня взяття Бастилії у Парижі 14 липня, коли він піднявся у повітря на своєму футуристичному флайборді розміром зі скейтборд, оснащеному п'ятьма маленькими реактивними двигунами, які розташовані під ногами пілота.

Річ у тім, що компанія Запата Z-AIR, отримала від французьких військових дослідницький грант у розмірі 1,3 млн. євро. В інтерв'ю радіо Франції міністр збройних сил Франції Флоренція Парлі заявила, що літальний борт може бути врешті-решт придатним, "наприклад, як літаюча матеріально-технічна платформа або навіть бойова". Однак автор повідомив, що літальний борт ще не готовий до військового використання через шум, який він створює, і складнощі з користуванням пристроєм.

У 2017 році Запата показав "Flyboard Air" армії США. Тоді ж повідомлялося, що ціна за одиницю може бути $250 тисяч. Втім, станом на липень 2019 року нічого не свідчило про серйозний інтерес американських військових до цієї технології. До речі, тут у Запати багато конкурентів – американських та світових виробників реактивних та гвинтових ранців, історію яких розпочато ще 1952 року.

Наприклад, три роки тому американець Девід Мейман з Jetpack Aviation вперше облетів навколо статуї Свободи на своєму ранцевому джетпаку JB-9, а сьогодні піднімається в повітря на модернізованій шестітурбінной версії JB-11. Його компанія фактично готова продавати JB-10, модель здатну розвивати «аж» 240 км/год і піднімати пілота на 5400 метрів. Але поки не буде стовідсоткової системи безпеки, аж до того, що при катастрофічній відмові апарату вона навіть змогла би взяти на себе управління, вихід на споживчий ринок подібним машинам закритий. Девід Мейман - наразі єдиний в світі інструктор з реактивних ранців із сертифікатом від Федерального управління цивільної авіації США. День навчання в школі, яку він відкрив нещодавно, коштує майже 5 тисяч доларів. Тож масовими польоти навіть у США стануть ще нескоро. Тим більше, що безпека польотів, коли в повітрі будуть кілька людей з реактивним струменем за спиною - питання абсолютно не вивчене. Лише в грудні минулого року Девід з іншим пілотом протестували політ парою.

Тим часом Запата вже хоче зайнятися автомобільною галуззю, ініціювавши створення сегменту літаючих спортивних автомобілів. Француз стверджує, що випробовує прототипи і планує розкрити своє найсміливіше “чудо техніки” в найближчі місяці.

«Мені потрібно закінчити будувати свій літаючий автомобіль, який я хочу представити до кінця року. Я збираюся взяти невелику відпустку, а потім - за допомогою своєї команди - працювати над цим проектом нон-стоп, щоб переконатися, що він готовий вчасно», - сказав Запата французькій новинній радіостанції BFM TV після успішного перельоту через Ла-Манш.

Нині чимало компаній вкладають мільйони доларів у спроби змусити автомобілі літати, але успіх Запати, як він вважає, дає йому перевагу: як в частині піару, так і технологічну – на флайбордах у нього вже перевірені деякі ідеї та ноу-хау. Цікаво, що при цьому Запата не збирається впроваджувати технологію в широке побутове використання, і, наприклад, боротися з Uber за сегмент літаючого таксі. Винахідник вважає, що його продукт спочатку має стати справжнім витвором технологічного мистецтва, ввібравши в себе еволюцію технології, напрацьовану у Flyboard Air.

Його «базове шасі» вже пройшло випробування, але Французьке управління цивільної авіації (DGAC) наразі не дало дозволу на польоти. Хоча цей дозвіл, який він розраховує отримати до кінця нинішнього серпня, дасть змогу команді Zapata значно прискорити дослідницьку роботу, яка втім залишається дуже утаємниченою. Запата лише пояснив, що планує використовувати вже не 5, а 10 турбін у компоновці, яка дозволить апарату нести більше ваги при швидшому ході (300-400 км/год) на відстань до 120 км.

***

З огляду на стрімкий розвиток технологій надмалої реактивної “авіації”, на думку спадають різні футуристичні сценарії та перспективи застосування. От тільки уявіть, що з часом такі технології змогли б завдати удару по українських приміських маршрутках і електричках, коли мешканці Фастова, Миронівки або Ніжина самі літатимуть до Києва на роботу. Це ж яка економія часу, і жодних ранкових та вечірніх автопробок! Ех, мрії!..

Олександр Волинський, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-