Володимир Захожай – доктор фізико-математичних наук, професор кафедри астрономії та космічної інформатики Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, відомий український дослідник в області астрофізики і зоряної статистики, фізики зірок, субзірок і екзопланет, а також зоряної астрономії, статистичної космогонії, космомікрофізики, історії астрономії. А ще він – президент Союзу планетаріїв України, віце-президент Української астрономічної асоціації, член Міжнародного астрономічного союзу та Європейського астрономічного товариства.

Володимира Анатолійовича Захожая сьогодні простіше знайти не у головному корпусі університету, де на фізичному факультеті знаходиться його кафедра, а по сусідству, на території НДІ астрономії університету імені Каразіна. Територія схожа швидше на парк або сад: зеленіють першою травою газони, дзюрчить вода у фонтанчику.

Про велику науку нагадують башти двох навчальних телескопів, причому на стіні одного з них відображена геодезична точка, яка вказує місце розташування Харкова на картах місцевості. Тут же, на алеях, – скульптурне зображення атома, сонячні години, обеліск в пам'ять про астрономів, які працювали в обсерваторії університету і загиблих в роки німецької окупації Харкова, і будівля університетського Музею астрономії, де зберігають експонати майже 200-річної давності, з часу створення кафедри астрономії.

До речі, НДІ астрономії за підтримки земляків-меценатів два роки тому справив новосілля, і тепер займає площу в 1 тисячу кв. м, тому вистачає місця і для розміщення студентських аудиторій, і наукових відділів та лабораторій. Сьогодні тут особливо багато школярів, причому це не екскурсанти, а учасники чергових Барабашовських наукових читань з астрономії, які традиційно з 1994 року проводяться за участю Малої академії наук, а сьогодні приурочені до 125-річчя з дня народження відомого харків'янина, вченого-астронома, засновника Харківської школи планетознавства академіка Миколи Павловича Барабашова. Серед учасників читань є і студенти професора Захожая. Користуючись тим, що у нас ще є час до початку читань, поспішаю поставити Володимиру Анатолійовичу запитання про його улюблену справу – астрономію і про можливості сучасної науки.

ПОЧИНАЛОСЯ ВСЕ ЗІ ШКІЛЬНОГО ТЕЛЕСКОПА

– З чого розпочався ваш інтерес до астрономії?

- Біографія моя проста: народився у Краснограді Харківської області в сім'ї службовців зі скромними прибутками. Навчався у звичайній міській середній школі №2. На щастя, у шкільному кабінеті фізики був справжній телескоп, і з 9-го класу мені дозволили їм користуватися через те, що завідував кабінетом вчитель фізики, друг мого батька.

Спочатку я спостерігав за зоряним небом, потім перечитав всю доступну астрономічну літературу, захопився науковою фантастикою, яка відкривала зоряні обрії. (Якщо вже ми – про літературні уподобання, то і сьогодні люблю пригодницьку, детективну та історичну літературу, особливо, якщо твори, як у О. Генрі, мають нестандартну кінцівку).

Батьки хотіли, щоб я став інженером або працівником культури, тому що у мене був гарний голос і я брав участь у шкільній художній самодіяльності, але у виборі професії астронома не перешкоджали. Батько, правда, попередив: доведеться вчитися все життя. Конкурс для абітурієнтів на кафедру астрономії фізфаку Харківського університету імені Горького (нині національний університет імені Каразіна) склав 7 осіб на місце, я набрав "напівпрохідний" бал і в число першокурсників-астрономів не потрапив. Однак декан фізфаку не заперечував, щоб я навчався за спеціальністю "фізика". Так я став студентом фізичного факультету. Довго ходив, просив викладачів про переведення на кафедру астрономії, поки на другому курсі не добився свого.

До речі, заяву про моє переведення підписав тоді завідувач кафедри астрономії і одночасно директор астрономічної обсерваторії університету Микола Барабашов.

- З якими вченими в області пізнання космосу ви спілкуєтеся і якими своїми досягненнями пишаєтеся?

- Мені доводилося спілкуватися з багатьма вченими Радянського Союзу. Коли ж захищав кандидатську і докторську дисертації (обидві з дослідження статистичних властивостей зірок і зоряних систем, причому докторантуру за спеціальністю "астрофізика, радіастрономія" відкрили спеціально "під Захожая", – авт.), ці вчені – з Ленінградського університету, Пулковської обсерваторії, Інституту космічних досліджень АН СРСР – мене підтримували. Зараз спілкуюся і співпрацюю з усіма вченими-астрофізиками України: Харкова, Києва, Львова, Одеси, Херсона, Івано-Франківська, Чернігова. Оскільки працюю в області фундаментальних досліджень, авторських свідоцтв і патентів у мене немає. Є 250 наукових публікацій.

Чим особливо пишаюся? У часи, коли наявність планет за межами Сонячної системи мала гіпотетичний характер, став співавтором наукового визначення планет як феномена космічних тіл, які можуть бути у Всесвіті. Був співавтором низки робіт, у яких вдалося передбачити субзірки – новий клас космічних тіл (зараз вони відкриті), вивів аналітичну формулу для ймовірної наявності планет зірок. Запропонував новий метод пошуку субзірок і екзопланет і метод визначення відстані до зірок, де як геометричну базу запропонував досліджувати річний шлях Сонця при його русі навколо центру Галактики. Запропонував і розробив основи статистичної космогонії – нового астрономічного підрозділу, де для дослідження еволюції зоряних систем використовується теорія ймовірностей та математичної статистики та елементи теорії графів – підрозділу дискретної математики. Недавня розробка стосується механізму утворення перших зірок у Всесвіті. Маю свій каталог найближчих зірок, який увійшов до світового центру астрономічних даних.

- Солідний багаж! Над чим працюєте сьогодні?

- Науковий інтерес залишається широким, періодично повертаюся до розпочатих раніше досліджень. Сьогодні ж вважаю за необхідне брати участь в оновленні застарілої навчальної астрономічної літератури. Лише протягом останнього часу опубліковано чотири книги, де я – автор і співавтор. Чекають свого видання й інші вже написані книги.

У БУДІВНИЦТВО НАЗЕМНИХ І КОСМІЧНИХ ТЕЛЕСКОПІВ У СВІТІ ВКЛАДАЮТЬСЯ МІЛЬЯРДИ

- Що вас найбільше вражає у сучасній астрономії та астрофізиці?

- Вражає чергова революція в астрофізиці. У світі величезні кошти вкладаються в будівництво великих наземних і космічних телескопів з діаметром дзеркала від 10 до 40 метрів. Ці витрати порівнюються з фінансуванням ядерних досліджень у минулому і нинішньому століттях.

Ще 25 років тому найбільшим телескопом був побудований за радянських часів на Північному Кавказі російський телескоп з діаметром головного дзеркала 6 м. Сьогодні за своїми можливостями він займає 16-е місце у світі. Вартість сучасних космічних телескопів становить не менше мільярда доларів. Ще більші кошти (понад 9,5 млрд доларів) вкладені у споруджуваний зараз космічний телескоп імені Джеймса Уеба з дзеркалом 6,5 м. Цей телескоп замінить відомий космічний телескоп імені Габбла з діаметром дзеркала 2,4 метра, який уже більше ніж 25 років проводить спостереження в космосі.

Існуючі наземні телескопи з діаметром дзеркал до 10 метрів вже є в Іспанії, Чилі, Південній Африці, їх вартість оцінюється в сотні млн доларів. В Україні таких телескопів немає.

Астрономічна техніка нового покоління з суперчутливими детекторами електромагнітного випромінювання видимого, інфрачервоного та міліметрового діапазону хвиль дала можливість здійснювати спостереження на зовсім іншому рівні. Це дозволяє реєструвати випромінювання зірок низької світності, екзопланет (планет біля інших зірок), навколозоряних дисків, субзірок як проміжних об'єктів між зірками та планетами, які були передбачені ще у 1980 році, і мені теж пощастило в цьому брати участь. Сьогодні роботи у галузі вивчення і пошуку екзопланет і субзірок проводяться в міжнародній кооперації. Підкреслю, що українські вчені беруть участь і в наглядових, і в теоретичних роботах в цій галузі досліджень.

- А які технічні засоби є в Україні?

- Розквіт дослідження космосу в нашій країні припав на 70-80-ті роки ХХ століття. Досі найбільший телескоп в Україні з діаметром дзеркала 80 см працює в Одесі. У нашому НДІ астрономії є телескоп з діаметром дзеркала в 70 см, він встановлений на спостережній станції поблизу селища Гракове під Харковом. Поруч з базою знаходиться і найбільший у світі радіотелескоп УТР-2 Радіоастрономічного інституту НАН України (РІНАНУ). Цей радіотелескоп працює на метрових і декаметрових хвилях. Найкращий в країні телескоп з діаметром дзеркала в 2,6 м залишився в Криму... Сподіваємося, що він, як і Крим, згодом знову буде нашим.

- Які невирішені завдання залишаються перед астрономами?

- У кожному з напрямків астрономічних досліджень є невирішені завдання. В астрофізиці, космогонії та космології залишається невідомою природа темної матерії і темної енергії, на частку яких припадає 96% усієї матерії Всесвіту.

Темну енергію відкрили лише 20 років тому, і її прояв пов'язують з законом Всесвітнього відштовхування. Є гіпотези і щодо того, чим саме може бути темна матерія. Фізики пропонують як складові цієї матерії ще невідомі елементарні частинки, які проявляються гравітаційно, але не взаємодіють з електромагнітним випромінюванням. З астрономічних об'єктів як складових темної матерії найкраще підходять чорні діри, які утворилися з перших зірок – і я прихильник такої ідеї. Можливо, у ХХІ столітті проблеми природи темної матерії і темної енергії вдасться вирішити.

КОСМОС МОВЧИТЬ В РАДІОДІАПАЗОНІ

- Чи є життя на інших планетах, і що в цьому плані відкрито нового?

- Пошук життя в космосі здійснюється вченими різних країн світу з кінця 1950-х років. Був запропонований і реалістичний спосіб зв'язку з позаземними цивілізаціями за допомогою радіосигналів. В цей же час американський радіоастроном Френсіс Дрейк запропонував свою формулу для підрахунку кількості позаземних цивілізацій – як в нашій Галактиці, так і за її межами.

Науковий підхід до вирішення проблеми пошуку позаземних цивілізацій дозволив за останні 60 років вирішити всі астрономічні завдання, які необхідні для їх виявлення. Вчені навчилися виявляти планети біля зірок, відкриті землеподібні планети, частина з яких знаходяться в так званих "зонах проживання", де вони прогріті своєю зіркою настільки, що у них є умови для перебування води в рідкому стані. Якщо вік таких планет перевищує 1-2 млрд років (чого за земними мірками достатньо для зародження життя), є всі підстави для припущення, що там може бути життя. І такі екзопланети вже відкриті як у Галактиці в цілому, так і на околицях Сонця.

Загалом відкрито до сьогодні більше 3-х тисяч планетних систем, що включають більше 4-х тисяч планет. Але в той же час слід констатувати, що поки явних слідів життя, у будь-якому разі у Сонячній системі, не виявлено. Не виключено, що воно є на деяких супутниках планет-гігантів. Зокрема, на супутнику Сатурна – Титані – виявлена, як і на Землі, азотна атмосфера, а річки та озера складаються з рідкого метану. Можливо, там є своє специфічне життя.

За межами Сонячної системи позаземних цивілізацій поки не виявлено. Космос мовчить в радіодіапазоні. Зараз будуються великі наземні телескопи з діаметром дзеркал від 25 до майже 40 метрів, які дозволять досліджувати атмосфери таких екзопланет і, можливо, дати відповідь, чи є там життя чи ні. Такі відкриття слід очікувати вже у середині наступного десятиліття. В цьому напрямку на межі астрофізики та біології виник новий напрямок – астробіологія, мета якої – проводити дослідження в цій області.

- А що ви думаєте про Творця? Чи відзначає наука його присутність?

- У Всесвіті, за яким ми спостерігаємо, закони фізики одні й ті самі, тільки вони проявляються по-різному, в залежності від умов, в яких знаходиться конкретний астрономічний об'єкт. Складання докладних зоряних карт дозволило встановити місцезнаходження Землі у Всесвіті. Вивчення ж походження баріонної матерії, з якої і ми складаємося, а також її еволюції, дозволило зрозуміти і описати, як виникли перші зірки і галактики, як виникла наша галактика – Чумацький Шлях, як еволюціонують окремі космічні об'єкти та Всесвіт в цілому, що їх чекає в найближчому і віддаленому майбутньому.

Багато деталей ще не зовсім зрозумілі, але загалом така картина розвитку світу вважається правильною, логічною і відповідає нашим уявленням про загальні закони природи. Тут Бога важко знайти.

Але не забувайте, що є ще 96% темної матерії і темної енергії, про яких я згадував. Чи може там бути щось, до розуміння чого ми ще не наблизилися? Може. Це стосується ще не відкритих законів природи і невідомих форм матерії. Але сьогодні вчені відповідають лише за те, що вже відкрито.

АСТРОНОМІЯ УСПІШНО РОЗВИВАЄТЬСЯ В БАГАТИХ КРАЇНАХ

- Що скажете про майбутнє поколіннч вчених-астрономів? Як ви оцінюєте потенціал студентів кафедри астрономії?

- Одразу скажу, що держзамовлення на фахівців у сфері астрономії – 25 чоловік на всю Україну. Для астрономічних кафедр, і нашої в тому числі, обирають кращих з кращих. На нашій кафедрі ми залучаємо студентів до наукової діяльності, як правило, вже з 2-3-го курсу, коли вони починають працювати індивідуально з професорами і доцентами, а також – з науковими співробітниками нашого НДІ астрономії і РІНАНУ. Про результати своєї роботи вони доповідають на наукових конференціях різного рівня: університетських та всеукраїнських. На старших курсах у них з'являється можливість їздити і закордон. Є приклади, коли вони залишаються працювати за кордоном.

Астрономія – наука, яка вимагає терпіння і професійних знань. Як викладач, намагаюся зміцнити студентський інтерес до майбутньої професії авторськими лекціями про будову Всесвіту, його еволюцію. Важливо ставити перед студентами питання, на які в науці ще немає відповідей. Ці ж лекції, між іншим, читаю і майбутнім фізикам, і майбутнім філософам. Переконаний, що ці питання цікавлять кожну освічену людину.

У плані вдосконалення навчання студентів співпрацюємо з профільними кафедрами в республіках СНД, зокрема, з університетом імені аль-Фарабі в Алмати, а також з університетом у Словаччині. В області наукових досліджень співпрацюємо з університетами ближнього зарубіжжя, а також США, Німеччини, Франції, Польщі, Китаю.

Щодо наукових досягнень... На розвиток досліджень в астрономії потрібні мільярди гривень, яких у України немає. Астрономія успішно розвивається в багатих, розвинутих країнах, де створюються великі астрономічні технічні засоби і виводяться на орбіту космічні телескопи. У плані технічних засобів ми відкинуті на півстоліття назад, а щодо суспільної свідомості, особливо в період субсидій, які лише підтверджують, що людина не може сама себе прогодувати, – на двісті років, мало не в епоху феодалізму.

Астрономія – це не тільки теорія, але й астрономічні спостереження. Програми спостережень потребують підготовлених фахівців. Якщо немає засобів для їхньої підготовки, вчені їдуть за кордон, де можуть себе реалізувати.

Між іншим, українські фахівці за кордоном мають успіх, тому що вони підготовлені на базі сформованих астрономічних і фізичних шкіл, а вони в Україні і сьогодні знаходяться на світовому рівні. Інша річ, що відтік висококваліфікованих фахівців пов'язаний з тим, що спостережна база в Україні відповідає критеріям середини, а то і 30-х років минулого століття.

Є й інша проблема. Багатьох здібних випускників шкіл батьки не пускають вчитися на фізико-математичні факультети через малу зарплатню, яка чекає їхніх випускників, які зважилися піти в науку. Парадокс: найцікавіша, на мій погляд, професія стає непрестижною.

- Про астрономію все зрозуміло. А про астрологів? Чи можна їм вірити?

- Мені доводилося зустрічатися з людьми, які називають себе астрологами. Такої науки не існує. Це як ворожіння на картах або кавовій гущі. Астрологів з астрономією ріднить лише складання календаря на базі астрономічних спостережень. В астрології "календар людини" будується за датою народження і розташуванням космічних об'єктів на небі, насамперед, планет Сонячної системи. Деякі астрологи "підключають" для пророкувань центурії Нострадамуса. Але це зовсім інший феномен.

Нострадамус, як і Мессінг, і Ванга, – "щось бачили". Нострадамус, наприклад, будував свій календар передбачень, "прив'язуючи" прихід подій до певного розташування світил на небі.

Ці неординарні люди не були астрологами. Їхній феномен – у тому, що їм був доступний для бачення світ з невідомими для нас законами. Той же Мессінг хотів дослідити свій феномен, але не склалося... Тому вірити чи не вірити астрологам – вибір людини. Вчені у передбачення астрологів не вірять через відсутність наукової основи.

ПРО ПЛАНЕТАРІЇ ТА АМАТОРСЬКУ АСТРОНОМІЮ

- Залишилося тільки одне запитання: як у нас справи з популяризацією знань про космос, тобто, з планетаріями?

- Почну з Харкова. У нас планетарій побудований у 1957 році з ініціативи академіка Барабашова, який у 60-ті роки, також ініціював і будівництво вже згаданої спостережної станції НДІ астрономії поблизу Гракового. Планетарій сьогодні відіграє головну роль у популяризації в регіоні знань про астрономію і досягнення в галузі космонавтики. Раніше цими питаннями також займалося товариство "Знання", але через низку причин воно переживає в Харкові не найкращі часи.

У нашому планетарії поряд з виставковим залом є добре оснащений зоряний зал. У 2017 році в Харкові почало використовуватися сферичне кіно, коли рухоме зображення проектується на купол планетарію. Наш планетарій – один з найкращих в Україні, його щорічно відвідують близько 150 тисяч жителів Харкова і гостей міста.

В Україні загалом раніше діяло 15 стаціонарних планетаріїв, зараз – шість: у Києві (найбільший), Харкові, Херсоні, Вінниці, Черкасах, Дніпрі. Ще один – Донецький – залишився на неконтрольованій території. За часів СРСР в тій же Харківській області діяло 3 планетарії, в тому числі, в Ізюмі, де колись процвітав оптико-механічний завод, який сьогодні, як відомо, банкрут.

Суспільний інтерес до астрономії великий, як результат, вже відкриваються так звані малі планетарії у вишах країни: в Ужгороді, Чернігові та Умані. Створено планетарій в парковій зоні в Миколаєві. З'явилися і приватні планетарії, і хоча це чисте підприємництво, на зразок пересувних цирків шапіто, але і вони знаходять своїх відвідувачів.

Астрономія – одна з небагатьох наук, де у спостереженні за небом за допомогою найпростіших телескопів беруть участь і непрофесіонали. Любительська астрономія робила і робить свій внесок у проведення важливих астрономічних спостережень, таких як, наприклад, відкриття комет, моніторинг змінних зірок.

Сотні фахівців прийшли в науку завдяки тому, що починали з використання шкільного телескопа для астрономічних спостережень. Як, втім, і учасники Малої академії наук і нинішніх Барабашовських читань. Нехай їх буде більше – простих любителів астрономії, з яких виростуть, як ми сподіваємося, справжні професіонали.

Світлана Лігостаєва, Харків

Фото: В'ячеслав Мадієвський, Укрінформ