Марк Фейгін, громадський захисник Романа Сущенка
Я не залишаю надій повернутися в адвокатську професію
09.09.2019 14:30

Отже, кореспондент Укрінформу на волі, в Києві. Спілкується з сім'єю, з колегами по роботі. І вже заявив про те, що після трьох років у російській в'язниці повертається в журналістику. Але це в Україні і в журналістиці. А в Росії і в адвокатурі у його захисника Марка Фейгіна ситуація зовсім інша. Під час «справи Сущенка» 24 квітня 2018 року Фейгіна позбавили адвокатського статусу. Таким чином, саме цей кейс став останньою справою в його практиці. І це само собою - привід підбити деякі підсумки і розповісти про плани на майбутнє.

У НЕДІЛЮ П'ЯТЬ ГОДИН СПІЛКУВАЛИСЯ З РОМАНОМ СУЩЕНКОМ

- «Справа Сущенка», ваша остання адвокатська справа, завершена. Що ви можете сказати з цього приводу, які підбити підсумки?

- Тут є кілька аспектів, про кожен з яких варто сказати окремо. По-перше, щодо процесуальних питань. В умовах диктатури, відсутності в Росії незалежного суду вдалося добитися вироку в 12 років за особливо тяжкою статтею, в якій «вилка» від 10 до 20. Але і ці 12 років моєму підзахисному відсиджувати, слава богу, не довелося. Його відпустили, помилували, за фактом - обміняли після приблизно 3 років перебування у в'язниці. Це теж багато, безсумнівно, це важке випробування. Але це не 12 і тим більше не 20 років. Це, без сумніву, теж можна вважати успіхом для мене як захисника. Тим більше, що це логічне продовження інших успішних кейсів з моєю участю (не «виправдувальний вирок», що в нинішній Росії неможливо, а «порятунок» підзахисного): справа Ільмі Умерова, справа Надії Савченко.

І третій аспект - це не випадково, що мене позбавили адвокатського статусу саме під час процесу Сущенка. Російська сторона вважає його полковником української військової розвідки. І в їхній картині світу моя робота по цій справі переповнила їхню «чашу терпіння». У неділю ми п'ять годин розмовляли з Романом, вже на свободі. Він розповів, що під час одного з останніх спілкувань його в Лефортово з оперспівробітниками цього СІЗО (формально вони працівники ФСВП, але ні для кого не секрет, що саме Лефортово має особливі відносини з ФСБ) зайвий раз переконався в тому, що Фейгіна вони ненавидять і бояться. Не як юриста, захисника - у російській системі правосуддя це не страшно. А як публічної особи. І зі мною в такій якості вони не хочуть зайвий раз зв'язуватися. Саме тому, саме зараз і в ході цієї справи я був виведений за межі адвокатської діяльності. Адже я не займався кримінальними або економічними справами, а лише політичною адвокатурою. Що передбачає максимальну публічність процесу.

- Ви не раз казали, що адвокатура в Росії померла. Однак сьогодні, у зв'язку з протестами у Москві, інших містах Росії є певний спалах соціальної активності. Волонтери, інтегровані сайтом «ОВД-инфо», відстежують, хто де заарештований, куди доставлений. Ці списки вивішуються в Мережі і до затриманих направляються адвокати. Як ви оцінюєте це явище?

- Тут слід розрізняти адвокатуру як інститут та окремих адвокатів як небайдужих, соціально активних людей. Як незалежний інститут в поліцейській державі - адвокатура померла. Хочу сказати, що завдання розібратися з такою, фрондуючою адвокатурою, було поставлено ще перед Сурковим у 2000-х роках. Вирішити відразу не вдалося. Тим більше в середовищі московської адвокатури, найчисленнішої та такої, яка дотримується традицій. Ще у 2010-х роках президент адвокатської колегії Генрі Рєзнік багато працював над тим, щоб зберегти такий стан речей. Не все йому вдавалося, в тому числі з об'єктивних причин, але він старався і робив що міг. Тому що Рєзнік був, образно кажучи, по цей бік фронту, у нашому окопі. А зараз все більше тих, у тому числі в керівництві адвокатури, хто однозначно висловлює позицію влади. Але, повторюся, навіть Рєзніку не все вдавалося. Він, наприклад, нічого не міг зробити, щоб відстояти Навального як адвоката. Того позбавили статусу після вироку за надуманою справою «Кіровлісу» (у цій справі гроші, отримані бізнесменами за виконану роботу, вважалися вкраденими, - ред.).

АДВОКАТУРА — ПОМЕРЛА. АДВОКАТИ — ЖИВІ

- Добре, зафіксували смерть адвокатури в колишньому статусі незалежного інституту. Але ви починали говорити і про інший бік питання.

- Так, загалом адвокатура сьогодні підконтрольна владі, але водночас є окремі незалежні і дуже хороші адвокати, такі як Еміль Курбедінов, Вадим Прохоров. Але вони, і такі як вони, більше не визначають обличчя адвокатської корпорації. Багато адвокатів займаються захистом у неймовірних, абсурдних справах в рамках «московської справи» (московські протести 27 липня, 3 і 10 серпня, - ред.). Але хочу звернути увагу, як усі сьогодні уникають самого визначення «політичний адвокат». Частково це пов'язано з тим, що російська влада зараз дуже болісно реагує на все «політичне». Але, з іншого боку, для цього є й об'єктивні причини. За нинішнього режиму адвокати поставлені в таку ситуацію, що політична адвокатура в широкому розумінні, в повному обсязі неможлива. Можливе лише використання її окремих методів, прийомів.

- Поясніть, будь ласка, на прикладі?

- Ну от, скажімо, я говорив про важливість публічності в політичній адвокатурі. Вона й сьогодні важлива. Ось ті 11 осіб українських політв'язнів, які потрапили в список на обмін (окрім 24 військовополонених моряків, які стали для Москви великою проблемою у зв'язку з рішенням міжнародних судів) - чому вони опинилися у списку? Насамперед тому, що їхні імена були на слуху, були важливі для громадськості, в тому числі міжнародної.

Але з іншого боку, публічність сьогодні вже не має колишньої універсальної цінності, про що говорять буквально усі вироки за «московською справою». Яскравий приклад: 5 років колонії за один твіт, в якому заклику до насильства реально немає (справа блогера Синиці, який виказав припущення про небезпеку, яка може загрожувати дітям росгвардійців, - ред.). Ну, очевидно ж, що це неправильно, що такого не може, не повинно бути. А це є. І всі знають про це. І публічність вже не рятує від такого дикого вироку.

- Ви оскаржили позбавлення вас адвокатського статусу в ЄСПЛ. Якісь новини з цього приводу маєте?

- Уточню, я оскаржив рішення суду, який відмовився скасувати незаконне рішення Адвокатської палати про припинення мого статусу. Не раз вже докладно розповідав про політичну заангажованість цієї історії і тому вважаю, що у мене дуже високі шанси на позитивне рішення ЄСПЛ. Однак проблема цієї інституції в тому, що вона завалена справами, тому на розгляд справи і винесення рішення у ній йдуть роки і роки. Але ж це роки мого життя! Тому я сьогодні маю займатися суспільно значущими справами. Зараз вирішую, якими саме... Але при цьому я не залишаю надій повернутися в професію. І рішення ЄСПЛ, і політичні зміни в Росії - усе це ще може збігтися.

ГОТУЄТЬСЯ УКРАЇНОМОВНИЙ ВАРІАНТ «СПИСКА ПУТИНА»

- Якщо говорити про суспільно значущі справи, якими ви вже займаєтеся, можна згадати роботу у Форумі вільної Росії (ФВР), зокрема, ведення проекту «База данных “Список Путина”».

- Так, це серйозна історія. Сьогодні це дуже великий проект, в рамках якого проводиться гігантська робота. Адже складаються і розглядаються досьє, довідки на тисячі персоналій. Усе це потрібно перевіряти, перепровіряти. До цього залучені десятки людей. Складнощів виявилося багато. От, скажімо, включення в санкційні списки російських суддів, які проголошують зараз усі ці дикі вироки за «московською справою». Вкрай складно скласти навіть біографічну довідку на них, знайти їх фотографію (за російським законом суддів заборонено фотографувати, - ред.). За нинішнього рівня секретності ще складніше включити в санкційний список співробітників ФСБ. От, скажімо, генерал Сєдов (з 2006 року - начальник Служби з захисту конституційного ладу та боротьби з тероризмом ФСБ РФ, - ред.). «Генерал Сєдов» - не здивуюся, якщо у нього є ще штук п'ять паспортів з іншими такими ж простими прізвищами. Але інформації про нього дуже мало. А нам для досьє необхідні відкриті і такі джерела, що перевіряються... Втім, хочу зазначити, що більшу частину роботи за «Списком Путина» веде виконком ФСР. За мною ж в основному - креативна робота з просування проєкту.

- Які новини є в цьому напрямку?

- Ми хочемо зробити українську версію бази даних «Списка Путина», що, по-моєму, дуже важливо. Українське питання на сьогодні ключове. Це важливо саме для української аудиторії. Вашій країні, яка постраждала від дій Кремля, просто необхідно мати набір подібних досьє. При цьому хочу підкреслити, що ми не конкуруємо з сайтом «Миротворець». У нас різні критерії відбору і різні аудиторії, до яких ми апелюємо для прийняття рішення. Ми багато працюємо з Конгресом США, з парламентами західних країн.

До речі, кілька слів з приводу англійської версії «Списка Путина». Тут також багато роботи, оскільки в ній поки є матеріали лише за основними статтями. Думаю, у цьому випадку нам доведеться звернутися до професійних перекладачів.

- Не вистачає волонтерів?

- Волонтери є. Але на відміну від української версії, де практично все можна вибудувати на їхній роботі, юридично коректний переклад подібних текстів англійською - це набагато складніше. Але справа ця є дуже важливою. Треба пояснювати на Заході, як функціонує путінський режим, хто і яку роль у ньому відіграє. Великий прорив трапився б, якби нам вдалося добитися прийняття санкцій проти кремлівських пропагандистів, таких як Соловйов і Кисельов. Щоб вони, і такі як вони, більше не могли ховатися за званням журналіста.

- Сьогодні, коли «кейс Сущенка» закритий, і він опинився в Україні, можете повідомити якісь закулісні деталі.

- Ну, що сказати... Цікаво, наприклад, що з кіровської колонії в Москву Романа перевезли ще 14 серпня. Причому, зазначу, літаком! Чому так? Тому що різними способами мені вдалося зробити його справу широко відомою, публічною. У цьому сенсі всюди, де він перебував, Роман був, так би мовити, «зоряним» в'язнем. Втім, про важливість публічності у таких процесах ми вже говорили...

Якщо говорити про юридичний бік справи, то Сущенка помилували і на 20 років заборонили в'їзд на територію Російської Федерації. Про це йому повідомили в СІЗО. Однак указ, наскільки я знаю, ніде не публікувався. Мабуть, він секретний

Але не думаю, що подробиці у цьому випадку варто розповідати мені, тут краще почути самого Романа Сущенка. В середині цього тижня у нас планується пресконференція в «Укрінформі». І там буде багато цікавого для тих, хто захоче дізнатися подробиці.

Олег Кудрін

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-