Вирок журналісту Сущенку, або Як 12 років пришивали білими нитками
Власкор “Укрінформу” в Парижі Роман Сущенко вже понад півтора роки (а якщо точніше - 20 місяців) перебуває в московському слідчому ізоляторі “Лефортово”. Його затримали 30 вересня 2016 року в Москві, куди він прилетів провідати родичів. У ФСБ РФ заявили, що затриманий український журналіст нібито є кадровим співробітником Головного управління розвідки Міноборони України: “Роман Сущенко цілеспрямовано збирав інформацію, що становить державну таємницю, відомості про діяльність Збройних сил і військ Національної гвардії Росії, витік яких за кордон міг завдати шкоди обороноздатності держави”.
У Міноборони України спростували всі заяви ФСБ, надавши відповідні документальні докази. Але російське слідство їх до уваги прогнозовано не взяло. Захист Сущенка постійно наголошував (і наголошує), що справа сфабрикована, а всі звинувачення - бездоказові та не витримують критики. Україна в тандемі з міжнародною спільнотою неодноразово адресно зверталася (і звертається) до Путіна з вимогою якнайшвидше звільнити Романа. Утім, поки що все безуспішно (хоча й не безперспективно). Москва продовжує грати свою “гру”: нічого не бачу, нічого не чую. А в понеділок, 4 червня, московський суд виносить вирок нашому колезі.
Мусимо констатувати, що подібні справи - шиті білими нитками, при цьому шиті косо-криво - стали вже незмінною традицією російського “правосуддя”. Тобто, справа Сущенка — лише одна із численних справ українських політичних в’язнів Кремля, а, власне, сам Роман - ще один заручник, аргумент в якихось подальших перемовинах.
В інтерв’ю “Укрінформу” громадський захисник Романа Сущенка, нещодавно позбавлений статусу адвоката, Марк Фейгін розповів, що вся ця дивна справа, закрита через оголошену в ній “державну таємницю” (повного тексту вироку Фейгін не бачив - в суді оголосили тільки вступну та резолютивну частини вироку, - ред.), від самого початку йшла нерівно: “Вона то прискорювалася, то сповільнювалася, на що, мабуть, впливали якісь невідомі нам резони російської влади. Так було і в самому фіналі – пауза в місяць між двома останніми засіданнями. Зате після цього – строк, відведений на підготовку і написання вироку – лише чотири робочих дні”.
Як повідомляє російське онлайн-видання “Коммерсант” з посиланням на джерела, в ФСБ вважають, що Сущенко, який прилетів у вересні 2016 року з Парижа у Москву до двоюрідного брата, використовував свою відпустку для збору інформації. “Нібито випускник військового училища Сущенко, який мав звання полковника, працював на українську розвідку під прикриттям журналіста. Його, за версією слідства, цікавили структурні подробиці незадовго до цього створеної Росгвардії”, - пише видання. Крім того, в публікації “Коммерсанта” йдеться про те, що “пан Сущенко, як вважають в ФСБ, намагався з'ясувати у колишніх російських військових, можливий чи ні новий наступ з “ДНР” на Маріуполь”. Тобто, Сущенко дізнавався про це не в Донецьку, і навіть не в Луганську, а безпосередньо в Москві? Про що взагалі ця пісня, журналісти “Коммерсанту” палять «контору», вказуючи на прямий зв’язок Кремля з так званими ДНР/ЛНР?
Власне, а далі - російське “правосуддя” винесло свій абсурдний вердикт. Що саме і в кого «вивідував» Сущенко – і близько невідомо, свідок, схоже, в обвинувачення взагалі був один. Так взагалі можна засадити кого завгодно, і це – звична практика російської «Феміди».
“Сущенка Романа Володимировича визнати винним у вчиненні злочину і призначити йому покарання у вигляді 12 років позбавлення волі. Місцем відбування покарання призначити виправну колонію суворого режиму. Термін відбування обчислювати з 4 червня 2018 року. Зарахувати у строк відбування покарання утримання Сущенко під вартою з 30 вересня 2016 по 4 червня 2018 року”, — зачитав вирок суддя Мосміськсуду Олег Музиченко.
Крім того, суд ухвалив після вступу вироку в силу повернути Роману Сущенку документи, вилучені у нього під час арешту, і конфіскувати диктофон, на який записувалася єдина (!) розмова з колишнім однокашником, російським військовим, на користь ФСБ. Як розповідає Марк Фейгін, вирок Роман зустрів без слів і емоцій: “У відповідь на запитання про те, чи все йому зрозуміло, лише кивнув головою”.
Вирок Мосміськсуду можна буде оскаржити у Верховному суді РФ протягом десяти діб з дня проголошення. Захист Сущенка подаватиме скарги, але, переконує п. Фейгін, ця історія може затягнутися надовго.
“Вже почалося літо. А з досвіду відомо, що на літній період подібні історії завмирають (тим більше, нагадую, що у мене поки немає повного тексту вироку). Тому три місяці випадають, і ймовірно проходження другої інстанції може затягнутися десь на півроку”, - каже він, додавши, що наразі сам факт винесення вироку дає можливості розпочати вирішальні переговори щодо обміну Романа Сущенка. Один із можливих варіантів, наприклад, на засудженого в Україні директора “РІА Новини Україна” Кирила Вишинського. Марк Фейгін вважає, що, судячи з того, як багато кажуть про нього в російських медіа, у його поверненні, в принципі, зацікавлені. Власне, адвокат Вишинського Андрій Доманський нещодавно заявив, що також не виключає такого обміну. Але. По-перше, окрім нашого колеги Романа Сущенка, в “черзі на обмін” стоять й інші українські бранці. Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Станіслав Клих, Володимир Балух... Рятувати є кого - список довжелезний. Важко навіть уявити емоції, які відчувають відповідальні за це люди. По-друге, потрібно також розуміти, що навіть попри ймовірність обміну, все залежатиме від Москви, яка, нагадаємо, вже двічі відповідала відмовою на пропозицію Києва щодо обміну 23 російських громадян (військовослужбовців і співробітників спецслужб РФ) на українських політв’язнів. Чи відмовить утретє?.. Невдовзі в Росії має відбутися Чемпіонат світу з футболу, який Україна бойкотуватиме, до чого закликає увесь цивілізований світ. Наразі ж відомо, що вище керівництво 6-ти держав — Англії, Польщі, Японії, Швеції, Ісландії та Данії - планує обмежити до мінімуму будь-які контакти з російською владою. Відтак, можливо, і не виключено (але, водночас, у це слабо віриться), що Путін за прикладом Гітлера, який на час проведення Олімпіади-36 наказав (тимчасово) зупинити репресії й погроми, проявить “жест доброї волі”, тобто, випустить, якщо не всіх, то хоча б одного українського бранця з-за ґратів.
Мирослав Ліскович. Київ
Фото на першій сторінці: Роман Цимбалюк