Афери великого футболу

Афери великого футболу

Огляд
Укрінформ
Дивні трансфери, підроблені паспорти та хабарі від агентів.  

Там, де крутяться великі гроші, обов'язково знайдуться ті, хто захоче відламати свій шматок пирога. Футбол в цьому плані не виняток. Дивні трансфери, чорні каси, підроблені паспорти,  фіктивні шлюби, хабарі від агентів - на жаль, все це є частиною бізнесу під назвою футбол. Максим Розенко згадав афери, до яких мали стосунок українські клуби чи гравці. Іноді у якості постраждалої сторони.

Як Саленко в Тель-Авів їздив

У послужному списку кращого бомбардира чемпіонату світу-1994 Олег Саленка не знайдеш команди «Маккабі» Тель-Авів. Однак саме «Маккабі» в 1993 році викупило трансфер нападника у київського «Динамо».

«Логроньєс» в 1992 році орендував мене у «Динамо» на півроку. Також підписали протокол про наміри, в якому вказали суму мого трансферу - 1 мільйон доларів - в разі, якщо іспанський клуб захоче мене викупити. Для цього мав добре зарекомендувати себе в чемпіонаті Іспанії. Але коли за шість місяців практично самотужки залишив команду в елітному дивізіоні, моя трансферна ціна зросла і, на думку «Динамо», склала вже три мільйони.  

«Логроньєс» відмовилися платити такі гроші, посилаючись на цифри в попередньому договорі. До згоди сторони прийти так і не прийшли. І тут мій тодішній агент Піні Захаві, який доклав руку до більшості трансферів в Західну Європу радянських футболістів першої та другої хвилі, провернув невелику аферу. Зіграло свою роль і те, що в київському «Динамо» тоді змінювався власник клубу - Віктора Безверхого змінив Григорій Суркіс.

Олег Саленко у складі
Олег Саленко у складі "Логроньєса"

Я не знав усіх подробиць, але тепер розумію, що Піні зі своїми спільниками вирішив трохи нажитися на моєму трансфері. У підсумку замість повернення в Іспанію я спочатку поїхав підписувати контракт на Землю обітовану. У Тель-Авів прилетів на три дні - пройшов медобстеження, поговорив з президентом, який знав про аферу. У підсумку «Маккабі» купив мене за мільйон, а «Логроньєс» через три дні продав за два. Люди, які брали участь в цій складній операції, заробили непогані гроші», - згадував в розмові з автором цих рядків Олег Саленко.

Справжній резонанс в іспанській пресі викликало повідомлення, що Олег Саленко вже в статусі кращого бомбардира «Логроньєс» отримував просто смішну зарплату - 400 доларів на місяць. Судячи з усього, Піні Захаві дуже «професійно» опікав нападника.

«Це так обходили податки. Подібне в Іспанії на той час зустрічалося часто-густо. Із зарплатою в «Логроньєсі» у мене було все в порядку - пам'ятаю, за останній сезону заробив близько 250 тисяч доларів чистими. Для 1994 року це хороші гроші. Але податки в Іспанії досягали майже 50 відсотків, тому основну частину зарплати я отримував з чорної каси», - зізнається нам Олег.

Читайте також: Сергій Скаченко, екснападник збірної України

Як Леоненко тікав з Москви у Київ

На зорі 90-х на пострадянському просторі були не такі вже і поодинокі випадки, коли футболіст по-англійськи залишав розташування свого клубу, починав тренуватися і грати в новій команді. І тільки якщо над новачком нависала реальна загроза дискваліфікації, новий роботодавець виходив на контакт з колишнім роботодавцем гравця. Навесні 1992 року багато шуму наробила втеча нападника московського «Динамо» Віктора Леоненка в столицю України. Ймовірно, що київське «Динамо» вирішило домовлятися з московськими одноклубниками про трансфер Леона вже по факту - після того, як Віктор почав тренуватися в Києві. Відзначимо, що на момент втечі Віктор з п'ятьма голами лідирував у списку бомбардирів чемпіонату Росії, який щойно стартував.

«У Москві у мене квартира була поруч зі стадіоном - через дорогу. Якраз робив в ній ремонт. Цим і скористався - під виглядом ремонту упакував газову плиту й інші речі. З Києва за мною приїхала вантажівка, куди всі мої речі і склали. Я теж в авто сховався. На той час мав дві машини, але без водійських прав. На російсько-українському кордоні боявся, що мене знайдуть і розсекретять -  ніби я комусь був потрібен.

Віктор Леоненко
Віктор Леоненко

У Москві  майже всі знали, що я хочу в Київ. У клубі намагалися мене утримати - тягали по якимось депутатам, які мені щось розповідали. Газзаєв умовляв більше всіх. Говорив, куди ти їдеш, у тебе ж маленька дитина, а там радіація, Чорнобиль. Я його розумію - кому хочеться втрачати на рівному місці хорошого гравця. Вже після переїзду мені в Києв почали телефонувати незнайомці з кавказьким акцентом і з металевими нотками в голосі радили повернути отриманий в Москві ВАЗ 21-07», - згадував у розмові з автором цих рядків свою втечу Леоненко.

За втечу до Києва Леоненко загрожувала дворічна дискваліфікація. Але нападника це не зупинило. «Тодішній президент «Динамо» Віктор Безверхий відразу заспокоїв - під час своєї дискваліфікації буду отримувати зарплату і преміальні, такі ж, як ніби я граю. Я зіграв п'ять матчів, встиг забити 3 голи. Це був перший чемпіонат України, вища ліга якого тоді проводилася в усіченому форматі в двох групах. Потім мене на кілька місяців дискваліфікували. Незабаром кияни домовилися з москвичами. Ми навіть зіграли з московським «Динамо» товариську гру», - розповів Віктор.

Читайте також: Символ чемпіонства «Динамо»

Як європейці полювали за фальшивими паспортами

Ще одним видом футбольних афер є підробка документів. Частіше всього це робиться  для того, щоб не потрапити під ліміт легіонерів. У 2001 році спалахнув скандал з аргентинцем Хуаном Себастьяном Вероном. Півзахисник начебто за 15 тисяч євро отримав італійський паспорт. Верон надав в імміграційну службу документи, які нібито підтверджують, що його далекий родич був італійцем і жив в цій країні. Згодом з'ясувалося, що людина, яку Хуан оголосив своїм прадідом, насправді немає до футболіста жодного стосунку, а в Італії почалося справжнє полювання на відьом. Під підозру потрапили відразу 300 футболістів.

Втім, покарання отримали одиниці. Найбільш відомими серед них стали бразильський голкіпер «Мілана» Нельсон Діда і нападник «Інтера» Альваро Рекоба, яких італійська футбольна ліга дискваліфікувала на 12 місяців. А ось Верона виправдали.

Раміз Мамедов у складі
Раміз Мамедов у складі "Динамо"

В скандалі фігурували і гравці, які колись виступали в чемпіонаті України. Екс-захисник московського «Спартака» і збірної Росії Раміз Мамедов, який на той час грав в австрійському «Штурмі» (нагадаємо, до «Штурма» Раміз трохи побігав в київському «Динамо»), був затриманий в віденському аеропорту з португальським (!) паспортом. Тоді рейсом з Москви до столиці Австрії прилетіло два «португальських» легіонера «Штурму». Сергій Юран, який отримав паспорт громадянина Португалії ще за часи виступів за «Бенфіку», і Мамедов.

Але якщо до Сергія з його португальської «ксівою» не було питань, то португальський паспорт Раміза значився у розшуку по лінії Інтерполу. Цікаво, що Мамедов в тодішніх інтерв'ю не соромився стверджувати, що отримав паспорт на законних підставах, оскільки один з його родичів був португальцем (!). У «Штурмі» відразу відхрестилися від Раміза, розірвавши з ним контракт.

Читайте також: Василь Рац: Лобановський вмів переконувати

Як українець Левицький став греком

Ще більш гучний скандал трапився з воротарем збірної України Максимом Левицьким. Голкіпер французького «Сент-Етьєна» чотири місяці значився в команді українцем, а потім раптом став нащадком еллінів. З грецьким паспортом Максим відіграв за «Сент-Етьєн» лише дві гри. Левицькому елементарно не пощастило - коли команда обіграла «Тулузу», її наставник Робер Нуазере, який до цього працював саме в «Сент-Етьєні» і був знайомий з підводними течіями клубу, роздратований поразкою, виголосив свою обвинувальну промову. «Точно знаю, що у Алекса - лівий португальський паспорт. Також не завадило б перевірити і Левицького».

Через пару днів новоявленого грека вже перевіряла французька поліція, причому після п'ятигодинного допиту воротаря затримали і доправили в камеру попереднього ув'язнення.

«У «Сент-Етьєні» тоді було шестеро легіонерів не з країн Євросоюзу, а на полі одночасно грати могли лише троє. Мені в клубі запропонували оформити паспорт, зробивши наголос на тому, що все це буде легально. Я кілька місяців не погоджувався, але коли в «Сент-Етьєні» сказали, що зробили португальський паспорт Алексу мене це заспокоїло. Паспорт взявся оформляти представник грецького консульства в Новоросійську. Забирав «ксіву» на нейтральній території - в Ліоні. Мені залишалося лише поставити відповідні підписи, але я все одно сумнівався. Сказав, що без свого агента Костянтина Сарсанії нічого підписувати не буду.

Костя прилетів, ми зустрілися з віце-президентом клубу, який пред'явив нам підписаний начальником місцевої поліції документ, що паспорт виданий на законних підставах. У Кості ще виникли сумніви, як це «Сент-Етьєн» за три місяці оформив мені паспорт, мовляв, дуже швидко щось, але останній аргумент переконав і його. У підсумку я розписався і забрав документ», - розповів нам Максим.

У поліції після допиту Левицькому сказали: «Ваша провина в тому, що поставили свій підпис». «Комісар поліції, вислухавши мої відповіді на допиті, махнув рукою. «Чортові французи - не обдурять – не проживуть» - я здивувався такому пасажу офіційної особи на адресу співвітчизників. Втім, більше думав про інше - як вибратися з цієї поганої історії. В КПЗ мене протримали до ранку.

Вранці один з жандармів приніс цілу пачку газет популярного «Екіп» - головною темою номера там було моє затримання. Моє велике фото з поліцейськими під ручки красувалося на обкладинці газети. Жандарм трохи зніяковіло попросив поставити автографи під кожним номером - напевно, на пам'ять для всіх його колег з відділу. А в 11 ранку мене визволили з-під варти, вручили розпорядження з'явитися в ліонський суд», - продовжує Максим.

Втім, Максим відбувся легким переляком - отримав двомісячну дискваліфікацію, яка трохи ускладнилася тим, що французи затримали відправку його трансферного листа в московський «Спартак», з яким Левицький вже підписав контракт. До суду Максим літав вже з Москви.

Максим Левицький
Максим Левицький

«Мені дали чотири місяці умовно. Але з нагоди виборів президента Франції оголосили загальну амністію. Плюс виписали штраф в 20 тисяч євро. Втім, я його так і не заплатив - з тієї причини, що мені так ніхто і не надіслав відповідних паперів. Елементарно не знав, куди перерахувати гроші. Перший час по Європі літав з побоюванням. Коли вперше після суду проходив митний контроль у Франції, хвилювався. В голові крутилися думки, що, чого доброго, зараз заарештують через несплату штрафу. Але ніяких питань мені більше не задавали», - не приховує Левицький.

Читайте також: Максим Левицький, екс-голкіпер збірної України

Як Щербакова одружили в Португалії

Завершуючи тему з паспортами, відзначимо, що у кращого бомбардира юніорського чемпіонату світу-1991 року, екс-нападника донецького «Шахтаря» і лісабонського «Спортинга» Сергія Щербакова і досі є португальська паспорт.

Сергій Щербаков у складі
Сергій Щербаков у складі "Спортинга"

«На початку 90-х на полі могли одночасно виходити лише троє легіонерів. Керівництво «Спортингу» відразу запропонувало мені оформити португальський паспорт, організувавши фіктивний шлюб. Свою португальську «дружину» бачив лише раз - в РАГСі. Один з працівників «Спортинга» привів на одруження свою онучку. Йому за це клуб виписав премію. А у мене зникла необхідність регулярно продовжувати візу. Це була звичайна практика тих років. У португальському паспорті позначка про розлучення у мене не стоїть. Але, думаю, що нас давно розвели і без цієї позначки», - згадує Сергій.

Читайте також: Герман Зонін, тренер луганської «Зорі» – чемпіона СРСР 1972 року

Як Фергюсон отримав український хабар

Зустрічалися й інші приклади афер. Ситуацію з трансфером Андрія Канчельскіса довго смакувала британська преса. У 1991 році «Манчестер Юнайтед» купив у «Шахтаря» Андрія Канчельскіса за 650 тисяч фунтів. Причому, за версією британців, в контракті був пункт, що при подальшому перепродажі футболіста «гірники» отримували третину суми від суми трансферу. Природно, від майбутньої угоди вигравали і агенти. В цьому не було нічого такого, якби не твердження, що Алекс Фергюсон нічого не знав про цей пункт або не помітив його.

Андрій Канчельскіс і Алекс Фергюсон
Андрій Канчельскіс і Алекс Фергюсон

У будь-якому випадку, розповідають, що через певний час за своє «незнання» Фергюсон отримав в подарунок від тодішнього агента Канчельскіса Григорія Єсауленка коробку, в якій лежали 40 тисяч фунтів готівкою. Як справжній джентльмен, тренер поклав всі гроші в клубний сейф, попередньо повідомивши про це керівництво клубу. В своїх мемуарах сер Алекс досить докладно описав всю цю курйозну ситуацію. Чи отримав «Шахтар» за Канчельскіса свою частину після переходу Андрія в 1995 році в «Евертон», історія замовчує. На той момент його трансфер став рекордним в історії «Евертона». Клуб з Ліверпуля виклав за 26-річного Канчелькіса 5 мільйонів фунтів. Тобто, якщо вірити британським ЗМІ, згідно з контрактом, гірники за цей перехід мали б отримати 1,66 мільйона фунтів

Максим Розенко, Київ

Фото автора і з особистих архівів героїв матеріалу.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-