Сергій Левчук, голова Державного агентства спорту
Жити за законом, змагатися за правилами
04.03.2020 18:25

19 лютого Кабінет міністрів призначив Сергія Левчука головою новоствореного Державного агентства спорту. Пан Левчук, який донедавна був президентом Української федерації карате, виграв відповідний конкурс, його кандидатуру до Кабміну подав міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський.

Вибір виглядає цілком логічним, оскільки Сергій Левчук добре відомий в Україні як професіонал, котрий увесь час перебував у послідовній опозиції до радянської системи спорту, він – один із авторів і двигунів реформи українського спорту. Сергій Левчук проявив себе як компетентний та успішний спортивний керівник. Українська федерація карате, функціонуючи багато часу майже незалежно від державної підтримки, досягла результатів, яких раніше не було. Президент НОК України Сергій Бубка називає її зразковою моделлю сучасної спортивної федерації.

Щодо чиновницького досвіду, то Сергій Левчук пройшов неабиякий шлях спілкування з функціонерами державної спортивної системи й добре знає, що і як працює. Новоспечений голова Держспорту поділився своїм баченням цілей та завдань агентства й проблем, які треба вирішувати.

«Я СТІЛЬКИ РАЗІВ СТИКАВСЯ З АРХАЇЧНОЮ, ПРОСЯКНУТОЮ КОРУПЦІЄЮ СПОРТИВНОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ, ЩО МАЮ ВСІ ПІДСТАВИ БАЖАТИ ЇЇ ПЕРЕТВОРЕННЯ»

- Призначення на пост голови Держагентства спорту – це мрія, що здійснилася?

- Я би сказав, скоріше – мета, яку було досягнуто. Звичайно, я задоволений призначенням, але воно не є самоціллю. Розглядаю його як можливість та інструмент для здійснення справжньої мрії – реформи українського спорту, переформатування нашої спортивної системи на сучасну та продуктивну модель. Маю величезне бажання змінити на краще все, що відбувається у спортивному житті України. Прагну разом із командою однодумців створити умови для успішного розвитку національного спорту – як масового, так і олімпійського.

- Звідки у вас таке прагнення до реформи та змін?

- Ні для кого не відкрию таємницю, якщо скажу, що вся система, яка функціонує навколо спорту в Україні, залишилася пострадянською. Вона загрузла в бюрократичному, зарегульованому болоті. Від цього й не є ефективною. Кардинальні зміни конче необхідні!

Мені добре відомо, чого хочуть люди, які безпосередньо мають стосунок до спорту в Україні. Адже я майже все життя у спорті: починав спортсменом, потім був тренером, суддею, особисто стояв біля витоків не одного спортивного клубу. Донедавна був топ-менеджером Української федерації карате, входжу до виконкому європейської федерації цього виду спорту.

Я стільки разів стикався з архаїчною, недолугою, просякнутою корупцією спортивною системою України, що маю всі підстави бажати її перетворення. До того ж, відвідавши багато країн, я мав можливість ознайомитися з тим, як функціонують спортивні системи та розвивається спорт у сучасному світі, й, як кажуть, відчути різницю.

- Які головні цілі та завдання стоять перед агентством?

- Давайте розділимо це питання на глобальні виклики для українського спорту та стратегічні й тактичні цілі, а також завдання, власне, агентства.

Глобальна задача – перехід до сучасної моделі розвитку спорту в Україні, за якої спорт вищих досягнень та масовий спорт існуватимуть нерозривно, доповнюючи одне одного. Треба зробити систему українського спорту комфортною та продуктивною, зрозумілою, перш за все, для атлета й тренера, а не для чиновника.

Для цього потрібно створити функціональний орган державного управління, успішно здатний реалізувати цю стратегію. А також забезпечити прозорий і ефективний сервіс для всіх учасників спортивної спільноти – від доступу до спортивної інфраструктури до можливості займатися фізичною культурою всім громадянам. Така задача може бути вирішена лише за наявності політичної волі керівництва країни та законодавчої підтримки з боку парламенту. Адже для розвитку спорту необхідна низка законів, як це існує у цивілізованому світі. Про меценатство, ігорний бізнес, спортивні лотереї та інше.

А тепер про завдання Держагентства як органу виконавчої влади.

Пріоритетні позиції – управління спортивними підприємствами та інфраструктурою, ефективне використання бюджетних коштів, покращення забезпечення українських спортсменів. У перспективі – покращення фінансування й інфраструктури вітчизняного спорту, збільшення міжнародних змагань в Україні.

Головними пріоритетами сьогодні для нас є: надання автономії спортивним федераціям у їхній діяльності, створення клубної системи надання спортивних та оздоровчих послуг, систематизація адресного й прозорого використання бюджетних коштів.

Окрім проблем великого спорту, багато уваги агентство приділятиме масовому спорту, фізичній культурі та пропаганді здорового способу життя. Головним тактичним завданням на сьогодні є підготовка й участь олімпійської збірної України в Іграх 2020 року в Токіо. Нині проходить найважливіша й найактивніша фаза чотирирічного олімпійського циклу підготовки. Тому важливо оперативно й ефективно реагувати на поточні ситуації та проблеми, що виникають у здобувачів олімпійських ліцензій. Це стосується медичного забезпечення, умов тренувань, забезпечення психологічного комфорту тощо.

- Що конкретно ви плануєте робити задля досягнення поставлених цілей?

- Головне – змусити систему «грати за правилами»: в розвитку та функціонуванні інфраструктури, використанні бюджету, кадровій політиці, взаєминах з федераціями тощо. Задля цього буду масштабувати свій досвід розвитку спортивного клубу та федерації, а також активно запозичувати й застосовувати європейський передовий досвід.

Тепер конкретно. Перше – зібрати команду фахівців-однодумців. Ми повинні запровадити сучасні методи управління. Крім того, треба налагодити процеси, зробити їх прозорими й «оцифрованими». Це важливо не лише в технологічному сенсі, а ще й тому, що корупція зникає не через страх покарання, а через прозорість та раціональність процесів.

У найближчі часи проведемо експертизу й аудит спортивного господарства України. Спираючись на перевірені дані, ставитимемо завдання, формуватимемо команди для їхнього вирішення, призначатимемо відповідальних, здійснюватимемо покрокову реалізацію з контролем виконання та доступною звітністю.

Консультації з федераціями і спортивною громадськістю в цілому показали наявність достатньої кількості небайдужих, фахових та прогресивно налаштованих спеціалістів у сфері спорту. У тісній співпраці з ними, я упевнений, нам під силу вирішити поставлені завдання.

«МАЮ МРІЮ, ЩОБ У КОЖНОМУ СЕЛІ Й МІСТЕЧКУ БУЛА СВОЯ ДИТЯЧА ФУТБОЛЬНА КОМАНДА ІЗ ВЛАСНИМ ПОЛЕМ»

- Давайте повернемось до реформи спорту в Україні. В чому її сутність та необхідність?

- Спорт у будь-якій країні вирішує два державні запити – на престиж нації та на здоров’я нації. Відповідно, першим напрямком займається спорт вищих досягнень: коли спортсмени перемагають, звучить державний гімн та здіймається прапор держави. Другим напрямком опікується масовий спорт, який оздоровлює людей, насичує їхній вільний час та дає кадри для спорту вищих досягнень, оскільки чемпіонами не народжуються.

Спорт вищих досягнень, відповідно до міжнародних принципів, закріплених в Олімпійській хартії, є парафією федерацій із видів спорту та олімпійських комітетів.

А розвиток масового спорту – це прерогатива держави. Все логічно та закономірно. Але в нас і досі держава суцільно керує спортом, як це було за радянських часів. Це нераціонально, неефективно й не відповідає ані світовим стандартам, ані національним вимогам. Це шлях у нікуди. Тому український спорт має бути реформованим.

Нам немає потреби винаходити велосипед. Адже у глобальному світі накопичили багатющий досвід. Треба просто враховувати цей досвід у своїй повсякденній роботі та адаптувати його до нашої специфіки.

Головне завдання держави – створення комфортних і зрозумілих для них умов заняття спортом – від масового і до олімпійського. Створення таких умов – не для чиновників від спорту, а для спортсменів і тренерів. Жити за законом, змагатися за правилами. Правил гри мають дотримуватися всі.

І не лише під час спортивних змагань. Функція ж держави в особі агентства – слідкувати за дотриманням правил гри усіма, хто змагається на цьому майданчику. Це подібно до функції, яку виконує спортивний рефері, не втручаючись у сам процес.

Стосовно спорту вищих досягнень, я хотів би зробити все можливе, аби над престижними світовими аренами частіше підіймався український прапор і лунав державний славень України на честь наших перемог. Разом із тим, ми маємо створити оптимальні умови для розвитку масового спорту. Я маю таку собі мрію, щоб у кожному селі й маленькому провінційному містечку була своя дитяча футбольна команда. Одягнена, обута, із власним полем та можливістю тренуватися… Без такого підходу ми ніколи не сформуємо нашого олімпійського майбутнього.

- Як ви плануєте здійснювати комунікацію із суспільством, пояснюючи ваші завдання та висвітлюючи хід їхнього виконання?

- Це надзвичайно важливе питання в нашу інформаційну епоху. Ми всі бачимо, скільки проблем у нашій державі виникає через погане спілкування влади з народом. Коли або мовчать, або брешуть, або ховають справжній стан речей за зарозумілими словесами. А потім мають прикрі наслідки.

До того ж, пересічні люди часто не розуміють простих речей і не цікавляться сутністю. Така реальність. Із цим також треба рахуватися й працювати відповідно. Щоб широкому загалу було зрозуміло – хто за що відповідає, хто чим займається... Міністри не виграють змагання, а голова Держагентства не будує стадіони – у кожного своя місія та сфера відповідальності.

Звичайно, можна маніпулювати в інформаційній сфері. Скажімо, якщо в Токіо збірна України виступить вдало – то буде моя заслуга, а якщо погано – винні попередники. Це жарт, звичайно, але в ньому є доля правди. Але це не мій шлях. Я налаштований спілкуватися із суспільством регулярно, чесно й зрозуміло.

- Чи передбачаєте ви певний спротив та опозицію вашій діяльності?

- Звичайно. Позаяк ідеться про доволі болісні зміни та жорстку боротьбу з корупцією, неодмінно буде чимало незадоволених і таких, чиї корисливі інтереси будуть порушені. Тому будуть і спротив, і саботаж, і протидія, й інформаційні війни. Але справжнім бійцям до цього не звикати. Боротися ми навчені ще з часів підпільного карате.

- Ви вірите в те, що досягнете поставленої мети?

- Якби не вірив, не починав би боротьбу. За наявності політичної волі, спільними зусиллями можна реально здійснити реформу українського спорту достатньо швидко.

Світ уже давно живе за сучасними стандартами в сфері спорту, а ми, повторюю, продовжуємо існувати в радянській моделі. Проте об’єктивний рух і прогрес – на нашому боці. Це неминуче: як прийшли до нас сучасні гаджети або євробудматеріали. А от у галузі спорту – ми все ще крутимо дискові телефони та їздимо на коняках.

Врешті-решт, все одно радянська система сконає – хоча б за законами природи: її носії просто фізично відійдуть. Але не хочеться чекати так довго і втрачати час.

Юрій Щербак. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-