Два Шевченки, перемога у Вільнюсі 7 вересня і під Оршею – 8-го

Два Шевченки, перемога у Вільнюсі 7 вересня і під Оршею – 8-го

Репортаж
Укрінформ
Як футбольна сучасність переплітається з загальною історією

Донедавна у Литви була міцна футбольна збірна. Тобто, Україна у неї все одно частіше вигравала, але і прикрі поразки (причому абсолютно заслужені) теж були.

А сьогодні ситуація інша. Особливо показовою є картина у цьому відбірковому циклі, коли, як сумно жартують литовські вболівальники, нічию зі збірною Люксембургу вже можна вважати успіхом. І найсумніше в цьому жарті, що він дуже схожий на правду.

Справді, футбол у Литві і раніше програвав конкуренцію національному виду спорту, баскетболу. Але нині – просто розгромно. Достатньо сказати, що українських вболівальників на стадіоні LFF (Литовської федерації футболу) у Вільнюсі було в кілька разів більше, ніж литовських. А на трибунах більше обговорювали гру Литви на чемпіонаті світу з баскетболу, що проходить зараз у Китаї, ніж у поточному відбірковому циклі Чемпіонату Європи-2020.

ВІЛЬНЮСЬКИЙ ВИЇЗД ЯК СВЯТО УКРАЇНСЬКИХ ВБОЛІВАЛЬНИКІВ

І, до речі, стадіон для ігор литовської національної збірної – окрема історія. Він, звичайно, дуже затишний і милий, але... дуже вже маленький і скромний. А нового стадіону, більш сучасного і статусного, у литовській столиці так і немає. Розмови про нього йдуть давно. Але коли він буде зведений, поки невідомо. Говорячи на цю болючу тему, литовські вболівальники і журналісти знову ж таки сумно хитають головою. Як ми у тих випадках, коли говоримо: «Ну... маємо те, що маємо».

Щодо зірок литовської збірної. Тут насамперед потрібно сказати про двох воротарів, які грають в ізраїльських клубах: Еміліус Зубас (він і зіграв проти України) та Ернестас Шеткус. Серед польових гравців також дві помітні фігури – півзахисник Арвідас Новіковас і нападник Федір Черних. Гострий форвард Черних кілька років тому був куплений московським «Динамо». Але закріпитися там в основному складі не зумів і його віддали в оренду в ФК «Оренбург». А Новіковас встиг пограти у чемпіонатах Шотландії («Сент-Джонсон»), Німеччини («Бохум»), але зараз осів у Польській першості («Легія»). Причому минулого року Новіковас був визнаний кращим гравцем Литви. Але яка ж прикрість для литовських вболівальників! – якраз напередодні гри з нами Новіковас травмувався.

Не варто, однак, виходячи з усього сказаного, недооцінювати перемогу команди Шевченка. Обґрунтованих побоювань перед матчем було достатньо. І ось два головних. Україна традиційно важко грає проти команд аутсайдерів – достатньо згадати, як важко наша команда вигризала перемоги над тим же Люксембургом. По-друге, поле на вільнюському стадіоні – штучне. А наші команди традиційно незатишно почуваються на подібному покритті...

Особливої реклами майбутнього матчу в литовській столиці я взагалі не знайшов. На відміну від інших подій у цей вихідний суботній день. Тут вам і хода кришнаїтів центральною вулицею – проспектом Гедімінаса, і свято-концерт польської громади на Ратушній площі.

Ну – і святкові ходи групок українських вболівальників і груп українських телевізійників по всьому центру міста. Зазнімковані та відвідані були усі головні українські локації Вільнюса – насамперед пам'ятник Тарасові Шевченку (з розповіддю на його фоні про Андрія Шевченка), Церква Пресвятої Трійці (УГКЦ). Тут особливу увагу викликала меморіальна дошка, яка розповідає про те, що цей храм був зведений у 1514 році литовським гетьманом Костянтином Острозьким – на честь Перемоги над московським військом під Оршею. До речі, тут у храмі я зустрів його настоятеля о. Вінкентия Пелиха. Він розповів, що саме 8 вересня у Вільнюсі відзначать 505-річчя Перемоги під Оршею (симпатична дата – треба запам'ятати).

Ще довелося побачити, як до церкви прямують президент Української асоціації футболу Андрій Павелко і керівник САП Назар Холодницький. Цей шлях в сотню метрів видався для них непростим, оскільки фани, що проходили повз, привітавши «Слава Україні!» (з неодмінною відповіддю), просили дозволу спільно сфотографуватися – і, звичайно ж, отримували його.

Загального, галасливого, з мигалками поліцейського ескорту ходи фанів до стадіону (як було під час іншого балтійського виїзду – у фінському Тампере) не було. Чому? Мені ніхто так і не пояснив. Але за сумою вражень здавалося так: вільнюський виїзд був настільки по-сусідськи теплим, що і якоїсь великої ходи не дуже хотілося. Показником «домашньої» атмосфери варто назвати «жарт дня» український фанів: «Ти диви, скільки тут литовських номерів – майже як у нас, в Україні!».

Після прибуття на стадіон LFF українські вболівальники побачили, що для них відведено ціле тренувальне поле. А вже на ньому знайшлося місце для всього. В кутку – величезна кругла мішень, до якої прилипають м'ячі, показуючи так точність удару. Її віддали дітям.

А дорослі вболівальники неподалік розминалися грою у «квадратах». Втім, деякі відразу йшли до розташованих тут же торгових точок, «розминатися» смачним місцевим пивом, до якого особливо добре смакують фірмові місцеві сири Dziugas.

УКРАЇНСЬКО-ЛИТОВСЬКА ДОМОВЛЕНІСТЬ З ФУТБОЛУ ТА БАСКЕТБОЛУ

Перша хвилина матчу видалася тривожною. Обрізка в центрі поля. І ось вже той самий Черних ледь не викотився на оперативний простір до наших воріт. Але, можливо, такий початок був і на краще. Він якось відразу струснув команду. Ну і далі сталося найважливіше, що може бути у подібних іграх з колючими аутсайдерами групи – швидкий гол (на 7-й хвилині). Яремчук по-баскетбольному відтягнув увагу захисту на себе. Марлос тим часом видав ідеальний пас Зінченкові. А вже гравець «Мансіті» пробив повз воротаря. Через 20 хвилин уже сам Марлос обіграв захисника, просунувся вперед і поклав м'яч точно в лівий нижній кут. 2:0! Враховуючи те, як йшла гра, це була вже дуже серйозна перевага.

Тим часом треба обов'язково сказати про атмосферу на трибунах. Литовські фани приготували музичний подарунок українським друзям – у вигляді популярної в останні п'ять років пісні про російського президента «Ла-ла-ла-ла-ла». Звичайно ж, наші з радістю підхопили улюблену мелодію.

Але далі пішли і більш концептуально насичені виступи. «Україна...», – кричали литовські фани зі свого сектору. «...і Литва!» – відповідали їм українці зі своїх секторів. І так декілька хвилин. А після цього – загальні оплески. Але не фанівські, не ритмічні, а інтелігентські, як у театрі. Виглядало це дуже зворушливо і повторювалося не раз.

А на інших трибунах, де вболівальники різних команд сиділи упереміш, йшло жваве спілкування на різні спортивні теми, і не лише футбольні. Річ у тому, що цього ж дня, але раніше, з 15:00 за східноєвропейським часом на Чемпіонаті світу з баскетболу, що проходить в Китаї (Україна туди, на жаль, не пробилася) Литва, яка пройшла у другий етап, грала з Францією вирішальний матч за вихід у чвертьфінал. Поступаючись по ходу зустрічі 17 очок, литовці зуміли зрівняти рахунок. Однак у підсумку все ж програли (у тому числі і через очевидну суддівську помилку). І ось це для литовських вболівальників було по-справжньому боляче. А на футбольний матч з Україною вони дивилися, як на «чисте мистецтво», розуміючи, що у цьому відбірковому циклі їм вже нічого не «світить».

Але повернімося до, власне, футболу. Після 15-ї хвилини другого тайму Руслану Малиновському вдався підступний «пірнаючий удар з-за меж штрафного майданчика – і рахунок зріс до розгромного. Втім, господарі поля мали кілька відмінних шансів для «гола престижу» – був і сильний дальній удар у дев'ятку, і вихід один на один. Але у першому випадку не вистачило лічених сантиметрів, у другому – врятував П'ятов. Так і залишилося – 3:0.

Це, втім, не завадило братанню вболівальників. У загальних рисах українсько-литовські домовленості виглядали так: у футболі литовці вболівають за українців; в баскетболі українці вболівають за литовців; а разом ми – сила, тому кілька келихів пива за перемогу князя Костянтина Острозького можна пропустити відразу після опівночі.

ДО ЗУСТРІЧІ ЧЕРЕЗ МІСЯЦЬ У ХАРКОВІ

Прийшовши на пресконференцію, Андрій Шевченко наголосив на кількох важливих речах. Подякував українським вболівальникам, яких так багато приїхало до Вільнюса, подякував господарям поля за теплий прийом. Але головне – сказав, що перемога у нинішньому матчі присвячується звільненим цього ж дня українським військовополоненим і ув'язненим.

На запитання кореспондента Укрінформу про суперника, про те, як він оцінює нинішню гру литовців і майбутню зустріч з ними 11 жовтня у Харкові, Шевченко відповідав докладно. Андрій Миколайович не шкодував добрих слів для суперника. При цьому відчувалося, що литовська команда нашим тренерським штабом вивчена детально і ставлення до неї було (і є) дуже серйозним.

Зі свого боку наставник литовської команди Валдас Урбонас на наш уточнююче запитання про здоров'я кращого гравця Литви 2018 року відповів, що до жовтневого поєдинку той має відновитися. Тому зв'язка Новіковас-Черних зможе доставити в наш штрафний майданчик більше клопоту, ніж було у Вільнюсі. Через місяць нас чекає дуже цікава і важлива гра. І велика перемога у Вільнюсі нікого не має обманювати і розслабляти.

Олег Кудрін. Вільнюс
Відео – автора. Фото – Рити Болотської

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-