Чемпіон світу за версією WBC (Всесвітня боксерська рада) у напівважкій вазі (до 79,4 кг) Олександр Гвоздик під час свого перебування в Києві завітав до виставки-музею досягнень братів Кличків, де в рамках проекту Klitschko Expo «Стіна чемпіонів» лишив відбитки своєї долоні. А після цього інтерв'ю Укрінформу не без почуття гумору розповів про спаринги з Усиком, життя в США і специфіку професійного боксу як бізнесу.

ПРО ЖИТТЯ В КАЛІФОРНІЇ

 – Пане Олександре, в США ви з сім'єю живете більше п'яти років. Американське життя скоригувало ваш менталітет?

 – Трохи. Живу в невеликому містечку Окснард, це недалеко від Лос-Анджелеса. Тут спокійно, 192 тисячі мешканців, знімаю будинок, тренувальний зал – за 10 хвилин їзди. Пробок немає. Зручно.

 – Чому вирішили жити в тихому Окснарді, а не в Лос-Анджелесі, де є на що подивитися?

 – Коли я тільки полетів у США, Ломаченко готувався до поєдинку з Салідо. Перший етап підготовки до бою Вася провів у горах. Я там теж побував, потім поїхав на переговори з промоутерськими компаніями. TopRank зробив найкращу пропозицію. Спочатку думали, що я буду жити в Лас-Вегасі. Але Боб Арум запропонував моєму менеджеру Егісу Клімасу Окснард. Там була проблема з великими хлопцями – найбільший боксер важив 63 кг. Боб сказав, що це питання вирішить, зі спаринг-партнерами проблем не буде.

На сьогодні розумію, що зробив правильний вибір. У Лас-Вегасі влітку неможливо знаходиться. Божевільна спека – це ж фактично пустеля. У Окснарді в цьому плані набагато краще. Прохолодніше, природа, якщо потрібно – поїхав у Лос-Анджелес, він поруч.

 – Сім'я вже пристосувалася до американського життя?

 – Цілком. Дружина Дарина оберігає сімейне вогнище. Старшому синові в жовтні виповниться 11 років, він ходить у звичайну американську школу. Коли ми прилетіли в США, Дімі було 6 років. Він пішов у школу, перші пару місяців було складно. Але діти все схоплюють на льоту. Зараз син чудово говорить англійською і не має проблем у спілкуванні з однолітками. Ганні 5 років, ходить у садок, теж немає ніяких проблем у спілкуванні. Майкл народився в Окснарді три роки тому. У 16 років сам вирішить, буде Майклом, як ми його записали, чи Михайлом. Поки що ж він потихеньку руйнує наш будинок.

 – Автомобіль для такої великої родини надає промоутерська компанія?

 – Так було тільки в перші два роки контракту з TopRank. Потім взяв у лізинг Rangе Rover Sport.

 – Ваш тренувальний процес у США сильно відрізняється від того, який був в олімпійському боксі й в «Українських отаманах»?

 – Моя система тренувань багато в чому схожа на ту, яку використовують Василь Ломаченко разом із батьком. Багато що звідти перейняв. Вона залежить від циклу підготовки. Поступово підвищую інтенсивність тренувань перед боєм. На кілька останніх поєдинків у якості спаринг-партнера залучав українця Ісмаїла Сіллаха. Також доводилося стояти в парах з Дмитром Мітрофановим, який на той час жив і тренувався в США.

ПРО СПАРИНГИ З УСИКОМ І ФУТБОЛКУ ЛОМАЧЕНКА

 – Ви допомагали Олександру Усику готуватися до бою з росіянином Муратом Гассієвим, перемога над яким принесла українцю титул абсолютного чемпіона світу. Спаринги з Усиком були запеклі?

 – Під час спаринг-сесій намагався його не розлютити. Тому що, якщо Саня буде озлоблятися, – мені в рингу стане некомфортно.

– У боксерській спільноті жваво обговорювалася історію, коли росіянин Сергій Ковальов одягнув футболку Василя Ломаченка з тризубом, за що його жорстко критикували російські ЗМІ й його співвітчизники. Ви займаєтеся з Сергієм в одному залі, що це була за історія?

 – Вася подарував Сергію свою футболку, Ковальов її надів, сфотографувався в ній. Футболки були двох кольорів – жовтого і синього. Малюнок на них був стилізований під тризуб. Сергій одягнув футболку в знак підтримки Васі, вони зробили в них спільне фото. Там не було ніякої політики. Вася теж одягав футболку Ковальова в знак підтримки Сергія. Хлопці просто продемонстрували повагу один до одного. Але, мабуть, хтось не зміг пробачити Сергію його попереднє фото у футболці із зображенням Нестора Махна і написом українською мовою «Воля або смерть», тому й намагалися зробити з цього якусь незрозумілу трагедію.

 – Які у вас стосунки з Ковальовим, який виступає у вашій ваговій категорії й якось навіть виникали розмови щодо організації бою між вами?

 – Нас не можна назвати близькими друзями. Швидше, ми приятелі. Тренуємося в одному залі. Під час підготовки до бою з Вордом я провів кілька спарингів із Сергієм. Ставлюся до нього з повагою, сподіваюся, це взаємно.

Що ж стосується можливого бою між нами, то до нього на даному етапі не буде великого інтересу з боку американської публіки. Українець проти росіянина – в США це складно продати. У нас же такий поєдинок був би сильно політизований, чого ні мені, ні Сергію точно не хотілося б. Але виключати можливість проведення такого бою в майбутньому не варто.

ПРО БОБА АРУМА І ЛОМАЧЕНКА-СТАРШОГО

- Ваш промоутер Боб Арум пару років тому заявив, що Менні Пакьяо хоче провести бій з Василем Ломаченком. За неофіційною версією, противником цього поєдинку став Анатолій Ломаченко. Вас здивувала реакція Ломаченка-старшого?

- Все, що відбувається в професійному боксі, так чи інакше крутиться довкола грошей. Такий бій може зібрати хорошу касу. Плюс для Васі це був би хороший піар. Але, напевно, це не той бій, який би хотів побачити Анатолій Миколайович. Пакьяо – це легенда. Але на сьогодні це не той Пакьяо, яким він був колись.

- Чи не гальмує Анатолій Ломаченко кар'єру синові таким своїм трохи архаїчним баченням? Промоутери Джошуа в 2017 році домовилися про бій із 41-річним Володимиром Кличком – і вони влаштували «Битву на «Уемблі», про яку згадують і сьогодні, й цей мегафайт дав новий якісний поштовх у кар'єрі Джошуа.

 – Професійні боксери – на 70 відсотків бізнесмени. Джошуа не посоромився віку Кличка й на сьогодні є одним із найбільш високооплачуваних боксерів у світі. Вася з батьком більше пропагують спортивний принцип. У кожного свої пріоритети. Але я не думаю, що в плані боксерської спадщини відмова від бою з Пакьяо якось загальмувала кар'єру Васі.

 – Є думка, що 87-річний Боб Арум, будучи персональним фаном Ломаченка, 4 роки вкладав у нього свої гроші. Платив йому гонорари, які перевищували доходи промоутера з боїв українця. Це може бути правдою?

 – Про це потрібно запитати у Боба. Я не розумію всієї специфіки цього бізнесу. Але дещо знаю. Наприклад, щоб боксер став чемпіоном світу, промоутер повинен вкласти в нього більше мільйона доларів. Починаючи від підписання контракту і до чемпіонського бою. І далеко не кожен може стати чемпіоном по факту. Можна вкладати гроші в боксера, але в результаті нічого не вийде. Перш ніж хтось стане чемпіоном, може бути 30 невдалих спроб. За цією логікою, промоутери повинні бути в мінусах апріорі. Погодьтеся, математика якось не складається – не було б сенсу їм цим бізнесом займатися.

Максим Розенко, Київ
Фото Валерія Білокрила