Шахова жіноча збірна: Сестри Музичук – серед фавориток у турнірі претенденток
Головний тренер жіночої збірної України з шахів Михайло Бродський наприкінці квітня відзначив свій п’ятдесятирічний ювілей. З чим Укрінформ його й привітав. І цікавився, безперечно ж, насамперед питаннями, що стосуються нинішнього стану справ в українських шахах.
«В ОСТАННЬОМУ ТУРІ ПРОТИ ГАПОНЕНКО ЗІГРАЛИ КІЛЬКА ФАКТОРІВ»
- Нещодавно в турецькій Анталії закінчився чемпіонат Європи з шахів серед жінок. Інна Гапоненко розділила місця з першого по п’яте і тільки волею випадку не втримала чемпіонське звання.
- Важко не погодитися з тим, що Інна зіграла дуже добре. Звичайно, все могло скластися й краще, адже перед останнім туром вона йшла на чистому першому місці. Та тут кілька факторів зіграли проти неї. По-перше, не пощастило із суперницею. Серед усіх них їй дісталася саме Антоанета Стефанова, яка після вихідного дня здобула чотири перемоги поспіль. По-друге, як на мене, – не дуже вдалий вибір дебюту чорними. Адже її суперниця могла в тій позиції спокійно грати на два результати, ризик програти був мінімальним. І по-третє, далася взнаки втома. Відомо, що з віком енергія не додається.
Утім, українка виборола право на вихід до фіналу Кубку світу. Адже, на відміну від Ушеніної та Осьмак, які здобули це право у чемпіонаті континенту минулого року, їй треба було відбиратися саме в цьому турнірі.
- Ключовою для успіху Гапоненко стала перемога у восьмому турі над Катериною Аталік.
- Ця партія склалася дуже непросто. Українка здобула чорними перевагу в дебюті, виграла пішака. Довгий час було не зрозуміло, чи має вона більші шанси на виграш, чи її суперниця – на нічию. Але завдяки наполегливості, зрештою Інні вдалося подолати суперницю і вирвати вкрай важливу перемогу.
- Серед інших наших шахісток успішно виступила лише Анна Ушеніна.
- Так, вона теж зіграла дуже добре. Чотири перемоги, жодної поразки. Але складається враження, що Ушеніна могла претендувати на більше. Як кажуть у таких випадках, осад залишився. Вона могла поборотися за найвищі місця.
- Навіть у партії останнього туру проти досвідченої польської шахістки Моніки Сочко Анна мала непогані шанси на перемогу, що давало їй можливість потрапити до розподілу першого місця.
- Власне, про це йдеться. Іще кілька разів харків’янка не реалізувала усіх можливостей.
- А що можна сказати про решту українок?
- На жаль, не порадували наші молоді зірки Юлія Осьмак та чемпіонка України Наталія Букса, а також досвідчена Наталія Жукова. Щодо Юлі Осьмак, вона перед цим зіграла в чоловічому чемпіонаті. Мабуть, це змагання вона розглядала як тренувальне перед пріоритетним жіночим чемпіонатом континенту. В чоловічому Юлія виглядала краще. А в Анталії вона непогано стартувала, першу половину відіграла добре. Але під кінець сталася незрозуміла катастрофа.
Певний момент зберігала шанси на потрапляння до Кубку світу Женя Долуханова, та, на жаль, вона двічі поступилася на фініші. Тобто, крім Гапоненко та Ушеніної, похвалити більше немає кого.
«У СЕСТЕР МУЗИЧУК ХОРОШІ ШАНСИ НА ТУРНІРІ ПРЕТЕНДЕНТОК»
- Мабуть, головним змаганням 2019 року стане турнір претенденток, який відбудеться в Казані й стартує 29 травня. У ньому виступлять наші лідери сестри Музичук.
- Це буде дуже цікаве змагання. Восьмеро шахісток у два кола виборюватимуть право на матч із чемпіонкою світу Ю Веньцзюнь. Для жінок 14 турів – це по-справжньому марафонське змагання. Крім наших шахісток, у Казані зіграють китаянка Тань Чжуньї, Ніно Дзагнідзе з Грузії та четверо росіянок: Валентина Гуніна, Олександра Горячкіна, Олександра Костенюк та Катерина Лагно. Як на мене, трохи гірші шанси – у Гуніної, Дзагнідзе та Горячкіної. До речі, на підтвердження цієї думки можна згадати про не зовсім вдалий виступ двох останніх у чемпіонаті континенту.
Щодо решти п’яти шахісток, не сумніваюся, що між ними точитиметься запекла боротьба.
- Серед них також Анна та Марія Музичук.
- Так, вважаю у них є суттєві шанси на перемогу. Вірю, що одна з них досягне успіху. Як відомо, в турнірі такого формату лише перше місце можна вважати успіхом. Навіть друге – то вже лише моменти престижу, не більше. Отож, дві сестри одразу перемогти не зможуть, але на одну розраховуватимемо.
- Чи має значення, що вони будуть грати разом?
- Це дуже важливо – як у шаховому, так і в психологічному плані. Відомо, що сестри дуже дружні між собою, і така взаємна підтримка вельми допомагатиме їм.
- Як вважаєте, чи буде запекла боротьба до останнього туру, чи переможець визначиться задовго до фінішу?
- Такого сильного жіночого турніру я навіть не пригадаю. Крім двох китаянок Хоу Іфань та Ю Веньцзюнь, серед наступної десятки за рейтингом гратимуть усі. Не буде лише Хампі Конеру з Індії, яка вийшла заміж, народила дитину і на певний час відійшла від шахів, а також Вікторії Чміліте з Литви, яка є депутатом литовського парламенту, а зараз балотується до Європарламенту.
Тому, певно, мусить бути жорстка боротьба до останнього туру. Але у жінок, хай пробачать мені прихильниці жорсткого фемінізму, багато залежить ще й від емоційного налаштування. Може, одна з учасниць гратиме з таким нечуваним піднесенням, що просто «вирубає» турнір.
Отож, повторюю, боротьба очікується яскрава, «кровопролитна». Шанси наших дівчат хороші, але буде важко.
- Як вважаєте, чи правильно зробили організатори, що застосували штучне жеребкування?
- Думаю, це було правильне рішення. Я не сумніваюся в чесності усіх дівчат. Проте, по-перше, може надійти наказ «згори», а по-друге, зустріч земляків в останніх турах могла створити додаткове нервове напруження.
А так росіянки зустрінуться в перших раундах кожного кола, а українки – теж на старті турніру й у восьмому раунді.
- А які плани збірної на цей рік?
- Як і в чоловіків, головне змагання – командний чемпіонат Європи. Він теж пройде в Батумі з 23 жовтня по 3 листопада. Усі найсильніші збірні змагатимуться там. Звичайно, на відміну від Олімпіад, там не буде китаянок, сильних команд Індії та США. До речі, в американок підростає дуже сильне молоде покоління, причому до нього входять дівчата, які є вихідцями з Китаю та інших азійських країн.
- Отож, коли формуватиметься наша збірна?
- Приблизно на початку вересня. Намагатимемося зібрати оптимальний склад. Ми плануємо провести кілька зборів. Один із них – за тиждень до чемпіонату Європи, перед цим – у серпні-вересні.
- Конкурентки – традиційні?
- Це росіянки та грузинки. Ще можна згадати про команду Польщі.
«В ЮНАЦЬКИХ ШАХАХ МИ ПОЧИНАЄМО ВИПРАВЛЯТИСЯ. У ЛЬВОВІ, КИЄВІ, ХАРКОВІ ВЕДЕТЬСЯ ВЕЛИКА РОБОТА»
- Що скажете про майбутнє збірної?
- Можливо, серед юних шахісток десь і приховані мега-таланти, але вони поки що не заявили про себе в повний голос. Хочеться, щоб підвищили свій рівень і мали постійне місце в збірній Юлія Осьмак та Наталія Букса. Поки що вони не завжди стабільні.
Звертаємо увагу на Женю Долуханову та Олю Бабій. Серед молодших дівчат – перспективні Марія Берник з Харкова, до речі, вона – онучка прославленого українського гросмейстера Володимира Савона, а також Надя Штанько з Вінниці. Але їм потрібно зробити якісний стрибок. Адже, якщо їх порівняти з ровесницями зі США, то наші відстають і за рейтингом і за якістю гри. Але мушу сказати, що в плані юнацьких шахів ми починаємо виправлятися. Кількома роками раніше ситуація була гіршою. А зараз ведеться велика робота у Львові, в Києві, Харкові. Вона неодмінно має принести чималі плоди.
- А зараз, Михайле, два питання до вас як до харків’янина. Що скажете про Тихона Черняєва, чемпіона світу 2018 у рапіді та бліці до 10 років, хоча йому тільки наступного року виповнилося дев’ять?
- Безумовно, це талант великого масштабу. Я зустрічаюся з ним не часто, але на внутрішніх харківських змаганнях довелося перетинатися. Окремі його результати є вражаючими.
- Певний час ви тренували Павла Ельянова. Наразі він переживає певний спад. Щоб ви порадили б йому?
- Немає сумніву, що його потенціал значно вищий, ніж його теперішній рейтинг. Це я готовий підтвердити під присягою.
- Може його стиль недостатньо агресивний?
- Ні, його стиль досить агресивний. Серед сильних гравців не може бути таких, хто грає неактивно. Хоча, звичайно, його стиль відрізняється, наприклад, від манери гри Яна Непомнящего. А щодо поради – Павло повинен сам вирішувати, як йому виходити з кризи. Але я, якби знав – що робити, неодмінно порадив би йому.
Петро Марусенко, Київ
