У Туреччині, в місті Ізмір, на початку червня закінчився Молодіжний чемпіонат світу з бразильських шашок-64. Українська збірна привезла з першості 18 медалей. З них 11 – золоті, 3 срібні та 4 бронзові. Приємною несподіванкою стало те, що на першості світу двоє українців стали абсолютними чемпіонами світу з шашок-64. Серед дівчат до 16 років таке визнання здобула Віра Попруга з Каменського, серед хлопців – 16-річний спортсмен з гірського містечка Косів Слава Орест. Він привіз на Прикарпаття три золоті медалі у всіх трьох програмах світової першості: класична гра, блискавична та швидка. Слава Орест, як й іванофранківка Єлизавета Дружук, яка здобула на світовій першості бронзу в блискавичній грі серед дівчат до 13 років, займаються у Ольги та Костянтина Балтажи.
Про те, як оцінюють старання української збірної та хто на світовій першості був головним суперником для українців, Укрінформ запитав у міжнародного арбітра та віце-президента Федерації шашок України Костянтина Балтажи, який разом із дітьми щойно повернувся з Ізміра.
КИТАЙСЬКІ СПОРТСМЕНИ БОРОЛИСЬ ДО ОСТАННЬОЇ ШАШКИ
- Вітаю з перемогами ваших учнів. То як ви оцінюєте здобутки українських шашкістів на світовій першості в Ізмірі? Задоволені?
- Скажу чесно, задоволений, але мушу зауважити, що зіграли не дуже добре. Деякі золоті медалі, так би мовити, не тієї якості. Я дотримуюсь переконання, що коли дітей привчають брати «халяву», яку організували навмисно, то це – абсурд, бо шашкісти починають вірити, що вони чемпіони.
- Що маєте на увазі? Легкі перемоги?
- Ну ось, хлопець із Каменського, грав у категорії до 19 років, де було лише двоє спортсменів. І він отримує перше місце. Так само, як і наш Слава Орест, який двічі на цій першості переміг його. Але суперник теж вийшов чемпіоном світу. Лише у своїй віковій категорії. Я категорично проти таких речей. Це некрасиво. Перемогу треба заробити своїми мозолями. Інакше, що це за спорт, коли немає боротьби?
- А хто виступив головним суперником для українських спортсменів у цій першості?
- У перших турах я спостерігав за китайськими спортсменами. Дебют вони розігрували, але не розуміли позиції. Я одразу своїх дітей налаштував зосередитись на «дебютах». Так наші шашкісти отримали перші виграші. Потім була перерва у турах. Китайські спортсмени, які брали участь у всіх вікових категоріях, навіть не відпочивали. Хоча поряд – море, басейни. Це свідчить, що вони приїхали зі серйозними намірами. Далі китайці боролись до останньої шашки. Навіть коли розуміли, що позиція на дошці повністю програна. Так, цього разу Китай відчайдушно боровся за медалі.
- Чи не означає це, що Китай перейняв пальму першості у шашках-64 від Росії? Адже раніше росіян вважали тут найсильнішими.
- Ще ні, але до цього все йде. Навіть у стокліткових шашках китайці почали бити росіян. Ще одними нашими конкурентами у стокліткових шашках є спортсмени з Білорусі. Там, як і в Китаї, держава потужно фінансує розвиток цього виду спорту. Діти постійно мають можливість їздити на тренувальні збори, 200 днів на рік. Це чудова практика.
Китай зараз узяв на себе боротьбу за Кубок світу. Вони визначили свої рейтинги. Необхідно пройти 3-4 етапи, аби потрапили до десятки кращих спортсменів світу. Той самий Китай бере на себе проведення фінальних змагань із грошовими винагородами, і це єдиний випадок, коли спортсмени можуть заробити гроші.
У Білорусі ж відкрили управління інтелектуальних видів спорту при Міністерстві, чого я добивався в Україні. Там лише при Мінспорту є п’ять дитячих тренерів із шашок та шахів.
РОСІЯ ПРИВЛАСНИЛА НАВІТЬ ШАШКИ-64
- А чому Росія слабо була представлена на першості світу?
- У бразильських шашках вони поступалися Україні ще з 2000 року, коли там уже не проводили відбіркових змагань. Тоді у Білій Церкві був проведений перший дитячий чемпіонат, організований Федерацією шашок України та Всесвітньою Федерацією шашок. На ту першість до нас приїжджали навіть бразильці. Цього разу їх не було через сумні події. Там поховали двох лідерів їхньої Федерації й вони не змогли зібратися. Серйозні проблеми накладаються ще й через те, що Федерація IDF (Міжнародна Федерація шашок, яка розвиває шашки-64 – авт.), де головують росіяни, відкололась від Всесвітньої (ФМЖД – всесвітня федерація шашок, яка об’єднує національні шашкові федерації зі всіх континентів – авт.), а тепер взагалі пішла проти неї. Що вони зробили? Росія офіційно у листопаді вийшла з IDF, чим підрубала її під корінь. Думаю, це не загрожує Всесвітній федерації розколом, але тепер змагання почали проводити паралельно. Зовсім недавно Росія була представлена на чемпіонаті Європи, який проходив у тому ж Ізмірі кількома днями раніше. Там дуже мало країн заявили своїх гравців.
- До речі, першість Європи в Ізмірі піддали жорсткій критиці. Мовляв, через малу кількість учасників спортсмени ніби збирали медалі в басейнах.
- Я не планував туди їхати з дітьми через те, що у списках побачив лише спортсменів із Росії. Якщо наступного року приїде більше учасників, це буде цікаво.
- Але ж європейські країни переважно грають у шашки-100…
- Ні, це не так. До прикладу, Польська федерація шашок у своєму гербі відобразила не лише шашки-100, а й шашки-64. Вони грають за бразильською версією і на цих змаганнях представляли свою команду. Французи грають у ці шашки, іспанці. Голландці пробували цю гру, але залишились більшими прихильниками стокліткових. Там держава підтримує близько 500 шашкових клубів.
- А чи взагалі правильно вважати, що шашки-64 є російською грою?
- Це абсолютно неправильно. Сама історія шашок на це вказує. Перший чемпіонат Росії з шашок, який відбувся у Москві у 1894 році, організував київський викладач Павло Бодянський. А ще на два роки раніше Бодянському вдалося організувати у Києві перший турнір із шашок, у якому взяло участь 11 гравців. Переможцем турніру став сам Павло Бодянський. Подібних турнірів у Російській імперії на той момент ще не було. Так, у шашки грав Петро Перший, але він вчився цієї гри у храмах Київської Лаври. Візьмемо розкопки Скіфських курганів. Там теж знайшли шашки свого часу. Тобто ця гра існувала ще до нашої ери. Розкрили поховання Єгипетських фараонів – і теж знаходять шашкову дошку на 64 клітинки – і не фігури, а кругляки, тобто шашки.
РОСІЯ НАВМИСНЕ ЗАТЯГУЄ ПРОЦЕС ІЗ АНІКЄЄВИМ
- А яка тенденція розвитку цієї гри в сучасній Україні?
- Після 2005 року ми спостерігали загальну тенденцію спаду, особливо в дитячих шашках. У 2009 році українська команда у Польщі, у стоклітковій версії, показала у світовому рейтингу друге місце. На дорослому рівні ми й тоді наступали на п’яти білорусам, росіянам і вже пізніше – голландцям. Важко грати з російськими гросмейстерами. Нашим Артему Іванову і Юрію Анікєєву непросто з ними боротись.
- До речі, як сьогодні виглядає судова справа щодо одного з найсильніших шашкістів України Юрія Анікєєва, якого IDF торік дискваліфікував за вишиванку і критику Путіна?
- Процес триває понад рік. У міжнародному суді справа вже виграна. З IDF можуть стягнути близько 50 тис. євро штрафів. З них третина потрапить на рахунки національної Федерації. Адвокати впевнені, що українська сторона стовідсотково виграє цю справу. Втім, Росія навмисне затягує процес.
- В одному з інтерв’ю наш чемпіон світу в швидких шашках Артем Іванов зізнався, що останніми роками займається лише за стоклітковою дошкою. Чи виправдана позиція, коли українські шашкісти віддають перевагу лише одній грі?
- Можливо, це і виправдано. Втім, сказати однозначно, що краще – грати у стокліткові, чи у шашки-64 – мені важко. Бо для мене ближчою є гра на 64 клітинки. А ось Олі (Ольга Балтажи – чемпіонка світу в швидкій грі в шашки-100, гросмейстер) ближчі шашки-100. Це зовсім різні ігри. Але чому ми маємо школу, яка є однією з найсильніших у світі? Бо в нас основою є шашки-64. Діти починають учитися грати саме у цю гру. Той же трикутник Петрова, який змушує думати і рахувати. А вже після виконання першого розряду, на розгляд тренера діти можуть сідати за шашки-100.
НАМ ПОТРІБНА ДОПОМОГА МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ
- У цьому році запрацює Нова українська школа. Ви не пропонували свої підручники з шашок для навчання у початкових класах?
- Дуже хотів би це зробити. Але не знаю як. Зізнаюсь, я раніше розробляв спільну програму для освіти і спорту. На жаль, це виявилось нікому не потрібним. Її ніхто й не читав. Тому свій підручник я написав так, аби мені було зручно працювати з дітьми. Він повністю відповідає освітній програмі і допомагає готувати дітей до змагань.
Прикро, але нам довелось призупинити дитячі змагання «Диво-шашки». Їх проводить кожна область, окрім нашої. Пояснення: немає «Диво-шашок» на всеукраїнському рівні. У Міністерстві спорту вважають, що це взагалі нікому не потрібно, в освіті – так само.
Ми всіляко намагаємось привернути увагу до розвитку шашок. Найбільша тренерська школа в нас у Дніпрі. Там у кожному районі дітям є де навчатися цієї гри і розвиватися. У нас такої школи інтелектуальних видів спорту поки немає. Наразі все залежить від бажання місцевої влади. Нам дуже потрібна їхня допомога. Причому вона не обов’язково має бути великою, бо ж шашки – це не футбольні м’ячі, які через зношеність потрібно часто змінювати. А література, програми – все це в нас є.
- Але місцева влада у питанні фінансування перевагу надає олімпійським видам спорту. Чи є змагання в інтелектуальному спорті, які можна прирівняти до олімпійських?
- Такого взагалі ніде немає, щоб олімпійські види спорту рівняли з іншими. І це стосується не лише шашок, а й спортивних танців, авіамодельного спорту та іншого. Лише в Україні – розділивши спорт – чиновники вирили велику яму між нами. Дискримінація існує навіть у преміальних винагородах. Якщо для олімпійців мінімально вона становить 500 американських доларів, то для неолімпійців – лише 50. І це при тому, що у неолімпійських видах спортсмени можуть змагатися з суперниками з більшої кількості країн.
- Знаю, ваш підручник зараз хочуть перекласти іншими мовами. Ми не підготуємо собі таким чином конкурентів на міжнародному рівні?
- Поки дозволу на переклад ніхто не просив. Та я переконаний, що отримати книжку – це ще не все. То не художня література, яку можна погортати та залишити. Тут треба серйозно займатися.
- Якщо попросять право на переклад, дасте?
- Так. Я за те, щоб конкуренція у шашках була якомога жорсткішою.
- Повернімось до наших призерів світу. Хлопець із гуцульського міста Косів Слава Орест у свої 16 років став чемпіоном світу в шашки-64 у всіх трьох програмах. До чого ще прагнутиме юний спортсмен?
- Слава Орест уже забезпечив собі місце для гри у фіналі на Кубок України. Втім, грати у відборі треба все одно. Далі його чекає чемпіонат Європи. Треба постаратися, аби впевнено себе почувати за стоклітковою дошкою. Його перспектива – стати чемпіоном у шашках-100, бажано абсолютним. Слава – наймолодший в області майстер спорту. Зараз він став більш упевненим у собі, а тому його мрія – стати гросмейстером – є цілком реальною.
Ірина Дружук, Івано-Франківськ
Фото: Рильчук Юрій