Доктор фізико-математичних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Богдан Рубльов має «профільне» хобі – він є організатором математичних олімпіад в Україні. До пандемії коронавірусу в них, за підрахунками міністерства освіти, брали участь близько 400 тисяч школярів різного віку. З переможців цих змагань формувалася учнівська збірна України для участі в щорічній міжнародній математичній олімпіаді, в якій змагаються школярі з понад 110 країн світу.

Хоча пандемія коронавірусу позначилася на масовості дитячого математичного руху в Україні, але завдяки ентузіастам він не зупинився.

«То ви зараз ідете паралельним курсом з Міносвіти?» – спитала я в Богдана Рубльова. «Скоріше, перпендикулярним», – пожартував професор.

В інтерв’ю Укрінформу він розповів про проблеми, з якими наразі зіткнулися організатори математичних олімпіад, про те, як ЗНО з математики вплинуло на рівень знань студентів та чому владі слід дослухатися до порад не лише політологів, а й математиків.

Я НЕ ДУМАВ, ЩО ОЛІМПІАДИ ТАК МЕНЕ ЗАТЯГНУТЬ

- Пане Богдане, чому ви, викладач вишу, зайнялися школярами?

- Школярем я сам був переможцем Всесоюзної математичної олімпіади. Після вступу до університету я закинув своє захоплення олімпіадами – навчався, викладав і займався наукою, а коли в науці чогось досяг, мені знову захотілося повернутися до всіх оцих дитячих справ.

Я не думав, що олімпіади так мене затягнуть! Тобто, зараз оце хобі – організація та проведення математичних олімпіад – стало фактично моєю другою професією.

До того, як я прийшов у математичний олімпіадний рух, у країні фактично проводилися олімпіади чотирьох рівнів – шкільні, районні, обласні й всеукраїнські. Я по собі пам’ятаю, що цього було замало, адже ти цілий рік готуєшся, читаєш книжки, розв’язуєш задачі, відвідуєш математичний гурток, а змагань майже нема.

Тому ми одразу започаткували величезну кількість змагань – і турніри математичних боїв, і олімпіади для молодших класів тощо. Спочатку проводили їх у Києві, а потім по всій Україні.

- Навіщо вони потрібні?

- А навіщо дитина приходить у математичний клас чи математичний ліцей? Звичайно, щоб і змагатися, й опановувати математику на значно вищому рівні, аніж це дається в школі.

Бо шкільна програма дуже проста, і вона дедалі більше спрощується. Великий вплив на це – на мою думку, негативний – має ЗНО (зітхає).

Я завжди замість ЗНО кажу ЗЛО, бо у математиці ліквідували цілий прошарок задач на доведення, на дослідження – фактично там лишилися примітивні задачки.

У нас зараз люблять ставити за приклад фінську освіту. Але на останній математичній олімпіаді Україна посіла 11-те місце у світі, а Фінляндія – 80-те.

Тобто в них освіта розвиває гармонійну людину, яка орієнтується в літературі, історії, фізиці, біології, математиці, але знає все, скажемо чесно, потрошку.

Однак на роботу, скажімо, в ІТ-компанію, роботодавець шукає фахівця з глибокими знаннями у конкретній сфері, й у цьому сенсі наша освіта набагато краща.

Проте через орієнтацію на ЗНО діти, які не змагаються і не займаються математикою додатково, дуже часто навіть не уявляють, який прошарок знань вони недоотримали!

Приміром, у мене зараз на другому курсі навчається хлопчина з райцентру, який склав ЗНО з математики на 200 балів. Він мусить багато чого вивчати фактично з нуля, тому що підготовка до ЗНО – це орієнтація на стандартні задачі, а він жодної нестандартної задачі в житті не бачив. І коли я кажу: «Отут рекурентне співвідношення», олімпіадники розуміють, про що йдеться, а він, відмінник, 200-бальник, каже: «А я такого не бачив!». Він швиденько це опановує, але ж його могли навчити цього в школі!

Тобто зараз дітей «натаскують», щоб вони нормально склали ЗНО і чесно вступили до вишу. Але потім їм дуже складно навчатися, бо ми не змінюємо програми відповідно до ЗНО.

Наприклад, я, викладаючи математичний аналіз, завжди спирався на те, що студенти знають оце й оце, а зараз виявляється, що вони все більше й більше не знають.

Тобто, на жаль, рівень студентів шалено падає.

- Але 2020-2021 рік оголошено Роком математичної освіти саме через низький базовий рівень математичних знань.

- Ми теж спонукали до цього ексміністра освіти Ганну Новосад після того, як вона показала нам результати міжнародного дослідження математичної компетентності PISA-2018.

У нас було стільки планів на цей Рік математики! Новосад ретельно взялася за його підготовку, на проведення олімпіад у бюджеті було закладено великі кошти.

Але потім Новосад разом із урядом Гончарука пішла у відставку, а її наступники про Рік математичної освіти просто забули.

- Чи це позначилося на олімпіадному математичному русі?

- Минулого року в нас сталася прикрість: усі олімпіади через пандемію скасували перед заключним четвертим етапом – Всеукраїнською олімпіадою.

Коли карантинні обмеження трошки послабили, ми змогли в липні провести олімпіади по регіонах, а потім у серпні провели відбір команди України на міжнародну олімпіаду. Окрім нас, так само зробили організатори олімпіади з інформатики.

Торік проводилося лише дві з близько десятка міжнародних олімпіад – з математики та інформатики. Вони проходили в онлайн-режимі. В них узяли участь десять українських дітей – шість математиків і чотири інформатики, всі вони вибороли срібні нагороди.

Після цього я разом із батьками цих дітей бився за те, щоб вони як переможці міжнародних олімпіад отримали президентські стипендії чи інші заохочення, але безрезультатно!

Коли ми звернулися в Міносвіти, нам сказали: «Це ваша самодіяльність, це була не збірна України, а окремі учасники від України, ми їх не відряджали, стипендії платити не будемо і заохочувати нічим не будемо!»

Потім ми писали звернення в Офіс президента, освітньому омбудсмену, до Верховної Ради, але там їх читали і відправляли в Міносвіти…

Чому я зараз про це кажу? Бо цього року ми знову пройшли цей шлях, а за нашим прикладом це зробили хіміки та фізики.

Тобто влітку учнівські збірні України планують брати участь щонайменше у чотирьох міжнародних олімпіадах – з математики та інформатики стовідсотково, а з фізики та хімії – дуже ймовірно.

При цьому команди формуються такими ж ентузіастами, як і ми. Тобто діти проходять усі етапи відбору з прагненням узяти участь у міжнародній олімпіаді. Але, вочевидь, міністерство освіти знову нас не визнає.

То мені просто дуже цікаво, для яких дітей були засновані відзнаки від президента для переможців міжнародних олімпіад?

ГОЛОВНА РЕФОРМА, ЯКОЇ ПОТРЕБУЄ ОСВІТА, – ЗАЛУЧЕННЯ У ВИКЛАДАННЯ МОЛОДІ

- Чи вплинув IT- бум на престижність математичної освіти?

- Скоріше природничої. Наприклад, поруч із нашим факультетом кібернетики і комп’ютерних наук розташований механіко-математичний, і дуже багато його випускників, а також радіофізиків ідуть працювати в IT-сферу.

Уявіть собі: у нас є дні професії, коли представники престижних IT-компаній приходять запрошувати наших студентів до себе на роботу і нікого не можуть знайти, бо на четвертому курсі всі вже працюють! Це ще на другому-третьому їх можна звабити, а на четвертому кличе студента одна IT-компанія, а він уже працює в іншій – навіщо йому переходити?

А от, наприклад, в Інституті математики у молодої людини мало можливостей заробити на життя. Тому нашій Академії наук треба щось робити, щоб стимулювати молодь лишатися там працювати. Бо й самі гранти там не дуже великі, й молодій людині досить важко добитися того, щоб у неї повірили, дали цей грант, і вона могла спокійно займатися наукою.

Зараз ті, хто попереду в математичній науці, на щастя, можуть їздити на математичні конференції, стажування, їх запрошують викладати зарубіжні університети. Тобто вчені з певним досвідом затребувані. А от молодим складніше знайти спосіб себе реалізувати в науці й заробити нею на життя.

Тож математична наука у нас погано розвивається через те, що в ній з матеріальних причин залишаються не найкращі.

- Які країни наразі задають тон у математиці?

- Здебільшого його задають провідні інститути. Вони приносять славу країні, яка дає їм фінансування і можливість залучати вчених з усього світу. Але науку зазвичай просувають інтернаціональні колективи.

- Ви вже 30 років викладаєте математичні дисципліни. Чи існує, на вашу думку, якесь особливе математичне і гуманітарне мислення?

- Звичайно! Одразу помітно, що деякі люди мислять логічно, а деякі алогічно.

Природнича освіта взагалі спирається на логічне мислення.

- А як ви оцінюєте здатність нашої влади прораховувати свої дії на крок уперед? Наскільки тут недооцінена роль математики?

- Я б сказав, що не тільки математики, а загалом роль розумних людей. Коли влада спирається тільки на думку політологів – суцільних гуманітаріїв – звичайно, нічого гарного з того не буде. Треба спиратися і на природничників.

- Тобто математики змогли б допомогти владі з логікою?

- Та з усім! При вирішенні будь-яких проблем природничий розум дуже й дуже потрібен!

- Нещодавно наукову, і не тільки, спільноту збурив захист кандидатської дисертації народним депутатом Іллею Кивою. Чи можливе повторення аналогічної ситуації в математиці?

- Якщо це де завгодно трапилося, воно може де завгодно повторитися.

За це мають відповідати вчені ради, наукові керівники, ВАК, який може переглянути всі документи і не прийняти захист подібної дисертації.

Я вважаю, що такого в Україні не повинно бути, бо в даній ситуації наша наука ніби сама собі плюнула в обличчя.

- Якби вам доручили розробити реформу математичної освіти, що ви змінили б?

- Стосовно університетської освіти я можу сказати одне – треба, щоб найкращі випускники залишалися викладати. А для цього їм слід дати на п’ять років квартиру, а якщо пропрацюють десять – подарувати її.

За десять років молода перспективна людина, яка знає світ, притягне за собою ще не один десяток таких, як сама.

Адже світ став єдиним і відкритим, а це означає, що молодий науковець, маючи відповідну матеріальну базу, може викладати тут та їздити на стажування в різні країни.

Тобто головна реформа, якої потребує освіта, – це залучення у викладання молоді, якої зараз дуже мало! Приміром, у нас на одній кафедрі середній вік викладачів 65 років.

А в шкільній освіті у природничі класи я повернув би колишні – нормальні, а не фінські – програми.

Я хочу, по-перше, щоб математична освіта по всій країні поліпшилася, а по-друге – за допомогою олімпіад «виловити» оцих найкращих дітей і показати їм через різні стимули і заохочення, що вони нам потрібні.

Зараз Міносвіти просто припинило проведення всіх олімпіад. Якби ми не підхопили і не провели математичні олімпіади своїми силами, скільки б наших майбутніх талантів ми втратили!

На жаль, цього року ми не мали змоги охопити дітей з маленьких містечок і сіл – просто не змогли без Міносвіти донести до них, що у нас ці олімпіади відбуваються. Тому ми фактично спиралися на столицю і великі міста.

Хоча я вважаю, що талановиті діти в Україні розподіляються рівномірно, тож якщо, приміром, у Києві на 4 млн буде виявлено 100 математично обдарованих, то так само буде й по інших регіонах.

Моє життя наразі фактично присвячене тому, щоб, попри все, знаходити ці «перлинки».

Надія Юрченко, Київ