Це була негламурна, по-справжньому глобальна, дуже сучасна і дуже потрібна акція. Саме така “зелена посадка” зуміла об’єднати українців вдома й за кордоном та стати справжньою історією колективного успіху.

Якщо коротко: за ініціативою та зусиллями благодійного фонду “Озеленення України” за добу в 110 країнах висадили 5,5 млн дерев, з яких понад 4,1 млн – в Україні, давши старт всесвітній акції “Озеленення планети”. Це стало і нашим світовим рекордом, і нашою несиметричною відповіддю корпораціям, урядам та й самим собі на існуючі екологічні загрози (бо ж екологічна криза посилюється) і на власну розпорошеність й емоційний пошук.

Про те, як посадити за добу п’ять мільйонів дерев (чи вистачає вашого уявлення побачити ці зелені ліси, парки, лісосмуги, алеї на різних континентах, які утворять ці новенькі саджанці років за п’ять), ми говоримо із головним ініціатором екоініціативи та драйвером цієї акції Ганною Крисюк.

Спочатку “ловимо” Ганну в Єгипті. В останній день (точніше, це була ніч) підрахунку результату основна команда взяла коротку відпустку.

- Треба трохи відпочити після всього, – каже вона, – але вчора ми після прильоту висадили в Дахабській лагуні чергову партію дерев – пальми, оливкові дерева, лимони. Висадили їх спочатку на подвір’ях у друзів, а потім на алеї, яка веде до причалу, де відбуваються міжнародні змагання з кайтсьорфінгу та віндсьорфінгу. Вчора ми садили, і машини зупинялися – люди розпитували, що це за ініціатива.

- Може, це вже нова форма екологічної “залежності” – хоч куди б приїхала, садиш дерево?

- Зараз наш офіс – на тижневому відпочинку, але ми домовилися: наші представники, співорганізатори з областей, хоч куди б їхали – садять дерево (можна навіть одне), але щоб це було постійно в топі інформаційних тем, щоб мотивувати людей висаджувати. І це тепер стало трендом. І нам так приємно. Ми летимо за кордон, й один наш депутат пише: я теж у тренді, саджу дерева.

- П’ять мільйонів – ви заслужили Єгипет.

- Думаю, насправді буде більше дерев. Нам уже після офіційного закриття підрахунку досі приходять протоколи, датовані числом 10 квітня – з локацією, з квитанціями й чеками під закуплені саджанці, але ми їх уже не можемо внести в статистику. Зокрема, не порахували кілька африканських країн через затримки із документами (вони вважали, що можна на кінець місяця), тож насправді, я думаю, що це десь буде біля 8 млн дерев.

НЕПРОСТИЙ БУВ ПЕРІОД, ОКРІМ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА СУТО ОРГАНІЗАЦІЙНИХ НАВАНТАЖЕНЬ – ЩЕ Й ПОГРОЗИ БУЛИ

- А чому погрожували?

- А тому, що всі учасники хотіли отримати дипломи світового рекорду. А щоби його отримати, по-перше, ти маєш бути в калькульованій цифрі й мати підтвердження тих дерев – що ти їх купив, а не вкрав, друге – необхідні фото-, відеофіксація з геолокацією, де воно розміщено, щоб було видно візуально, що вони садилися. Підтвердження – дуже стресовий процес. У нас було три форми підрахунку. Перша форма надсилалася від наших співорганізаторів в областях і країнах. Друга – окремо нам давало підрахунок Державне лісове агентство. Ми розуміли, що Україна висадить найбільше, і найбільше нам у партнерстві було Держлісагентство, вони давали нам мокрі протоколи, це була загальна картина по Україні. Причому це супроводжувалося відео- і фототекою (таким чином дані висадки з областей верифікувалися даними Держлісагентства, бо за наявності одного і того самого посадкового матеріалу цифри висаджених дерев мали збігатися). І третє – підрахунок від простих учасників, які реєструвалися на нашому сайті.

Тривала постійна звірка посадкового матеріалу за відомостями, які надали нам лісники, із даними наших співорганізаторів, уточнення, якщо цифри не збігаються. Бо тут були претензії наших партнерів: кажуть – у нас є фото-, відеофіксація, наша цифра правильна. Ми тоді наново починаємо робити запити в лісове агентство тощо: дайте нам підтвердження фото-, відео- локації. Лісники зляться: та що це, мовляв, таке, вам же давали напочатку! Я прошу, кажу: нам треба звірити, бо немає збігу. Одним словом, розібралися.

Потім один чоловік взагалі написав у заявці, що він залучив 100 млн, і посадили 100 тисяч дерев, накидав фотографій різних. Я сиджу і думаю: я – власник журналу "Business Woman", я маю, ну, десь три тисячі людей у різних країнах – і не можу дати таких цифр. Як він дав? Потім виявилося, що він посадив лише півтори тисячі й “наклацав”, назавантажував одних і тих самих фото. Але ми на його перевірку витратили цілий день.

Наступного року треба айтішникам нову програму створити, одразу з геолокацією висадки, без можливості завантажити велику кількість дерев, щоб рахувала дерева сама програма, а ми будемо тільки перевіряти.

- Гаразд, давайте поговоримо, як вдалося підключити таку кількість людей за кордоном?

- Наші посли на 101 процент себе показали і дуже нам допомогли. Міністерство закордонних справ, Міністерство захисту довкілля і природних ресурсів, Державне лісове агентство — всі були дуже надійним плечем.

Але коли йдеться про закордон, то із 110 країн 60 послів України були фактично співорганізаторами акції. У деяких країнах таких організаторів було по два – і бізнес та українська діаспора, і посли.

Фактично одинадцять країн охопили директори журналу "Business Woman", а у них дуже добрий зв’язок з різними гілками влади, українською громадою і посольствами. І, в принципі, я за них не переживала, от я знала, що їх не треба перепитувати, дзвонити, писати...

Наші організаторки в Канаді, Польщі, Молдові зробили максимально широкий інформаційний супровід. Завдяки цьому висадка була масовою, і вони дали прекрасні результати. Велика подяка бізнес-партнерам, більшість з яких – учасники CEO CLUB UKRAINA, який очолює Сергій Гайдайчук.

У кожній країні є свої вимоги, регламенти, бюрократичні нюанси та кліматичні особливості. В Індонезії садять манго, але їх садять у болотистій місцевості. Щоб у той регіон дістатися, слід було зробити тест на ковід, потім садити в болоті. Сорок наших людей їхали, роззувалися, садили, а потім своїм коштом робили тест на ковід, коли поверталися до столиці. В Азії посадка дорога, бо слід оплачувати підведення води до посаджених дерев. Але я як побачила: там, далеко – наші логотипи озеленення планети, що це – українська ініціатива. Слухайте, для мене це найбільша гордість.

У деяких країнах (Канаді, Польщі) садили в лісі. Там, де взагалі було закрито, вони на території посольства садили. І вони нам так багато розповіли, так багато цікавих відгуків отримали.

Зараз будемо планувати акцію на наступний рік. Ми ж хочемо 100 мільйонів дерев висадити і залучити 100 мільйонів людей за 100 днів у більш як 100 країнах.

- Ну, ви замахнулися!

- Подивимося, як допоможе Бог, і все решта складеться. За 100 днів, за 3 місяці, можна попасти в точку, щоб і дозволи отримати, і відповідно час підібрати, щоб висадити, щоб це не в один день було, як цього разу. В один день – це дуже важко...

Але дійсно – в проєкті є якась космічна сила. Я оглядаюся назад, аж сьогодні страшно – як це все вдалося. Бо це шалений, у тому числі людський ресурс. Це щоденні комунікації з різними країнами, купа форс-мажорів – хтось захворів, хтось не може, комусь дали відмову.

Дали в одній країні територію біля посольства США. Тільки посольство США висаджувало і наші – все, більше ніхто – через ковід. А жителі йдуть, просять – дозвольте й нам. Важливо, що це глобальна ініціатива, ми відновлюємо екосистему планети, об’єднуємо людей.

В одній з країн дали стартову територію. У посольстві закупили дерева, наготувалися їхати садити. А за три дні до висадки пішов дуже сильний дощ. І з тієї території приходить лист посольству, що ми не можемо надати цю територію, бо через дощ побачили, що там боєголовки на мінному полі відкрилися. (У цій країні був конфлікт протягом тривалого часу).

Ви можете собі уявити? Тобто, якщо б вони там садили, вони б могли підірватися! Я кажу, просто Бог береже всіх, хто в проєкті. Їм дали іншу ділянку, вони висадили.

А минулого року, наприклад (ну, й цього року), весь Донбас висаджував дерева. Луганськ – там, де горіли села. Ми від комітету подарували фруктові дерева родинам, і у всіх трьох селах висадили там, де минулого року погоріли біля будинків фруктові дерева. І насправді, найбільша заслуга в цьому всьому – саме людей. Велика вдячність усім партнерам національним, звичайним, всім нашим бізнес-клубам, у першу чергу – CEO Club.

ДОЗВІЛЬНА СИСТЕМА ЗА КОРДОНОМ НА ВИСАДКУ ДЕРЕВ СКЛАДНІША, НІЖ В УКРАЇНІ

- Скільки європейських країн взяли участь?

- Всі. Навіть європарламентарі, щоб ви розуміли, теж висаджували дерева. Голова Парламентської асамблеї Ради Європи взагалі мала приїхати в Україну, але через ковід й оці всі речі просто перенесла поїздку. Проєкт завершився, і ми відвідаємо ті країни, які найбільше висадили дерев, щоб там висадити наше дерево проєкту фонду Озеленення України.

- Хто вам нарізав ділянки для висадки? Як ви добирали культури в Україні, в інших країнах? Як це відбувалося?

- У кожній країні все ж були співорганізатори, були оргкомітети. І обов’язково в кожному оргкомітеті мали бути чотири фахові експерти: екологи, дендрологи, навіть кліматологи, обов’язково представники лісового управління в Україні. Ми комунікували з екологами, і такий самий алгоритм був у різних країнах. І тільки в дозволених місцях висаджували дерева.

Дерева нам підбирали і рекомендували екологи. Наприклад, у містах – це було управління екології. Воно вказувало, які дерева садити, де можна садити, і брало до себе на баланс до догляду.

Лісопосадки виділяли нам, звісно, лісівники. Тобто, вони готували: при кожній висадці, перед тим як садити, проводили інструктаж, допомагали висаджувати перші рядки.

За кордоном – аналогічно. Якщо це посольство чи будь-які інші країни, вони теж брали дозвіл. До речі, там дозвільна система є набагато важчою, ніж у нас, в Україні.

Одним словом, ми висаджували ті дерева, які не шкодять екосистемі даного регіону і ті, які там приживуться. Тут – консультували лісове господарство та екологи. Так само тим, хто долучився до акції в домашніх умовах, ми рекомендували – де взяти саджанці, в яких садових господарствах та ін. Вони отримували 20-відсоткову, спеціальну знижку, якщо це відбувалося в рамках проєкту.

- Скільки зараз коштує в Україні саджанець?

- В Україні саджанець вартує від 7 до 50 гривень в залежності від його віку і розміру. А дерево вартує від 200-300 гривень до 7-12 тис.грн, навіть 15 тис.грн. – якщо це гінкго білоба і т.д., вони – дорогі.

Ми робили акцент на тому, щоб висаджували дерева від п’яти років, щоб вони вже одразу цвіли влітку. Але за ними має бути окремий, правильний догляд – і з підживленням, з поливом, і з місцем, де воно висаджується. Ми купували за власні кошти, знаходили партнерів, а частину посадкового матеріалу нам виділило Державне лісове агентство.

- Давайте про посадку в Києві поговоримо. Що вас зачепило тут найбільше?

- Це був перший такий захід, на який так багато послів іноземних держав прийшли. І це в пандемійний час, коли на заходи вони взагалі не ходять.

На толоку під відкритим небом кожні пів години нові люди приходили, щоб не було скупчень. Посли казали так: “Ми не могли не прийти, бо якщо Україна в наших країнах висаджує дерева, ми хочемо посадити свої в Україні”. Для мене це найважливіший проєкт мого життя. І в першу чергу в тому, що він об’єднав 2,5 мільйона.

А взагалі, емоційних моментів було багато. Наприклад, і минулого року, і цього року – вже на останньому етапі усі почали мене просити знову перенести подію, мовляв, карантин, що ви робите. Ми обговорили це із головою Державного Лісового агентства Юрієм Болоховцем та головою CEO Club Сергієм Гайдайчуком. Вони мене підтримали.

Юрій Віталійович сказав: висаджувати потрібно, але проведи інструктаж, щоб усі дотримувалися карантинних норм. А ви ж розумієте, може бути дуже багато ініціатив, але якщо немає фінансової й організаційної підтримки владних і статусних персон, які мають авторитет у країні, світі, то ідея може залишитися ідеєю. Тому їхня підтримка була такою важливою. Бо коли Сергій Гайдайчук звертається, допомагають і фінансово, і в іншому, і ти, маючи уже кошти, можеш дуже швидко робити те, на що за інших умов пішло би два-три місяці часу. І такі знакові для мене були слова Сергія Анатолійовича, що ми це робимо в будь-якому разі: сьогодні – один карантин, завтра – інший, а планету треба рятувати сьогодні.

І на глобальному рівні, якщо ми вже це запустили, в нас повірили так багато людей, що ми не можемо підвести. Вони поробили такі дозволи на висадки – у нас навіть половину цього не зроблять. І всі надихнулися, все закипіло. Ми за два дні склали всі плани: які документи добрати, як розділити людей, щоб висадка була в індивідуальному порядку, щоб не наражати на небезпеку.

Більше того, щоб ви розуміли, 10-11 квітня (день висадки) про карантин взагалі ніхто не говорив, всюди було садіння дерев, це було як ланцюгова реакція. І на другий день після висадки дерев почала суттєво зменшуватися кількість захворювань на ковід – просто от почала падати цифра, падати, падати... Ми дуже тішимося, бо я кажу, що це енергія космічна діє.

Наш співорганізатор, посол України в Тунісі сказав, що така екодипломатія дуже дієва, вона будує екомости між країнами, компаніями, людьми і дуже привертає увагу для України.

Ми тепер у нашій групі (а наша адміністративна група жила цим проєктом) завели традицію: на всі дні народження, свята – дарувати всім дерева. Коли нас питають, чим вам віддячити у тому чи іншому випадку, то ми кажемо: посадіть дерево.

Учора, після посадки, ми з іншими туристами з Європи, які також до нас приєдналися, сиділи в готелі, трохи святкували, я розповідала їм про Україну. Вони казали, що готові оплатити догляд за посадженими деревами – так їм це сподобалося. Саме це є народною дипломатією...

І я б хотіла вас про щось попросити…

- Слухаю.

- Посадіть, будь-ласка, дерево.

Лана Самохвалова, Київ