Чому трагедія в Харкові не перша і не остання, якщо про неї забути

Чому трагедія в Харкові не перша і не остання, якщо про неї забути

Укрінформ
Пожежа в будинку для літніх в Харкові нагадала усім, що в Україні давно забули про право кожного на гідну старість

Жахлива пожежа, що сталася в будинку для літніх у Харкові, сколихнула всю країну і вкотре нагадала про одну з найзанедбаніших державою сфер в Україні. Внаслідок трагедії загинули 15 людей, і як згодом з’ясувалося, згорілий приватний будинок для літніх «Золотий час» функціонував незаконно: не мав дозвільних документів, не значився у жодному з реєстрів області. І навіть більше – на саму будівлю, у якій функціонував пансіонат для літніх, відсутні документи на введення в експлуатацію.

Подію, яка сталась у пансіонаті «Золотий час» ДСНС та Національна поліція кваліфікували як надзвичайну ситуацію державного значення. А Мінсоцполітики спільно з МВС анонсували перевірку для виявлення подібних закладів, інформація про яких відсутня у реєстрі надавачів соціальних послуг.

Мариан Лазебна
Марина Лазебна

«Ми перевіримо умови проживання та перебування людей похилого віку в таких закладах та посилимо відповідальність для людей, які працюють не в правовому полі», – сказала міністерка соціальної політики України Марина Лазебна.

На жаль, подібні трагедії регулярно трапляються в Україні з певною періодичністю – це є наслідком того, що держава десятками років закриває очі на необхідність контролю за функціонуванням таких закладів. Та і де взятися такому контролю, якщо в Україні просто відсутня культура догляду за самотніми старенькими людьми. У розвинених країнах вони доживають і до ста років, мешкаючи в пансіонатах для літніх, в Україні ж наймолодшому пацієнту, який загинув під час пожежі було 57… Проблема насправді глобальна, а трагедія у Харкові лиш вказала на неї, зробивши це дуже жорстоко.

Держава не задовольняє потребу у будинках для літніх

Людей, яким виповнилося понад 65 років в Україні близько 7 мільйонів, і кожна п’ята людина похилого віку – самотня. Скільки будинків для літніх людей усього функціонує в Україні – наразі не відомо. Згідно зі статистикою Мінсоцполітики за 2018 рік, таких закладів 90 (де проживає близько 22 тисяч людей) – але йдеться лише про зареєстровані, нелегальних же може бути в рази більше.

Державні будинки для літніх традиційно фінансуються за залишковим принципом. Через це вони у такому жахливому стані, що потрапити туди з доброї волі, а не з безвиході, нікому б не хотілося на старості літ. Відсутність теплопостачання, елементарних побутових умов, медичного супроводу, байдужість, а часом непрофесійність працівників, – це лише мізерна частина проблем, про які регулярно пишуть ЗМІ і повідомляють громадські організації. І з огляду на це направлення літніх членів сім’ї до таких будинків в Україні традиційно викликає осуд і нерозуміння суспільства. Хоча й при цьому потреба у них значно більша, ніж пропозиція. Відтак щороку в Україні усе більшає приватних пансіонатів для літніх, де місячне перебування потребує значних коштів (що робить їх доступними лише обмеженій категорії громадян). За побутовими умовами вони можуть бути кращими за державні, але як показала нинішня трагедія, відсутність контролю за ними, насамперед, їхньою безпечністю може призвести до пагубних наслідків.

Людмила Денісова
Людмила Денісова

Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова підтвердила: в Україні більшість будинків для літніх працюють нелегально. Вона каже, що співробітники Офісу омбудсмена у 2020 році перевірили близько 100 приватних закладів різних типів, зокрема будинків для літніх, більшість з яких працюють з порушеннями. «Під час більшості відвідувань підтверджувалися факти невідповідності діяльності таких закладів Державному стандарту стаціонарного догляду за особами, які втратили здатність до самообслуговування чи не набули такої здатності». За її словами, більшість з таких закладів не внесені до реєстру надавачів соціальних послуг, що унеможливлює регулярний контроль за їхньою діяльністю.

Денісова стверджує, що неодноразово зверталась до Мінсоцполітики та голів обласних держадміністрацій, аби вирішити цю проблему. Після пожежі у будинку для літніх на Київщині у 2016 році, коли загинуло 17 людей, уряд теж доручав провести перевірки по всій країні, але вони нічим не закінчилися – ніяких змін щодо нагляду за діяльністю таких установ не відбулося.

«Допоки окреслені проблеми не будуть розв’язані – не виключені повторення таких трагедій та грубих порушень прав людини і громадянина», – підсумувала Денісова.

7 тисяч гривень на місяць, 75% пенсії або житло в обмін на догляд

Андрій Павловський
Андрій Павловський

У Мережі можна знайти безліч пропозицій з розміщення літніх людей у приватних закладах. «У зв’язку з тим, що державних і комунальних будинків для літніх не вистачає для всіх, приватні заклади швидко стали заповнювати цю нішу. Це ї виявився досить прибутковий бізнес, оскільки в середньому перебування на місяць там коштує близько 10 тисяч гривень», – говорить в коментарі Укрінформу експерт з питань соціальної політики Андрій Павловський.

Щоправда, як виявилося, чимало з них не спішать озвучити ціну, зазначаючи, що вона залежатиме від потреб людини (можливо, це і є ознакою того, що заклад працює нелегально). Що ж, подивимося на ціни, які є у відкритому доступі. Наприклад, у пансіонаті «Пори року», що у Києві, де обіцяють дбайливий догляд, включно з медичним, хороші умови і сплату податків, місяць перебування коштує від 8900 гривень і «формується залежно від стану здоров’я постояльця, і від обраних умов проживання. Тут приймають людей з серцево-судинними хворобами, після інсульту чи інфаркту, з хворобою Альцгеймера, Паркінсона, з захворюваннями нервової системи тощо.

У пансіонаті «Родинна турбота», філіали якого є в Черкасах і Чернігові, і де також можуть надавати медичну допомогу і реабілітацію, місяць проживання у 6-місному номері коштує 7 тисяч гривень, у 4-місному – 8 тисяч гривень. Судячи з фото, умови дійсно непогані – з ремонтом, пристойними ліжками і санвузлом, доглянутою територією, що швидше нагадує санаторій.

У розвинених країнах приватних закладів для літніх людей більшість, і вартість перебування у них значно вища. Приміром, Укрінформ писав, що ще кілька років тому щомісячне проживання з елементарним доглядом (без лікування) у США коштувало в середньому $3,5 тис., в Канаді $1,1-6,4 тис. Але без дотримання державних стандартів та отримання ліцензій вони там працювати не можуть.

Щодо державних будинків для літніх в Україні, то згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України ще від 29 грудня 2001 року № 549 до будинку-інтернату (геріатричного пансіонату) на державне утримання беруть осіб літнього віку, які досягли пенсійного віку, та інвалідів 1-ї і 2-ї груп, старших 18 років, котрі за станом здоров'я потребують стороннього догляду та не мають працездатних родичів. Проте якщо ситуація в родині така, що за літніми людьми не має можливості доглядати, місцеві уповноважені органи можуть надати дозвіл на поселення у пансіонат, але за плату.

При поселенні до них на загальних умовах з пенсії вираховується 75% на повне державне утримання, а 25% пенсії залишається людині, які вона може витрачати на власний розсуд (хоча в ЗМІ повідомляли, що у деяких закладах людям можуть не віддавати ці кошти, що звісно є порушенням). Також державні заклади пропонують інші умови поселення в будинок для літніх – в обмін на житло, яке залишиться як оплата за проживання або пансіонату, або місту. У такому разі пенсія має зберігатися у повному обсязі.

Врятує лиш глобальна реформа і легалізація приватних закладів

Повторимо, головною проблемою функціонування приватних закладів для догляду за літніми людьми фахівці називають відсутність державного регулювання. За словами Андрія Павловського, підхід до появи приватного закладу був доволі формальний: потрібно було повідомити управління соціального захисту про його відкриття, після чого приходив інспектор, який перевіряв заклад, і цього було достатньо.

«Але частина приватних закладів для літніх оформлюються як хостели, що незаконно. Державі треба не забороняти цей вид діяльності, бо державних установ не вистачає для всіх, а взяти його під свій контроль. Це пряма компетенція Мінсоцполітики, яке повинно організувати ліцензування таких закладів, сертифікацію працівників, адже доглядати доводиться за людьми з різним станом здоров’я. Звісно, потрібен контроль за дотриманням пожежної безпеки та санітарних норм», – говорить Андрій Павловський.

Юлія Сергеєва
Юлія Сергеєва

Соціально-політична діячка, засновниця ГО «ПРОЗОРИЙ ВИБІР», адвокат Юлія Сергеєва пояснила, чому держава не могла проводити перевірки порушників до трагедії в Харкові.

«ДСНС та Національна поліція кваліфікували пожежу в Харкові як надзвичайну ситуацію державного значення, тож тепер вони мають законні підстави для проведення перевірок і виявлення незаконних закладів для літніх. До цього, оскільки більшість таких закладів не значилися в жодних реєстрах, то перебували поза контролем. Тому повноцінне законодавче регулювання необхідне для того, щоб упорядкувати сферу, проводити такі перевірки на законних підставах, що дасть змогу максимально уникати повторення подібних трагедій в майбутньому», – переконана адвокат.

Але вирішити проблему глобально можна лише шляхом глобальної реформи, наголошує вона. «Потрібно розвивати мережу державних закладів для літніх, збільшуючи на них видатки і паралельно контролюючи використання коштів, які перераховуються із пенсій людей на їхнє утримання, збільшити виплати працівникам, що відобразиться і на ставленні до мешканців, запровадити можливість благодійництва, бо держава завжди матиме обмаль коштів», – стверджує Юлія Сергеєва.

Насамкінець пані Сергеєва наголошує, що лікування цієї соціальної проблеми не можливе без зміни ставлення суспільства до літніх людей і відродження культури гуманності. Вкрай необхідно на рівні держави проводити роз’яснювальні кампанії, щоб нагадувати про відповідальність перед літніми людьми, що потребують нашої підтримки.

Юлія Горбань, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-