Романа Віктюка поховають у родинному склепі на Личаківському цвинтарі
Як передає Укрінформ, про це Радіо Свобода повідомила племінниця театрального діяча – Катерина Віктюк.
Зазначається, що Віктюк заповів, щоб його поховали поруч із батьками, тому родина виконає його заповіт. Родинний гробівець на Личакові Віктюк придбав сам.
Як розповіла дизайнерка Роксолана Шимчук, вона постійно на зв’язку з друзями Романа Віктюка з Москви, також там перебувають і члени родини.
«Уже вирішується питання перевезення тіла у Львів. Ймовірно, після прощання з режисером у Москві його тіло одразу транспортуватимуть у рідне місто. Наскільки мені відомо, немає проблем щодо перевезення тіла. Є пропозиція від дирекції оперного театру у Львові, щоб прощання з режисером було у цьому закладі. Роман Віктюк помер від ускладнення після перенесеного вірусу COVID-19», – сказала вона.
Про те, коли саме буде прощання і обряд поховання режисера рідні повідомлять.
Як повідомлося, театральний режисер Роман Віктюк помер 17 листопада у Москві на 85-му році життя.
Зазначається, що наприкінці жовтня артиста було госпіталізовано в одну з московських клінік. Там він відновлювався після перенесеної коронавірусної хвороби (COVID-19).
Роман Григорович Віктюк - народний артист України, народний артист РФ.
Народився 28 жовтня 1936 року у Львові в сім'ї учителів. Будучи школярем, намагався ставити невеликі вистави, до яких залучав однокласників і друзів. У 1956 році закінчив акторський факультет Державного інституту театрального мистецтва (ГІТІС) в Москві.
Першим режисерським досвідом Віктюка стала робота у Львівському ТЮГі ім. Максима Горького, де він поставив низку вистав.
У 1971 році Віктюк став провідним режисером Російського драматичного театру Литви. Серед відомих постановок того періоду - "Марія Стюарт" Фрідріха Шіллера, "Валентин і Валентина" Михайла Рощина, "Любов - книга золота" Олексія Толстого, "Продавець дощу" Річарда Неша. З середини 1970-х режисер ставить вистави в Москві - "Царське полювання" в Театрі ім. Моссовєта, "Татуйована троянда" у МХАТі, "Качине полювання" та ін.
Популярність Віктюку приніс спектакль "Служниці", поставлений в 1988 році на сцені театру "Сатирикон". "Служниці" були показані у багатьох країнах світу, зібравши захоплені відгуки у світовій пресі і зробивши режисера відомим театральним діячем.
У 1991 році створив приватний Театр Романа Віктюка, який об'єднав артистів, близьких режисерові за світоглядом. У 1996 році театр отримав статус державного.
Віктюк поставив більш як 200 спектаклів в усіх головних театрах України і Росії, здійснив ряд постановок у театрах Швеції, Фінляндії, США, Італії, Греції.
Нагороджений міжнародною премією Інституту італійської драми за краще втілення сучасної драматургії, отримав театральну премію Maratea Центру європейської драматургії (1991 р.). Також нагороджений премією "Київська пектораль" і премією Спілки театральних діячів України "Тріумф". У США включений в категорію "50 людей світу, які вплинули на другу половину XX століття".
