Скіфське золото: рішення амстердамського суду – перемога, яка дає надію
Апеляційний суд Амстердама сьогодні ухвалив рішення щодо відводу судді у справі про приналежність «скіфського золота». Суд задовольнив прохання України щодо відведення судді через підтвердження зв’язків головуючого судді Ораньє з адвокатами кримських музеїв, що може свідчити про його упередженість під час розгляду справи.
Через коронавірус судове засідання не проводили. Своє рішення суд оголосив у письмовому вигляді, без публічних слухань. Натомість попереднє судове засідання, що проходило 2 вересня 2020 року, було досить цікавим. Просто під час виступу судді, про відвід якого просила українська сторона, слухання перервали, бо одній із трьох суддів, котрі слухали справу, стало зле. «Совпаденіє»? Коронавірус?
Принаймні стало зрозуміло: попереду в цій справі ще багато несподіванок.
Отже, як Росія намагається вплинути на процес щодо «скіфського золота» та де зберігаються цінні експонати, допоки триває суд?
ПОЧАТОК ЮРИДИЧНОЇ ВІЙНИ
Юридична війна за «скіфське золото» почалася шість років тому, коли на виставку в Нідерланди було вивезено цінну колекцію з Криму – ще до окупації півострова Росією. Виставка «Крим: золото і таємниці Чорного моря» складалася з колекцій п’яти музеїв, один з яких розташований у Києві, а чотири – у Криму (Сімферополь, Керч, Бахчисарай і Херсонес). Виставка проходила в музеї Алларда Пірсона в Амстердамі, де цінні експонати зберігаються нині. Адже після окупації півострова перед нідерландським музеєм постало питання: куди повертати колекцію. Кримські музеї вимагали, щоб «скіфське золото» повернули їм, бо, мовляв, воно було взяте з їхніх фондів на основі контрактів. Водночас Київ наполягав, що експонати не можуть бути відправлені на окуповану територію й належать до державної частини Музейного фонду України, є державною власністю і не підлягають відчуженню.
Так розпочався судовий процес про приналежність «скіфського золота». Позиція України ґрунтується передусім на нормах міжнародного права, зокрема положеннях Конвенції ЮНЕСКО та українського законодавства, що закріплюють право власності держави на спірні музейні об’єкти.
«Україна зазначала, що музейні колекції, які є предметом спору, згідно з українським законодавством є державною власністю українського народу та входять до державної частки Музейного фонду України. Вони є невід’ємним складником культурної спадщини України та перебували в кримських музеях на праві оперативного управління, концепція якого передбачає «піклування» музеєм про колекцію без передачі права власності на неї. Головним же виконавчим органом, який має право вилучати відповідні музейні колекції з права оперативного управління музеїв, є Мінкультури (Міністерство культури та інформаційної політики України – ред.)», – зазначив у коментарі кореспонденту Укрінформу в Гаазі адвокат Андрій Карнаухов, партнер адвокатського об’єднання «Сергій Козьяков та Партнери», що разом з нідерландською юридичною компанією Bergh Stoop & Sanders захищають інтереси держави Україна у справі "скіфського золота".
Правовий статус музейних колекцій за українським правом – «незаконно вивезені та повинні бути повернуті в Україну».
«Кримські музеї, відповідно до порядку, передбаченого законодавством України, також просили відповідні дозволи Мінкультури на тимчасове вивезення й транспортування музейних колекцій на виставку до Нідерландів та на укладення відповідних договорів з Музеєм Алларда Пірсона. Оскільки дія дозволів на вивезення музейних колекцій до Нідерландів скінчилася ще 2014 року, а кримські музеї зараз не можуть виконувати свої функції належних суб’єктів оперативного управління для колекцій, з огляду на окупацію Криму Російською Федерацією, Мінкультури (Міністерство культури та інформаційної політики України – ред.) видало відповідний наказ про передачу музейних колекцій в оперативне управління Національному музею історії України, що розташований у Києві» , – зазначила в коментарі Укрінформу Олена Гладюк – радник адвокатського об’єднання «Сергій Козьяков та Партнери».
У грудні 2016 року Окружний адміністративний суд Амстердама вирішив, що експонати мають бути повернуті в Україну. Таке рішення ухвалене на основі Конвенції ЮНЕСКО, згідно з якою художні цінності мають бути повернуті суверенній державі, що надала їх для тимчасової експозиції. Кримські музеї, керовані нині з Росії, не прийняли поразку й у березні 2017 року Апеляційний суд Амстердама отримав апеляцію.
ХВОРА СУДДЯ ТА РОЛЬ РОСІЇ У ПРОЦЕСІ
Українська сторона подала клопотання про відвід судді Апеляційного суду Амстердама. Однак у листопаді 2019 суд у Гаазі його відхилив, бо не побачив жодних обставин, які б свідчили про упередженість судді. Згодом Україна вдруге подала клопотання про відвід судді через виявлення додаткових матеріалів, що свідчать про його зв’язки з Росією. Справа в тім, що головуючий суддя Апеляційного суду Амстердама протягом кількох років здійснював представництво інтересів російської компанії «Промнефтьстрой» у справі проти ВАТ «НК «ЮКОС2», тобто фактично захищав інтереси Російської Федерації у справі на користь «Промнефтьстроя». І здійснював це у тісній співпраці з адвокатами, котрі нині представляють інтереси кримських музеїв у справі щодо «скіфського золота».
«Торік відбулися слухання в Гаазі щодо відводу судді пана Ораньє, бо десять років тому він був причетний до справи щодо ЮКОСа, а також через його знайомство з двома адвокатами, котрі тоді боролися пліч-о-пліч разом із ним і які сьогодні представляють інтереси кримських музеїв. Ми вважаємо, що це компрометує його як головуючого суддю. Проте він оскаржив таке рішення, і суд не побачив тут жодних проблем. Однак цього року ми отримали від одного адвоката матеріали, які вказували, що суддя Ораньє не сказав усієї правди», – пояснив нідерландський адвокат Маартен Сандерс, який представляє інтереси України.
2 вересня 2020 року в Апеляційному суді Амстердама відбулися слухання щодо відводу судді. Вони були присвячені питанню, чи справді Ораньє казав правду під час судового засідання минулого року. І просто під час виступу пана Ораньє, про відвід якого просила українська сторона, одній із трьох суддів, які слухали справу, стало зле. Слухання перервали, розповів Маартен Сандерс.
Два нідерландських адвокати, які представляють Україну, встигли виступити. А ось адвокати кримських музеїв та представник амстердамського музею Алларда Пірсона мали подати свої виступи в письмовій формі. Так само в письмовій формі сьогодні, 28 жовтня, суд оголосив своє рішення. Апеляційний суд в Амстердамі задовольнив клопотання України про відвід судді Ораньє.
«Для нас це важлива перемога, яка дасть змогу розглядати справу незалежним суддею. І забезпечить принцип змагальності в цьому апеляційному провадженні. Хочу відзначити чудову професійну роботу наших нідерландських колег. Ми розраховуємо на неупереджене судочинство», – наголосив у коментарі Укрінформу адвокат Андрій Карнаухов.
ФАНТОМНІ МУЗЕЇ
Офіційно Росія не пред’являє претензію на колекцію, але фактично впливає на судовий процес через кримські музеї.
«Формально Російська Федерація не є стороною в судовій справі, але перереєстрація кримських музеїв у суб’єкти господарювання за російським правом, призначення «російських» директорів цих музеїв, замовлення та оплата послуг адвокатів у справі для кримських музеїв і підготовка законодавчої бази для передачі колекцій до російського музейного фонду свідчить про фактичний контроль Російської Федерації над позицією кримських музеїв у спорі», – пояснила директорка департаменту міжнародних спорів Міністерства юстиції Анна Тищенко.
Поки тривають судові баталії, близько 500 експонатів зберігаються в сховищі музею Алларда Пірсона та не експонуються.
«Від самого початку юридично претензії на колекцію висловили «українські» кримські музеї як сторони за договорами на експонування, вони й апелюють до договірного права, тож просять суд зобов’язати виконати зобов’язання Музею Алларда Пірсона за цими договорами й повернути колекції назад (застосування контрактного права – їхня принципова позиція). У судовому процесі кримські музеї діють нібито як українські. Музеї не можуть виступати у спорі як російські культурні інституції, оскільки втратять право вимоги за договорами як українські юридичні особи. Водночас Україна не може просто ліквідувати музеї як українські юридичні особи з огляду на дію спеціального законодавства щодо Криму й окупованих територій. Тобто маємо «фантомні українські музеї», які фактично діють від імені Російської Федерації, на що неодноразово зверталася увага судів Нідерландів», – підкреслив у коментарі Укрінформу Андрій Пилипенко, адвокат АО «Сергій Козьяков та Партнери», що захищає інтереси держави Україна у справі "скіфського золота".
Музей Алларда Пірсона проводить періодичний огляд та перевірку стану збереження музейних предметів за участі експертів. Адвокат Маартен Сандерс зазначив, що музей прийняв позицію щодо збереження експонатів до ухвалення остаточного рішення. Як відомо, провадження по суті було зупинене до вирішення питання про відвід.
«Ми очікуємо на остаточне рішення в апеляційному провадженні протягом двох місяців чи більше. Однак у будь-якому разі, сторона, що програла, обов’язково звертатиметься до Верховного суду, і тому це додасть ще два роки, перш ніж буде ухвалене рішення щодо повернення експонатів», – сказав Сандерс.
І хоча судові баталії триватимуть ще не один рік, можливо, саме завдяки виставці в Нідерландах Україна таки зможе врятувати від Росії й повернути додому ці безцінні предмети нашої історії.
Ірина Драбок, Гаага
