У Мелітополі попрощалися із загиблими в авіакатастрофі Ан-26

Труни з тілами хлопців до Мелітополя доставили напередодні ввечері. З Женею спочатку попрощалися у рідному селі Терпіння (Мелітопольський район), а Сашу відразу привезли у військове містечко.

На годиннику 9.40 - до офіційного початку церемонії прощання ще майже півтори години. У 44-му гарнізонному Будинку офіцерів поки небагатолюдно. В актовій залі на першому поверсі - вази для квітів, два портрети і поки одна труна, накрита жовто-блакитним прапором.

"Сашу привезли вчора ... Золота дитина, розумник. Подорослішав у зв'язку з тим, що тато загинув (його батько Ігор Скочков - штурман Іл-76, який був збитий терористами 14 червня 2014 року під Луганськом - ред.), став опорою для Оксани (мама), а тепер опори немає. Це хлопчик, який міг порадою заткнути за пояс деяких дорослих чоловіків. У свої 20 років", - каже директор Будинку офіцерів Світлана Соколова.

Разом з мамою загиблого курсанта вона їздила на місце аварії. В її кабінеті є невелика коробка, яку, за словами самої Світлани, вона показує журналістам вперше.

"Чохол від мобільного телефону, трохи землі, частини від літака і шматок підкладки від куртки з цифрами 26 ... Скільки людей було у літаку? А скільки загинуло? 26", - Світлана складає до коробки усе перераховане, важко зітхає і каже: "Я не знаю, як ви будете сьогодні працювати, але робіть це так, щоб рідні та близькі хлопців вас не бачили і не чули".

Одними з перших до Будинку офіцерів приїхали вдови льотчиків Іл-76, які загинули у небі над Луганськом.

"Ми не будемо нічого говорити. Зараз ми усе переживаємо заново", - сухо сказала одна з них.

Через Будинок офіцерів протягом півтори години пройшло кілька тисяч осіб. Попрощатися з курсантами прийшли і ті, хто з ними не був знайомий. Люди кажуть, що це спільне горе.

Однокурсник Олександра Станіслав Тимошенко не зміг стримати сліз, він кілька разів виходив із зали, в якій проходила церемонія.

"Саша позитивна людина... За 1,5 роки, які був з ним знайомий, він був одним з найвеселіших людей, яких я знав. Він завжди посміхався", - каже Станіслав.

Курсант Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба Микита Саввов на курс молодше. Хлопець погодився сказати кілька слів.

"Олександр був гідним сином своїх батьків. Низький уклін їм за виховання. Не хотілося вірити у те, що його більше немає. І зараз не хочеться. Він мріяв стати справжнім професіоналом. Для нього його батько був прикладом, і він не хотів підводити. Я вважаю, що не підвів", - сказав Микита.

Труну з 26-річним Євгеном Скоробагатьком привезли з села Терпіння до Будинку офіцерів о 10.40. Після школи хлопець вступив до Мелітопольського педагогічного університету, але мріяв про небо.

Начальник відділення персоналу військової частини 3840 Геннадій Москаленко служив разом з Євгеном. Згадує, як той був студентом-п'ятикурсником, але вирішив перервати навчання.

"Він навчався на бюджеті і перервав навчання, щоб вступити до авіаційного університету у Харкові. Хотів стати льотчиком. Він дуже відповідальна людина. Не віриться, що його більше немає. Він прийшов на службу (контракт) у званні рядового, у нього була можливість отримати звання офіцера в нельотній спеціальності, але він вибрав льотну справу, хотів бути льотчиком. Для цього треба було вчитися очно і він перервав освіту, щоб потрапити в Харківське авіаційне", - згадує Геннадій.

2 роки тому Женя приходив у військовій формі до своєї рідної школи, розповідав старшокласникам про свою професію. Завуч колегіуму "Джерело" у Терпінні Світлана Кашлакова згадує, як він казав, що мрія може втілитися.

"У нього залишилися мама, тато, брат, дружина. У нашій пам'яті він залишиться веселим і життєрадісним. Він був щасливою людиною і загинув щасливим - він здійснив свою мрію. Став льотчиком", - додала Кашлакова.

Хлопців поховали на новому кладовищі, поруч з меморіалом екіпажу Іл-76.

На кладовищі Оксана Скочкова дивилася на могилу чоловіка, поруч з якою тепер похований і син…

Катастрофа літака Ан-26 сталася 25 вересня неподалік від Чугуєва. Курсанти університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба проходили планові військові навчання. На борту літака перебувало 27 осіб: 20 курсантів і 7 членів екіпажу.

В авіакатастрофі вижили двоє: Віталій Вільховий та В'ячеслав Золочевський, проте Віталій помер у лікарні, у нього було 90% опіків тіла.

Ольга Звонарьова

Фото Дмитра Смольєнка