Приходьте, моліться, святіть, або Чому УПЦ (МП) не слухається Кіріла
Як уже встиг заявити предстоятель УПЦ (МП) Онуфрій, Великодня служба в храмах буде. І це при тому, що нині у найбільших святинях Московського патріархату – Києво-Печерській та Почаївській Лаврах – спалах коронавірусу. «… Сповіщаю вас, дорогі брати і сестри, що у храмах пасхальні богослужіння будуть звершуватися (...) Ті віряни, які прийдуть на богослужіння, стоятимуть і молитимуться на вулиці, дотримуючись санітарних норм», - йдеться у зверненні митрополита Онуфрія. Ну, як санітарних норм «дотримувалися» на Вербну неділю у тому ж Рівному чи Дніпрі – знаємо, бачили, читали…
Недарма ж радник міністра внутрішніх справ Юрій Тандіт заявив, що поліція не допустить провокацій та масового скупчення людей біля храмів під час Пасхальних служб. «В межах наших домовленостей і постанови Кабінету міністрів в разі скупчення людей біля храмів правоохоронці діятимуть в декілька етапів. Перший – це роз’яснення. У разі повторних порушень поліцейські будуть складати протоколи. Ми не дамо провокаторам організовувати масові заходи біля церков», - розповів Тандіт. І наголосив, що під час богослужінь в церкві можуть бути присутні максимум 10 людей, і це не прихожани: «А лише ті люди, які забезпечують службу і допомагають її проводити, а також ті, хто забезпечує трансляцію онлайн. І звичайно, всі вони мають бути в масках. Сама паства зможе заходити в храм після служби, якщо це малий приход – по одній людині, якщо великий – по дві людини».
Сподіваємося, що так воно й буде. Але, нагадаємо, що напередодні Вербної неділі МВС також повідомляло про домовленості зі священниками, які, однак, були порушені: попри заборону, деякі храми УПЦ (МП) таки святили вербу у подвір'ях, кинувши вірян «в обійми коронавірусу».
Між тим, патріарх Кіріл, «начальник» Онуфрія з РПЦ, закликає росіян на Великдень лишатися вдома. Процитуємо уривок звернення Кіріла (мовою оригіналу): «В нынешнее непростое время, в условиях, когда государственными властями предпринимаются все возможные меры по недопущению распространения коронавирусной инфекции (…) Многие из нас вынуждены возложить на себя подвиг неотлучного пребывания в своих жилищах (...) Понесем, братья и сестры, временные лишения ради сохранения жизни и здоровья наших ближних».
Виходить, що РПЦ – на Великдень в храм не йди, а її філія – УПЦ (МП) – каже навпаки? Може, це демонстрація власної «незалежності», «автокефалії де-факто»? Може, ще є причини відмінностей у поведінці Кіріла та Онуфрія? Власне, чи погоджується поведінка глави УПЦ (МП) з Москвою?
Це ніяка не самостійність, а демонстрація самодурства
В цьому переконує релігіознавець Дмитро Горєвой, наголошуючи, що про «незалежність» Московського патріархату говорити не доводиться. І додає, що РПЦ в Росії, на відміну від УПЦ (МП) в Україні, як не дивно, навіть дещо сучасніша. «Адже УПЦ (МП) непримиренна до сучасного світу, за своєю суттю – це фундаменталістська церква. Але такою вона була не завжди», - стверджує Горєвой.
До 2014 року в УПЦ (МП) існували дві групи: перша – консерватори, друга – модерні, відкриті до світу священники. І між ними існував певний баланс. Але згодом… «Баланс порушився. Почався конфлікт між УПЦ (МП) та державою і суспільством. Модерне духовенство витіснили, консерватори стали «во главі» і церква отримала крен в сторону фундаменталізму. Неабияку роль зіграв Онуфрій – виходець з групи «почаївців». Прийшовши до влади, він усе змінив: те, що раніше вважалося маргінальним – стало мейнстрімом», - наголошує релігіознавець.
Натомість, в РПЦ ситуація дещо інакша. «В РПЦ співіснують і консерватори, і модерністи. Останнім попросту нікуди податися. В Росії немає немає альтернативної юрисдикції, на відміну від України. А ще РПЦ боїться розлютити владу, боїться критики, а передовсім – Путіна. А наші не бояться йти на конфлікт з державою, дозволяючи собі те, що не можуть дозволити єпископи в РФ», - каже Горєвой.
«Не думаю, що Московський патріархат в Україні демонструє якусь незалежність, якусь «своеобичность», інакшість, - каже доктор філософських наук, народний депутат України VIII скликання Віктор Єленський - не буває такого, аби в УПЦ (МП) різко не сприйняли і не виконували чогось, що б сказали у Москві. Навіть, якщо це рішення шкідливе.
І ніякого «подвигу віри», ніякої «самопожертви» в тому, що УПЦ (МП), на відміну від РПЦ, закликає йти до церкви – немає. «Це просто безвідповідальність, яка під собою не має жодних євангельських підвалин. От я розумію вияв християнської самопожертви, коли священника в Італії підключили до апарату штучної вентиляції легень, а він відмовляється, і каже, от поруч лежить хлопчина – підключіть краще його, і помирає. А закликати вірних іти до церкви під час епідемії, наражати їх на небезпеку, при цьому, будучи хворими самим, ну, такі діяння жодного відношення до християнства і до самопожертви не мають, - переконує пан Єленський. - Ми маємо справу з глибинним фундаменталізмом, який, на мою думку, є вибірковим. Адже коли треба показати умовну «дулю суспільству», то УПЦ МП тут же стає «фундаменталістом», а от коли йдеться про захист свого майна, відмови від розкоші тощо – одразу ж ховають цей «фундаменталізм» подалі у кишеню».
Православний богослов і філософ Юрій Чорноморець також запевняє, що УПЦ (МП) жодним чином не демонструє власної незалежності від РПЦ. Адже, каже він, коли у березні Синоди у Москві та Києві вирішували які саме застосовувати заходи безпеки у зв’язку з пандемією, обидва Синоди поставили за мету відстоювання інтересів церкви та ієрархії, а не життя віруючих. «І потім в Росії виник великий тиск держави в центрі та місцях, і це привело до радикальної зміни позиції. В Росії та й в Україні теж - є чимало релігійних фанатиків, які цього заклику не почули. Вони продовжують діяти у попередній парадигмі рішень Синодів РПЦ та УПЦ (МП) – тобто робити вигляд, що вводяться якісь запобіжні заходи, але в реальності проводити всі обряди за максимально можливого у кожній конкретній місцевості долучення віруючих», - розповів Чорноморець.
Все це, каже богослов, безвідповідальна позиція яка різко відрізняється від позицій інших церков – Вселенського патріархату, Елладської, Православної Церкви України, Румунської, Болгарської та інших. «Ці церкви або самі пішли на служби за закритими дверима або прийняли ці заходи на вимогу держави. Окремі порушення у цих помісних церквах були завжди виключеннями, тоді як ситуація в УПЦ (МП) у Вербну неділю показала, що ризик здоров’я прихожан – звичайна для них практика. Тут стикаються дві реальності. Для відкритого православ’я, яке проповідує патріарх Варфоломій, церква і держава існують заради блага віруючих і вони не мають бути джерелом небезпек, а мають демонструвати високу відповідальність за благо ближнього. Для російського православ’я проста людина існує як «гвинтик» для держави і церкви, і тому її життя нічого не варте порівняно з інституціями світської та духовної влади. Звичайно, що російська позиція суперечить Євангелію і зараз критикується кожною думаючою людиною», - наголошує Чорноморець.
А релігієзнавець Ілля Бєй вважає, що це ніщо інше, як спроби діяти "в пику" абсолютно всім. «По-перше, показати державним органам, котрі, власне, впроваджують карантинні заходи, що "ми на вас кадилом махали". По-друге, показати свою "сильну" віру на тлі "маловірних" ПЦУ та католиків, котрі "прогнулися" під карантин. По-третє, УПЦ (МП) не може просто так відмовитися від іміджу "ґонімой" церкви, над котрим її верхівка працює вже другий рік поспіль», - стверджує пан Бєй.
На запитання, чи погоджується поведінка Онуфрія з Москвою, Ілля Бєй відповів, що будь-яке ослаблення України, в тому числі через підвищення кількості хворих, грає на руку Москві. «Сподіваюсь, що верхівка УПЦ (МП) робить це несвідомо. А Москві зараз своїх проблем вистачає, а, як відомо, "кіт з дому – миші в танок". Щойно пандемія закінчиться – закінчиться і «вольниця», – переконує релігіознавець.
«Що стосується карантину, гадаю, що ні, вони політику не узгоджують. Тому що ситуація в Україні та в Росії, власне, як і в будь-яких інших країнах – має свою специфіку. Вони погоджують поведінку лише з певних питань, думаю, що не всіх. Все ж таки, яка не яка, але крихта «автономії» в УПЦ (МП) є», - вважає Дмитро Горєвой. А стосовно, приміром, відносини з іншими помісними церквами або заяв щодо переслідування з боку української влади, дискримінації чи гонінь на міжнародних майданчиках - ОБСЄ, Рада Європи, Європарламент… «Це не просто узгоджується на 100%, РПЦ і Московський патріархат виступають тут єдиним фронтом», - стверджує Горєвой.
Подібну думку висловив і Юрій Чорноморець. Онуфрій та його оточення на початку вересня 2014 року прийняли рішення відмовитися від курсу покійного митрополита Володимира на самостійність УПЦ (МП). З того часу вся політика УПЦ (МП) відносно українських держави та суспільства координується з Москви. «Все навколо оцінюється як зло, а себе вони бачать як абсолютне добро, як безпомильних ангелів. Наскільки така дивна стратегія стихійна, а наскільки вона інспірована Москвою – важко сказати», - резюмував Чорноморець
До церкви лише по двоє і – після богослужінь
Чи одумаються вони на Великдень, чи прислухаються до застережень і прохань – питання, відповіді на яке мер Дніпра Борис Філатов, схоже, чекати не став.
Спершу його заклики «залишайтеся удома» звучали на рівні попереджень: «Хочете сидіти без води і світла, з закладеними дверима і перекопаними дорогами? Ми вам все це забезпечимо. І не допоможе вам ніхто». А згодом, побачивши абсолютний ігнор з боку приходів УПЦ (МП), де у Вербну неділю дніпрян причащали з однієї ложки, Філатов довів слова на ділі, й таки перекопав дорогу до однієї з церков. А його заступник Михайло Лисенко написав у Фейсбуці, що у траншеї виявили снаряд часів Другої світової війни.
Отже, ми також запитали в наших експертів, що вони про це узагалі думають, як держава і суспільство мають протистояти подібним провокативним діям? Власне, як прогнозують подальший розвиток подій?
«Ми бачимо, як УГКЦ і ПЦУ з легкістю знайшли можливість щоби віряни доторкнулися до Великодньої тайни. Вони показали, що за нинішніх умов це можна зробити. Більше того, до подібних кроків церкви вдавалися й раніше, тобто за менш сприятливих умов, не маючи під руками новітніх технологій. А зараз, гортаючи Фейсбук, я бачу, що люди не просто дивляться трансляції богослужінь, а беруть безпосередню участь. Створюється відчуття, хоч і віртуальної, але присутності в храмі», - каже Віктор Єленський.
Тому, вважає він, влада повинна застосувати усі наявні механізми, щоби запобігти наражанню людей на небезпеку. «В історії бувало немало випадків, коли влада забороняла великі зібрання людей. А якщо це робити з епідеміологічних міркувань, то це не є обмеженням релігійних свобод. Зрозуміло, що це тимчасова міра, - каже Єленський. - От мер Філатов досить радикально чинить. Може, перерити вхід до церкви виглядає геть епатажно, але це абсолютно виправдано. Та й храми не зачинаються ж. Священнослужителі можуть проводити службу онлайн. Що їм заважає це зробити?».
Водночас релігієзнавець наголошує: якщо УПЦ (МП) намагатиметься чинити провокації, зіткнення на цьому ґрунті, то не отримає широкої підтримки від суспільства, хіба що в дуже вузькому сегменті. «Якщо ці люди віруючі, якщо вони християни, то вони мали б розрізняти знамення. Їм дуже чітко показано, що не треба цього робити. І єдиний вихід для них – це просити своїх вірних залишатися вдома. Звісно, завжди бувають такі, хто не бажає підкорятися. Що ж, в такому випадку влада, як це сказано у Біблії - «начальствующие не напрасно носят свой меч», повинна застосувати відповідні норми закону. І це абсолютно нормально. Просто у нас так звикли, що коли це священнослужитель, то для нього жоден «мирський» закон не писано. От був нещодавно такий випадок, коли один чиновник ввічливо закликав отця Павла (Лебедя) дотримуватися карантинних норм. А той у відповідь – прокльони, заявочки, що пережив таких сотнями тисяч, що наміру дослухатися немає, знову прокляв і кинув слухавку. Знову ж таки, якби отець Павло умів розрізняти знамення… Проїхали, про нього зараз не йдеться, він зараз у лікарні – хай одужує. Але йдеться про інших, про керівництво цієї церкви», - каже Єленський.
Своєю чергою, Дмитро Горєвой наголошує на тому, що було б правильно, якби держава протистояла порушенням виключно у правовий спосіб. І нагадує про статтю 325 Кримінального кодексу, в якій ідеться про те, що порушення правил та норм, встановлених із метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, – карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. «Гадаю, дехто під цю статтю ідеально підпадає. Зрештою, є також стаття 181 Кримінального кодексу - посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк, - каже пан Горєвой. - Однак ми бачимо, що в нас правоохоронні органи не завжди реагують. А коли такої реакції немає – буде, як у Дніпрі. Можливо, дорікнете, що це? Ну, нехай так, але це дієвий механізм. Перерили вхід, люди не змогли потрапити до церкви, а отже – не порушують карантинні вимоги».
Вже кілька країн, де чисельно переважають православні, згадує Ілля Бєй, впровадили на Великодні Свята комендантську годину. А щодо дій суспільства, то, каже він, найкращим би був заклик, котрим користувалися під час деяких виборів - "затримай батьків і дідусів вдома": нехай краще вони будуть живі і вдома, ніж мертві та на цвинтарі. «Держава самовідсторонилася від втручання, віддавши все в руки «місцевій» ініціативі. Я вітаю дії дніпровської адміністрації, проте лише до того часу, коли вони мають характер хоч і дуже провокативного, але все ще флешмобу. Бо вони примусили багато-кого з духовенства замислитися. Дуже сподіваюсь, що на цьому буде поставлена крапка, адже подібні дії міської влади дуже легко можуть перетворитися на гоніння проти будь-якої групи людей чи-то за релігійною ознакою, чи за будь-якою іншою. І тоді вже буде вкрай невесело. Якщо вже йдеться про інформаційну кампанію, думаю, набагато більше на свідомість впливають види свіжовиритих могил та мішки для мерців. І я молюся, щоб ця згубна пошесть, відібрала якомога менше життів», - стверджує пан Бєй.
Те, що поліція змушує церкви до служби за закритими дверима – це правильно, каже Юрій Чорноморець, але… «В РПЦ та УПЦ (МП) не запроваджують безпечніших способів причастя, хоча їх першими запропонували саме деякі єпископи УПЦ (МП) і потім це було прийнято ПЦУ як норма. Так само не введено практики загальної сповіді, щоб уникати контактів при індивідуальній сповіді. УПЦ (МП) не хоче бути взірцем для суспільства, не хоче бути прикладом моральної відповідальності, але у своїй риториці фактично наголошує, щоб їй дали ті ж права, що і… супермаркетам. То що вони самі себе оцінюють як супермаркети з надання релігійних послуг, а не як морально-релігійні об’єднання вірних?», - запитує релігіознавець.
Щодо наслідків, то, на його думку, вони можуть стати такими ж, як для РПЦ в Росії. «РПЦ стрімко втрачає прихожан, критика суспільством керівництва РПЦ набула ознак стійкого мейнстріму, РПЦ маргіналізується. Як би потім не стверджували власну правоту представники УПЦ (МП), суспільство в основному їх не чутиме. Навіть у ситуаціях коли вони будуть не винуваті. Активних прихожан в Росії чи в Україні менше, ніж футбольних фанатів. Які їх шанси бути почутими суспільством? Ці шанси великі лише якщо меншість демонструє особливу моральність у кожній ситуації, особливо – кризовій. Якщо ж цей актив веде себе гірше за футбольних фанатів, то суспільство буде цілком правим, коли не рахуватиметься з їх потребами», - каже Чорноморець.
І додає: «Аби не було в Україні конфлікту суспільства і релігійного фанатизму, важливо, щоб суспільство бачило приклади високих етичних стандартів з боку всіх релігійних організацій, які на них здатні – ПЦУ, УГКЦ, римо-католиків, протестантів, мусульман та іудеїв. Слава Богу, в Україні це є, і маю надію, що всі бачать – українські релігійні організації відповідальні та рідні для України, і лише дехто демонструє безвідповідальність».
Мирослав Ліскович. Київ
