Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Інформаційна гігієна: Нам підсунули «гнилого оселедця». Як не нанюхатися?

Інформаційна гігієна: Нам підсунули «гнилого оселедця». Як не нанюхатися?

Блоги
Укрінформ
У нас нарешті згадали про інформаційну гігієну. Але вже час перевести її з розряду загальних побажань на мову конкретних правил

Найгидкіше, що трапилося з нами у лютому-2020, у дні пам’яті Небесної сотні – це не лайно, яке було вилите на Майдан і Україну з численних помийок та чорних ротів, а те, що ми виявилися безсилими. Ми ж бачили, як готується і розгортається цей «інформаційний теракт» – хотіли протидіяти, а не змогли. Навіть, подекуди, проти нашої волі, нас ще й використали, «експлуатнули», нашу щиру образу, наше бажання негайно поставити брехливих негідників на місце. А вони, що хотіли – те й зробили.

Випустивши на авансцену безліч портнових/лукаш (реальних, віртуальних, ментальних), втягнувши нас в блюзнірську дискусію через всілякі шоу «Шустера/Мосійчук» та іже з ними. Вони знову «зробили нас разом», як ми не опиралися, а зверху ще й поклали ново-санжарську ганьбу.

Цими днями в Мережі активно поширювалася відома стаття Владіміра Яковлєва про те, як у 1980-ті на військовій кафедрі МГУ – майбутніх журналістів навчали методам ведення інформаційно-пропагандистської війни. А тепер згадайте про ті наші п’ятничні шоу. Все – згідно з методичкою “московської військової кафедри”! От вам перефразування з перекладом того, що поширив Яковлєв: «Спершу щось вкидається завідомо брудне й брехливе, смердюче, мов «тухлий оселедець». Для коментування цього “щось” слово надається діячам типу портнова/лукаш, які провокують, принижують, змішують з багном те, що люди вважають для себе святим. А за ними, як на замовлення, виринають “експерти”, оскаженілі “обвинувачі” та цілком логічні й чесні “захисники». І що би хто з них не говорив, всі учасники «дискусії» знову й знову вимовляють ім'я обвинуваченого (у нашому разі – це подія, Революція гідності) поруч із брудними інсинуаціями, вимащуючи «об’єкт» дедалі більше в “смердючому оселедці”, аж поки цей “запах” не починає слідувати за ним усюди”. Саме так, згадайте, у минулому році було знищено рейтинг Порошенка. А тепер вони намагаються закріпити в суспільній свідомості та ще й із «виходом в світ» – інше: Революція гідності — злочин, державний переворот, учасники Революції — злочинці, вбивці, нацисти, партія війни, а ті, хто їх вбивав – просто чесно виконували накази...

Про Януковича, розворот від євроінтеграції, звіряче побиття студентів, свідомо зруйновану армію, агентів ФСБ ледве не на чолі МО та СБУ – про все це забуто. І тут, вся у білому, виходить в.о. директора ДБР Ірина Венедиктова з заявою про те, що треба було б скасувати закон, згідно з яким учасники Майдану не можуть бути переслідувані за те, що трапилося в ті дні. Логіка закону – очевидна і стопроцентна: революції, народні повстання проти злочинної влади не робляться в «правовому полі». На біду, цю абсолютну істину в нас уже забули – от вам і запах тухлого оселедця, загалом – як ляльководи портнових/лукаш і замовляли.

Так у режимі спланованої кампанії ґвалтують суспільну свідомість, і біда в тому, що ми досі не визначилися, що ж нам із тим робити? А треба було б, і не лише нам. Бо як би звикле до стереотипів людство не пручалося, а треба інколи йти на радикальні зміни щодо того, що нібито не підлягає сумніву. Загальновідомо: всі проривні відкриття – інструменти прогресу – люди спершу використовують проти самих себе. Так, наприклад, було з розщепленням атома: не вічне джерело енергії, а передусім – ядерна зброя, здатна знищити цивілізацію. Але разом із тим, за 60-70 років саме через Бомбу – людству довелося змінити свої звичні підходи до вічної теми – війни. З’явилися концепції «стримування» і «гарантованого взаємознищення». Завдяки ним, людство досі й виживає.

ВІР, Велика інформаційна революція – туди ж. На зламі тисячоліть вона поставила перед людством те саме завдання, що й Бомба, тільки ми його, здається, досі не усвідомили. А треба. Змінювати ставлення, формулювання і підходи навіть до підвалин. Неконтрольована інформаційна атака загрожує світові не менше, ніж ядерна зброя. Даруйте, але контролю і протидії інформаційному знищенню заважає таке фундаментальне для демократії поняття як канонічна Свобода слова? Значить, вона теж – підлягає переосмисленню і переформулюванню. Знаменита поправка до конституції США приймалася 200 з гаком років тому. А як вона працює тепер, коли нею можуть користатися мільярди? Недарма ж те саме шоу називається «Свобода слова Савіка Шустера». В американській конституції про Шустера нічого не сказано, але ті, хто користуються цим інструментом у війні проти України – про прізвище й не згадують, але вони наполягають на своєму праві вимазувати наше життя в «гнилому оселедці».

У нас нарешті згадали про інформаційну гігієну. Але вже час перевести її з розряду загальних побажань на мову конкретних правил. І це стосується не лише джерел. Зокрема, у порядної та відповідальної людини питання щодо можливості дискутування в ефірі чи на шпальті, чи в онлайні з портновими/лукаш – не може виникати узагалі. Подібні пропозиції, якщо вони надходять, – з міркувань інформаційної гігієни, мають відкидатися в автоматичному режимі.

І є ще одне питання, в наш час надзвичайно гостре — це відновлення інституту довіри до професійних ЗМІ. Журналістика — це сьогодні критично важлива для суспільства професія, яку, на жаль, опустили нижче плінтуса. Хто опустив? Корисні ідіоти, адепти секти “всьо будєт інтернет”, любителі “шари” завжди і всюди, деякі політики та чиновники з їхніми заявочками, на кшталт, що їм для контакту з суспільством “журналісти не потрібні”…

Серед мережевих авторів є чимало людей з розумними головами, та хорошими перами, але вони ніколи не замінять професійних редакцій, які формують і висвітлюють картину дня, несуть відповідальність за все, що вони публікують. Власне, за кожну кому.

Сергій Тихий
FB

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-