5 лютого. Пам’ятні дати

Протягом десятиліть ім’я цього талановитого авіаконструктора було викреслене не тільки з історії української авіації, але й з історії взагалі. Від його імені радянські цензори залишили лише одну – першу – літеру в типах розроблених ним літаків, що перевозили пасажирів на всіх повітряних трасах тодішнього СРСР. Народився Костянтин Калінін (1887-1938) у Варшаві. Закінчив Одеське військове училище, Гатчинську військову авіаційну школу. Учасник Першої світової війни. Брав участь у боях, був декілька разів поранений. У 1918-1919 роках служив в авіації Армії Української Держави і УНР. Після того, як український національно-визвольний рух зазнав поразки і до влади прийшли більшовики – почав служити в авіації Червоної Армії. Його кликав з собою в Америку Сікорський, але він вирішив залишитись на батьківщині. Навчався в академії Повітряного флоту в Москві, але за політичні переконання був виключений. Повернувся в Україну, працював завідувачем конструкторського бюро на Київському авіаційному заводі №6, здобув вищу освіту у Київському політехнічному інституті (1925). Наступного року переїхав у Харків, де організував конструкторське бюро. Протягом 1923–1938 рр. під керівництвом Калініна було створено 25 типів літаків та їх модифікацій. Серед них 19 цивільних машин і 6 військових. Крім того, було випущено 12 типів дослідних машин. У квітні 1938 року Костянтина Калініна було арештовано у підмосковному селищі Пушкіно, на дачі конструктора Гроховського, де він тимчасово мешкав із сім’єю, беручи участь у заводських випробуваннях літака К-13. Невдовзі, за вироком Військової колегії Верховного суду СРСР від 22 жовтня 1938 року «за участь в антирадянській діяльності, шпигунство і проведення шкідницької діяльності» авіаконструктора розстріляли (за іншими даними – помер у тюрмі від тортур і виснаження). Відомий учений математик Іван Артоболевський у 1972 році, коли не стало Ігоря Сікорського, сказав: «Ось були два великих авіаконструктори – Ігор Сікорський і Костянтин Калінін. Першого Америка похоронила як національного героя, а іншого у нас ніхто не знає. Його на вершині слави знищили молодим у себе вдома». До речі, американці знали і пам’ятали про розстріляного Калініна. У 1990 році, коли на батьківщині його навіть і не згадували, Міжнародний планетний центр (США) присвоїв планеті № 3347 назву «Костянтин». Як ішлося в тексті офіційного повідомлення — «На честь Костянтина Калініна (1889-1938) – видатного льотчика та талановитого конструктора, який розробив низку аеропланів різних типів, один з яких дістав Золоту медаль на Міжнародній авіаційній виставці у Берліні 1928 року». У серпні 2014 року на території КПІ було відкрито пам’ятник видатному авіаконструкторові.

Ювілеї дня:

180 років від дня народження Хайрема Стівенса Максима (1840-1916), американського винахідника, конструктора і промисловця. У 1866 році отримав перший патент на щипці для завивки волосся. З 1878 року, після успішних дослідів з лампочкою розжарювання, був запрошений на посаду головного інженера фірми «Юнайтед стейтс електрік лайт». Серед його 250 винаходів особливе місце займає станковий кулемет «Максим» (1884), попиту на який сприяв бездимний порох, винайдений його братом Хадсоном. Його син Хайрем Персі, також відомий винахідник, був творцем глушника до пістолета і автомобільного глушителя. Останні роки свого життя сер Хайрем Стівенс Максим провів у Великій Британії.

106 років від дня народження Вільяма Берроуза (1914-1997), американського письменника, «хрещеного батька» покоління бітників. Автор скандального роману «Голий сніданок», написаного у марокканському Танжері і надрукованого в 1959 році у Парижі видавництвом «Олімпія». У США книга була заборонена і з’явилася лише три роки потому після рішення Верховного суду. Том Вейтс досить вдало характеризував Берроуза: «…Він начебто Марк Твен, що стоїть у чорному світлі». Були й інші прізвиська: пекельний дідусь, літературний кримінальник, людина-невидимка. Як би там не було, але створена Берроузом субкультура вийшла за межі слова. Він був культовою постаттю: то знімався у Гаса ван Сента, то співав разом з Куртом Кобейном. Девід Боуі влаштовував паломницькі тури в Танжер де в останні роки мешкав автор «Голого сніданку». Він не дожив три роки до свого 90-річчя.

74 роки від дня народження Шарлотти Ремплінг (1946), англійської актриси кіно. Знімалась у фільмах: «Загибель богів», «Джордано Бруно», «Нічний портьє», «Макс, моя любов», «Серце ангела», «Вердикт», «Під піском», «Басейн» (2003, премія Європейської кіноакадемії за кращу жіночу роль), «Шпигунська гра», «На південь», «Леммінг», «Неспокійна Анна». Першою сходинкою в зірковій кінокар’єрі Шарлотти Ремплінг була роль Елізабет Тальман у «Загибелі богів» (реж. Лукіно Вісконті). Актрисі на той час було 22, вона навіть уявлення не мала, хто такий Вісконті і за сценарієм мала грати жінку, котрій за 30. «Вона ж зовсім дівчисько, а вам потрібна зріла жінка», - доводили режисерові помічники та асистенти. Але метр наполіг на своєму: «Це дівчисько зіграє кого завгодно. Вона велика актриса… У неї в очах тягар пережитих років. Вона все зможе». А самій акторці сказав: «Не потрібно грати, мені лише потрібно те, що криється у ваших очах». Як виявилось, Ремплінг впоралася з роллю на сто відсотків. Крім того, співпраця з одним із найвидатніших режисерів ХХ ст. дала їй величезний досвід. Згодом вона скаже в одному з інтерв’ю: «Вісконті показав мені якість – відтоді я прагнула саме якості, а не слави». Потім був «Нічний портьє» Ліліани Кавані – шокуюча, відразлива, але в чомусь і надзвичайно красива історія кохання колишньої ув’язненої одного з нацистських таборів до свого ката (партнером Шарлотти Ремплінг був Дерк Богардт). Кінокартина викликала шквал емоцій і навіть була заборонена для показу в Італії. Втім, дует Ремплінг-Богардт був бездоганним – не визнати цього не міг навіть найприскіпливіший критик. Згодом актриса зіграла головну (і не менш скандальну) роль у комедії Нагіси Осіми «Максе, любове моя», та свої зіркові ролі у фільмах Франсуа Озона - «Під піском» та «Басейн».

Роковини смерті:

80 років з дня смерті Софії Русової (1856-1940), української громадської, культурно-освітньої діячки і педагога. Дружина Олександра Русова. Працювала в освітніх і виховних закладах Києва; в секретаріаті Центральної ради. Автор ряду праць з питань мистецтва, літератури, шкільних підручників, досліджень з педагогіки, історії, географії тощо.