Нас 37 мільйонів? А може, 42, якщо «з усіма»?

Нас 37 мільйонів? А може, 42, якщо «з усіма»?

Аналітика
Укрінформ
Не розганяйте «зраду». Якщо врахувати всіх, то українців буде стільки, скільки й прогнозувалося – 42-43 млн. А взагалі, краще анкетування людство поки що нічого не винайшло

Темою №1 в Україні стало обговорення озвучених урядом підрахунків кількості населення в державі. Усі дані збиралися упродовж трьох місяців у цифровий спосіб (трохи детальніше про це далі). Міністр Кабінету Міністрів України Дмитро Дубілет озвучив дещо шокуючі цифри: станом на 1 грудня 2019 року населення України становило 37,29 мільйонів громадян, зокрема 20,01 млн жінок та 17,28 млн чоловіків. За словами міністра, максимальна різниця між результатами трьох методів підрахунку становить 2,86% і може бути альтернативою перепису населення. Наведені дані одразу ж стали предметом дискусій, мовляв, до алгоритму перепису є багато претензій, зібраних даних недостатньо і класичний метод перепису не можна замінити.

Втім, класичний перепис населення, коли дані збираються в процесі особистої бесіди з людиною у неї вдома, паралельно з цифровим теж проводили, щоправда у «тестовому режимі». Дані збирав Держстат у другій половині грудня в Оболонському районі столиці та Пісківській ОТГ Бородянського району Київської області. Виявилося: “переписувачі” не змогли зібрати усі дані – чимало народу їх просто проігнорували. “Близько 25% людей не відкривали двері, навіть якщо до них завітали п’ять разів. Коли кожен четвертий двері не відкриває – важко говорити про точність перепису”, – розповів пан Дубілет.

Дмитро Дубілет
Дмитро Дубілет

Шкода, звісно, що люди не хочуть допомогти дізнатися реальні дані про свою країну, але, схоже, більшість людей не усвідомлює, як ця формальна на перший погляд “процедура” впливає на наш майбутній добробут. Чи буде здійснено реальний перепис – покаже час, а поки Укрінформ дізнався, наскільки відповідають отримані дані реальним показникам і чи таке ігнорування «традиційного» перепису населенням не свідчить про те, що цей метод безнадійно застарів?

Якою була методика Дубілета?

Для кожної держави перепис населення важливий тим, що дозволяє скласти так би мовити, “портрет країни” – не тільки підрахувати чисельність і співвідношення жінок і чоловіків, а й дізнатися, як швидко старіє населення, рівень добробуту і соціальний статус тощо. Тобто саме такі підрахунки куди важливіші для прогнозування економічного розвитку держави, тому що знаючи точну кількість населення вираховуються такі важливі показники як ВВП на душу населення, паритет купівельної спроможності, рівень безробіття тощо.

Як пояснив Дмитро Дубілет, у процесі збору інформації про кількість населення використовувалося такі методи:

  1. збір анонімної інформації у мобільних операторів про кількість користувачів і їхнє місцеперебування;
  2. збір даних із реєстрів про дітей (ЗАГС) і пенсіонерів (Пенсійний фонд);
  3. "калібруючі" соціологічні опитування, тобто уточнення, скільки sim-карт припадає в середньому на українця в різних групах.

Ну і врешті отримані дані «підставлялися» у математичній моделі.

“На щастя, всі три методи дали приблизно однаковий результат. Якби так сталося, що методики дали б різний результат, звісно, довелося б щось змінювати. Різниця між результатами вийшли 2, 8%. На моє переконання, для того, щоб ухвалювати управлінські рішення, цієї інформації достатньо. Більша точність не потрібна”, – підсумував міністр Кабінету міністрів України і додав, що державі це нічого не коштувало, у той час, як класичний перепис населення обійшовся б у 3,4 млрд грн.

Щоправда, ще в процесі підготовки до збору інформації урядовець визнавав, що запропонований метод не дає відповіді на більш спеціалізовані питання, але наголошував, що близько 90% запитів – це загальна інформація про те, в яких населених пунктах мешкає скільки людей, а також їхні стать та вік.

37 мільйонів, весною і влітку 35? З окупованими територіями і заробітчанами – більше 42-х буде!

Зрозуміло, що така незвична методика підрахунку кількості населення викликала багато питань щодо точності даних. Природно, що небайдужі .... одразу стали порівнювати оприлюднені дані уряду із даними Держстату. А згідно з ними, станом на 1 грудня населення становило 41,9 млн людей. Але голова Держстату Ігор Вернер одразу пояснив, що дані Держстату все ж таки враховують населення України, яке знаходиться на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської області та в окупованому Криму.

“Так, якщо ми здійснимо просту математичну операцію та просто віднімемо це населення... За даним на 1 січня 2019 року по Донецькій області 2 млн 298 тис. чоловік і по Луганській області 1 млн 495 тис. чоловік, то ми вийдемо на цифру близько 38 мільйонів", – заявив Вернер.

Ігар Тишкевич
Ігар Тишкевич

Своєю чергою експерт програми “Міжнародна і внутрішня політика” Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич зазначив, що озвучені урядом цифри у 37 мільйонів населення співпадають з оцінкою, яку дав Інститут майбутнього в доповіді “Міграційні виклики для України” у жовтні 2019 року.

“Ми підрахували кількість учасників трудової міграції, кількість українців, які отримали право на постійне проживання за кордоном (зокрема громадянство) і дійшли висновку, що в будь-який довільно взятий момент часу за межами країни перебувають не менше 2,5 мільйонів громадян України, які працюють за контрактами тривалістю менше року. І ще не менше 2,56 мільйонів українців, які постійно проживають (включаючи громадянство) в інших державах. Таким чином, взявши за основу оцінку Укрстату в 42,2 мільйона людей (населення країни) і вирахувавши з цієї цифри 5,06 мільйона людей, що знаходяться за кордоном, виходимо на ту ж цифру 37,2-37,3 мільйона”, – пояснює Тишкевич.

Щоправда він додає, що ця оцінка не є остаточною, бо в трудовій міграції беруть участь близько 8,3 мільйони людей, а грудень-лютий – це період, коли трудові мігранти приїздять додому, тому в період з весни до літа на території України знаходиться близько 35 млн. громадян. Але все ж експерт зазначає, що проведена оцінка кількості жителів все ж не може замінити перепис населення, більш глобальне дослідження, яке може вивчити доходи домогосподарств, споживчі переваги населення, плани на майбутнє.

“Природно, перепис як інструмент має бути підготовлений, оскільки його проведення вимагає наведення порядку в реєстрах, в кадастрових картах, підготовку переписувачів і потужну інформаційну кампанію. Усе це коштує грошей. Можливо тих же 3-4 мільярдів гривень – суми, в яку оцінили такий захід в Кабміні. Сума велика, але спроба будувати плани розвитку, не маючи базової інформації несе ризик зробити помилки, ціна яких в рази перевищує вартість проведення перепису. Тому я дуже сподіваюся, що, сказавши "А", уряд країни почне хоча б думати над тим коли і як сказати "Б"”, – підсумував Ігар Тишкевич.

25% не відкрили двері? А ви рекламу перепису давали?

Про те, що перепис населення в його класичному розумінні провести таки потрібно, в коментарі Укрінформу наголосив заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень Олександр Гладун. Але що ж робити, якщо чверть населення цьому противиться, і чи не свідчить це, що класичний метод уже застарів – запитав Укрінформ у фахівця.

Олександр Гладун
Олександр Гладун

“Навіть у великих містах відмови соціологам під час перепису можуть становити до 50%. Щодо нещодавнього пробного перепису можу сказати, що рекламна кампанія була слабкою, тому такий і результат. Потрібно декілька раундів рекламної і просвітницької роботи. У рекламі мають взяти участь не лише ЗМІ, науковці, а й найвищі посадові особи держави, які мають закликати людей взяти у ньому участь, відомі люди, зірки, як це роблять в інших країнах. А взагалі, дисципліна в наших людей трохи розхитана, то, на мою думку, варто ставити питання так: якщо ви не берете участь у переписі населення – державному заході, на яких раз на 20 років не можете виділити півгодини, то не претендуйте, приміром, на субсидії (у США, наприклад, штраф за відмову брати участь у переписі в 2010 році був 100 доларів. – Ред.). А до того ж, згідно з законом про перепис населення в Україні, це є обов’язком людини”, – зазначає пан Гладун.

Що стосується інших методів проведення перепису населення, то він говорить, що практично всі країни мають певні проблеми щодо збору даних, але не відмовляються від традиційного методу. “Єдина країна, яка спромоглася провести перепис населення на базі реєстрів – це Данія. А інші країни проводять перепис за класичною схемою. Вони теж використовують дані реєстрів, але лише як допоміжний матеріал. Оскільки дані, що презентували зараз, дають інформацію лише про кількість населення і мають чималу похибку. У світі ще ніхто кращої за перепис методики збору інформації не вигадав. Крім того, такий перепис дає якісні характеристики, які ніяким реєстром не заміниш. Це сімейна структура, мовні ознаки, етнічний склад, освіта, міграційна активність населення. Усі ці ознаки можливо отримати в комбінації між собою і в будь-якому населеному пункті”, – підсумовує Олександр Гладун.

До слова, під час перепису 2010 року у США, де громадянська відповідальність перед державою завжди ставиться у приклад, зіткнулися з подібною проблемою. Там існує Бюро перепису населення, яке розсилало паперові анкети для підрахунку кількості громадян. Проте виявилося, що 30% населення не відправили анкети назад із відповідями, через що працівники вирушали на особисті бесіди. Цього року перепис населення США буде двадцять четвертим за рахунком і стане першим переписом в США, у якому можна відповідати у режимі онлайн або за телефоном. Щоправда збережеться можливість, як і у минулі роки, відповідати у паперовій формі.

Що ж, Україні точно цікаво буде дізнатися результати такого методу, аби для себе вже зробити певні висновки на майбутнє.

Юлія Горбань, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-