Визволений танкіст Пантюшенко: Добре, що мене не поміняли на національні інтереси

Про це він розповів у інтерв'ю Українській правді.

"Коли мене не поміняли у грудні 2017 року, я мобілізувався і переніс це спокійно. Без депресії. Як Бог дав. Так, до цього я Віці (дружині - ред.) у листах писав: "Якщо мене збираються поміняти на якісь національні інтереси, то краще я трохи посиджу". Я так думав до останнього. Але чесно скажу: уже не було сил. І добре, що мене поміняли на "беркутівця" чи гроші, а не національні інтереси. Я не хотів, аби за мене чи деяких інших хлопців віддали шматок землі", - сказав він.

Пантюшенко зізнався, що коли близько місяця тому у колонії почув, що його з іншим полоненим нібито викреслюють зі списку на обмін, ця новина його підкосила. "Старався не звертати на неї уваги, списував на чутки, яких було за п'ять років багато. Але все одно з цією думкою жив, вона гнітила. І, якби я залишився, чесно, мабуть, було б важко", - сказав колишній заручник.

Він також розповів, що до того, як офіційні списки на обмін почала розглядати Контактна група у Мінську, волонтери часом напряму могли домовитися з бойовиками про передачу деяких полонених. "Можна було виміняти когось навіть на сало, бо у "дирі" (так називають "днр") вічно голодні. А вже коли списки потрапили до дипломатів, обміни стали іншими – поступово долучалися економічні та політичні питання: блокада ОРДЛО, особливий статус", - зазначив колишній бранець.

Як повідомляв Укрінформ, командир танка 1-ї окремої танкової бригади Богдан Пантюшенко потрапив у полон 18 січня 2015 року під час операції біля села Спартак, що поблизу Донецького аеропорту.

Пантюшенко був засуджений так званим “судом ДНР” до 18 років позбавлення волі — окупанти звинуватили його у підриві моста на дорозі Донецьк – Авдіївка.

29 грудня 2019 року повернувся на підконтрольну урядові територію під час обміну утримуваними особами. Загалом тоді з ОРДЛО були передані 76 осіб, зокрема 12 військовослужбовців.

Фото: 04563.com.ua