25 грудня. Пам’ятні дати

25 грудня. Пам’ятні дати

Укрінформ
Сьогодні увесь католицький світ, а також більшість протестантів і православних церков святкують Різдво Христове.

Різдво Христове за григоріанським календарем відзначають Католицька церква, протестантські церкви, а також помісні православні церкви: Константинопольська, Болгарська, Грецька, Румунська, Антіохійська, Александрійська, Албанська, Кіпрська, Фінляндська та Православна церква в Америці.

Різдво – одне з найбільших і найурочистіших християнських свят. І якщо для православних у святковій ієрархії вище стоїть хіба що Воскресіння Христове, або ж Великдень, то для католиків Святом свят є саме Різдво.

Біблійна історія оповідає нам наступне: Діва Марія разом з Йосипом, з яким вона була заручена, прийшли в юдейське місто Віфлеєм для участі в державному перепису. Оскільки місця їм не знайшлося ні в готелях, ні в домівках віфлеємців, вони вирішили заночувати в печері, куди пастухи зазвичай заганяли в негоду худобу. Там і народився Ісус Христос. Немовля поклали в ясла (годівницю для худоби). Саме тоді пастухам, що вночі стерегли стадо, з’явився ангел зі звісткою про появу на світ Спасителя світу, і вони першими поклонилися маленькому Ісусові. Також на поклоніння Богонемовляті прийшли волхви (східні мудреці), яких до Віфлеємської печери привела чудесна зірка.

В перші століття нашої ери не існувало точної дати святкування Різдва Христового. Одні віруючи виступали за 20 травня (Климент Олександрійський), інші – за 25 березня, 17 листопада тощо. Східні християни відзначали Різдво переважно на Богоявлення 6 січня.

У 336 році, за часів імператора Костянтина Великого, відбулось перше задокументоване святкування Різдва саме 25 грудня. Офіційно ця дата була затверджена на Третьому Вселенському соборі, що проходив в місті Ефес у 431 році. Згодом святкування Різдва зі східної частини Римської імперії почало поширюватись на північ і захід Європи, доповнюючись різними традиціями. Так, у Середні віки (приблизно з 1223 року) виник звичай встановлювати для поклоніння віруючих різдвяні вертепи - ясла з фігурками Дитяти Ісуса, Марії, Йосипа, пастухів, Трьох царів (волхвів) у церквах та власних будинках.

Варто зазначити, що Православна Церква України, Єрусалимська, Російська, Сербська, Грузинська, Православна Церква Чеських земель і Словаччини, Афонські монастирі, Бесарабська митрополія Румунської православної церкви, а також Українська греко-католицька церква святкують Різдво 7 січня, що відповідає 25 грудня за старим Юліанським календарем. Вірменська церква, за давнім звичаєм, Різдво Христове святкує з Богоявленням 6 січня.

Ювілеї дня:

171 рік від дня народження Ореста Левицького (1848-1922), українського історика, археолога, правознавця, етнографа, архівіста, белетриста. Народився на Полтавщині в сім’ї священика. Навчався у Полтавському духовному училищі, закінчив юридичний факультет Київського університету. До наукової роботи прилучився ще у студентські роки. У 1874–1906 рр. працював секретарем Тимчасової комісії з розгляду стародавніх актів і водночас учителював у гімназії. Близько 50 років життя Левицький присвятив Київській археографічній комісії. Його «Спроба дослідження про літопис Самовидця» (1878) слушно вважається одним із кращих видань цієї комісії. Наукова спадщина Левицького становить понад 200 праць, написаних виключно на архівних матеріалах. Учений брав активну участь у роботі багатьох наукових установ і товариств: Історичного товариства Нестора Літописця, Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Полтавської архівної комісії, Київського товариства охорони пам’яток тощо. Виконував обов’язки заступника президента АН УРСР з 1919 по 1921 рік, президента ВУАН з 1922 року. Відомий також як письменник, перекладач, мовознавець, автор історичних «Волинських оповідань».

Цього дня народився Григорій Верьовка (1895-1964), засновник і перший диригент всесвітньо відомого Національного заслуженого академічного українського народного хору, що нині має його ім’я. Григорій Верьовка в історії української музичної культури ХХ ст. постать унікальна – композитор, диригент, музичний педагог. Яким був Григорій Верьовка? Відданим музиці, співу. Серед його кумирів не було політичних бонз – натомість він все життя приклонявся перед Миколою Леонтовичем – українським композитором, автором геніальної мелодії «Щедрик». Товаришував з Павлом Тичиною – знали один одного ще з Чернігова, з молодих років. Був однолюбом. З дружиною – Елеонорою Скрипчинською – першою помічницею, наснагою і духовною посестрою, він прожив душа в душу все життя. Пані Елеонора пережила чоловіка майже на 30 років, пішла з життя на початку грудня 1992 року. На сьогодні його дітище, його хор (ім’я композитора було присвоєно колективу у 1965 році) – найбільший український професійний хоровий колектив, справжній голос України.

120 років від дня народження Гамфрі Богарта (1899-1957), американського кіноактора, зірки «золотої доби» Голлівуда. Знімався у фільмах: «Безвихідь», «Бурхливі двадцяті роки» (у вітчизняному прокаті «Доля солдата в Америці»), «Мальтійський сокіл», «Касабланка» (один із кращих фільмів американського кіно), «Африканська королева» (премія «Оскар», 1952), «Сабріна». Американський інститут кіномистецтва назвав Богарта найвидатнішим актором в історії американського кінематографа. Всього за свою майже 30-літню кінокар’єру Богарт знявся у 75 повнометражних фільмах – переважно детективах і гангстерських бойовиках (знаменитий французький теоретик кіно Андре Базен цілком слушно зазначив, що Голлівуд створив два головних архетипи: самотній ковбой і трагічний гангстер). Богарт був чи не єдиним голлівудським актором, хто виглядав круто навіть без зброї. Актор помер рано – у 57 років. Разом з ним поховали і маленький золотий свисток, який він колись подарував своїй коханій, актрисі Лорен Беколл ще до того, як вони одружилися. Це був натяк на їх перший спільний фільм «Мати і не мати», де пролунала репліка: «Якщо тобі буде щось треба, лише свисни…»

Роковини смерті:

42 роки від дня смерті сера Чарлза Спенсера Чапліна (1889-1977), американського актора, кінорежисера, сценариста, композитора, продюсера, одного з найвизначніших майстрів екрану ХХ ст. Свій знаменитий костюм – маленький капелюх, тісний піджачок, мішкуваті штани й величезні черевики – Чаплін одягнув у лютому 1914 році на зйомках фільму «Неймовірно скрутне становище Мейбл». Кумедний образ він доповнив маленькими вусиками, а також ходою, яку перейняв у старого на прізвисько Чудило Бінкс, котрий доглядав коней у шинку його дядька Спенсера. Про свій новий образ Чарлі Чаплін говорив таке: «Він дуже різний. Він – і волоцюга, і джентльмен, і поет, і мрійник. А взагалі, це самотня істота, яка мріє про красиву любов та пригоди».

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-