Трохи про “справу Мазура”

Водночас, за кордоном вона активно використовує прозорі механізми дій різних структур, зокрема Інтерполу, для переслідування осіб, які є загрозою для режиму або які потім можна використати у політичних цілях (зокрема, для обміну в’язнів з Україною).

У затриманні учасника АТО Ігоря Мазура немає жодної провини Польщі, а сьогоднішнє пікетування посольства РП у Києві – це трохи не по адресу. Якщо когось пікетувати – то посольство Росії. Варшава просто виконала те, що вона повинна зробити як учасник Інтерполу – затримала особу, якщо вона видніється у загальній базі осіб на екстрадицію за запитом іншого учасника Інтерполу. Зовсім інша справа – як польська правоохоронна система далі діятиме в цій ситуації. Очевидно, що триватимуть перевірки, будуть запити в Росію та Україну, розгляд відповідей з Москви та Києва, суди. Треба набратися терпіння і чекати на позитивний результат. 

В останні роки Росія зрозуміла, що можна використовувати Інтерпол у своїх цілях (до речі, три роки тому представник Росії став заступником глави Інтерполу) взяла на озброєння механізми цієї організації. Трохи підробити дані про особу, “відправити” її на війну в Чечню проти Росії в 90-х роках (як Арсенія Яценюка), і справа готова - можна звинувачувати людину у тероризмі і робити запит на Інтерпол. Сьогодні у Польщі є близько 10-ти справ громадян України схожих на “справу Мазура”, за запитом Росії. Польща терпеливо все перевіряє, не екстрадує громадян України в Росію, очевидно усвідомлюючи з ким має справу за поребриком.

Є і перші успіхи української сторони, українських дипломатів. В цьому році повернувся до України колишній учасник АТО, якого дійсно польська сторона ледь не екстрадувала до Росії. Там справа була трохи заплутанішою: цей українець був причетний до ненавмисного вбивства під час бійки на території Росії в 2005 році. Але відтоді пройшло понад 10 років, а Росії він став цікавим лише тепер, коли чоловік побував в АТО. Суди перших двох інстанцій у Польщі прийняли рішення про екстрадицію і лише після позитивного розгляду касації у Верховному суді Польщі суди нижчих інстанцій прийняли рішення відмовити у екстрадиції до Росії цього чоловіка. Влітку він повернуся до сім’ї в Україну після півторарічного перебування у польських СІЗО. Очевидно, що у Польщі розуміли: росіянами цей українець був цікавий не як ненавмисний убивця по старій справі, а як учасник АТО, який може щось цікаве розповісти, а потім його можна включити у списки на обмін. Завдання поповнення цього фонду ніхто не відміняв. 

“Справа Мазура” також навряд чи буде швидкою. У цій ситуації українські політики мають постійно наголошувати у контактах із зарубіжними партнерами про справжні причини переслідування Росією українців за кордоном, а ЗМІ – тримати ці справи у своєму фокусі. А українським дипломатам треба побажати успіхів у дуже кропіткій роботі по звільненню українців які потрапили в халепу по зліплених у Москві справах.

Юрій Банахевич

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства