Дифтерія в Україні: ще не епідемія, і краще її не допустити

Дифтерія в Україні: ще не епідемія, і краще її не допустити

Аналітика
Укрінформ
А ви знаєте, що вакцинація в дитинстві дорослому вже нічого не гарантує?

Учора ЗМІ стало відомо про вже другий випадок дифтерії в Києві. Цього разу інфекцію діагностували 35-річній жінці, про що повідомив глава громадської організації "Інститут громадського здоров'я" Святослав Протас. А днем раніше столицю сколихнула новина про те, що на дифтерію захворів 9-річний хлопчик, який навчається у школі №303. За попередньою інформацією, він не був вакцинований. Ще раніше повідомлялося про сплеск захворюваності на дифтерію в Ужгороді – там хворобу виявили у кількох іноземних студентів-медиків. Але якщо ситуацію в Ужгороді здебільшого сприйняли як локальну, то після двох випадків дифтерії у столиці у багатьох постало питання – невже ця небезпечна хвороба аж настільки поширилася, а значить може накрити і всю країну?

Укрінформ дізнавався, яка наразі ситуація з захворюваністю на дифтерію та забезпеченням необхідними препаратами, чи варто говорити про епідемію і взагалі, чим підступна ця інфекція?

Яка ситуація на Закарпатті і що стало причиною захворюваності?

Для початку відмітимо: ті, хто вчасно вакцинувався, можуть видихнути з полегшенням. А от тим, хто ще думає, чи варто це робити, прийняти рішення, сподіваємося, допоможе наступна інформація. В Ужгороді дифтерію “підхопили” іноземні студенти, які не були щеплені від цієї інфекції, про що розповів Укрінформу директор Обласної інфекційної лікарні Закарпатської облради Михайло Поляк. “Зараз в обласній інфекційній лікарні перебувають 15 осіб, інфікованих дифтерією, усі – студенти-іноземці Ужгородського національного університету. Ці особи або не були щеплені в своїй країні від дифтерії, або не мають карт щеплень і відомостей про те, чи вакцинували їх від цієї хвороби. Попри це їх прийняли на навчання в Ужгородський національний університет”, – сказав Поляк. Родом вони з Індії, де щороку фіксують до 1000 випадків захворювання на дифтерію.

Окрім Закарпаття, за інформацією київського центру громадського здоров’я, упродовж 10 місяців 2019 року було зафіксовано два випадки дифтерії – у Хмельницькій та Луганській областях.

Ситуація в Києві наразі спокійна, хворий хлопчик одужує

Треба віддати належне вдалій комунікації влади з громадськістю в цій ситуації. Вже наступного дня після повідомлення про перший випадок дифтерії у столиці, відбувся брифінг, де лікарі та представники київської адміністрації, аби попередити панічні настрої киян, розповіли усі подробиці, а також про стан хворої дитини.

За словами лікарів, нинішній стан хлопчика задовільний. Уже обстежено усіх членів сім’ї та однокласників – нових випадків інфікування не виявлено. Юрій Сміщук, головний лікар центру первинної допомоги Дарницького району, де був встановлений діагноз, повідомив, що у хлопчика на момент звернення була клініка типової ангіни з температурою у 39 градусів. “Але згідно з протоколом, було взято мазок і призначено лікування. Ми уважно спостерігали за дитиною, її стан покращився, а температура знизилася. Але 22 жовтня ми отримали дослідження від лабораторії: в мазку виявили бактерії дифтерії”.

Юрій Сміщук додав, що згідно з записами в картці, щеплення від дифтерії згідно з календарем нібито робилося в 2013 році. Але під цим записом не було ні печатки лікаря, ні медичного закладу, тож встановити, де воно було зроблено і чи робилося взагалі, поки не вдалося. Але зважаючи на те, що у картці були письмові відмови матері хлопчика від інших щеплень, лікарі припускають, що запис про вакцинацію від дифтерії підроблений. Епідеміологи закликають батьків не ризикувати здоров’ям власних дітей і тих, хто їх оточує, і робити всі щеплення за розкладом, аби не допустити лиха.

За словами Василя Животенюка, начальника відділу первинної медико-санітарної допомоги Департаменту охорони здоров’я КМДА, вакцини від дифтерії столиці вистачить на рік: “Наразі Департамент має 120 тисяч доз вакцин при середньому використанні 10-12 тисяч доз на місяць. Тобто маємо запас на 12 місяців. Випадків, щоб були потреби і не було вакцин – немає”.

Він також повідомив, що відсоток охоплення вакцинацією у місті становить 77. При цьому відсоток вакцинованих дітей до одного року – 86, а дітей у віці 6-16 років – 72. Найнижчий показник серед дорослих людей, віком від 26 років – тобто тих, які мають здійснювати ревакцинацію кожні 10 років. Рівень охоплення вакцинацією цієї групи складає 49%. І, як показало невеличке опитування серед знайомих, про необхідність такої ревакцинації знає хіба що п’ята частина. А відтак, практично ніхто її й не робив.

Також Василь Животенюк повідомив, що станом на 25 жовтня місто мало 8 доз антидифтерійної сироватки, яка знаходилася у Дитячій клінічній інфекційній лікарні. Проте її застосовують лише при важкій формі дифтерії. 

Людмила Мінова, завідувачка інфекційним відділенням Олександрівської лікарні, говорить, що за весь рік дорослих пацієнтів до відділення з діагнозом дифтерія не надходило. Вона запевнила, що всі пацієнти з формами гострого захворювання верхніх дихальних шляхів обов’язково проходять тестування на дифтерію. Лікарка наголосила, що єдиним засобом профілактики є вакцинація і закликала доросле населення робити щеплення, аби не допустити спалаху епідемії. Для цього вакцинацією має бути охоплено не менше 90% населення. Якщо ж немає впевненості, має людина достатній рівень захисних антитіл чи все ж варто зробити щеплення, можна зробити спеціальне дослідження в лабораторії. Якщо цей рівень виявиться значно вищим за мінімальний, такого захисту вистачить на кілька років.

ПРО ЕПІДЕМІЮ ГОВОРИТИ ЗАРАНО

То ж чи можна говорити про епідемію дифтерії в Україні? Фахівці заспокоюють: подібні висновки робити зарано. Зокрема, це прокоментував у Facebook лікар-імунолог, завідувач кафедри клінічної імунології та мікробіології Харківської медакадемії післядипломної освіти Андрій Волянський: “На питання "чи може це бути початок епідемії" я поки що радив би не відповідати однозначно. Почекати деякий час. Поки перевірити свій захист і відновити при необхідності. Нещеплених дітей вакцинувати”.

Андрій Волянський
Андрій Волянський

Тієї ж думки його колега, лікар-інфекціоніст, Олексій Галімський: “В Україні епідемія дифтерії? Ні. 2-5 випадків на рік у кожній області в сприятливі роки початку 2000-х вважалося нормою епідеміологічного благополуччя”.

Хоча варто пригадати, що лікар Комаровський упродовж останніх чотирьох років регулярно повторював: через антивакцинальні настрої батьків в Україні не за горами інфекція дифтерії. Про це він згадував і в одному з крайніх інтерв’ю ВВС цього літа: “Сьогодні ми маємо кір, де смертність приблизно 1 з 1000 хворих. А ситуація з захистом від дифтерії – не краща. І якщо на зміну кору прийде дифтерія, то це буде 5% смертність, як мінімум. А це вже іншого порядку загрози”.

Євген Комаровський
Євген Комаровський

Що треба знати про дифтерію?

Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, яке характеризується запаленням переважно слизових оболонок ротоглотки та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем.

Збудником захворювання є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників і у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб, проте кип’ятіння та 1% розчину сулеми знищують палички через одну хвилину. Інкубаційний період захворювання – від 3 до 10 днів.

Передається дифтерія повітряно-крапельним шляхом, а також через предмети побуту (посуд, іграшки). Коли дифтерійна бактерія потрапляє у дихальну систему, вона виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, в результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям.

За словами дитячого інфекціоніста Віталія Євтушенка, порівняно з грипом, імовірність заразитися дифтерією після контакту з хворим все ж менша, бо для цього потрібен тісний контакт і достатня кількість мікробів, які потраплять на слизову оболонку. Але лікар додає, що дифтерія має вищий рівень смертності у разі ускладнень.

Київський центр громадського здоров’я також інформує: під час епідемії дифтерії в Україні (1991-1998), спричиненої низьким охопленням дітей вакцинацією та відсутністю ревакцинації дорослих, на дифтерію захворіли близько 20 тисяч людей, 696 з яких померли.

ЄДИНИЙ СПОСІБ ЗАПОБІГТИ СМЕРТЕЛЬНІЙ ХВОРОБІ - ВАКЦИНАЦІЯ!

Не наражайте своє життя і життя своїх близьких на небезпеку - зробіть щеплення! Якісні вакцини є в усіх Центрах первинної медико-санітарної допомоги та щеплювальних кабінетах медичних закладів Києва.

ДИФТЕРІЯ: СИМПТОМИ ТА МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ

Симптоми:

  • біль у горлі;
  • підвищена температура;
  • наліт на мигдалинах сірого кольору;
  • осиплість голосу;
  • ускладнене дихання та ковтання;
  • висока температура;
  • набряк слизової оболонки носоглотки;
  • збільшення лімфатичних вузлів.

Важливо своєчасно діагностувати хворобу. Адже за своїми клінічними проявами вона схожа на ангіну та інфекційний мононуклеоз. Якщо ви помітили в себе або рідних такі ознаки, не легковажте і не списуйте все на звичайну застуду, а негайно зверніться до лікаря. Що раніше встановлений діагноз, то вищі шанси на одужання.

Дифтерія найчастіше проявляється утворенням щільної плівки та набряку слизових оболонок, що блокує дихальні шляхи. Токсичне ураження серцево-судинної та нервової систем і вторинні інфекції також можуть мати летальні наслідки. Небезпечність захворювання характеризується високою смертністю, в 50 випадках з 1000.

ЯК І КОЛИ ВАКЦИНУВАТИСЯ ВІД ДИФТЕРІЇ?

Дітям роблять щеплення вакциною АКДП у 2, 4 та 6 місяців. У 18 місяців проводиться ревакцинація, згодом ревакцинацію проводять у 6 років вакциною АДП, наступну у 16 років – АДП-М.

Дорослі повинні ревакцинуватися (вакцинуватися повторно) кожні 10 років. Тобто якщо востаннє ви робили щеплення у 16, то першу ревакцинацію слід зробити в 26 років, другу – у 36 і так далі.

Вакцинація вже за декілька років не гарантує захисту від інфікування та захворювання, але захворювання у правильно щеплених буде перебігати набагато легше, ніж у тих, хто не має щеплень.

Якщо доросла людина або дитина старша 7 років раніше не вакцинувалися від дифтерії і правця, необхідно отримати як мінімум три дози вакцини АДП-М – спочатку перша доза, через місяць – друга, через 6 місяців після другої – третя.

ЛИШЕ ВАКЦИНАЦІЯ - НАДІЙНИЙ ЗАХИСТ

Лише вакцинація рятує від дифтерії. За даними CDC, 99% людей, що мають щеплення від дифтерії, не хворіють. Імунізація від усіх хвороб, за даними ВООЗ, запобігає 2-3 млн смертей у світі щороку, а ще 1,5 млн людей можна врятувати, якщо охоплення щепленнями збільшиться.

Зробити щеплення від дифтерії можна безкоштовно для дорослих і дітей. Київ забезпечено якісними вакцинами. Для того, щоб отримати вакцину, зверніться до свого сімейного лікаря, терапевта або педіатра

Історична довідка

Протягом всієї історії дифтерія була однією з найстрашніших інфекційних хвороб, яка спричиняла руйнівні епідемії, головним чином серед дітей.

Перші згадки про дифтерію з’явилися ще у V ст. до н.е. в працях Гіппократа. Найбільші спалахи цієї хвороби у Європі були у Середні віки. Під час тяжких епідемій дифтерії в Європі та Сполучених Штатах Америки у 1880-х роках летальність від її респіраторної форми в деяких районах досягала понад 50 відсотків.

Наприкінці ХІХ століття німецький бактеріолог Едвін Клебс виявив збудника дифтерії у зрізах дифтерійних плівок, а вже за рік Фрідріх Лефлер виділив дифтерійну паличку в чистій культурі, чим заробив собі світове визнання. Дифтерійну паличку і дотепер деколи називають «паличкою Лефлера». В подальшому цю гіпотезу підтвердив французький мікробіолог Еміль Ру та швейцарський лікар та вчений Александр Єрсен.

У 1891 році німецький вчений-мікробіолог Еміль фон Беринг вперше в історії ввів дифтерійний антитоксин.

Наразі вакцини, що містять дифтерійний анатоксин, є одними з найстаріших вакцин у сучасному застосуванні. Перші підходи до активної імунізації проти дифтерії ґрунтувалися на суміші токсину та ДАТ. Такі вакцини широко використовувались в США у 1914 році. У 1926 році був розроблений більш імуногенний дифтерійний анатоксин. У 1940-х рр. дифтерійний та правцевий анатоксини і антигени кашлюка були об’єднані в дифтерійно-правцеву-кашлюкову вакцину (DTP). У Європі та Північній Америці вони стали доступними в кінці 1940-х років, і спалахи дифтерії серед вакцинованого населення зменшилися.

У 1970-х роках, перш ніж ці вакцини стали легкодоступними та використовувалися по всьому світу, в країнах з низьким і середнім рівнем доходів щорічно траплялося 1 млн випадків дифтерії, у тому числі 50–60 тис. летальних випадків.

Після запровадження Розширеної програми з імунізації в 1974 році з вакциною проти дифтерії як однією з оригінальних 6 вакцин РПІ, захворюваність на дифтерією різко скоротилася у всьому світі.

Юлія Горбань, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-