17 серпня. Пам’ятні дати

Він записав 20 студійних альбомів, майже 70 кліпів, організував власне інтернет-радіо, автор кількох книжок та багатьох інших проєктів. Трагічно загинув 2 лютого 2015 року в автокатастрофі біля с. Лозуватка на Дніпропетровщині. Андрій Кузьменко (1968–2015) народився в місті Самбір Львівської області. В дитинстві мріяв стати водієм сміттєвозу, потім – лікарем-неврологом. Перше музичне потрясіння, яке стало поштовхом до меломанії – пісня The Beatles «Lady Madonna», яку Андрій випадково почув у 1979 році, коли йому було 10 років: «Я не знав, що її виконують Бітли, я прочитав назву на конверті значно пізніше. Мене здивувало інше: наскільки простою здавалася музика й наскільки сильно вона «вставляла», - згадував Кузьма. Музикою почав займатися з 8 класу, після того, як родина переїхала до Новояворівська. Ходив до музичної школи, грав на фортепіано. Служив в армії, закінчив стоматологічний факультет Львівського медінституту. Але стоматологія йому не подобалася, натомість, все більше захоплювався музикою, зокрема панком. Тут одкровенням був спочатку шотландський гурт The Exploited, потім легендарні «Брати Гадюкіни». Наприкінці 80-х років Андрій Кузьменко разом із друзями створює гурт «Скрябін» з яким відтоді тісно пов’язує власну долю. Впродовж тривалого часу Кузьма працював ведучим популярних телепрограм «Шанс» і «Шейканемо». Проявив себе і як талановитий письменник: у 2006 році видав книгу-автобіографію «Я, Побєда і Берлін», яка згодом декілька разів перевидавалась. Кузьма запам’ятався різним – енергійним, гострим на язик, часом провокативним, різким, епатажним – часом любив напустити на себе мачизму чи пограти роль Мефістофеля, але в душі він був романтиком – тонким і вразливим. Це видно по його кращих піснях: «Мам», «Люди як кораблі», «Квінти», «Радіо любов», «Старі фотографії», «Мовчати», «Місця щасливих людей». 1 серпня 2019 року, у Києві, на «Площі зірок» на честь Андрія Кузьменка відкрили Зірку пам’яті.

Події дня:

105 років тому (1914) у Львові вийшла постанова Головної української ради про створення у складі австро-угорської армії українського добровольчого легіону (Українські січові стрільці). Цього ж дня Дмитром Донцовим, Володимиром Дорошенком, Андрієм Жуком, та ін. було створено Союз визволення України, що ставив своїм завданням досягнення державної самостійності України через поразку Росії у світовій війні. Невдовзі у зв’язку з наступом російських військ на Львів, яким вдалося оволодіти ним вже 3 вересня, члени цієї організації переїхали до Відня, де й розгорнули свою діяльність. Найважливішою була організаційно-агітаційна робота в таборах військовополонених серед солдат-українців, яких було багато в тилах Центральних країн після поразок, російської армії в квітні-вересні 1915 року. Це сприяло розвитку національної свідомості у солдат і невдовзі призвело до створення двох дивізій, так званих «сірожупанників» та «синьожупанників», що згодом взяли активну участь в боротьбі навколо Києва.

Ювілеї дня:

76 років від дня народження Роберта Де Ніро (1943), американського актора, режисера, продюсера. Знімався у фільмах: «ХХ століття», «Хрещений батько» (премія «Оскар», 1975 – перший актор, який отримав нагороду за роль не англійською мовою), «Таксист», «Нью-Йорк, Нью-Йорк», «Король комедії», «Мисливець на оленів», «Одного разу в Америці», «Недоторкані», «Бронкська історія» та ін. Де Ніро обожнює Нью-Йорк і Рим, хоча й зауважує, що італійська столиця останнім часом дуже змінилася. Натомість ненавидить Лос-Анджелес, заявляючи, що погоджується їхати туди лише в одному випадку: коли за це йому добряче заплатять. Сьогодні Де Ніро – патріарх Голлівуда і світового кінематографа в цілому, може дозволити собі висловлення далекі від новомодної політкоректності. Чорне він називає чорним, біле – білим, не забуваючи й про всі інші кольори. Він італійський американець, хоча в його жилах тече трохи французької, голландської і, навіть, німецької крові. Де Ніро є відданим прибічником і вихованцем системи Станіславського – акторству навчався у Вищій школі музики, мистецтва і виконавської майстерності Нью-Йорка (у цій самій школі навчався й Аль Пачіно – інший знаменитий італо-американець; до речі, лише на три роки старший за Де Ніро); потім відвідував курси Стелли Адлер – однієї з найвідоміших театральних педагогів США.

66 років від дня народження Герти Мюллер (1953), німецької письменниці, громадської діячки, лауреата Нобелівської премії з літератури (2009). Твори письменниці перекладені і українською мовою.

Роковини смерті:

День пам’яті Олеся Ульяненка (справжн. – Олександр Станіславович Ульянов, 1962-2010), українського письменника, одного з найяскравіших представників укрліту дев’яностих-нульвих. Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка у галузі літератури (за роман «Сталінка»), премій «Благовіст» і «Сучасність», автор понад 20-ти романів, багатьох оповідань, кіносценаріїв, статей. Його тексти жорсткі, дискомфортні, брутальні. Автор ставить питання, на які читачеві вкрай важко знайти відповідь. Мабуть, через те читацька аудиторія сприймала їх неоднозначно. Втім, молодий письменник удостоївся почути схвальні відгуки від Ліни Костенко та Павла Загребельного. Один із останніх романів Ульяненка «Жінка його мрії» був затаврований Національною комісією з питань захисту суспільної моралі як порнографічний. В Ульяненка взагалі була дивна біографія: народився в місті Хорол Полтавської області – здавалося б, йому долею написано версифікувати в псевдошевченківському стилі, а він обрав селіно-берроузівський мікс, хіба що з українським акцентом. Звісно, такі тексти не надрукуєш у місцевій районці. А ще Ульяненко служив у десантних військах у Німеччині та Афганістані. Тут теж треба напружувати уяву, аби змалювати собі образ десантника, що пише. Після служби в армії він мешкав у Києві, поневірявся по людях. Йому чимало допомагало подружжя Загребельних, а згодом, завдяки протекції тодішнього президента Кучми, він отримав власне житло. Письменника знайшли мертвим у власній квартирі на Позняках 18 серпня 2010-го. Йому було 48 років. Обставини смерті Ульяненка й досі викликають запитання у його друзів і близьких. Остання видана книжка Олеся Ульяненка – збірка оповідань «Яйця динозавра» вийшла друком навесні 2016 року.