19 липня. Пам’ятні дати

Володимир Чехівський (1876-1937) народився на Київщині у родині священика. Отримав богословську освіту – спершу в семінарії, а згодом в Київській духовній академії. В 1900 році Чехівський здобуває ступінь професора й починає працювати інспектором в Кам’янець-Подільській семінарії (1901-1903), Київській духовній семінарії (1903-1905), учителює в Черкасах (1905-1906). У 1908-1917 рр. жив в Одесі, де займався викладацькою діяльністю, був редактором газети «Українське слово». Після жовтневого перевороту наприкінці 1917 року розпочинається активна політична діяльність Чехівського у Києві. За правління Скоропадського з квітня 1918 обіймав посаду директора департаменту віросповідань. Одночасно співпрацював в «Робітничій газеті», писав публіцистичні статті та розвідки з соціально-економічних питань. Чехівський був одним з організаторів виступу проти гетьманського уряду у Києві. Після приходу до влади Директорії став головою Ради міністрів – міністром закордонних справ, тобто, по суті, першим головою уряду України. Під час його прем'єрства, 22 січня 1919 року, був проголошений універсал про об'єднання УНР і Західно-Української народної республіки (ЗУНР), так званий «Акт Злуки», схвалені закони про державну мову України, про автокефалію Української православної церкви, земельний закон. Після захоплення більшовиками України, Чехівський залишився на батьківщині. Викладав в Кам’янець-Подільському університеті, Вінницькому інституті народної освіти та Київському медичному інституті. З 1920 року співробітничав із Всеукраїнською православною церковною радою (ВПЦР), у 1921-1924 рр. — член її президії, викладач пастирських курсів у Києві. Був головою ідеологічної комісії УАПЦ на I Всеукраїнському православному церковному соборі (14-30 жовтня 1921 року) та Головою II Всеукраїнського православного церковного собору (17-30 жовтня 1927 року). 29 липня 1929 року Володимира Чехівського заарештували у справі «Союзу визволення України», начебто як члена бюро цієї організації. 19 квітня 1930 засуджений до смертної кари, потім вирок замінили на 10 років ув’язнення. У 1936 термін ув’язнення подовжили ще на 20 років і заслали у табори без права листування. 3 листопада 1937 року Чехівського розстріляли за вироком трійки УНКВС в урочищі Сандармох разом з багатьма іншими представниками української інтелігенції.

Ювілеї дня:

185 років від дня народження Едґара Деґа (1834-1917), французького живописця, графіка, скульптора, представника імпресіонізму. Пристрастю Дега були танцівниці та скакові коні – рух плоті з її м’язами, суглобами і сухожиллями; напруженість і грація водночас. Він був співцем нової краси і знаходив її на іподромі та у репетиційних залах «Гранд-Опера», де балерини розтягували руки й ноги у неймовірних батманах. Його картини – кинуті на полотно миттєвості балету і перегонів. Щоправда, інколи він писав міцних грудастих гладильниць із сонними обличчями («Гладильниці»), або ж дивакуватих відвідувачів якоїсь із численних паризьких забігайлівок («Абсент»). Тому картини Дега спочатку ніхто й не купував. Проте художник дожив до визнання своєї творчості. В 1912 році, 78-річний Дега прийшов на аукціон, де продавали його картини. Він був тоді вже абсолютно сліпим – робота «спалила» його слабкі очі. Він сидів десь у кутку й слухав, як вигукували назви його робіт, згадував їх і усміхався. Так, «Танцівниця біля штанги» була продана за 435 тисяч франків. «Дивно, – промовив Дега. – Колись я продавав картини за 500 франків». Нині ціни на живопис імпресіоністів (хоча сам художник усіляко відмежовувався від них) сягають десятків мільйонів доларів.

167 років від дня народження Володимира Павловича Науменка (1852–1919), українського історика літератури, філолога, етнографа, журналіста, громадсько-політичного діяча, педагога. В 1906–1914 рр. був директором київської гімназії, званої як «Гімназія В.П. Науменка» (вважалась найпрогресивнішою в Києві). Ініціатор і активний учасник ряду громадських та культурних акцій (підготовка та видання «Словаря української мови»; створення фондів для видання українських книжок і поширення освіти серед народу, організація заходів щодо скасування заборони українського друкованого слова, заснування українських періодичних видань тощо). Упродовж 14 років редагував часопис «Киевская старина» (опублікував понад 130 статей з історії, мовознавства, українознавства), був одним із засновників Українського наукового товариства. Один з фундаторів, а потім і голова Української федеративно-демократичної партії, програму якої він склав. Був членом Центральної Ради, у 1918 році – міністром освіти в уряді Скоропадського. Сам Скоропадський, досить скептично оцінюючи роль більшості своїх міністрів, зазначав: «Хіба що новий міністр освіти був особливо видатною особою… Людина дуже культурна, відомий педагог поміркованих поглядів і любив Україну. Тільки шовінізм наших українців змусив не розпізнати Науменка належним чином і нехтувати такою людиною, діяльності якої Україна так потребувала… Я завжди дуже любив його доповіді, оскільки бачив у ньому світлу ідейну особистість, що так рідко зустрічається в наш час». Влітку 1919 року Науменко був заарештований більшовиками і розстріляний.

Роковини смерті:

День пам'яті Августина Волошина (1874-1945), визначного українського політичного і культурного діяча Закарпаття, греко-католицького священика. Засновник і керівник Християнсько-народної партії (1922 – 1939); 1938 – 1939 – прем’єр-міністр Карпатської України, 15 березня 1939 року обраний її президентом; після окупації краю Угорщиною емігрував, мешкав у Празі. У 1945 був заарештований радянською контррозвідкою і вивезений до СРСР. 19 липня 1945 року страчений в Лефортовській тюрмі у Москві. Августин Волошин був автором першого на Закарпатті підручника українською мовою, загалом написав і видав власним коштом 42 книги. У 2002 році Августину Волошину було присвоєно звання Героя України (посмертно).