Температура суспільства

Суспільство часто порівнюють із Системою. Власне, поняття Системи з’явилося у 19-му столітті у термодинаміці. Систему характеризують внутрішня енергія, ентропія, температура і тиск. Так от, виявилося, що всі ці поняття застосовні до українського суспільства 21-го століття.

Суспільство має свою температуру. І показником цієї температури є мітинги, демонстрації, пікети – зібрання громадян зі своїми вимогами до влади. Коли температура – кількість зібрань – підвищується (що Інститут “Республіка” зафіксував у своєму моніторингу мирних зібрань у 2012-13), то суспільство доходить до точки кипіння. Відбувається вибух – Майдан. Постмайданна влада це зрозуміла і заходилася збивати температуру.

Оскільки Конституція і громадянська кампанія “За мирний протест!” обмежили законні можливості правоохоронців протидіяти протестам, влада вирішила діяти поза законом. Починаючи з 2014 кількість судових заборон мирних зібрань різко зменшилась. Проте різко збільшилась кількість нападів на мирні зібрання з боку праворадикальних формувань. Ці напади, які супроводжувались насильством, відбувалися при бездіяльності, а то й при відвертому потуранні поліції. І, навіть, при «кураторстві» СБУ. Це дуже зручно, коли розгоном зібрань займаються не правоохоронці, а «невідомі патріоти» і «активісти».

Старий режим використовував парамілітарні угруповання як жарознижуючий засіб. Але збивання температури не виліковує хворобу. Температура – не причина, а симптом. І якщо один симптом зняти, з’явиться інший. І якщо новий мирний Майдан став неможливим через силову протидію, з’явився виборчий Майдан.

Моніторинг політично, ідеологічно, расово і гомофобськи мотивованого насильства, який з 15 жовтня 2018 проводить Інститут “Республіка”, свідчить, що протягом цього часу ультраправі, серед яких є відверті нацисти, нападали на представників національних меншин (ромів та вихідців з Кавказу), мирні зібрання з антифашистською, феміністичною тематикою, на адвокатів і художні виставки, чинили тиск на суд. Представники ультраправих звинувачуються принаймні у двох вбивствах за 2018 рік – молодого рома Давида Папа та активістки Катерини Гандзюк. Під час президентської виборчої кампанії частина ультраправих (С14, «Традиції і порядок») нападали на зібрання опозиційних кандидатів (Тимошенко, Гриценко, Вілкул). Інші («Національний корпус», який пов’язують з керівництвом МВС) нападали на зібрання прихильників попереднього Президента. Таких нападів фіксувалося від 3 до 8 на тиждень.

Але, після першого (31 березня) та другого (21 квітня) турів президентських виборів, ми зафіксували тижні, коли нападів ультраправих взагалі не було. Новий сплеск відбувся лише під час демонстрацій 9 травня – 5 випадків конфронтації й насильства за тиждень 5-11.05. Багатотисячні демонстрації 9 травня протягом останніх років стали фактично акціями протесту проти «політики історичної пам’яті», запровадженої попередньою владою. І протягом усього цього часу вони супроводжувалися нападами ультраправих та затриманнями учасників. Втім, цього року таких нападів та затримань стало менше порівняно з минулим роком та з 2017-м.

Зменшення рівня насильства у після виборчий період передусім варто пов’язувати зі зміною соціально-психологічної атмосфери в суспільстві. Ця зміна відбулася, коли тиск суспільства показав на позначку 73% тих, хто не згодний з системою, побудованою за останні 5 років. Дезорієнтація ультраправих, які були інструментом старого режиму, можливі відставки їх «кураторів» у силових структурах, розуміння, що переважна частина українців не підтримують ультраправих, призвели до спаду їх активності.

Ще один важливий момент – з початку 2019 запрацювала «поліція діалогу». Підрозділ, створений за ініціативою та за підтримки Єврокомісії, і покликаний забезпечувати позитивні зобов’язання держави щодо свободи зібрань в Україні. Саме завдяки «поліції діалогу» без суттєвих порушень відбулися зібрання 19 січня, 8 березня 2019 у Києві та 2 травня 2019 в Одесі, які у попередні роки супроводжувалися сутичками і затриманнями.

Отже, можна говорити, що після виборів з’явився стриманий оптимізм щодо забезпечення права на мирні зібрання та зменшення правого насильства. Але ця тенденція ще непевна і може змінитися. Нова влада цілком може домовитись з ультраправими і знову використовувати їх у своїх інтересах.

Насправді сподіватися, що новий Президент і поліція діалогу забезпечать нам, українцям, свободу зібрань моментально, припинять політично мотивоване насильство – дещо наївно. Право не дають. Право беруть.

Лише ми самі можемо забезпечити своє право на мирні зібрання і на безпеку від політично мотивованого насильства. Забезпечити явочним порядком. Тобто, беручи участь у мирних зібраннях з вимогами своїх прав, громадянських і соціальних – піднімаючи температуру суспільства. Але піднімаючи не до точки вибуху, а до точки переходу в інший агрегатний стан. Стан суспільства із громадянськими і соціальними правами, стан без війни. Стан об’єднаної України.   

Володимир Чемерис, правозахисник, голова правління Інституту “Республіка”

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства