Треш-інтернет – проблема XXI століття. Як навести лад у Мережі?
Останнім часом частенько пишу в статтях, що ми живемо в епоху треш-інтернету.
Що таке треш-інтернет?
Схожий період колись уже був: ера треш-телебачення у 90-х. Коли телеканалів стало багато, і вони почали війну за рейтинги на знищення, і в хід пішли всі дозволені і недозволені засоби.
З екранів зникли всякі французькі інтелектуали, які курили у студії та розмірковували на вічні теми. Натомість, телеінженери «намацали» просту закономірність: аби виграти битву за глядача, треба апелювати до найниціших і найганебніших людських інстинктів.
Схожа історія відбувається і тепер. Чим довше ви гортатимете стрічку новин у Фейсбуці чи Твіттері, тим більше реклами соцмережа встигне вам показати. Тому чим більше ви обурюєтеся, гніваєтеся, фруструєте – тим краще.
У 90-х, серед телешоу, які почали набувати вірусної популярності, було наприклад таке. Гравців запрошували до кімнати з пультом управління. За склом на електричному стільці сиділа людина. Гравець мусив підвищувати раз у раз силу струму на пульті – наскільки вистачало сміливості – не зважаючи на стогін за склом. Звісно, людина була актором, і жоден струм її насправді не бив. Але гравці про це не знали, на втіху глядачам.
Елементи таких розваг досі присутні на телебаченні, але загалом ця ера якось минулася у 2000-х. Певно, коли з`явилось хоч якесь регулювання телеефіру, а рейтинги були здебільшого вже розподілені, і шалений приріст кількості каналів зупинився.
Епоха треш-інтернету теж колись минеться. Але нині вона у самому розпалі. Саме тому ми щодня спостерігаємо тонни ненависті, мегавольти агресії, безперервне обливання помиями, падіння людей до рівня приматів, яким дали в руки мобільний телефон, втрату щонайменшої людської подоби. Користувачі пишуть в коментарях одні одним таке, чого ніколи б не сказали в житті. Цим токсичним середовищем, звісно, користуються всі зловмисники світу. Боти, тролі, авторитарні режими Росії, Ірану, Північної Кореї, терористи ІДІЛ, розповсюджувачі пропаганди та фейків.
Аби подолати ці явища і покінчити з епохою треш-інтернету, поки вона не покінчила з нами, я бачив би такий ряд кроків.
По-перше, зупинити навалу фейкових новин і дезінформації. Цьому могли би сприяти авторитетні рейтинги ЗМІ. На зразок тих, які регулярно складає український Інститут Масової Інформації. Якщо видання помічене у незбалансованій, замовній інформації, публікації фейків і дезінформації, воно негайно втрачає позиції в рейтингу. Потрібно змусити соціальні мережі маркувати всі поширені користувачами посилання і новинні повідомлення кольорами, відповідно до місця у рейтингу, безпосередньо в стрічці оновлень. Аби ще до натискання посилання було візуально виділено зеленим-жовтим-червоним кольором.
По-друге, зменшити анонімність коментарів. Коли висвічується лише текст під невідомим ім’ям та з маленькою аватаркою – людина може писати загалом все, що завгодно. Адже вона не відповідає за свої слова власним обличчям, як це відбувається у житті. Значна більшість у таких умовах реагує лише на написане, і не заходить спеціально на профайл, аби поглянути на автора. Може автор – взагалі бот? Нині майже неможливо відрізнити. Можна було би, наприклад, зробити так, щоб коментарі можна було залишати лише у відеоформаті. Аби за сказане людина відповідала власним обличчям. Як у житті. Або з текстом, розміщеним безпосередньо на фото профайлу. Я вас запевняю, що із більш ніж половиною коментаторів вам би просто перехотілося сперечатися. Іншій половині перехотілося би коментувати у такий спосіб, як це відбувається нині.
По-третє, власники соціальних мереж мають звернути увагу не лише на максимізацію прибутку, а й на власну відповідальність за поляризацію суспільств. Замість необмеженого підлаштування під вподобання користувача і персоналізації стрічок новин, працювати на те, аби користувач отримував у стрічці всякі погляди – а не лише ті, які йому/їй до вподоби.
Звісно, головне питання цього сторіччя – як навести лад в Інтернеті, й при цьому не віддати права регулювання урядам. Бо якщо віддамо такі права – нам капець. Тоталітарні держави 1930-х здадуться дитячими іграми. Гадаю, регулюванням мають займатися самі користувачі, або їхні громадські асоціації.
Ми колись обов`язково виростемо з цієї пісочниці та переживемо епоху треш-інтернету. Нинішній час буде згадуватися, як епоха онлайн-анархії, Дикого Інтернету, коли було дозволене все, а люди опускалися нижче плінтуса. Але головне, щоб до того часу ми власноруч себе не знищили. Цікаво почути, що ви думаєте про запропоновані кроки та й загалом про треш-інтернет?
Георгій Тихий
FB
реклама