За східним календарем настав рік Жовтого Земляного Собаки

Як відомо, собака – мисливець, поводир незрячих, охоронець отар, а віднедавна, так само як і кіт, який раніше відігравав роль виключно ловця щурів, набув статусу «тварини для компанії».

Вперше в художній літературі собака згадується в «Одіссеї» Гомера – вірний пес упізнав свого хазяїна після двадцяти років його відсутності. Собак згадують у своїх працях такі поважні вчені мужі, як Платон, Антисфен, Пліній, Арістотель, Вольтер, Дарвін.

У середньовічній Європі майже всі заможні люди мали домашніх тварин, і найціннішими були собаки. Англійські проповідники скаржилися, що матері залишають своїх дітей без уваги, приділяючи її молодим мисливським собакам. Поневолений і безправний пес у середні віки символізував серед семи смертних гріхів хтивість. У психоаналізі собака уособлює символ сорому та ганьби.

Розведення собак у містах досягло найбільших масштабів у ХІХ столітті, тоді на них було введено податок: 1796 року в Англії, а 1855-го – у Франції. При цьому, з поширенням лібералізму формується і новий образ пса – охоронця власності. Однією з головних собачих чеснот є вірність, але часом вона переходить у покірність, що межує з рабством і боягузтвом.

У фольклорі майже всіх європейських народів превалюють неприязні вислови про собак. У них ідеться, передусім, про жорстокість, злість і догідливість. В українській мові існує майже 50 прислів’їв і приказок про собаку.