30 грудня. Пам’ятні дати
Книга була надрукована у типографії Києво-Печерської Лаври на папері Радомишльської папірні (однієї з перших в Україні), яка поставляла папір для Києво-Печерської Лаври. Засновником друкарні Києво-Печерської лаври (1615) був Єлисей Плетенецький. Як відомо, початок українському друкарству поклав у 1574 році першодрукар Іван Федоров. Першими центрами друкарства в Україні були Острог і Львів (друкарня львівського братства розпочала діяльність на основі Федорівської друкарні в 1591 році). Головним помічником архімандрита в роботі над «Часословом» став Захарія Копистенський. Саме він написав другу, після Плетенецького, передмову до книги. Автором гравюр до «Часослова» став Павмо Беринда. Особливістю київського «Часослова» є поміщені в нього пісноспіви Антонію і Феодосію Печерським, княгині Ользі, князю Володимиру, Борису і Глібу, митрополитам київським Петру і Олексію. Друк книги дозволяв, по-перше, стандартизувати рівень освіти, по-друге – зробити її більш масовим явищем. 100 примірників на той час, а саме таким накладом вийшов «Часослов», – це велика цифра, адже книги були рукописними, і друк «Часослова» став проривом у просвітництво і культуру. Він став головною книгою для священнослужителів того часу. «Часослов» є також пам’яткою історії української мови, зокрема, релігійного стилю. Книга містить тексти із Біблії та Псалтиря. Також є історичні свідчення, що «Часослов» довгий час виконував функції підручника. Примірник «Часослова», як і багатьох інших українських стародруків та інших пам’яток, зберігається у фондах Російської державної бібліотеки у Москві.
Події дня:
Цього дня у 1829 році у селі Сокиринці на Чернігівщині було завершено спорудження унікального палацово-паркового комплексу – маєтку Галаганів. Ще у 1717 році гетьман Іван Скоропадський віддав село Сокиринці на ранг прилуцькому полковнику Гнату Галагану (до речі, він першим зрадив Мазепу, переметнувся на бік Петра І, брав участь у розгромі Запорізької Січі 1709 році) і з того часу Сокиринцями володів рід Галаганів. Будівництво маєтку розпочалось у 1825 році, коли цими землями володів Павло Григорович Галаган. Спроектував величний мурований палац на 60 кімнат в стилі ампір з високим декоративним куполом архітектор Павло Дубровський. Водночас садівник-австрієць Бістерфельд розбив навколо палацу великий ландшафтний парк з альтанками, церквою і каплицею, греблею і двома мостами. У палаці була велика мистецька галерея (вона стала основою для заснування Чернігівського художнього музею), унікальна коштовна колекція посуду і зброї. Тут діяв кріпацький театр і хор. Через це Сокиринці колись називали «українським Парнасом». Радянська влада не могла вигадати нічого ліпшого, ніж відкрити в панському палаці Сокиринський сільськогосподарський технікум (така доля була у багатьох панських маєтків – і це, принаймні, хоч якось уберегло унікальні будівлі від повної руйнації). Сокиринській парк створювався поступово, з 1793 по 1835 рік, переважно місцевими знавцями паркового будівництва. Його територія – 40 га. Прекрасний старовинний палац і англійський ландшафтний парк з озерами, парковими спорудами і скульптурами є справжнім пам’ятником садово-паркового мистецтва минулого, перлиною архітектурно-ландшафтного спадку України. У 1845 році маєток Григорія Галагана у Сокиринцях відвідав Тарас Шевченко. З власником маєтку поет був знайомий по Петербургу, подарував йому з дарчим написом окреме видання поеми «Тризна». Враження про перебування в Сокиринцях відбито в повісті «Музикант». У Сокиринцях зберігся Шевченків явір, де, за місцевими переказами, любив відпочивати поет. Тут же тривалий час жив і помер один із найвідоміших українських кобзарів – Остап Вересай (1803-1890). Там знаходиться і його могила.
Ювілеї дня:
152 роки від дня народження Редьярда Кіплінга (1865-1936), англійського поета і прозаїка, лауреата Нобелівської премії з літератури (1907) «за велику фантазію та зрілість ідей». Автор роману «Світло згасло», поетичних збірок «Пісні казарми», «Сім морів», «П’ять націй» тощо. Українцям більш відомий як творець дитячих казок про Мауглі, допитливе слоненятко, Кішку, яка гуляє сама по собі, про відважного мангуста Рікі-Тікі-Таві та багатьох інших. Аргентинець Хорхе Луїс Борхес писав про Кіплінга: «Творчість Кіплінга – його вірші і проза – набагато складніші за думку, яку вони відстоюють. Поряд з «Поганим кінцем», «Садівником» навіть кращі оповідання Мопассана – скажімо, «Пампушка», або «Мадемуазель Фіфі» – здаються дитячими карлючками. Другорядні обставини – те, що Кіплінг написав декілька книг для дітей, а в літературі надавав перевагу недомовленості – заступають цю істину… Передусім, він був майстром. Майстром винахідливим, потайним і невдоволеним, як Джеймс Джойс або Малларме. Нічого рівного пристрасті до слова в його пістрявому житті не було».
Цього дня народилась Патті Сміт (1946), легендарна американська поетеса і співачка, яку називають «хрещеною мамою» панк-року – саме її гурт на початку 70-х став предтечею панк-революції, не давши таким чином слухачам потонути в морі (радше болоті) солодкоголосої попси. Крім декількох десятків поетичних книг, Патті Сміт видала дві книжки дуже цікавої прози. Перша з них – мемуари «Просто діти», де йдеться про її стосунки з видатним фотографом Робертом Мепплторпом, давно стала бестселером. Друга – «Поїзд М» – химерне сплетіння уривків спогадів, бувальщин, сюрреалістичних оповідок та фантазій. Де дійсність, а де вигадка – відрізнити вкрай важко, а то й взагалі неможливо. Попри поважний вік, Патті – шанувальниця Дікінсон, Бранкузі, Каллас і кримінальних серіалів – залишається собою – великим дитям, безпосереднім, чистосердним, готовим дивуватися і надихатися з будь-чого.
