12 липня: народний календар і астровісник
Сьогодні святих славних і всехвальних першоверховних апостолів Петра і Павла. В народі це літнє свято, яке завжди припадає не 12 липня, називається просто – Петра і Павла або ще коротше – Петра. Варто зауважити, що воно не є дванадесятим, тобто не входить до 12-ти найважливіших після Великодня свят церковного року. На Петра закінчувався Петрівський піст і припадав початок жнив.
Найурочистіше Петра-Павла відзначали пастухи. В карпатському регіоні власники тварин організовували святковий обхід (Петрівку) на вигоні. Гуцули, скажімо, приносили пиріжки з сиром (мандрики, перевертаники), після чого пастухи влаштовували різноманітні змагання, розваги, танці. У цей день юним попасичам дозволялося зібрати один удій з усіх тварин і вигідно продати. На Івано-Франківщині існував давній звичай «копати Петра». Пастухи на толоках викопували квадратні канавки такої глибини, щоб можна було опустити в них ноги. Землю скидали поруч на купку й прикривали дерном. Цю землю, яка правила за стіл, застеляли скатертиною і клали на неї принесені з дому продукти та узвар. Кожен намагався почастувати інших смаковитим їством. Нерідко попасичі й самі готували зі сметани та сиру пиріжки-мандрики. На Придністров’ї попасичі ходили селом, а господарі обдаровували їх продуктами й грішми. Свято Петра і Павла було позбавлено язичницького магічного флеру Івана Купали – це було радше свято людської праці, пов’язане з землею і початком збору нового урожаю.
Про Петрове свято в народі існувало безліч прислів’їв: Коли на Петра сльота, то буде в літі багато болота; Як на Петрів день спека, то на Різдво – мороз; Бабське літо до Петра тілько; До Петра не сподівайся тепла, а по Петрові та й по теплові. Ну й звісно, «на Петра зозуля мандрикою вдавилася». Остаточно.
З іменинами вітайте Петра, Павла і Григорія.
Сьогодні 19-ий місячний день. Для звичних справ – день нейтральний, але в енергетичному плані – складний і навіть небезпечний. Сьогодні добре проводити медитації з чистою водою. Ось приклад старовинного замовляння води, яке практикувалося українськими мольфарами: «Сили небесні, сили чарівні, свята, свята, свята вода жива, струмінь крижаний, струмінь золотий, Дух святий, очисти, омий, зціли, зі мною сила святая!» При цьому воду треба було налити у великий дзбан, обійняти його руками, тричі промовляючи над водою замовляння. Після того воду пили, а решту виливали на себе.
Згідно з даними Центральної геофізичної обсерваторії України, найхолоднішим цей день у Києві був у 1904 році: +9,4; а найтеплішим у 1922 – +35,1.
