31 травня. Пам’ятні дати
Всесвітній день без тютюну проголошений у 1987 році з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я з метою привернення уваги до розповсюдження в світі тютюнокуріння і його негативному впливові на здоров’я і тривалість життя людей. До ХVІ століття тютюн ріс тільки в Північній і Південній Америці. Під час епохи Великих географічних відкриттів його завезли до Європи – Іспанії, Франції, Португалії – головних країн-спонсорів морських експедицій. Латинська назва тютюну – Nicotiana. Рослина була названа на честь французького дипломата і вченого (посла в Португалії) Жана Ніко. Саме він ввів моду на нюхання тютюну при французькому дворі. Однією з затятих прибічниць духмяного зілля була королева Катерина Медічі. А от звичку до куріння тютюну поширили англійці. Сталося це приблизно в середині 60-х років ХVІ століття. За якихось 150 років тютюн розповсюдився Євразією і потрапив в Африку. З кожним століттям залежність від тютюну в світі зростала. Справжньою епідемією куріння стало у минулому столітті. За даними ВООЗ, у ХХ століття тютюн став причиною 100 мільйонів випадків смерті. При збереженні нинішніх тенденцій у ХХІ столітті від тютюну може вмерти мільярд людей. Вже до 2030 року число випадків смерті, пов’язаних з тютюном, перевищить 8 мільйонів на рік. Понад 80% з цих випадків смерті відбудуться в країнах з низьким і середнім рівнем доходу. До того ж, щороку помирає близько 600 тис. людей які не курять, але які стали жертвами вторинного тютюнового диму. Вторинний тютюновий дим – це дим, що заповнює ресторани, кафе, офіси чи якісь інші закриті приміщення, де люди спалюють такі тютюнові вироби, як сигарети, сигари та кальяни. В тютюновому диму нараховується понад 4 тис. хімічних речовин, з яких, принаймні, 250 відомі як небезпечні, а понад 50 як канцерогени. Безпечного рівня впливу вторинного тютюнового диму не існує. На сьогодні більш як один мільярд людей, або 16% населення світу, захищено всебічними національними законами щодо забезпечення середовища, вільного від тютюнового диму. Щороку 31 травня ВООЗ і партнери відзначають Всесвітній день без тютюну, привертаючи увагу до ризиків для здоров’я, пов’язаних зі споживанням тютюну, закликаючи проводити ефективну політику для зменшення масштабів споживання тютюну. Тема Дня 2017 року – «Тютюн - загроза для розвитку», покликана наочно продемонструвати ті загрози, які створює тютюнова промисловість для сталого розвитку всіх країн, у тому числі для здоров’я і економічного добробуту її громадян.
Ювілеї дня:
155 років від дня народження Михайла Васильовича Нестерова (1862–1942), російського художника. Автор славнозвісних полотен «Пустельник», «Видіння отрокові Варфоломію», «Великий постриг», «Душа народу», «Амазонка». Доля митця була пов’язана також і з Україною. Відомий факт, що з 1890 по 1895 рік (з перервами) Нестеров жив у Києві, брав участь у створенні розписів Володимирського собору, після чого став одним із найвідоміших тогочасних церковних живописців… Другою українською «сторінкою» (й однією з найщасливіших й найнезабутніших) у житті і творчості Нестерова було перебування на Черкащині, на хуторі Княгинине, поблизу села Сунки. Дев’ять років щоліта художник з родиною гостював у маєтку княгині Наталії Григорівни Яшвіль (1861-1939) – непересічної жінки та його близького друга. Хутір Княгинине Михайло Нестеров називав куточком раю. Тут добре відпочивалося й працювалося. Саме тут відкрилась нова грань творчості Нестерова – він написав перший портрет людини на лоні природи. Це був портрет княгині Наталії Яшвіль, а потім – художника Яна Станіславського (його називали польським Левітаном), портрети дружини та доньки. Після жовтневого перевороту художник залишився без дому, без майстерні, без багатьох робіт. На початку 30-х років Михайла Васильовича Нестерова арештували, декілька тижнів він просидів у Бутирці, але потім все ж відпустили. Втім, гігантський молох сталінських репресій не оминув родину митця. Спочатку арештували і розстріляли зятя, у 1938 репресували доньку художника Ольгу. Після тривалого ув’язнення її відправили в сибірські табори, звідки вона повернулася калікою, на милицях. На батькових картинах Ольга назавжди залишилася молодою й вишуканою панянкою, художнім втіленням минулого ХІХ століття, чий образ мав право на існування хіба що в картинних галереях.
87 років від дня народження Клінта Іствуда (1930), американського кіноактора, режисера. Знімався у фільмах: «За пригорщу доларів», «Гарний, поганий, огидний», «Брудний Гаррі»; як режисер зняв фільми «Зіграйте мені туманно», «Бронко Біллі», «Непрощенний» (премія «Оскар» у номінації «Кращий режисер», 1992), «Крихітка на мільйон доларів» (чотири «Оскари», у т.ч. за режисуру; 2005), «Непідкорений», «Листи з Іводзіми», «Прапори наших батьків», «Американський снайпер» та ін. Нагороджений медаллю імені Фелліні ЮНЕСКО за внесок до світового кінематографу (2003). Удостоєний престижної премії гільдії режисерів Каннського фестивалю «Золота карета» та багатьох інших престижних кінонагород. Клінта Іствуда часом називають «самотнім ковбоєм у світі кінематографа». Починав він з ролей «гарних поганих» хлопців у вестернах, але згодом і сам почав знімати кіно й досяг у цій справі не менш вражаючих успіхів, довівши, що з гарного актора може вийти не менш гарний режисер. Американцям довелося довго звикати до Іствуда-режисера, переборюючи у собі недовіру та скепсис. Пересічного глядача цілком задовольняв Іствуд-актор, зірка вестернів. Першими, хто зрозумів прагнення Іствуда і протяг руку допомоги – були європейці. У Європі прийшло й перше визнання його перших режисерських робіт. І хоча невдовзі Америка й відзначила престижними «Оскарами» режисерські кінороботи Клінта Іствуда, він не має жодних ілюзій з приводу рідної кіноіндустрії. В одному з інтерв’ю митець зауважує: «У нас все підпорядковане статистиці. Все вирішують і все знають цифри. Вони сповіщають тебе, що, хто, коли і де дивитиметься фільм. Відповідно, ти піддаєшся тискові, бо тебе змушують робити кіно для людей віком від 16 до 21. Це мене особливо дратує. Для мене це щось неймовірне – робити фільм для аудиторії за обмеженим віковим цензом. Імовірність того, що 16-річний дивитиметься мій фільм з тим самим інтересом, як і людина котрій сорок, вкрай мала… Ви звернули увагу на те, що останнім часом Голлівуд перейшов на виробництво продукції, розрахованої виключно на дітей та підлітків? Мене це теж непокоїть. Чому ми повинні обговорювати вкрай складні і серйозні питання на дитячому рівні?.. Але я знаю, що є чимало гарних людей, котрих кінофільм цікавить не тільки як видовище, під яке можна тупо жерти попкорн…»
69 років від дня народження Світлани Олександрівни Алексієвич (1948), білоруської письменниці (пише російською мовою), журналістки, Лауреата Нобелівської премії з літератури 2015 року. Народилась в Івано-Франківську в родині військових. Батько – білорус, мати – українка. Згодом сім’я переїхала до Білорусі. Після закінчення університету в Мінську Світлана Алексієвич працювала педагогом, журналістом. Є автором книг в жанрі документальної прози («У войны не женское лицо», «Цинковые мальчики», «Чернобыльская молитва»), понад 20 сценаріїв документальних фільмів. Твори Алексієвич перекладені багатьма мовами світу.
Сьогодні день народження Коліна Фаррелла (1976), ірландського кіноактора, відомого за кінофільмами «Александр», «Телефонна будка», «Рекрут», «Особлива думка», «Поліція Маямі». Фільмографія Коліна Фаррелла наближається вже до півсотні, але найвищою нагородою для нього поки що залишається премія «Золотий глобус» 2009 року за одну з головних ролей у чорній трагікомедії Мартіна Макдонаха «Залягти на дно у Брюгге» - блискучій меланхолійній кінооповіді про життя та пригоди найманих убивць. За роль Александра Македонського у пафосному і пустопорожньому «Александрі» Олівера Стоуна Колін Фаррелл отримав ганебну «Золоту малину». Фільм провалився у світовому прокаті, у Греції кінокартину визнали аморальною і, навіть, хотіли заборонити. Особливо ж серйозних греків обурило те, що кіношний Александр Македонський виявляє певний інтерес не тільки до жінок, але й до чоловіків. Вулицями Афін ходили демонстрації, ірландського актора хотіли оголосити персоною нон-грата, але в останню мить передумали. Сам Фаррелл запевнив, що грецькі курорти його не цікавлять – він надає перевагу Каліфорнії, а Александра Македонського грав строго за сценарієм, тому всі претензії не до нього, а до режисера і сценариста. Ірландець знімався у таких відомих американських кінорежисерів, як Вуді Аллен («Мрія Кассандри»; теж не надто вдалий фільм) та Стівена Спілберга («Особлива думка»). Останньою роботою актора стала головна роль у американській драмі «Фатальна спокуса». До речі, за цей фільм режисер Софія Коппола на цьогорічному Каннському кінофестивалі отримала нагороду за кращу режисуру. Прем’єра фільму у США відбудеться наприкінці червня 2017 року.
