Ще кілька років тому Миколаївщина була відома, як курортно-портовий регіон України. Але у перші місяці великої війни вона стала форпостом Півдня, об який зламали зуби російські загарбники. А ще у багатьох вона асоціюється з головою обласної військової адміністрації Віталієм Кімом, з легкої руки якого фраза «Доброго вечора, ми з України!», якою він щодня вітався у Телеграмі, стала крилатою.
Чим сьогодні живе область, що зазнала значних руйнувань, які нові виклики їй доводиться долати наприкінці другого року війни, очільник області поділився з кореспонденткою Укрінформу.
МІЖНАРОДНА ПІДТРИМКА НА СОТНІ МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ
- Рік, що минає: яким він був для прифронтової Миколаївщини, чим запам’ятався?
- Для нашої області 2023 рік був кращим за попередній, але гіршим, ніж міг би бути. Після звільнення Снігурівщини і правобережної Херсонщини нам стало легше, бо кількість обстрілів значно знизилася. Цей рік для нас пройшов під знаком допомоги Силам оборони, цивільним, відновлення критичної інфраструктури, соціальних об’єктів та житла. До певної міри, це була звичайна рутинна робота.
- Президент України відзначав Миколаївщину як один з найкращих регіонів за рівнем Міжнародного співробітництва у сфері відновлення. Як розвивається ця співпраця?
- Так, ми є лідерами в Україні за результативністю у сфері міжнародного співробітництва і тісно співпрацюємо з великою кількістю партнерів. Зокрема, це агенції ООН (Управління Верховного комісара у справах біженців (UNHCR), Міжнародна організація з міграції (IOM), Дитячий фонд (UNICEF), Всесвітня продовольча програма (WFP) та багато інших. Вони надають нам величезні обсяги різноманітної допомоги - від будматеріалів, обладнання, генераторів - до продуктів харчування, засобів гігієни, одягу та фінансової підтримки на сотні мільйонів доларів. Ми щиро вдячні за все це.
Партнери бачать, що їх допомога має конкретних адресантів, що ніхто нічого собі не присвоює і їх це влаштовує.
Зазначу також, що останнім часом було змінено систему нашої співпраці. Якщо торік переважала гуманітарна та грошова допомога мешканцям області, то зараз підтримка спрямована на відновлення економіки, створення робочих місць і таке інше.
- У Миколаєві відкрився Офіс Посольства Королівства Данія. Це свідчення того, що наша співпраця надовго?
- Так, Данія стала нашим офіційним партнером. Ми уклали низку Меморандумів про співпрацю з цією країною і це вже дало вагомі результати. У Миколаєві запрацював перший бізнес-офіс данської компанії «BrightBird», яка займається управлінням ризиками та зміцненням зв’язків між Королівством Данія та Україною. Згідно зі звітом Міністерства закордонних справ Данії, загальна сума виділених Миколаївській області коштів на 2022-2024 становить 75,5 млн євро. Слід зазначити, що допомога надається не Миколаївській ОВА, а напряму організаціям-партнерам або конкретним закладам, установам чи громадам.
- Чи не лякає наших партнерів той факт, що Миколаївщина все ще знаходиться неподалік зони бойових дій і вкладати кошти тут ризиковано?
- Ні, не лякає. Так, підприємствам ще не просто запускати свою діяльність. Але ми домовилися, що зараз будемо виконувати передпроєктні роботи, які, зазвичай, займають багато часу – до півтора року. На сьогодні ці процеси відпрацьовуються, вивчаються умови для розбудови бізнесу.
- Корейська компанія планує побудувати на Миколаївщині завод сталевих модулів. Хто ще з міжнародних партнерів має подібні наміри?
- Ми працюємо з нашими партнерами за різними напрямками. Це аграрний бізнес, легка промисловість, підприємства по виробництву асфальту, металоконструкцій, віконних систем і багато чого іншого. Але зараз сказати коли це буде і в якому вигляді, неможливо і недоцільно.
Ми уклали меморандуми з низкою великих корпорацій, такими як Hyundai, Korea Expressway Corporation та іншими. Вони готові до співпраці і розглядають можливості відкриття у нас свого бізнесу. Ми їм у цьому всіляко сприяємо. У листопаді відбулася виставка у Республіці Корея, де було озвучено, що їхній уряд спрямує на допомогу Україні 2,2 млрд доларів. І це окрім кредитних програм та допомоги від бізнесу. Тож вони дуже зацікавлені, щоб Миколаївщина була пріоритетною у цьому напрямку.
ВЕЛИКИЙ БІЗНЕС ЩЕ ВИЧІКУЄ, АЛЕ ТОЧКОВІ УСПІХИ Є
- Попри близькість до фронту, на Миколаївщині тривають відновлювальні роботи. Що вдалося зробити за рік, що минає?
- У нашій області за час повномасштабного вторгнення пошкоджено 15 тисяч різних об’єктів. Загалом вже відновлено приблизно 30 відсотків. Але по різних напрямках ці цифри відрізняються. Скажімо, найбільше відновлено критичної інфраструктури – 99 відсотків. Медичних закладів – понад 60%, шкіл – 44%, дитсадків – 15%. Найменше - приватних будинків, яких у нас зазнало руйнувань біля 7,5 тисяч. Відбудовано лише 8 відсотків.
Крім того, нам вдалося за короткий термін привести до ладу 19 з 20 мостів, хоч дехто думав, що на це підуть роки. Залишився один і той у роботі. Відремонтували травм пункт у ЛШМД, відкрили модульний діагностичний центр у Березанському районі. І цей список можна продовжувати. Було б більше грошей – зробили б ще більше.
- Відомо, що на початку великої війни на Миколаївщині обсяги промислового виробництва знизилися у п’ять разів. Що змінилося станом на зараз?
- Є точкові успіхи. Повернулися і відновили роботу такі фірми як PepsiCo та Agrofusion. Активізувався малий бізнес, це ми бачимо по зростанню обсягів споживання електроенергії. Але великий бізнес поки що не запустився. Під час війни релоковано в інші регіони близько 260 підприємств. Вони витратили кошти на переїзди, тому повертатися не поспішають, вичікують сприятливіших умов. Ще 160 підприємств або зруйновано, або не працюють з інших причин.
- А яка наразі ситуація з робочими місцями: за рахунок чого можна було б збільшити їх кількість?
- Це питання неоднозначне. З одного боку, якщо подивитися на цифри, то так, наче все у нас не радісно, бо порти не працюють, підприємства релокувалися. З іншого, багато людей на фронті, тому не вистачає фахівців в різних галузях. Але ситуація може ще погіршитися після нашої Перемоги, коли військові повернуться додому, і їм треба буде десь працювати. Тому зараз треба щось створювати, щоб на момент повернення людей вже були нові робочі місця.
У ДЕРЖАВИ Є ПЛАН ЩОДО МАЙБУТНЬОГО МГЗ
- Нещодавно посол Данії в Україні Олє Егберг Міккельсен досить оптимістично висловився щодо перспектив миколаївського суднобудування і запевнив, що їхня країна нам допомагатиме. Як Ви оцінюєте шанс на відродження цієї галузі?
- На сьогодні суднобудування на Миколаївщині перебуває у незадовільному стані, як, власне, і до війни. Було завдання від Президента відновити цю галузь, наразі розглядаємо кілька проєктів, які покликані запустити цей процес. Але розмова про це зараз не на часі.
- Держава нарешті виграла всі суди і остаточно націоналізувала Миколаївський глиноземний завод російського олігарха Дерипаски. Яка там ситуація зараз і чи є перспективи його запуску?
- Наразі поки немає. Адже потрібна системна робота, яка передбачає будівництво додаткової ланки виробництва. Бо МГЗ виробляє глинозем, тобто сировину для іншого підприємства, яке знаходиться у Росії. Але у держави є план. Зараз має бути рішення Кабміну: чи то про передачу його до АРМА з перспективою подальшого продажу, чи до Фонду Держмайна в управління. При цьому слід розуміти, що без налагодження морської логістики відновлення роботи цього підприємства неможливе. Я днями планую обговорити це питання з керівником Фонду Держмайна.
ВЖЕ ВІДМІНИЛИ ДЕКІЛЬКА ТЕНДЕРІВ, А ПО ДЕЯКИХ ЗНИЗИЛИ ЦІНУ
- Чи є вже результати роботи обласної робочої групи «Прозорість і підзвітність» і чи задоволені Ви її діяльністю?
- Важливо, що ця група працює. Перед нею стоїть завдання не допустити корупції і завищення закупівельних цін на тендерах, які оголошуються через систему ПРОЗОРО. Як тільки є сигнал, ми його відпрацьовуємо. Якщо є сумніви, або запити - перевіряємо.
Завдяки такій планомірній роботі вже відмінили декілька тендерів, по деяких знизили ціну. У тому числі, і завдяки журналістам, які звернули увагу на цю проблему, вдалося знизити вартість деяких матеріалів та послуг для реконструкції миколаївського водогону.
Також правоохоронці порушили низку кримінальних проваджень, але вони відзвітують про свою роботу трохи пізніше. Адже, щоб розслідувати справи, потрібен час.
Я попередив всіх причетних до цього процесу: не варто навіть намагатися робити щось не так, бо про це все рівно стане відомо і вони понесуть відповідальність.
- Держаудитслужба оприлюднила інформацію, що під час моніторингу тендерних закупівель на придбання матеріалів та послуг для реконструкції водогону у місті Миколаєві було зафіксовано порушень на близько 650 млн грн. Як на це відреагували в ОВА?
- Всі зауваження опрацьовані, ми вдячні Держаудитслужбі за те, що звертає на це увагу. Адже всі мають працювати в законному полі, попри те, що нам дуже потрібна вода. Тож все нормально.
- До речі, про питну воду. Ви попереджали, що з середини грудня очікується погіршення її якості у Миколаєві приблизно на два місяці… Цей час уже настав?
- Поки що ні. Можливо, це станеться десь у січні, ми попередимо. Зараз працюємо, щоб пом’якшити ситуацію, розчищаємо русла, виконуємо низку інших технічних робіт. Адже через підрив Каховської ГЕС у нас змінилися плани по забезпеченню питною водою мешканців Миколаєва. Думаю, в наступному році ми значно просунемося у цьому питанні. Для цього деякі роботи виконуються навіть на території інших регіонів. Це питання на контролі у Прем’єр-міністра.
КРЕДИТНІ ПРОГРАМИ ДОПОМАГАЮТЬ АГРАРІЯМ ВИЖИВАТИ
- Яка ситуація нині у сфері АПК, у тому числі і з розмінуванням сільгоспугідь?
- У нас був план у цьому році розмінувати 85 тисяч гектарів, ми ж виконали ці роботи на площі у 120 тис га. Але це не єдина проблема аграріїв. Їм зараз бракує механізаторів, водіїв, які пішли до ЗСУ. У них немає нормальної ціни на продукцію, щоб заробляти, і відсутня логістика через непрацюючи порти. Дехто змінив структуру виробництва і перейшов на вирощування технічних культур, на які є попит на внутрішньому ринку. Але глобально це не виправило ситуацію. Сільгоспвиробники зараз виживають.
- Відомо, що чимало аграріїв власноруч розміновували поля, не чекаючи саперів. Але тепер дехто скаржиться, що банки відмовляють їм у кредитах на підставі відсутності офіційної довідки про розмінування. Наскільки поширена ця проблема і чи можна їй зарадити?
- Ця проблема не є глобальною, хоча, не виключаю, що в окремих випадках можуть виникати такі питання. Але вони вирішуються. Зараз серед аграріїв дуже користується попитом кредитування за програмою 5-7-9. Скажімо, якщо у 2021 році по Миколаївській області видано кредитів на суму 1,9 млрд, у 2022 – 2,5 млрд, а за 8 місяців 2023 – понад 2 млрд гривень.
- Як ви ставитеся до ініціативи Ощадбанку, який пропонує аграріям кредит під 3% річних на розмінування?
- Дуже позитивно. Три відсотки - це майже безкоштовно, бо реальний рівень річної інфляції більший.
ВТРАТА ПДФО: БУДЕ ПЕВНИЙ ДЕФІЦИТ КОШТІВ, ТА ЦЕ НЕ КРИТИЧНО
- Чи є вже інформація про обсяги компенсацій з держбюджету через втрати ПДФО військових Миколаївській області? Зокрема, таким містам як Очаків та Миколаїв, казна яких зменшиться на 92 та 46 відсотків відповідно?
- Для Миколаївщини це питання особливе, бо у нас і до великої війни було чимало військових, які сплачували ПДФО у бюджети громад. Під час війни їх зарплати зросли, а, відтак, і наповнюваність бюджетів збільшилася у рази. Тепер ці доходи підуть у державний бюджет, а громади отримають компенсацію на рівні 2021 року. Так, її буде недостатньо для нашої області: скажімо, витрати на комунальні послуги вона покриє повністю, а ось зарплати лише на 70 відсотків. Тобто, дійсно матимемо певний дефіцит коштів, та це не критично. Думаю, держава без допомоги нас не залишить. Але це вже буде вирішуватися десь у середині наступного року. Бо зараз всі сконцентровані на виробництві зброї та боєприпасів. Головне, це наша Перемога.
- Яка на сьогодні ситуація з виділенням Миколаївщині державної субвенцій на відновлення інфраструктури?
- Миколаїв не обділений увагою держави у цьому напрямку. Лише на реконструкцію водогону ми отримали 1,2 млрд грн, щоправда, цей проєкт розрахований на три роки. Також у цьому році ми отримували кошти на придбання шкільних автобусів, медичну сферу, критичну інфраструктуру тощо.
Скажімо, за рахунок субвенції Мінінфраструктури нам виділили понад 170 млн грн на будівництво 11 закладів охорони здоров’я, освіти та ЦНАПу. Ще майже 275 млн грн додали з коштів резервного фонду держбюджету на інші проєкти. І цей список можна продовжувати. Мені навіть колеги з інших регіонів дорікають, що, нам, мовляв, більше дістається.
- Наскільки відомо, Миколаївщина також не пасе задніх у питанні допомоги Силам оборони?
- Ми одні з найкращих. Миколаївська область на підтримку Сил оборони спрямувала 1,2 мільярда гривень лише позабюджетних коштів. Допомагає бізнес, приватні структури, всі небайдужі. Ще близько мільярда гривень сумарно виділили на підтримку наших військових громади області зі своїх бюджетів.
Хочу зазначити також, що у нас масово не тринькали грошей на речі не першої необхідності, бо їх просто не було. Ми ж не Київ, і не Дніпро чи Львів. Але у всьому має бути розумний баланс. Так, не треба купувати дорогі автомобілі, Айфони і таке інше. Але, при цьому, необхідно прибирати вулиці, вивозити сміття, підтримувати в належному стані комунальне господарство тощо. Пересічні люди, зазвичай, не вникають в ці деталі. Але при цьому вони хочуть, щоб було і чисто, і тепло, і все працювало.
Я ЗА ІНДИВІДУАЛЬНЕ ОПАЛЕННЯ, АЛЕ ЗА ПЕВНІ УМОВИ
- Миколаївська міська рада, де Ви є депутатом, звернулася до Кабміну та Верховної Ради з проханням спростити мешканцям багатоквартирних будинків перехід на індивідуальне опалення. Приводом стала незадовільна підготовка ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” до опалювального сезону. Що це змінить для миколаївців?
- Це питання неоднозначне і треба дивитися на нього ширше. Що стосується світової практики, то Європа спочатку переходила на індивідуальне опалення, а тоді повернулася до централізованого, бо це дешевше, якщо там немає корупційної складової.
З одного боку, ті, у кого є кошти, хочуть перейти на індивідуальне опалення. З іншого, у багатьох таких грошей немає, і вони проти. Якщо дати можливість відключатися всім бажаючим, то у тієї частини мешканців, яка залишиться на централізованому опаленні, значно підвищаться тарифи, вони не зможуть платити, і підприємство змушене буде зупинити надання послуг. Це все взаємопов’язані речі. Тому я особисто за індивідуальне опалення, бо і в мене воно є, але лише у тому випадку, коли всі мешканці багатоквартирного будинку згодні на нього перейти. Як на мене, переходити на індивідуальне опалення треба поступово. Насамперед, шляхом встановлення модульних котелень меншої потужності. Це дозволить отримувати якісне опалення за нижчу ціну.
Щодо нашої ТЕЦ, то там дуже застарілі мережі і вона, на мою думку, має бути реструктуризована. Але рішення прийматиме НАК «Нафтогаз», як власник.
- Яке питання для Вас на сьогодні є найболючішим?
- Зараз всі стомилися від війни і рефлексують на різні інформаційні вкидання. Зрозуміло, що люди відгукуються на теми, які є для них близькими. Там дороги немає, там опалення відсутнє, ще десь вода не така… Але росіяни цим користуються і намагаються налаштувати людей проти влади. Всім зараз важко, це зрозуміло. Та все ж хочу закликати співвітчизників ігнорувати «мамкиних експертів», яких зараз повно в інтернеті. Бо багато хто маніпулює суспільною думкою заради досягнення власних інтересів. Це мені дуже болить, тому я прошу не піддаватися на це, адже у всіх нас єдина мета – перемогти росіян у цій війні.
- А як Ви особисто справляєтесь з втомою?
- Треба робити те, що любиш, і відпочивати так, як хочеш. Якщо ти періодично насолоджуєшся тим, що тобі до душі, стає легше.
- Наша зустріч відбувається напередодні Різдва і Нового року. Як святкуватимете?
- Корпоративів чи гучних гулянь не буде. Зараз не до цього. Відзначимо у родинному колі з дружиною і з традиційною качкою на столі. А миколаївці, у кого є діти, зможуть відвідати ялинку у дитячому містечку «Казка», яка встановлена за позабюджетні кошти. Там буде і ковзанка. Все інше – після нашої Перемоги!
Алла Мірошниченко, Миколаїв.
Фото Володимира Чеппеля