Про Авдіївку на Донеччині сьогодні пишуть у всіх військових зведеннях. Військові експерти в усьому світі обговорюють, як російська армія закидає тілами своїх загиблих солдатів підступи до цього невеликого міста з одним жадібним бажанням – узяти його. Агресор безперервно атакує Авдіївку, але місто – під синьо-жовтим прапором.

Як свідчить історія, Авдіївка – одне з найстаріших поселень Донецького регіону. В кургані на її околицях знайшли кам'яну скульптуру, що свідчить про перебування в цих місцях кочівників IX-XIII століть. Перше поселення на території сучасного міста заснували ще в середині XVIII століття…

Це місто жило і живе зараз, навіть зранене, понівечене, без жодного вцілілого будинку. Авдіївка з 2014-го року була прифронтовим містом і після лютого 2022-го ворог не зміг її окупувати. Нині тут особливо спекотно – точаться кровопролитні бої, ЗСУ цілодобово тримають оборону.

Про те, якою була Авдіївка до повномасштабної війни, що зробила з нею російська армія, скільки вбила невинних мирних мешканців – розповів Укрінформу начальник Авдіївської міської військової адміністрації Віталій Барабаш. Він також запевнив, що після нашої перемоги місто обов'язково відродиться.

СИТУАЦІЯ НАПРУЖЕНА, БУДЕ ТРЕТЯ ХВИЛЯ ЗАГОСТРЕННЯ

- Віталію Степановичу, яка ситуація у місті сьогодні?

- Дуже напружена, ворог не залишає спроб все-таки оточити місто. Штурмують вони реально і вдень, і вночі. Гатять зі всього, що є в наявності. Ствольна, реактивна артилерія цілодобово працює по наших позиціях. Майже не вщухають і стрілецькі бої. Зараз вони техніку не використовують, бо погодні умови не дозволяють (розмова велася 8 листопада – ред.). Але, очевидно, що найближчими днями, коли дощі вщухнуть і трохи підсохне, окупанти знову поїдуть технікою. Ми розуміємо, що третя хвиля цього загострення все-таки буде. Але наші хлопці чекають.

- Як ви вважаєте, чому загарбники сьогодні за будь-яку ціну намагаються захопити Авдіївку?

- Чому саме зараз? Ну, тут багато аспектів, які можуть впливати на їхні рішення. Якщо подивитися на карту бойових дій, саме на Авдіївський напрямок, то стає зрозумілим, що у будь-якого російського генерала з’явиться бажання оточити місто. Бо у них якісь містичні бажання до оточень, котлів, усіх цих історій. А на тлі того, що на всіх інших напрямках – Бахмутському, Херсонському, Запорізькому – у них суцільні проблеми й невдачі, плюс незадовільна робота ППО в Криму та в прикордонних областях Російської Федерації, де скрізь на них щось летить, їм конче треба якісь «пабєди» для внутрішнього споживання. Бо без цього жити вони не можуть.

І з 2014-го року, і від початку повномасштабного вторгнення Авдіївку намагалися захопити декілька разів. Я навіть не знаю, яка це у них спроба – тридцята чи п’ятдесята. Швидше за все, спрацював якийсь розрив комунікацій між нижчою ланкою військового командування на місцях і військово-політичним керівництвом, умовно кажучи, в Кремлі. Десь на середній ланці спрацював цей збій. Бо знизу точно казали, що на Авдіївку так не можна йти, треба серйозніше підготуватися, а там мабуть перекрутили і сказали: «Все! Авдіївку візьмемо без проблем!».

Ну, а зараз, зважаючи на великі втрати, звичайно, за це хтось має відповісти. І що вони тільки не розказують у своїх Телеграм-каналах... Мовляв, що в такий спосіб попередили головний удар, контрнаступ Збройних сил України, який нібито мав бути на Донецьк. Тобто які вже тільки байки не розказують, аби хоч якось виправдати шалені втрати техніки й особового складу... Плюс окупанти розуміють, що Авдіївський напрямок – це певні панівні висоти. А вони воюють «по книжці» з часів Другої світової, яка пише, що треба «взять высоту любой ценой». Вони чомусь забувають, що зараз – зовсім інша війна: технологічна, великою мірою війна дронів тощо.

І моя особиста думка. Швидше за все, хтось із високих генералів пообіцяв Путіну, що Авдіївка буде взята. Тому вони зараз кидають сюди всі сили.

ВТРАТИ ВОРОГА – ТИСЯЧІ ЗАГИБЛИХ ТА ПОРАНЕНИХ

- Що можна сказати про втрати загарбників?

- Це однозначно кілька тисяч загиблих, мінімум три-чотири тисячі. Ну і поранених там уже точно сім-вісім тисяч. Багато хто каже, що втрати ворога на Авдіївському напрямку вже перевищили його втрати й у Вугледарі, й у Бахмуті.

Щодо техніки цифри називають різні. Одні кажуть, що вони втратили більше 200 одиниць техніки, інші – що понад 400. Я більше схильний до другого варіанту. Адже тільки за першу добу цього загострення, 10 жовтня, коли вони пішли, їхало майже 100 одиниць техніки і близько 60 з неї було знищено. Вони йшли колонами, під час першої хвилі багато техніки знищено.

- Зараз йдуть бої за терикон, за цю висоту?

- Не тільки за терикон як такий. Бо терикон загалом цінності не має, це – просто насип вугільної породи. Зараз це сіра зона і бої тривають у районі цього терикону. Просто сама Авдіївка, весь цей плацдарм, все місто географічно розташоване на висоті, з Авдіївки видно Донецьк і Ясинувату. Саме тому їм це потрібно.

- Скільки станом на зараз у Авдіївці залишається мешканців? Чи функціонують у місті лікарні, магазини?

- Магазин один залишився, хоча до цього загострення було шість. Загарбники спеціально били по магазинах і зруйнували три з них буквально за три дні. Просто до фундаменту рознесли. Ще два просто закрилися, бо їх теж обстрілювали дуже сильно.

Лікарня також постійно під обстрілами. У місті залишаються два лікаря і чотири медичні сестри. Вони, звичайно, надають допомогу, яку можуть за цих умов, та це дуже складно робити.

Щодо цивільного населення. Станом на початок листопада в Авдіївці лишалася 1571 особа, але це – без урахування 16 заводчан, яких 7 листопада евакуювали з Авдіївського коксохімзаводу (виробництво консерувавли – ред.).

Чесно кажучи, зараз дуже багато людей записуються на евакуацію, бо бачать, що, на жаль, ситуація погіршується. Вони також розуміють, що попереду – зима.

ДО ЛЮТОГО 2022 РОКУ АВДІЇВКА ВІДБУДОВУВАЛАСЬ

- Розкажіть, якою була Авдіївка до 24 лютого 2022 року?

- Місто відбудовувалось дуже серйозними темпами, незважаючи на те, що воно було прифронтовим і розташоване дуже близько від Донецька. Адже між крайніми вулицями Донецька й Авдіївки – трохи більше шести кілометрів. У нас реалізували багато проєктів і щодо благоустрою, і дороги ремонтували, й освітлення робили. І школа у нас відкрилася нова, сучасна, модернова. Її відбудували у межах програми «Велике будівництво» за участю Литовської республіки, яка, окрім того, майже на один мільйон євро надала обладнання. Відкрилася й нова музична школа. Також відкрили Алею муралів, нові магазини. Місто оживало. Я Авдіївку з дитинства знаю, тому можу стврджувати, що вона розвивалася.

Щодо промисловості, найпотужнішим у нас був Авдіївський коксохімічний завод (АКХЗ). Це було містоутворююче підприємство. В середньому 64-67% бюджету Авдіївки наповнювалося за рахунок коксохімзаводу. Також був потужний завод металоконструкцій, завод по ремонту спецобладнання для залізниці.

- Чи встигли вивезти з Авдіївки якесь обладнання з медичних та освітніх закладів?

- Все найцінніше, дороговартісне обладнання ми вивезли і з лікарні, і з освітніх закладів. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну в місті було сім шкіл, з яких працювало п'ять. У них навчалися 2,5 тисячі дітей. Дуже багато уваги приділялося освітній галузі – як шкільній, так і позашкільній. Для дітей відкривали багато кружків, секцій. У нас у реалізації був проєкт – будівництво центру позашкільної освіти з музичною школою, танцювальними гуртками, різними секціями. І щоб усе було поруч. У нас школу №2 відбудували, вона була найбільшою у місті. А цей центр ми організовували на базі школи №5, вони буквально в одному дворі – для дітей дуже зручно. Зараз це все зруйновано. Жодної вцілілої будівлі немає.

- Тобто в Авдіївці всі будівлі розбиті?

- Так, усі розбиті. Жодного вцілілого будинку в місті немає.

ЛЮДИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ПІД ЗАВАЛАМИ

- Що сьогодні відомо про кількість загиблих жителів Авдіївки? Чи залишаються тіла під завалами зруйнованих будинків?

- З початку повномасштабного вторгнення підтверджена кількість людей, які залишаються під завалами. Ми поки не подаємо їх, як загиблих, бо тіл ще немає. Відомо, що під завалами перебувають шестеро людей, двоє з них – ще з травня.

Узагалі ж у місті загинуло 154 людини, у тому числі – одна дитина.

ЛЮДЕЙ УМОВЛЯЛИ ВИЇЖДЖАТИ

- Як відбувалася евакуація мешканців міста? Куди, здебільшого, виїжджали авдіївці?

- Евакуація триває. З початку повномасштабного вторгнення ми намагалися евакуювати якнайбільше людей. Найбільше за добу вдалося вивозити 450 людей. По-різному виїжджали, звичайно. Є умовно кілька міст, куди евакуювалося найбільше наших мешканців. Так склалося, що в Кам’янському багато людей, у Дніпрі, в Умані.

У нас є домовленість із місцевою владою Умані. Навіть мер міста Ірина Григорівна Плетньова особисто приїжджала в Авдіївку, ходила підвалами і вмовляла людей виїжджати. В Умані дуже багато пропозицій, навіть був варіант повного пансіону. Для родин пропонують гуртожитки, спеціально перебудовані заміські профспілкові бази. Багато пропозицій і для літніх людей, і для маломобільних.

Ну і багато наших людей все ж таки залишилися в межах Донецької області, у більш безпечних громадах – в Покровську, Добропіллі, Селідовому, Мирнограді. Виїхали недалеко, сподіваючись, що все закінчиться і повернуться додому.

- Коли міська влада була змушена залишити Авдіївку? Ви ж і досі буваєте у місті…

- Звичайно, офіс ми вивезли. Перше пряме влучання в будівлю міської адміністрації було в травні минулого року. Після того ми змінили локацію, перемістилися до підвального приміщення. Працівники військової адміністрації – а це здебільшого жінки – залишалися там до вересня 2022 року. Обладнання ми раніше вивезли, працювало мінімум працівників. Зараз в Авдіївці залишається пункт, де ми працюємо, коли перебуваємо в місті. Здебільшого наша адміністрація базується в Покровську.

- Знаю, що ви отримали поранення...

- Так, минулого року. Виїжджали з Авдіївки і по дорозі потрапили під ворожу артилерію.

- Якої тяжкості було поранення?

-Та нічого, все нормально. Місяць – і знову в строю. Був у лікарні.

ОЦІНИТИ ЗАВДАНУ ШКОДУ МІСТУ ЗАРАЗ НЕРЕАЛЬНО

- Чи можна приблизно оцінити завдану місту шкоду внаслідок ворожих обстрілів?

- Зараз це нереально. Іноді якісь експерти називають цифри, але я не бачу, як це фізично зробити, як оцінити у коштах, за якими принципами та підходами підрахувати вартість будівництва станом на ті роки й нині… У цих умовах ми навіть не маємо можливості все зафіксувати. Зрозуміло, що все зруйновано: вся інфраструктура, комунікації на 100%. Все треба заново будувати. Бо будівлі стоять пошкоджені, й якщо на перший погляд здається, що їх можна відремонтувати, то насправді це неможливо. Вони без даху вже другий рік, волога зруйнувала фундамент. Тобто оцінити збитки нереально, і це, вибачте, буде фікція.

- Як довго, на ваш погляд, знадобиться часу для відродження міста?

- Усе залежатиме від того, чи будуть відновлювати Авдіївський коксохім. Поки що його керівництво – компанія «Метінвест» – каже, що підприємство відбудовуватимуть. Хоча завод дуже постраждав, його щодня обстрілювали й обстрілюють – і артилерією, і бомби на нього скидають.

Якщо завод існуватиме – це одна історія, місто відновлюватиметься. Ми ж розуміємо: коли люди повернуться, їм потрібна буде робота. А далі вже від цього залежатиме будівництво і садків, і шкіл, і решти інфраструктури.

Тому поки розуміння нема. Ну й дуже важливо, яким буде фінансування на відбудову.

І НЕНАРОДЖЕНІ ЩЕ РОСІЯНИ БУДУТЬ ВІДПОВІДАТИ

- Чи сподіваєтеся ви на репарації від Росії? Чи можна сьогодні хоча б приблизно говорити про якісь цифри?

- Я не сподіваюся, а впевнений, що репарації будуть. І за всі злочини відповідатиме країна-агресор, Путін і ті люди, які йшли вбивати українців, руйнувати наші міста. Не одне покоління росіян відповідатиме, навіть ті, які ще не народилися.

Цифри репарації – це, мабуть, не зовсім моя компетенція. Але однозначно – вони будуть великими. Умовно йдеться не про один чи два річні бюджети. Бо руйнування у нас по всій країні. І найголовніше, чого вже не повернеш, – життя людей.

- Ви припускали, що може статися така війна з Росією?

- Так, із самого початку. Я на війні з 2014 року і вже тоді у мене було розуміння, що велика війна буде, питання тільки – коли.

- Знаю, що ви постійно організуєте збір коштів для допомоги нашим військовим у придбанні автомобілів, дронів тощо. Розкажіть, на що вже назбирали.

- Ми дійсно брали участь у декількох зборах. Два із них були найбільшими –по мільйону. Перший мільйон зібрали буквально за 40 хвилин. Тоді підключився журналіст Андрій Цаплієнко, поширив інформацію про збір на своєму Телеграм-каналі. Другий мільйон зібрали менш, аніж за добу: випустили авдіївську марку і хлопці її на аукціоні реалізовували. Так само зробили з Укрпоштою на 245-ту річницю Авдіївки, тоді вдалося зібрати до пів мільйона. Були й інші збори, сумарно було зібрано декілька мільйонів.

МЕНТАЛІТЕТ У АВДІЇВЦІВ УЖЕ ЗМІНИВСЯ

- Що, на ваш погляд, зміниться у менталітеті мешканців Авдіївки після війни?

- Я бачу, що менталітет у авдіївців уже змінився. Якщо до повномасштабного вторгнення у них були одні настрої, то зараз – зовсім інші. Далі, я думаю, вони ще більше зміняться, бо буде більше правди, більше інформації про те, що дійсно відбулось, про ці всі звірства, які скоїли росіяни. Люди, які виїхали з міста, з країни, бачать відео, фото... Й у них одне ставлення, але коли вони повернуться і побачать усе наживо, я думаю, емоцій буде набагато більше.

МІСТО ВІДБУДУЄТЬСЯ, ГОЛОВНЕ – ВИЖИТИ

- Що ви побажаєте своїм землякам?

- Мене часто питають: як зараз люди в Авдіївці? Я відповідаю, що в таких умовах люди, на жаль, виживають, а місто живе. І воно буде жити, в мене немає жодного сумніву. Головне побажання мешканцям не тільки Авдіївки, а й всім українцям – у першу чергу, вижити і перемогти. Вижити, щоб потім відбудовувати це все. І, звичайно, з якомога меншими втратами вийти з цієї війни. Я маю на увазі і моральні втрати, і матеріальні, й фізичні... А місто відбудується, всі міста відбудуються. Головне – Перемога!

Олена Колгушева, Донецька область