«Природних і фінансових ресурсів для розвитку територіальних громад на Полтавщині достатньо, – сказала в інтерв’ю Укрінформу Ірина Балибіна, керівниця Полтавського регіонального офісу Програми «U-LEAD з Європою» (Програма спрямована на зміцнення місцевого самоврядування та розширення прав і можливостей на місцях після децентралізації - ред.). – На жаль, у багатьох очільників ТГ не вистачає досвіду ними управляти. Навіть у людей, які колись займали високі керівні посади. Бо у них ніколи не було таких широких повноважень, як зараз. Їм потрібні сучасні знання. Тому наша Програма й затребувана. Її завдання – навчити керівників тергромад ефективному менеджменту, аби позитивні результати проведеної реформи з децентралізації відчув кожен мешканець області».
НАПОВНЮВАЧІ БЮДЖЕТУ ОТРИМАЛИ МОЖЛИВІСТЬ КОНТРОЛЮВАТИ ВИТРАТИ ГРОМАДИ
- Розкажіть нам, чи поменшало роботи у зв’язку з карантинними обмеженнями?
- Навпаки. Після переходу в онлайн для співробітників Програми навантаження зросло у кілька разів. Бо якщо рік тому я, до прикладу, відвідувала одну громаду в день, то сьогодні у свій робочий час, що вивільнився після відміни відряджень, спілкуюся з п’ятьма-сімома. А до кожної розмови слід підготуватися: вивчити проблему громади, і якщо чогось не знаю, проконсультуватися у фахівця.
До пандемії коронавірусу наш Офіс на вулиці Лідова виконував роль своєрідного хабу для представників громад. У цій кімнаті, обладнаній під кухню, стояли дивани, і будь-хто з представників ТГ, приїжджаючи в Полтаву, міг сюди зайти, відпочити, випити кави, попрацювати в інтернеті, з кимось зустрітися, провести перемовини. А тепер консультації, візити, тренінги – все в онлайн. До речі, в ході проведеного опитування керівників і членів громад 80 відсотків сказали, що робота стала ефективнішою, бо не треба витрачати час на поїздки. У нас є своя сторінка у «Фейсбуці», куди можна відправити будь-яке запитання, і протягом доби отримати на нього кваліфіковану відповідь. Тобто, маємо дуже хороший зв'язок з громадами. Сьогодні всі 60 спілкуються з нами тією чи іншою мірою.
- Але ж так було не завжди. Як ви знаходили спільну мову зі скептиками децентралізації на початку діяльності?
- Так, у першій фазі Програми (2016-2020 роки), коли ми займалися роз’яснювальною роботою, працювали з громадськістю, брали участь у всіх громадських слуханнях, одне слово – перебували на передовій, головне було почути людей, зрозуміти їхні прагнення, і лише після цього будувати діалог. Дуже важливо було налагодити, наприклад, спілкування з фермерами. Перемовини з представниками бізнес-середовища велися непросто, бо вони дуже обережно йдуть на будь-які зміни. Вони повинні бути впевнені у тому, що те, що пропонується, не знищить їхнього усталеного життя. Фермерам ми пояснювали, чому їм буде вигідне створення ТГ.
- І чому?
- Бо раніше сплачені ними кошти у виглядів земельних податків десь розпорошувалися у державному бюджеті й у сільські ради не потрапляли. Тож проконтролювати їхнє використання було неможливо. Тепер же, коли ці податки залишаються у територіальній громаді, фермер у будь-який момент може попросити депутатів дати йому звіт про те, куди спрямовані заплачені ним гроші: скільки спрямовано на соціальний розвиток, який відсоток – на утримання керівного апарату. Тобто, люди, які є наповнювачами бюджету, отримали можливість контролювати витрати громади. Тому бізнес, коли розібрався, що йому пропонують працювати по білому, він сказав: «Окей!».
СІЛЬСЬКА ГРОМАДА МОЖЕ ДОЗВОЛИТИ СОБІ НАВІТЬ АВТОБУС ДЛЯ ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
- Дуже хочу почути про те, як бізнесмени змінили життя територіальної громади на краще!
- Я часто ставлю у приклад Білоцерківську сільську громаду тепер Миргородського району, яка організувалася 2015 року. Основним наповнювачем її бюджету є підприємство «БІЛАГРО». Його керівник Віктор Кордубан, розібравшись з реформою децентралізації, у числі перших зрозумів, що вона вигідна і бізнесу, й населенню.
Під час громадських обговорень об’єднатися вирішили чотири сільські ради (чотири села), в які входило 5 тисяч осіб. Кожна з них заявила, що вона хотіла б отримати для себе. Поділ сказав, що його найбільша проблема – дитячий садок. І для невеликої Балаклії це також була проблема. Красногорівка хотіла відродити Будинок культури. Робоча група територіальної громади написала дорожню карту, порахувала грошові надходження – і два роки тому в Подолі відкрився прекрасний дитсадок у новозбудованому приміщенні, з новими обладнанням, сантехнікою, меблями, телевізорами... А в Балаклії під дитсадок відділили частину школи, зробили там окремий вхід. Якось приїжджаю туди – і бачу «партію» дорослого взуття, залишену на ганку перед входом у приміщення. Як з’ясувалося, батьки, перш ніж переступити його поріг, роззуваються, бо за ним – стерильна чистота. Люди в захваті від появи сучасного дитсадка й довго не могли повірити, що він нарешті з’явився у неперспективному, як їм говорили раніше, селі, в якому мешкає трохи більше ніж півтисячі людей. Двері в садок не зачиняють, щоб і молодші школярі могли туди зайти, разом з малюками подивитися телевізор, пограти іграшками. Селяни стали поважати самі себе, бо отримали ту умову, в якій приємно жити й працювати.
У Білоцерківці за рахунок місцевих податків та зборів у відремонтованому приміщенні відкрито ЦНАП, а Програма «U-LEAD з Європою» закупила туди меблі, обладнання, програмне забезпечення. Зараз у селі вже капітально відремонтовано амбулаторію, прекрасний клуб. Збудовано сучасний з освітленням міст через річку Псел, асфальтують дороги. До речі, тут гарна практика організації культурного дозвілля. Учасників гуртків з навколишніх сіл звозить і розвозить спеціальний транспорт. Є у них і шкільні автобуси. Це одна з перших громад, яка отримала спеціальний автобус для перевезення людей з обмеженими фізичними можливостями. А при центрі надання соціальних послуг організований пункт прокату милиць, ходунків, інвалідних візків, функціональних ліжок…
Тобто, влада виконала умови людей для об’єднання і громада розвивається. Велика заслуга в цьому її керівника Івана Лещенка, який має солідний досвід роботи на керівних посадах.
ДЕПУТАТИ СЕРГІЇВСЬКОЇ ГРОМАДИ, ДБАЮЧИ ПРО ЇЇ РОЗВИТОК, ПОЗИЧАЮТЬ ГРОШІ ДРІБНИМ ПІДПРИЄМЦЯМ
- А ще подібні приклади є?
- У Нехворощанській територіальній громаді, де проживає 5 тисяч людей, будується велика медична амбулаторія. Там залучені кошти місцевого бюджету, які громада отримує переважно від розробки нафтогазових свердловин та земельних податків.
Дуже успішна Ланнівська громада Полтавського району. У неї хороші надходження від земельних податків, податків на доходи фізичних осіб (ПДФО), залучення коштів міжнародної технічної допомоги. Завдяки цьому громада має центр власної безпеки, стоматологічний кабінет, займається створенням освітньої мережі. На нашій «карті успіхів» територіальних громад Ланна позначена білим прапорцем. Це означає, що в неї немає вилучень до державного бюджету і вона не отримує дотацій. Тобто, люди живуть на своїх грошах. Громада у надійних руках. Тут керівник і депутатський корпус – єдиний кулак.
Гарний приклад демонструє Ігор Лідовий, який очолює Сергіївську громаду Миргородського району. Маленька громада (3000 осіб) добровільно об’єдналася в 2017 році й у ході адміністративного об’єднання уціліла, бо довела свою спроможність. Лідовий спочатку переймав досвід зарубіжних країн, а потім свій власний презентував у Канаді. Успіх розвитку Сергіївської громади, на мій погляд, полягає у підтримці місцевого бізнесу. Тут, якщо хтось відкриває бізнес на її території, створює робочі місця, той отримує позику громади на розвиток. Там і сироварня запрацювала, і хлібопекарня, і підприємства з переробки сільгосппродукції, і кілька приватних комунальних підприємств… Саме вони й наповнюють бюджет. Лідовий напрацював дуже цікавий досвід з розвитку позашкілля, про що керівники часто забувають, зосереджуючись на збереженні лише шкільної мережі. А в Сергіївській громаді діти навчаються у сільській музичній школі, нарівні з дорослими відвідують сучасний спортивний зал, ходять до сучасної бібліотеки, до якої підведений оптоволоконний інтернет… Тут створена потужна система медичної допомоги, будують дороги. Нічого не знищено, все розвивається. Справді, ролі особистості в історії ніхто не відміняв.
До речі, саме Сергіївська і Нехворощанська територіальні громади подали в «U-LEAD» заявки на підтримку їхніх соціальних ініціатив. Вони хочуть створити ХАБ-центри, які надаватимуть інформаційну підтримку підприємцям-початківцям та вже діючим суб’єктам господарювання в громаді. Це своєрідний навчальний простір, точка зростання й активізації бізнес-інфраструктури на основі нових знань та створення нових ділових зв’язків як на місцевому, так і на міжнародних рівнях. Хочеться вірити, що за результатами конкурсу Програма підтримає їхні ініціативи й профінансує ці проєкти.
КОВІД ВНОСИТЬ КОРЕКТИВИ, АЛЕ НЕ СКАСОВУЄ СПІЛКУВАННЯ
- Як часто Програма надає фінансову допомогу територіальним громадам?
- Прямих фінансувань Програма не здійснює. Програма підтримує матеріально лише цікаві проєкти у рамках оголошених нею конкурсів. Семенівська територіальна громада, наприклад, нещодавно виграла конкурс «Підтримка місцевих ініціатив», й отримала кошти на реалізацію проєкту зі створення волонтерської мережі, яка займатиметься подоланням наслідків ковіду. Буквально на днях вона стартувала. Найняті громадою тренери навчать добровольців працювати в команді з соціальними працівниками, надавати першу медичну й психологічну допомогу престарілим людям та соціально незахищеним, які страждають через обмеження спілкування, спричинене коронавірусом. Це нова й цікава практика.
- З самого початку реформи децентралізації увага Програми була сконцентрована на роз’яснювальній та навчальній роботі для депутатів місцевих рад, посадових осіб органів місцевого самоврядування, активу громад, представників бізнесу та ЗМІ. На чому зосереджена увага нині?
- Наші фахівці допомагали громадам з роз’ясненням у питаннях управління і залучення фінансів, розробці стратегічного планування. За 2016-2020 роки експерти Центру розвитку місцевого самоврядування (раніше наш офіс мав саме таку назву) провели понад 1200 заходів, у яких взяли участь близько 20 тисяч осіб. Після місцевих вборів у жовтні минулого і аж до лютого цього року ми супроводжували 56 новостворених громад при підготовці перших сесій, формуванні бюджету, складанні регламентів роботи, звітів, у процесах реорганізації сільських рад, налагодженні комунікацій з громадськістю. Зараз розпочався другий етап Програми. Він передбачає кілька напрямків роботи. На умовах конкурсного відбору керівники громад взяли участь у навчанні «Кроки для керівників». Керівник подає мотиваційний лист, в якому аргументує, чому саме йому потрібні знання у певному напрямку. Керівники трьох громад Полтавщини (голови з Сергіївки, Нехворощі й Мачух) уже пройшли таке навчання. Контрактовані Програмою експерти серед 150 учасників з усієї країни навчали їх теорії, проводили семінари, показували найкращі практики. До того ж, Програма не тільки навчила, але й влаштовувала для них корисний і, віримо, ефективний майданчик комунікації.
- Все це онлайн?
- Рік тому ми організовували навчальні поїздки і показували головам передовий досвід як в Україні, так і за кордоном. А у зв’язку з повідом, спілкування відбувається лише онлайн. Програма розробила таку чудову річ, як онлайн-візит. Нещодавно центральний офіс підготував такий візит до Тростянецької громади Сумської області. Її голова Юрій Бова – дуже відкритий, енергетичний чоловік – великий новатор, який працює на поліпшення життя людей. «Давайте не красти у своїх людей, у своєї громади, давайте робити отак і отак, і ви отримаєте від цього задоволення», – не стомлюється повторювати він.
Більшість наших голів – такі ж емоційні, енергійні люди. Але їм іноді не вистачає знань. Вони потребують додаткової інформації у роботі. Реагуємо на це досить оперативно, бо в громади немає часу чекати, поки їхній керівник навчиться працювати, вона може зневіриться у реформах.
Кадровий склад – сьогодні найбільша проблема в реалізації реформи. Мені дуже шкода, що багато успішних керівників не були переобрані на минулорічних місцевих виборах, і тому процеси у деяких ТГ дещо сповільнилися.
БОРОТЬБА ЗА ГАЗОНОСНІ ТЕРИТОРІЇ ПРИЗВЕЛА ДО ПЕРЕКОСУ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПОДІЛІ
- На вашу думку, чи можна буде найближчим часом виправити помилки «гігантоманії» при формуванні цих адміністративних одиниць?
- Коли громада компактна, вона має свої переваги. Бажано, щоб її центр був не далі як за 20 кілометрів від населених пунктів, а за цим радіусом жило не більше 10 відсотків населення. Диканька, Чорнухи, Гребінка – просто ідеальні в цьому плані. Один колишній район – одна громада. Тут центрам легко розширити свої повноваження на всю територію. А ось, наприклад, колишній Зіньківський район пережив труднощі із об’єднанням сільських рад. Мешканці й депутати Човно-Федорівської, Ставківської та Кирило-Ганнівської територіальних громад не могли дійти єдиної думки, куди їм приєднуватися: до Зіньківської ТГ чи до Опішні. Власне, йшла боротьба за ресурси – за нафтогазові свердловини на цих територіях, які дають левову частку наповнення бюджету. В результаті маленькі населені пункти опинилися на відстані більш ніж 30 км від Зінькова. А до Опішні – близько 20 км.
Ми вивчали досвід побудови адміністративного устрою в країнах Європи. У них є практики, коли держава визнавала громаду неспроможною – і примусово або приєднувала її до спроможної, або приймала рішення по перебудові території. Мені здається, Україні також доведеться приймати такі ж адміністративні рішення. Зараз Міністерство розвитку громад і територій моніторить спроможність територіальних громад за 15 показниками. І як показує цей моніторинг – не всі громади можуть розвиватися.
СПЕЦІАЛІСТИ НАВЧАТЬСЯ НЕ «ПРОЇДАТИ» РЕНТНИХ ПЛАТЕЖІВ
- До речі, про ресурси. Є велика відмінність у розвитку громад, які отримують ренту від видобутку корисних копалин, і тими, які живуть без цих додаткових надходжень. Ситуація із Зіньковом тут якраз показова – у колишньому райцентрі прекрасно розуміють, що без приєднання віддалених сіл з їхніми запасами корисних копалин місто не зможе конкурувати з багатим селищем Опішнею. Який, на вашу думку, вихід для небагатих громад?
- Ми вчимо керівників знаходити додаткові кошти для громад. Одне з джерел – залучення коштів міжнародної технічної допомоги. Це дало хороший результат, зокрема, у Пирятинській територіальній громаді, де на іноземні інвестиції був збудований перший в області ЦНАП, і потім реалізовано ще кілька подібних проєктів. Слід розробляти власні проєкти і чітко прописувати, розраховувати шляхи їхньої реалізації. Наприклад, сьогодні популярним напрямом є виготовлення й просування на ринки крафтової продукції, надання інформаційних послуг із цих питань, створення малих ферм, сільськогосподарських кооперативів. Але починати треба з розробки стратегії розвитку громад, яка визначає напрямок руху. А в ній продумати джерела наповнення бюджету. До прикладу, у Шишацькій громаді структура бюджету просто зразкова, бо має багато джерел надходжень. Наразі з нашою допомогою 2 громади – Нехворощанська і Диканська – розробляють власну стратегію розвитку, пишуть проєкти для залучення європейських коштів.
Тепер щодо ренти. Полтавщина посідає друге місце в країні за обсягом видобутку газу – майже 10 млрд куб. м. за рік. На території області працює 6 видобувних компаній. Тому особливістю формування бюджетів громад Полтавщини є рентні платежі від видобутку вуглеводнів (гази та нафти). З 60 громад 47 отримують ренту. У Сенчі Миргородського району маємо найвищий в Україні показник доходу від ренти на одного мешканця – 25 тисяч гривень, тоді як середній по області – 2000, а по Україні – близько 1400. Найбільший відсоток рентних платежів у бюджеті громади – до 70 відсотків – минулого року був у Коломацькій ТГ. Раніше рента йшла на спецрахунки і не могла бути використаною на оплату комунальних платежів чи премій, а спрямовувалася винятково на відновлення природних і людських ресурсів. Сьогодні, на жаль, ці кошти йдуть на вирішення поточних проблем, інакше кажучи, проїдаються. Це неправильно! А тим часом екологія значно постраждала від видобутку природних копалин. У громадах через це пропадає вода, заболочуються ґрунти. Тобто, вже на вчора потрібна була програма з відновлення земель й оздоровлення людей.
Окрім того, запаси нафти, газу закінчуються – і цьогоріч Полтавщина просіла по надходженню ренти. Закінчиться рента, а нових шляхів для наповнення бюджету немає. Бо не відкрили підприємств, не створили додаткових робочих місць. Не захистили громадян водопроводом, каналізацією, не придумали нових проєктів… Тобто, з’їли ресурси своїх дітей і внуків. Тому ми говоримо, що керівник має думати проєктно і вкладати гроші в майбутнє. А на поточні потреби – знаходити додаткові можливості фінансування. Особливо ця робота актуальна для Лохвиці, Зінькова, Гадяча, Нових Санжар, Машівки, Коломацького, Михайлівки, Опішні, Драбинівки, Нехворощі, Сенчі. Тому наша програма передбачає наступний етап навчання – «Кроки спеціаліста». Спеціалісти з 20 територіальних громад будуть вчитися просторовому плануванню, куди входить і вміння правильно розпоряджатися природними ресурсами.
ПРО МАЙНО КОЛИШНІХ РАЙЦЕНТРІВ
- Як вирішується питання з передачею звільнених адміністративних приміщень після укрупнення районів? Вони ще пусті чи вже знайшли нових господарів?
- Це майно в області вже стовідсотково передано на центральні садиби об’єднаних територіальних громад, в тому числі й завдяки тому, що в обласній державній адміністрації ефективно працювала робоча група, яка надавала консультації й моніторила це питання. Наразі ми, залучивши радника, допомагаємо інформаційно у вирішенні якихось окремих нюансів, які залишилися від глобальної передачі майна.
У різних громадах цими будівлями вирішили розпорядитися по-різному. У Пирятині, наприклад, в адмінприміщенні відкриють музей. Десь буде ЦНАП, десь – поштове відділення, пожежна охорона, пункт безпеки громади тощо. Повноваження, які держава передала громадам, настільки широкі, аби лиш вистачало приміщень.
ПРО ЛЮДЕЙ-«ПАРОВОЗІВ»
- У ході нашої розмови ви не раз наголошували на тому, що успішність громади залежить від керівника. Які цікаві «фішки» мають голови успішних громад Полтавщини?
- Молодий Микола Різник з Опішні – прекрасний комунікатор. Завдяки цій якості йому вдається організовувати навколо себе людей, підвищувати їхню активність, залучаючи до участі в прийнятті рішень громади, а також до їхньої реалізації. Не боїться ризикувати: посеред минулого року взяв на баланс громади колишню районну лікарню, яка розміщується у селищі. Хоча бюджет був закладений за півроку до цього і грошей на це не було передбачено. Різнику вдалося згуртувати бізнес і громадськість – й вони спільними зусиллями відремонтували лікарню.
Олександр Тутка з Шишак – водночас і гнучкий, і жорсткий, уміє працювати в умовах швидких змін (а у нас же все швидко змінюється!).
У Івана Лещенка з Великої Багачки треба вчитися чіткості у вирішенні будь-яких питань. У нього все завжди розкладено по поличках. Уміє донести депутатам свою думку, тому їм завжди все зрозуміло. Ця громада – безконфліктне середовище. Як йому це вдається, не знаю.
Людмила Мілашевич із Семенівки – «паровоз», який тягне за собою всю громаду. Вшосте переобрана виборцями! В області на посаді голови немає нікого з таким досвідом. Це жінка продуманого ризику, керівник, який знає, куди йде.
Костянтин Удовиченко з Ланної, колишній учитель з гарним досвідом, який зайшов у місцеве самоврядування й став справжнім керівником і господарем.
Хороші успіхи мають Мачухівська, Щербанівська та Новоселівська територіальні громади Полтавського району, Козельщинська і Решетилівська. Бо в них теж керівники на своїх місцях. Це люди, які хочуть працювати, змінювати простір навколо себе, жити і радіти сьогодні, нічого не відкладаючи на завтра.
Ганна Волкова, Полтава