Керівник Закарпатського регіонального офісу Програми “U-LEAD з Європою” Микола Сюсько в інтерв'ю Укрінформу розповів про поступ і проблеми нинішнього етапу реформи децентралізації на Закарпатті. Про історії успіху та труднощі закарпатських тергромад - у нашому матеріалі.
ДОСВІД РОБОТИ У СФЕРІ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ ДОПОМАГАЄ РОЗВИВАТИ ГРОМАДИ
- Скажіть, чи допомагає в роботі за Програмою “U-LEAD з Європою” на Закарпатті попередній ваш досвід у сфері молодіжної політики?
- Я, справді, активно працював у громадському секторі ще зі студентських років. Очолював наукове товариство університету, згодом заснували з товаришами громадську організацію “Простір молоді”. Це був хороший досвід, адже саме тоді я зрозумів, що таке проєктний менеджмент і як за допомогою проєкту вирішувати певну соціальну проблему.
Цей досвід згодом сильно допоміг — адже один із напрямків нашої роботи у Програмі “U-LEAD з Європою” є допомога в розробці проєктів. Я знаю не просто, що це таке з теоретичного боку, а маю практичний досвід у розробці та реалізації проєктів, що зараз неабияк мені допомагає в роботі. Торік отримав премію Кабінету міністрів України "За особливі досягнення молоді у розбудові України", саме цією премією відзначено нашу спільну з активною молоддю регіону роботу в 2019 році в напрямку реалізації молодіжних проєктів. Зокрема нам вдалося відкрити низку молодіжних центрів у Закарпатській області — 8 таких наразі працюють у громадах області.
Інший цінний досвід, який також відіграє важливу роль у моїй роботі — в Ужгородській міській раді минулого скликання я був наймолодшим депутатом. Це допомогло мені на практиці зрозуміти, як працює місцеве самоврядування ізсередини, я готував запити, звернення, проєкти рішень, деякі з них згодом були прийняті.
- Таке собі розуміння кухні зсередини?
- Так, і зараз, коли телефонують до нас із громад із вузькопрофільними питаннями щодо роботи місцевої ради, я можу надати експертну підтримку, допомогти порадою. Практичний досвід є дуже важливий, і я радий з того, що можу зараз ним ділитися з нашими громадами.
- Зокрема, однією з ваших ініціатив був громадський бюджет в Ужгороді?
- Так, це була моя ініціатива, я побачив, як це працює у Польщі років 5 тому. Тоді про громадський бюджет ніхто не знав в Ужгороді, і я радий, що вдалося добитися, аби тут це запрацювало (у мене рік часу зайняли тільки перемовини зі стейкхолдерами про те, чому це важливо і чому Ужгород має користуватися таким інструментом). Так ми стали четвертим містом в Україні, де запрацював громадський бюджет. Загалом цей проєкт уже діє три роки, за цей час було реалізовано чимало ідей у сфері освіти, культури та спорту: відкрито дитячі, спортивні майданчики, центр для вчителів іноземної мови та низку інших важливих проєктів.
- У якихось іще тергромадах на Закарпатті, крім Ужгорода, наразі є щось подібне?
- Так. До прикладу Мукачево, Перечин і Тячів — там є громадський бюджет, діє механізм електронних петицій. Також цікава в цьому сенсі Баранинська ТГ, де проводили пітчинг молодіжних проєктів (перемогу здобули цікаві проєкти - від очищення ставка до прокладення туристичного маршруту чи видання стратегії розвитку громади).
НА ЗАКАРПАТТІ ГРОМАДИ, ЩО ОБ’ЄДНАЛИСЯ ТРИ РОКИ ТОМУ, МОЖНА ВВАЖАТИ ЕТАЛОННИМИ
- На Закарпатті наразі є 64 громади, із них сім працюють у такому форматі вже кілька років. Чи можна сказати, що справи у них зараз ідуть краще на фоні інших? Чи є вони еталонними?
- Так, можна казати, що рівень будь-якої з цих семи громад набагато вищий за багатьма параметрами, якщо брати до порівняння тергромади, що утворилися в 2021-му. Хоча є певні винятки — наприклад, Берегівська ТГ. Місто Берегове було містом обласного значення, тобто вони і так існували у тих умовах, що й зараз у форматі тергромади. Так само можна сказати і про Чоп: вони просто збільшили апарат і приєднали додаткові села. Ну, а якщо порівнювати із новоутвореними сільськими громадами — то так, тут різниця відчувається.
- Вони мусять доганяти?
- Так, звісно. Їм треба вибудовувати усі ці процеси — структури, штати, мати фахівців, які вміють правильно все це робити, здобувати новий досвід, налагоджувати систему надання якісних послуг. Фактично з тими сімома громадами, що об'єдналися раніше, ми над цим працювали три роки — ми організовували поїздки Україною та за кордон, показували найкращі практики для запозичення досвіду, провели багато тренінгів і консультацій. Це дало результат. Тішить також те, що вони є ініціативними. Зокрема, цікавим прикладом є Вільховецька громада— вони зараз починають реставрацію синагоги, знайшли підтримку вихідця з Вільхівців в Америці, він вкладає кошти у реставрацію, там буде музей, відкрили молодіжний хаб і готуються до відкриття бізнес-центру в громаді. Тут активно працюють над розвитком культури, молодіжної політики та бізнесу — а не тільки над такими базовими речами як ЦНАПи, дороги, освіта та медицина.
- Чи йде між такими “еталонними” громадами і тими, кому треба доганяти, якась співпраця?
- Така співпраця постійно відбувається, але вона не формалізована. Вона йде на рівні голів — коли один до іншого приходить, радиться, дивиться, як побудована робота у сусідів і як це краще зробити у себе. Ми проводили вже низку консультацій між різними громадами — наприклад, у Мукачівському районі кілька громад думають про те, аби створити спільний центр первинної медико-санітарної допомоги. Немає сенсу робити кожному окремо, коли можна зробити один спільний — так буде якісніше та вигідніше для усіх. Іде робота і між Свалявською та Неліпинською громадами щодо того, аби обидві користувалися одним ЦНАПом. Також громади думають про співпрацю в освітньому, медичному напрямку.
ЗА КІЛЬКІСТЮ УКЛАДЕНИХ ДОГОВОРІВ МІЖМУНІЦИПАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ЗАКАРПАТТЯ ПАСЕ ЗАДНІХ
- Ми на Закарпатті наразі на одному з останніх місць в Україні у сфері міжмуніципального співробітництва за кількістю укладених договорів. У Закарпатській області на даний час є 5 зареєстрованих договорів про міжмуніципальне співробітництво.
Цікавим є договір між Полянською ТГ та навколишніми громадами з трьох районів щодо будівництва сміттєпереробного заводу. Це кількадесят сіл із колишнього Перечинського, Великоберезнянського, Свалявського та Міжгірського районів.
А ще у минулі вихідні відбулося підписання міжмуніципального договору, яке ініціювала Ясінянська тергромада, — у них була ідея спробувати налагодити кращі відносини між гуцульськими громадами, і вони запропонували 14 гуцульським громадам підписати угоду про співробітництво. На Закарпатті з цього переліку всього три громади, всі інші — це Івано-Франківська та Чернівецька області. У Ясіні розробили проєкт договору, організували круглий стіл, поговорили про ініціативу з колегами і вже зараз підписали його. Він цікавий тим, що це договір, який сприяє розвитку туризму в цих гуцульських громадах, секторів креативних індустрій у них та збереженню традицій і ремесел. Одна з перших ініціатив — про розробку вебресурсу, на якому буде рекламуватися Гуцульщина. От у Рахові є фестиваль бриндзі, Музей бриндзі, Музей різьбярства тощо — на цьому ресурсі це все буде видно для туристів, які приїжджають у цей регіон. Зауважу, що підписанню договору передували круглі столи, які організували Закарпатський РО та Івано-Франківський РО для обговорення розвитку туризму на гірських територіях і можливостей міжмуніципального співробітництва гуцульських громад. Команди регіональних офісів надали громадам консультативну та експертну підтримку під час укладання договору про співробітництво.
ІСТОРІЇ УСПІХУ ГРОМАД: ЦНАПИ, ПІТЧИНГ МОЛОДІЖНИХ ПРОЄКТІВ І БІЗНС-ФОРУМ
- Три історії успіху закарпатських громад — розкажіть про них. Чим ми зараз можемо пишатися на загальноукраїнському рівні?
- Історії успіху є в кожній громаді, насправді, і їх багато. Але є одна, що об'єднує кілька громад — це історія про надання якісних адмінпослуг і створення ЦНАПів. Фактично в кожній громаді з тих, що утворилися до 2021 року, є ЦНАПи. Це якісні офіси, де працюють за новими підходами. Тому це — історія успіху, яка надихає інші громади рухатися в подібному напрямку. Я знаю, що представники сільських і міських рад зараз по черзі організовують візити в ці громади, щоби подивитися на їхні ЦНАПи та перейняти досвід.
Також я би виокремив як історію успіху те, що у чотирьох громадах Закарпаття проводять пітчинг молодіжних проєктів за підтримки Британської ради. Такі пітчинги були організовані в Тячівській, Кам’янській, Баранинській тергромадах та в місті Ужгород. Цікаві вони тим, що в межах цього конкурсу громади залучили додаткове фінансування від Британської ради, решту дофінансували зі свого бюджету - і їм вдалося впровадити цікаві проєкти. У Баранинській громаді, зокрема, було подано понад 20 заявок!
Ну і ще я б відзначив Перечинську ОТГ, а саме - їхню роботу в напрямку розвитку громади. Що я маю на увазі? Спочатку ми допомогли їм розробити стратегію розвитку та інвестиційний паспорт громади, пізніше - провести бізнес-форум (вони навіть декількох інвесторів залучили після цього), паралельно з тим вони активно розвивають туризм, займаються проєктним менеджментом. Є результат. Цікавий їхній досвід у транскордонній співпраці, мають тут два проєкти, що виграли, — один уже закінчують реалізовувати, інший розпочинають улітку. Ці проєкти стосуються покращення роботи місцевого музею.
ПРОЦЕС РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ГРОМАДИ ОБ’ЄДНУЄ
- Із усіх 64 громад — скільки у нас є таких, що відстають у розвитку? І як ви їм допомагаєте?
- Після виборів минулого року (листопад 2020 - січень 2021) був найскладніший період для роботи офісу, бо ми реалізовували таку ініціативу як “Перші кроки громад”. Це були методичні рекомендації і навчання — фінансовий блок, кадри, проведення перших сесій... 60-90 учасників було на кожному з навчань. Ми охопили майже всі громади — участі не брали хіба декотрі з тих семи громад, які вже існують кілька років в області.
Добре, коли новообраний голова громади приходив після виборів уже із досвідом роботи хоча б сільським головою. Але є багато таких, що зовсім не мали цього досвіду. Ми організували 4 великі вебінари, провели десятки консультацій, постійно з ними комунікували та надавали підтримку.
Зараз уже більше працюємо з новими громадами в напрямку посилення їхньої спроможності — починаючи із залучення інвестицій до надання якісних освітніх і медичних послуг. Програма “U-LEAD з Європою” - це наразі найбільша програма ЄС в Україні, вона цікава тим, що наші фахівці та експерти генерують дуже багато методичних рекомендацій, проєктів рішень. Цим ми можемо допомагати громадам. Фактично до нас щодня звертаються з питаннями. Ми допомагаємо з документацією, проводимо такі консультації.
- І насамкінець - про стратегії. Скільки громад уже їх мають?
- Загалом програма “U-LEAD з Європою”працює в області вже 4 рік, за цей час ми допомогли розробити сім стратегій (першими були Перечинська та Іршавська громади). Загалом в області зараз 12 громад мають їх, а ще приблизно 20 перебувають на різних стадіях їхньої розробки.
- Тобто, лише п'ята частина від усіх закарпатських громад мають стратегії?
- Так, інші перебувають на стадії розробки. Але можна сказати, що зі стратегіями найближчим часом на Закарпатті буде вже близько половини громад.
- А як щодо інших?
- Є низка причин. Це залежить, насамперед, від керівництва громади — там, де воно розуміє важливість цього документа, починають процес підготовки, інші — поки що відкладають його розробку. Крім того, є значний попит на консультаційну підтримку щодо розробки цих документів, адже в громад нема досвіду стратегічного планування. Ми надаємо підтримку в розробці стратегій розвитку Ясінянської та Чопської ТГ та надали низку консультацій для інших громад області. Спілкуючись із головами громад, я бачу, що більшість громад розуміють важливість цього документа, і я впевнений, що найближчим часом вони розпочнуть його розробку.
Ми завжди наголошуємо, що стратегія розвитку — дуже важливий документ для громади. Її підготовка залучає мешканців, люди розуміють, що вони залучені до управління в громаді. У громади питають думку щодо напрямків розвитку — в робочу групу входять представники освіти, медицини, бізнесу, влади... Це гуртує і показує вектор розвитку. Тому обов'язково варто до цього процесу долучатися усім громадам Закарпаття!
Тетяна Когутич, Ужгород