Херсонський “Судмаш” перед приватизацією: унікальні розробки та амбітні плани

Херсонський “Судмаш” перед приватизацією: унікальні розробки та амбітні плани

Укрінформ
Одне з п’яти підприємств, що пропонуються для приватизації на Херсонщині, виставлять на аукціон уже 30 квітня

Унікальні телескопічні автопідйомники, розроблені херсонськими конструкторами для підрозділів ДСНС, що можуть рятувати життя чи поліпшувати його якість (якщо йдеться про комунальні служби), більше 6,5 га землі, 11 об’єктів загальною площею майже 32 тисячі квадратних метрів – усе це ПАТ «Херсонський завод «Судмаш».

Підприємство було засноване в 1998 році на базі машинобудівного підрозділу Херсонського суднобудівного об’єднання і входило до складу Укроборонпрому, нині функції управління передали Фонду держмайна.

Це одне з п’яти підприємств області, що пропонуються для приватизації на Херсонщині, його виставлять на аукціон 30 квітня. Напередодні на підприємство запросили журналістів, щоби показати, як-то кажуть, товар лицем і розповісти про приватизацію. Разом із представниками ЗМІ екскурсію заводом проводять і для заступника голови Фонду держмайна Костянтина Кошеленка, начальника регіонального відділення Фонду Галини Теслюк, голови ОДА Сергія Козиря, президента Херсонської торгово-промислової палати Вікторії Остроумової.

ДЕСЯТИЙ ЦЕХ: НАША ВІДПОВІДЬ ЗАКОРДОННИМ РОЗРОБКАМ

Заходимо у «десятий» цех. Власне, він один із двох, що є на підприємстві, й єдиний, де нині триває виробничий процес – а назва лишилася за традицією з часів, коли це був підрозділ великого суднобудівного об’єднання. Саме тут, а не в адмінприміщенні, вирішили провести пресконференцію, щоб дотриматися карантинних вимог. Обстановка – як на виробництві: верстати, техніка, саме приміщення – явно з минулого століття, навіть плакати та написи з часів 1980-х, певне.

Олег Балабанцев
Олег Балабанцев

Директор заводу Олег Балабанцев розповідає, що підприємство переорієнтували, коли зрозуміли: те, що робили для суднобудування, нікому не потрібне (а це понад сто найменувань, які перейшли у спадок з минулих часів).

«Це практично вся номенклатура широкого спектру призначення, зокрема й подвійного призначення, грубо кажучи – все, що є на палубі корабля. Цей завод таке виробляв. Зараз цих товарних запасів повний склад, ми за шість років практично реалізували дуже мало. Не потрібне все це в Україні, хоч ти плач. Тому завод був переорієнтований на виготовлення гідравлічних телескопічних автопідйомників і ремонт пожежних автодрабин», – розповідає він.

Йдемо повз обладнання, біля машин рятувальників із різних регіонів (Буча, Біла Церква, Сєвєродонецьк, Дніпро) – це єдиний завод в Україні, що має ліцензію і фактично проводить ремонтні роботи різної складності пожежних автодрабин, автопідйомників із висотою підйому від 30 до 54 метрів.

«От, наприклад, автодрабина пожежна АД-30 – всі її знають із фільмів. У нашій країні близько 200 одиниць таких автодрабин. Усі вони підлягають списанню (за граничним терміном експлуатації). Ми пропонуємо капремонт і повне відновлення цих драбин, підтвердили ліцензію на це, у нас в одних в Україні є така ліцензія. І ми розробили технологію капітального ремонту, яка дозволить продовжити життя такій автодрабині ще на 7 років. Пожежні автодрабини АД 30(131) 506, АД 30(131) 21 виготовлялися за часів СРСР у Росії в місті Торжок, зв’язки всі розірвані, а обладнання відпрацювало свій термін експлуатації, виходить із ладу і взагалі підлягає списанню. Нова така драбина коштує від 8 млн, в Україні вона не виготовляється, капремонт – до мільйона гривень», – пояснює директор заводу. Наче вигода очевидна і потреба є, питання лише в тому, що у рятувальників немає коштів на такі ремонти, навіть щоб завантажити роботою завод мінімально. Тут нині на місяць можуть ремонтувати дві автодрабини, адже вузли та деталі для ремонту теж виготовляють самостійно, їх просто ніде придбати.

Як розповів директор заводу, для виробництва нині потрібен лише цей цех, решта території, об’єктів на ній – це зайвий вантаж, який доводиться обслуговувати, охороняти.

«У нас оце робочий цех, все обладнання з іншого цеху перетягнули сюди. Той цех мертвий, аварійний, мені його треба обслуговувати, охороняти. Те, що я писав Укроборонпрому: лишіть один цех», – каже директор “Судмашу”.

Працюють тут 22 людини, 15 – у штаті, решта – за угодами. Серед фахівців – конструктори, які розробляють унікальні підйомники, що, як запевняє директор – наша достойна відповідь виробам закордонним.

Спеціалісти вузькопрофільні, дуже цінні, переконує директор. І пояснює: саме тому сьогодні в цеху не працюють, щоб в умовах коронавірусу убезпечити фахівців від гостей. А так робота триває шість днів на тиждень. Середня зарплата на підприємстві – близько 8 тисяч гривень. Каже, що багато людей тут при нинішніх замовленнях і не потрібно. Але молодь беруть. Розповідає, недавно молодий хлопчина, який закінчив учитися на зварювальника, прийшов влаштовуватися на роботу. «Я кажу: звичайно беремо! Те, що ти нічого не вмієш – то зрозуміло, навчимо. Хоча вчити треба таких фахівців довго. Наші хлопці – досвідчені зварювальники – в Польщі он працюють зараз, нехай заробляють, звісно», – проводить далі екскурсію директор.

Замовлень мають до кінця року. Добиває завод ситуація з коронавірусом, адже тут не лише автодрабини для пожежників ремонтують, а й автопідйомники для комунальників. А нині всі кошти місцевих бюджетів ідуть на боротьбу з коронавірусом, тому тендери не проводяться.

«Ось наша розробка комунального 18-метрового підйомника – це наша відповідь закордонній техніці, за всіма параметрами технічними ми їх перемогли і зробили машину, дуже просту в експлуатації, в обслуговуванні. Ми купляємо шасі й розробляємо весь верх. Така техніка дуже потрібна», – з гордістю каже директор і хитро дивиться на гостей, які розповідають журналістам про перспективи приватизації.

Він показує другу модель розробки – вона трансформується у підйомний кран (до тонни), вилочний навантажувач. На кожну нову розробку йде річна гарантія обслуговування (саме тому в умовах продажу заводу прописано, що інвестор має зберегти основний вид діяльності протягом року), та ще й передбачене фінансування 200 літрів палива на місяць.

«Це дослідні зразки, все з листа. Ми даємо паливо, мені треба, щоб вона показала себе, слабкі місця. Це нові розробки, аналогів немає», – каже директор. Він розповідає, що подібну техніку постачають білоруси, один такий підйомник навіть купив Херсон. Проте, як пояснює Олег Балабанцев, є нюанс: херсонці у своїх розробках відмовилися від комп’ютерної системи управління, бо вона розробляється у Росії, в Україні аналогічних розробок немає.

«Я кажу: от ви купили підйомник, як ви його обслуговувати плануєте? Ніхто не знає, що там зашито. Нашу машину можна обслужити просто: головне, щоб руки не тряслися, очі бачили і була викрутка. Інструкцію читаєш: усе написано. Усі машини ми робимо за модульним типом, щоб було зручно та просто налагодити експорт таких машин, відправляти замовнику», – каже директор.

Монтаж модуля на машину займає один робочий день, для цього потрібні лише дві людини.

На ці машини раніше на рік відбувалося від ста тендерів. За позаминулий рік – один, за минулий рік – жодного, бо пандемія, грошей немає.

«Ось два мільйони стоїть (показує на техніку ), можна вирішити питання з боргами із зарплати (заборгованість – 700 тисяч гривень – авт.). Але нема тендерів, бо країна бореться з коронавірусом», – розповідає керівник заводу.

Ще одна розробка «з олівця» – 15-метровий причіпний підйомник ПТП-15, який взагалі працює «від розетки 220» та для роботи потребує лише 2,2КВт електроенергії (електричний чайник потребує 2,3КВт). Директор каже, що це наша відповідь фінам, які давно розробляють і виготовляють аналогічні підйомники. На порядок дешевший і нічим не гірший за функціоналом. А ще – набагато простіший в обслуговуванні.

Далі він показує 40-метровий підйомник ПТ-40П, що, як планується, роблять для херсонських рятувальників. Звісно, якщо вони знайдуть кошти, а ні – то є вже зацікавлені з інших регіонів.

«Ми спроєктували телескопічний 40-метровий підйомник із вильотом у горизонті 18 метрів (аналог є лише в США). Такі підйомники потрібні кожному місту з висотками, адже вони дозволяють людину забрати з висоти 40 метрів. Ступінь готовності – 80%. Нам не вистачає десь пів мільйона гривень, щоб доробити. Це дослідний екземпляр, що також створений «з олівця». Вкладаємо кошти кредиторки – частину грошей за іншими контрактами вклали, поворотна фінансова допомога – позичили. Якщо тут все буде стабільно, ми планували на наступний рік закласти виготовлення двох таких машин. Дві машини – це 16-17 мільйонів», – пояснює директор заводу.

Він також розповідає, що на заводі розробляють обладнання і для військових. Наприклад, у межах програми імпортозаміщення розроблені та виготовлені гідроциліндри для легкої броньованої техніки (БТР, БРДМ). Декілька партій продукції в кооперації з Миколаївським і Київським бронетанковими заводами встановлено на бойову техніку, що залучена в АТО. Якість – за всіма високими стандартами, жодної рекламації. Проте все застигло на держвипробуваннях. Для КБ Морозова розроблено та виготовлено гідроамортизатори для середньоброньованої техніки. Продукція пройшла заводські випробування і буде встановлена на нову розробку.

Чим закінчиться приватизація для заводу, його працівників, розробок – це питання, звісно, турбує колектив. Бо позбутися вантажу зайвих приміщень, території, яка не використовується, – то правильно і по-господарськи. Але чи зацікавлять нового власника розробки, профіль підприємства – невідомо. Запитую, а що буде, якщо через рік новий власник припинить ремонт, наприклад, тих же автодрабин для рятувальників. Директор розводить руками – адже вони єдині, хто цим займається нині.

НАДІЯ – НА ІНВЕСТОРА?

У Фонді держмайна кажуть, що підприємство справді з великою історією і з потенціалом. Завдання – залучити фахового інвестора, який зможе модернізувати його, створити робочі місця, розвинути бізнес, каже заступник голови ФДМУ Костянтин Кошеленко.

Запитую, чи не вийде так, як ще з одним великим підприємством, якому також багато обіцяли колись «інвестори»  – Херсонським бавовняним комбінатом – на його місці нині розвалини, нема ніякого виробництва, лишилася тільки «соціалка» та адмінбудівля (ХБК, до речі, також виставлятиметься на аукціон). Костянтин Кошеленко пояснює, що нині вже часи інші, і є запобіжники. «Мабуть, тут треба сказати більше про політику приватизації, що зараз відбувається, – це не та приватизація, яка була в 1990-х, ваучерна, і це не та, що була в нульових – олігархічна, коли купували не за живі гроші, а за інвестиційні обіцянки, які потім не виконували. Зараз найбільший запобіжник – це повне розкриття інформації про об’єкт. Якщо купив інвестор майно не за безцінь, а за ринковою ціною, а стартова ціна цього підприємства – 67 млн гривень, тоді він вже й далі вкладатиме гроші та не буде тримати актив до кращих часів, як коли просто взяв за безцінь... Якщо вклав гроші – треба займатися», – каже заступник голови Фонду держмайна.

Передача функцій управління заводом до Фонду держмайна відбулася, коли Укрооборонпром очолив колишній керівник Херсонської ОДА Юрій Гусєв. Як прозвучало на пресконференції, Укроборонпром давно втратив зв’язки з цим підприємством, лише директор зумів протримати завод на підрядах, і це дуже гарний актив.

Олег Балабанцев також допомагав у підготовці пакету до продажу, тому процедура відбувалася дуже швидко, каже начальниця регіонального відділення Фонду Галина Теслюк. У ФДМУ очікують конкуренції: “Судмаш” – це підприємство робоче, арешту немає, кредиторка невелика.

Спільно з ОДА, з директором, регіональне відділення відпрацювало умови, що включені до продажу: це, по-перше, збереження основних видів діяльності протягом року, погашення упродовж 6 місяців заборгованості із заробітної платні, перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості у разі їх наявності на дату переходу до покупця права власності на пакет акцій, фінансування охорони праці, збереження архівних документів.

Підтримує приватизацію “Судмашу” голова Херсонської ОДА Сергій Козир. Він розповідає, що підприємству потрібна реанімація. Після цього заводу виставлять на продаж іще Скадовський морський порт.

А президент Херсонської торгово-промислової палати Вікторія Остроумова натякнула, що має намітки, хто з іноземних інвесторів може зайти на “Судмаш”.

Цікаво, щоправда, як вписується приватизація підприємства, що виготовляє такі унікальні підйомники, у плани України виробляти висотні підйомники для пожежних автомобілів спільно з Францією.

Нагадаю, 30 березня про такі наміри заявив голова Змішаної українсько-французької комісії з економічного співробітництва, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков під час підписання Протоколу про наміри між ДСНС та французькою компанією Echelles Riffaud, виробником висотних підйомників для пожежних автомобілів.

«На жаль, Україна не виробляла і не виробляє такої техніки. Тому, МВС спільно з французькими партнерами домовились про виробництво для українських рятувальників сучасної пожежної техніки» – зазначив міністр внутрішніх справ.

Схоже, він не був у Херсоні на “Судмаші”.

Ірина Староселець, Херсон

Фото автора і пресслужби ОДА

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-