Детективні пригоди античної кратери

У Миколаївському обласному краєзнавчому музеї «Старофлотські казарми» є античний експонат, який, попри свій відносно скромний зовнішній вигляд, є по-справжньому унікальним. І не лише тому, що його аналогів наразі не знайдено в жодному музеї світу. За свою майже 2,5-тисячолітню історію він пережив чимало пригод. А його остання подорож з морських глибин біля берегів Кінбурна до вітрин музею схожа на сюжет детективного роману.

РЯТУВАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ

Йдеться про кратероподібну посудину, яку понад два роки тому дістали з дна Чорного моря підводні археологи. Вона була знайдена в районі Кінбурнського півострова Чорноморською міжнародною підводною археологічною експедицією Інституту археології НАН України під керівництвом В’ячеслава Герасімова. Це сталося під час пошуків затонулого старовинного судна – вітрильника, датованого 3-4 століттям до нової ери.

Сам вітрильник був знайдений ще до окупації Криму і війни на Донбасі. Підняти його з морського дна науковці не змогли, хоча про це багато говорилося.

«На цьому вітрильнику ми свого часу знайшли амфори з Гераклеї та Хіоса. Після окупації Криму пошуки довелося припинити, а знахідки залишилися у Феодосії. Локацію загубили і тільки в 2018 році повернулися до її пошуків, проводячи підводні розвідки. Експедиція Герасiмова знайшла невідому посудину та кілька дерев’яних дощок з вітрильника. Оцінити самостійно цінність цієї знахідки підводникам було важко, бо спеціалізувалися вони на іншому періоді історії. Отож В’ячеслав надіслав фото своїх знахідок нашій експедиції, яка на той час працювала на острові Березань», - розповідає відомий миколаївський археолог, старший викладач Миколаївського Національного університету імені Сухомлинського, керівник Березанської археологічної експедиції Олександр Смирнов.

Роздивляючись знімки, археологи припустили, що перед ними кратер - столовий посуд, в якому змішували вино з водою перед великими застіллями. Але зробити якісь висновки по фото було складно.

«Через деякий час знову зателефонував Герасімов. Він – кримчанин, який покинув півострів після вторгнення Росії. На материковій Україні мало кого знав. За його словами, до нього почали телефонувати якісь невідомі люди і наполегливо цікавитися знайденим артефактом. Ми вирішили, що оскільки я місцевий і багатьох знаю, то маю їхати і подивитися на знахідку. Коли я дістався Кінбурну, там вже чекали якісь люди на крутих автомобілях. Герасімов, щоб уникнути небажаної зустрічі з ними, приїхав до мене іншою дорогою і приніс посудину у мішку», - продовжує свою розповідь Смирнов.

З огляду на ситуацію було прийнято рішення не повертатися на Березань, а прямувати відразу до Миколаєва. Археолог загорнув знахідку в мокрий спальник, щоб обмежити доступ повітря. Потім зателефонував знайомим військовослужбовцям з 73-го морського центру спеціальних операцій, який базується в Очакові. Смирнов - учасник АТО і має багато побратимів в середовищі військових. Він розумів, що «хлопці на джипах» здатні на різні необдумані вчинки. Тож попросив спецпризначенців, щоб ті про всяк випадок його підстрахували.

«Добре знаючи місцевість, я манівцями, польовими дорогами вночі виїхав до міста. Привіз знахідку додому, помістив у ванну з водою. Ця посудина досить велика – приблизно на півтора відра рідини. Враховуючи те, що вона майже 2,5 тис. років пролежала у солоній воді, на повітрі могла пересохнути. Тоді лак, яким вона була вкрита, відлущився б і ми б втратили унікальне покриття», - розповідає Олександр.

А між тим на Кінбурні на Герасімова почався тиск. Круті хлопці вимагали, щоб він показав знахідку. Той відповів, що вона вже у Смирнова, який повіз її до Миколаєва. Спіймавши облизня, «поціновувачі античності» не заспокоїлися. Згодом вони поширили чутки, що, мовляв, знайдений предмет коштує мільйон доларів, а науковці хочуть його привласнити…

Тим часом знахідка, переночувавши у ванній, вже зранку відправилася до обласного краєзнавчого музею. Там артефакт офіційно був переданий під державну охорону. Але його пригоди на цьому не завершилися.

«Щоб зберегти посудину, її слід було тривалий час тримати у резервуарі з дистильованою водою, яка б постійно оновлювалася. Але, як з’ясувалося, на той час у музеї не було цієї системи. Тож ми за власні кошти придбали бочку, наповнили купленою на автозаправних станціях дистильованою водою і помістили туди посудину. Потім цю воду міняли. До речі, ця історія стала поштовхом до того, щоб у музеї відремонтували дистилятор. Адже ця річ в реставраторських майстернях дуже необхідна», - каже археолог.

Забігаючи наперед, зазначу, що археологів, які так самовіддано рятували артефакт, згодом нагородили грамотами облдержадміністрації. При цьому ні обладнання, ні власні кошти, витрачені на порятунок артефакту, ніхто навіть не намагався компенсувати.

ПЕРЛИНА АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ

Розповідаючи про цей експонат, старша наукова співробітниця миколаївського обласного краєзнавчого музею «Старофлотські казарми» Наталія Гаркуша не приховує захоплення. Вона зазначає, що цінна знахідка є перлиною їхньої античної колекції.

«Вперше за більш ніж сторічну історію музею ми отримали предмет, який був знайдений так глибоко під водою. Його зовнішній вигляд свідчить про те, що він пролежав там багато століть. Саме тому посудину понад пів року витримували в дистильованій воді. Потрібно було прибрати сіль, інакше неможливо забезпечити подальше збереження», - розповідає пані Наталія.

Вона каже, що попри наявність у музеї висококваліфікованих фахівців-реставраторів, наразі прийнято рішення не реставрувати посудину.

«Річ в тім, що у дослідників поки що немає єдиної думки щодо її функціонального призначення. З одного боку, вона дійсно нагадує крате́ру – столову ємність, в якій змішували вино з водою перед великими застіллями. На користь цієї версії свідчить наявність накладної деталі у вигляді голови бика - символу бога вина Діоніса. Але класична крате́ра трохи більша і має дещо по-іншому оформлену верхню частину. Тому деякі фахівці вважають, що ця посудина може бути гідрією – ємністю, яка в стародавній Греції була призначена для перенесення питної води. Але, знову ж таки, гідрії зазвичай мали ручки певної форми, а тут ми не бачимо навіть їх слідів», - ділиться своїми роздумами Гаркуша.

На її думку, ця посудина могла мати і культове значення, оскільки Діоніс у древніх греків - бог виноградарства і виноробства. Відповідно, вона могла використовуватися під час застіль з відправленням культу саме цього божества.

«Надалі, якщо будуть знайдені аналогії, цю посудину можна буде відреставрувати. Адже реставратори ніколи не фантазують на тему якогось виробу, вони повинні чітко розуміти його призначення», - каже співрозмовниця.

Датований об’єкт кінцем IV – початком III сторіччя до н. е. Тобто дослідники відносять його до пізньокласичного елліністичного періоду.

«А от про місце виробництва сказати складно, хоча деякі ознаки свідчать про те, що ця посудина, можливо, зроблена майстрами з Аттики. Але на сьогоднішньому етапі досліджень центр виробництва даного предмета достеменно не відомий. Матеріалом для посудини слугувала глина. Причому її підбирали по жирності, а далі вона була добре оброблена на гончарному колі та оздоблена рельєфним та накладним орнаментом. Розпис можна віднести до перехідного періоду: коли більш дорогий чорнолаковий посуд почав поступатися червонолаковому», - розповідає Гаркуша.

Варто зазначити, що в цьому році миколаївський музей вперше реалізовував проєкт «Виставка одного предмета», і саме ця посудина брала у ньому участь. А зараз вона стала постійним експонатом у залі античного періоду.

ФЕЙК НА МІЛЬЙОН ДОЛАРІВ

Що ж до археологів, причетних до цієї унікальної знахідки, то їхні пригоди мали продовження. На Смирнова тиснути не посміли, оскільки його репутація принципового, відданого науці фахівця, учасника війни на Сході добре відома на Миколаївщині. А ось у експедиції, якою керував Герасімов, неприємності тривали.

«Через деякий час після того, як мені передали знахідку, співробітників підводної експедиції грубо випровадили з турбази, яку вони орендували. При цьому замкнули приміщення разом із обладнанням, мотивуючи це тим, що, мовляв, за нього не розрахувалися. Нам із хлопцями вдалося забрати звідти особисті речі членів експедиції, а все інше обладнання так і залишилося. Нахабству не було меж. Коли ми приїхали забрати власні речі підводників, хтось навіть поліцію викликав. А паралельно продовжували розповсюджувати фейк про те, що ми, мовляв, продали кратеру за мільйон доларів… Повна маячня, і дуже шкодить нашій справі. Герасімов покинув Україну і працює нині у Варшаві», - розповідає Смирнов.

На мої наполегливі прохання все ж спробувати оцінити знахідку у матеріальному вимірі відповідає, що вона хоч і безцінна для науки, але коштує точно не мільйон: «Наразі на «чорному ринку» її ціна може становити від 30 тисяч у.о.».

Та вартість її, звичайно, вимірюється не в доларах чи євро. Олександр зазначає, що вона не має аналогів у світі.

«Ми зверталися до колег із різних країн – наразі нічого подібного ніде нема. Схоже, це була невелика партія посудин, зроблена на замовлення храмів. Цю, очевидно, везли до стародавньої Ольвії. Є припущення, що інші такі ж посудини, якщо вони були, могли розбитися. І коли знаходили їх фрагменти, то вчені могли прийняти їх за уламки звичайних побутових амфор. А ось цілого подібного артефакту не знаходили ні в Греції, ні у Середземномор’ї, ні у Причорномор’ї», - резюмує науковець.

Що стосується «чорного» бізнесу довкола археології, то, на думку фахівців, останні років десять на Миколаївщині практично увесь сегмент цінних знахідок контролюють одесити. А злі язики навіть стверджують, що тут не обходиться без «даху» в правоохоронних органах.

І ця версія має право на життя, інакше «чорні копачі» не змогли б діяти так нахабно. Чого варта лишень історія з пограбуванням унікального скіфського кургану біля села Скобелеве Казанківського району на Миколаївщині, про яку неодноразово писав Укрінформ. Пам’ятці близько 2,5 тис. років, вона належить до Висунської групи царських скіфських поховань. Перші спроби грабіжницьких розкопок почались ще влітку цього року. Потім, після звернення до правоохоронців, на деякий час припинилися. А в листопаді тут вже на повну працювала важка техніка, яка викопала яму більшу, ніж сам 12-метровий курган – заввишки з п'ятиповерхівку. Через таке неймовірне зухвальство активісти, які з власної ініціативи захищають курган, схопилися за голову.

На місце злочину викликали поліцію, але поки вона приїхала, «копачі» втекли. Та вже за кілька днів там знову працювала та сама техніка. Причому роботи велися на приватному полі, і їх охороняла фірма ТОВ “Варта міста” з Одеської області. Після наполягання активістів, серед яких був і Олександр Смирнов, поліція порушила кримінальне провадження за статтею 298, ч.3 Кримінального кодексу України (навмисне незаконне знищення об’єктів культурної спадщини).

Техніку - бульдозер та екскаватор, якими розкопували курган, - начебто затримали і передали на відповідальне зберігання тій же охоронній фірмі. Паралельно поліція звернулася до місцевого суду з проханням накласти на неї арешт. Але суд відмовив - уже вдруге. Перше подібне звернення було ще у червні, коли також було зафіксовано несанкціоновані розкопки кургану.

Наразі, після широкого розголосу, поліція взялася охороняти курган. Але чи надовго? Адже складається враження, що, окрім археологів-активістів, які першими забили на сполох, та ще журналістів, це нікому не потрібно.

Експерти зазначають, що за останні чверть сторіччя жодна кримінальна справа проти «чорних копачів» не закінчилася вироком із реальним терміном.

Алла Мірошниченко, Миколаїв

Фото автора