Медузи у Дніпрі - це не страшно... Якщо дбати про річку

Медузи у Дніпрі - це не страшно... Якщо дбати про річку

Укрінформ
Як до нас заплили гості з китайської Янцзи? 

Минулого тижня Асоціація рибалок України повідомила, що у водах Дніпра оселилися прісноводні медузи. Також в асоціації висловили занепокоєння тим, що внаслідок промислових, автомобільних викидів, господарських забруднень, а також потрапляння до річки агрохімікатів після рясних дощів, значно підвищилася мінералізація води у водосховищах Дніпра, що і дало можливість оселитися в каскаді Дніпровських водосховищ мешканцям морських лиманів — бичкам, рибі-голці та іншим. Скаржилися рибалки й на те, що Дніпро катастрофічно заростає і міліє, утворюючи численні острови.

Трохи раніше бачили медуз і на пляжах поблизу міста Дніпра. “Я бачила років п'ять тому в Нікополі, тоді дуже здивувалась, а місцеві жителі пояснили, що цих медуз штучно розвели і запустили в Дніпро, щоб очищали воду. Не знаю наскільки достовірна інформація, пишу, як нам пояснювали люди”, - дивувались користувачі соцмереж появі прибульців.

Аби розставити всі крапки на “і”, розібратися з тим, що відбувається з нашою головною водною артерією, кореспондент Укрінформу звернулася до завідувача кафедри водних біоресурсів та аквакультури Дніпровського державного аграрно-економічного університету, доктора біологічних наук, професора Романа Новіцького.

Роман Новіцький
Роман Новіцький

РІЗНОМАНІТТЯ ВИДІВ ВКАЗУЄ НА СТІЙКУ ЕКОСИСТЕМУ

“Медузи є, але вони не така вже й дивина. Протягом останніх десяти років з’являються все нові й нові види. Хто помічає їх, хто ні. Для деяких рибалок була сенсація, коли побачили рибу-голку, хоча вона в наших водах зустрічається з 1937 року. Коли ми здійснюємо контрольні вилови, то майже в кожній пробі її зустрічаємо. А хтось вперше бачить і говорить — сенсація! Але мало хто знає, наприклад, що в Дніпрі є медузи, є два види крабів - китайський мохнорукий і голландський, яких ми виловили біля міста Дніпра ще в 2003 році. У нас є наш власний, дніпровський оселедець. Залишився він тут ще з 1950-х років, коли підіймався вгору по Дніпру і виловлювався у великих кількостях. Коли побудували греблю ДніпроГЕСу — тут і лишився, і тепер не спускається вниз за течією. Ловлять його в районі Таромського (житловий район міста Дніпра, - ред.). А для людей це дивина!” - говорить Роман Новіцький.

Оскільки темою докторської дисертації науковця були чужорідні види Придніпров’я, Роман Олександрович запевняє, що половина тих видів, які вважаємо тутешніми, насправді не наші. Наприклад, горлиця кільчаста, єнотовидний собака, ондатра, карась сріблястий. Але люди цього не знають і щоразу дивуються з таких фактів. Сьогодні ці види вже натуралізувалися, дали плодовите потомство і стали звичними.

“Треба розуміти, що наша річка Дніпро — це жива система, яка сама себе регулює. Людина, на жаль, додає клопоту цій великій древній річці, їй потрібно постійно “перероблювати” стоки, долати вплив людей і тому подібне. Одним із таких проявів здатності самоочищуватись річки є те, що видовий склад, наприклад, не стоїть на місці. Коли я був студентом і аспірантом (у 1990-х роках), ми писали в усіх своїх курсових роботах і наукових статтях, що в Дніпровському (Запорізькому) водосховищі налічується 48 видів риб. А зараз їх можна нарахувати вже 60. Тобто з 1990-х по 2020-і роки тільки в одному водосховищі додалося 12 видів риб!

Наприклад, бички: у межах Придніпров’я було їх 4-5 видів, а зараз — 10. Морські види із задоволенням йдуть уверх течією і залишаються в нас”, - пояснює Роман Новіцький.

От і не знаєш, радіти такому стану речей, чи засмучуватись. Це добре, чи все ж таки погано й означає, що вода в річці стає гіршої якості? Однак науковець запевняє: якщо збільшується різноманіття, це для екосистеми добре.

“Це означає, що вона стійка, що вона не може загинути. Якби біорізноманіття зменшувалося, тоді б екосистема була надто вразливою, нестійкою”, - запевняє Роман Новіцький.

Однак погоджується, що поповнюється вона в основному не промисловими видами.

“Нам би хотілось, щоб з’явилася камбала, лосось чи піленгас, але, на жаль, проникають невеличкі бички, які в дорослому віці довжиною з мізинчик. Усі ці нові види включаються в екосистему. Хтось ними живиться. Вони кимось живляться. Таким дуже цікавим прикладом чужорідного виду, який до нас проник і став мешкати, стала й прісноводна медуза Craspedacustа. Якщо вдатися до історичного екскурсу, то в Європі її вперше знайшли у 1880 році. Тобто 140 років тому.

Вчені дуже довго визначали, звідки вона взялась і як потрапила сюди. І лише через майже 70 років виявили, що це не американський вид, який випадково завезли, а саме китайський, із річки Янцзи. Вона належить до лімномедуз, яких відомо понад 50 видів, але Craspedacusta sowerbii є найрозповсюдженішою і зустрічається в Європі, Україні, Азії, Китаї. Коли наприкінці ХIX ст. акваріумісти перевозили рослини, рибок, мабуть, перевезли й одну із стадій розвитку цієї прісноводної медузи — поліпи. Вони маленькі, до міліметра, і можуть кріпитися на ікрі, субстраті, якихось камінцях, водоростях. В Україні цей вид був знайдений в 1979 році українським вченим Олександром Протасовим (сьогодні співробітник Інституту гідробіології, доктор наук). Якщо не помиляюсь - у ставках-охолоджувачах Чорнобильської АЕС. Тобто, це не мутант, просто завозили, мабуть, водорості, або випускали рибу, щоб вона там розводилася. У Придніпров’ї цей вид прісноводних медуз знайшли десь у 1983-1985-х роках”, - говорить Роман Новіцький.

ЧУТКИ ПРО ШКОДУ, ЯКОЇ ЗАВДАЮТЬ РІЧКОВІЙ ВОДІ МЕДУЗИ, ПЕРЕБІЛЬШЕНІ

Виникає питання, чому ми її не бачимо або бачимо лише влітку? Як пояснює науковець, все через те, що медуза має цікавий життєвий цикл: майже 10 місяців вона перебуває на дні водойми у вигляді поліпа (поліпоїдна форма) Це невеликі видовжені циліндрики розміром із сірникову голівку.

“Коли температура води піднімається до +26, поліпи розмножуються брунькуванням і з цих частинок утворюються маленькі медузки. Найбільші їх форми — до 2 сантиметрів у куполі, 2,5 см — це вже гіганти серед них.

Цікавий момент: найбільша кількість цих медуз спостерігається у каскаді дніпровських водосховищ - Дніпровському, Каховському, Київському - в період з червня по липень, далі їх кількість зменшується, фактично у вересні цих форм уже не знаходять. Зустрічаються прісноводні медузи і в ставках, є в озерах. Але сам факт, що у прісній воді є медуза, людей і насторожує, і захоплює!

У теплий період медузи дають потомство, з яєць, що осідають на дно, утворюються поліпи, а дорослі особини гинуть у прохолодній воді.

Для людей ці істоти зовсім безпечні, вони не жалять, купатися у водоймах, де є ці медузи, можна без проблем. Але коли їх дуже багато, вони набувають рис хижаків: виїдають у великій кількості зоопланктон, живляться крупними формами зоопланктону - циклопами, дафніями, босмінами. Таким чином, медузи стають конкурентами багатьох видів риб”, - пояснює учений.

За його словами, у Дніпрі медуз дуже часто бачать біля Монастирського острова. Цьогоріч їх особливо багато біля Воронцовського та Монастирського пляжів, біля села Волоського, вище — біля “Демосу” (причал АК “Демос” с. Карнаухівка — авт.). У кубічному метрі води нараховують понад 500-600 екземплярів. У 2007 році спостерігалась теж дуже велика кількість медуз — 400 екз/м. Але цього року набагато більше! Сприяла цьому, насамперед, дуже тепла зима без льодового покриву і швидкий прогрів води.

“Фактично, це є наочний доказ кліматичних змін. Ймовірно, якщо така погода зберігатиметься й далі, то появу медуз ми спостерігатимемо щороку і, можливо, навіть не тільки червні, а й у травні. Підкреслю, це прісноводна медуза, а не така, що запливла з моря, у морській воді вона гине”, - підкреслив Роман Новіцький.

Кліматичними змінами пояснює він і те, що річка Дніпро міліє, а в її акваторії утворюються численні острови.

“Підвищуються середньодобові температури, Україна щодня б’є рекорд за рекордом щодо температурних показників, але вчені мають дві точки зору: одні вважають беззаперечно, що в нас настає потепління, танення льодовиків та підвищення рівня світового океану і що це буде тривати довго — десятки й сотні років; інші вчені вважають, що ми перебуваємо в межах малого льодовикового періоду, і закінчитися цей період може через 10-15 років і знову буде похолодання. Аби пристати до одних чи інших, слід розуміти, що в нас відбувається взагалі. Планета теж живий організм, вона дихає, вона “піт втирає”, навколо Сонця крутиться, тобто все може бути! Те, що зараз відбувається: так, підвищується температура, вміст СО2 в атмосфері, підвищується і рівень світового океану, водночас, висихають малі річки. У нас майже всі річки і водойми залежать від атмосферних опадів. Якщо вони є, річка буде повноцінною, немає — річка міліє. І якщо це триває 2-3-4 роки, то може й зовсім зникнути”, - пояснює учений.

За останні 20 років лише у Дніпропетровській області зникло понад 20 річок довжиною від 10 до 50 кілометрів. І таке спостерігатиметься, можливо, ще років 5-10, потім вони знову можуть відновитися. Обґрунтовують це тим, що періоди потепління-похолодання є циклічними.

“У великих містах, на жаль, ми бачимо, що температура стає дуже висока - 30-40 градусів. Цьому сприяє як діяльність людини, так і “бетонні джунглі”, зменшення у містах зелених насаджень. Натомість, сама площа міст збільшується. А це все також впливає на нас, на стан річок. Останніми роками ми спостерігаємо бурхливий ріст синьо-зелених водоростей. Дніпро, на жаль, став стічною канавою для промислових стоків, погляньте, скільки лише у нашому місті автомобільних мийок. Ми не перейшли, як Європа, на безфосфатні мийні засоби, а саме нітроген і фосфор викликають до життя синьо-зелені водорості. Всього один грам нітрогену здатний живити майже тисячу грамів синьо-зелених водоростей. Треба розуміти, що коли ми перемо білизну і потім виливаємо фосфоро- чи нітрогенновмісну рідину в каналізацію, ми таким чином “годуємо” до півтонни синьо-зелених водоростей. Тому такі мийні засоби однозначно слід забороняти, і наразі вже є петиція на сайті Президента про таку заборону.

Далі — треба будувати очисні споруди. У Дніпро не повинно потрапляти абсолютно все. Дуже часто аграрії розорюють поля майже до самого берега. Нащо у Водному Кодексі прописані водоохоронні захисні смуги? Аби усілякі пестициди, фунгіциди не потрапляли безпосередньо або в річку, або в ґрунтові води. Але вони все ж потрапляють і призводять до мінералізації води та погіршення її якості”, - констатує Роман Новіцький.

ТРЕБА ПОЧИНАТИ З ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Які ж перспективи має Дніпро, в такій ситуації?

“Хочеться сказати, що надія помирає останньою. Але я почну з кінця: для того, щоб займатися екологічними проблемами, піднімати якісь болючі теми, треба, щоб була освіта. Треба, щоб люди розуміли, чому варто любити природу, чому не можна убивати змій, руйнувати пташині гнізда, чому не можна мити машину біля водойми. Коли людина високоосвічена, я переконаний, тоді вона не залишить після свого відпочинку в лісі сміття, не помиє каністру з-під бензину у воді. Треба починати з екологічної освіти, з усвідомлення того, що ми живемо у природі, довкіллі — і залежно від того, як ти живеш, те й отримуєш!” - упевнений вчений.

Він навів переконливий приклад Німеччини, де в Бундестазі 40 відсотків місць виборюють “зелені” депутати, які відстоюють екологічні проблеми.

“Я не закликаю до того, щоб ми зараз обирали “зелених”, а наголошую на тому, щоб кожен із нас розумів, що ми з вами живемо у природі, яка змінюється і яку ми будемо передавати у спадок своїм дітям. Повинна бути екологічна основа, екологічна грамотність! Якщо ми, люди, будемо екологічно грамотними, якщо чиновники наші будуть екологічно грамотними, якщо в нас прийматимуться екологічні закони, думаю, що ми змінюватимемо сьогоднішнє суто споживче ставлення до природних ресурсів. Природа може чудово обійтися без людини. Зона відчуження у Чорнобильських лісах показала, що і тваринний, і рослинний світ без втручання людини добре відновлюється. Таким чином, якщо не буде впливу на Дніпро, річка повністю очиститься за 3-4 роки”, - каже Роман Новіцький.

Підтримують науковці й думку про те, що басейн Дніпра слід звільняти від дамб, варто відновлювати природний рух течії.

“Якщо брати всю нашу гідроенергетику, то вона дає всього лиш 2% електроенергії для країни. Але ці всі дамби, побудовані 70-50 років тому, підняли рівень води і міста залежать тепер від сьогоднішнього рівня водосховищ. Якщо розібрати дамби, рівень води впаде, де на 5, де на 7 метрів, а всі причали, водозабори, інфраструктурні об’єкти залишаться за 50-70 метрів від води. Такої катастрофи ніхто не хоче! Однак треба розбирати дамби, греблі, пересипи на малих річках. Базавлук — дуже гарна річка, але повністю перетворена на каскад зелених і жовтіючих водосховищ без течії. На річках Чаплинка, Тритузна, Оріль є дуже гарні обійстя, господарі яких повідводили від основного русла собі канали, тобто вони віднімають від великої річки її силу на свої ставочки чи заводі. А такого не повинно бути! Річка має бути річкою. І від цього залежить швидкість протоку.

Я як еколог обома руками “за”, щоб були паводки! Звичайно, не такі, як у Карпатах. Наші річки пристосовані до того, щоб десь пішов дощик і утворений ним потік води підняв на кілька метрів рівень, вода промила русло, може луки десь підтопило, але змило весь бруд і знову річка чиста й глибока. Коли ми починаємо регулювати, ставити дамби, річка висихає.

Можна ще десь точково почистити, і ми робили такі проєкти. Для Орілі ми пропонували ставити спеціальні перемички — геотуби. Кладеться сітчаста туба з камінням і через неї спрямовується потік води. Навесні треба, щоб вода не просто збігала, а зберігалася невеликими, до 20 см глибиною, плесами. І тоді річка буде трохи глибша і зберігатиме весною-влітку водні запаси. Та на таку пропозицію не пристало місцеве населення, міркуючи, що в такий спосіб підніметься рівень ґрунтових вод і затопить їхні льохи”, - розповідає Роман Новіцький.

Одним зі способів очищення річки є біомеліорація водойми. Навесні студенти аграрно-економічного університету долучалися до експерименту з виготовлення та встановлення на Дніпрі штучних нерестових гнізд. Результатами експерименту, керівником якого був Роман Новіцький, зацікавлені мали б бути не лише рибалки-любителі, а й промисловики.

“Це ми зараз 100 гнізд виставляли, а раніше (у 1980-1990-х роках) їх по 10 тисяч штук, бувало, ставили! І це тільки у Дніпропетровській області. Ми показали, що цей метод треба відновлювати. Замість того, щоб витрачати великі кошти на зариблення, можна просто рибі допомогти, додати їй нерестовищ, яких так не вистачає в техногенно змінених акваторіях!

Заходами біомеліорації мали б зацікавитися рибалки-любителі, фермери і промисловики насамперед. До речі, якщо брати рибалок-любителів, то в Україні найбільшою добровільною громадською організацією було Українське товариство мисливців та рибалок (УТМР). Раніше, якщо ти хочеш порибалити чи пополювати, ти був зобов’язаний як член організації щось зробити для відновлення природи: відпрацювати на охороні водойм, зробити кілька штучних нерестовищ, взяти участь у зарибленні тощо. У кращі часи в УТМР було понад 500 тисяч членів.

Крім них у нас багато промислових рибалок. Якщо раніше на акваторії Дніпровського водосховища було тільки 2 рибколгоспи - “Червоний рибак” і “Дніпро”, то зараз у нас понад 25 користувачів. Це фізичні особи-підприємці, приватні підприємства, які ловлять рибу. Всі вони зобов’язані або зариблювати водосховища, або виставляти нерестові гнізда або в інший спосіб компенсувати обсяги вилову. Я вважаю, що оці 10 тисяч гнізд, які завжди раніше ставили на водосховищі, повинні вони виставляти. І тоді риби в нас буде море!

Крім того, зазначу, що останні 5 років ще й дуже добре працюють рибоохоронні структури. Під час нересту ви не побачите на воді нікого, всі з берега тільки ловлять на вудку. Якщо ми дамо рибі віднерестувати, то наступного сезону у нас риби буде у 5 разів більше”, - запевняє Роман Новіцький.

Людмила Блик, Дніпро

Фото з архіву Романа Новіцького

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-