Монастириський район: віч-на-віч з інфекційним лихом

Монастириський район: віч-на-віч з інфекційним лихом

Репортаж
Укрінформ
Районна лікарня змінює профіль – стає госпіталем

Ці цифри – як зведення про бойові дії… Ще кілька днів тому на Тернопільщині було 39 хворих на коронавірус, позавчора – 60, а нині вже 78… Несподівана для багатьох біда поки що торкнулася обласного центру та п'ятьох із 17-ти районів краю. Та найбільше хворих, інфікованих на СОVID-19 – в одному із найвіддаленіших від Тернополя районів – Монастириському – 58 осіб.

Саме про те, як у цьому районі у карантинних умовах дають собі раду тутешні мешканці, як вони протистоять біді, й буде ця наша розповідь.

КОЛИ МОВЧАТЬ ЦЕРКОВНІ ДЗВОНИ

Сільська святиня у Горішній Слобідці – церква святого Преподобного Феодосія Печерського. За всю понад 150-річну історію цього храму, яскравого зразка дерев’яного зодчества галицьких майстрів і сакрального мистецтва, не траплялося, аби тут більше тижня не чули церковного дзвону…

12
Фото: Ігор Пунда

Хоча ні, був тут такий час, наприкінці 1860-х, коли холера косила людські життя у Галичині, як і в усій Європі. Затихла тоді сільська церквиця, і тиша та віщувала смерть.

Нині у Горішній Слобідці – теж гнітюча тиша.

- Маємо у селі двох хворих на коронавірус. Біда та й усе. Воно якось так раптово, аж не вірилось, що й нас дістане, таку глибинку, – розповідає сільський староста Володимир Головачук. – Люди просто принишкли якось. Це удар по всьому селу.

Ще недавно ці двоє наших односельчан, яких забрали у лікарню, були тут, вдома, в сім’ях і ось… Лікарі приїжджали, перевіряли людей, слава Богу, поки що інших немає заражених. Але людей це не заспокоїло.

- А як вони, можуть виїжджати з села, кудись за його межі, чи це заборонено?

- Ну як вам сказати, на в’їзді у село облаштували карантинний пост, одразу ж, як у нас виявили першого хворого. Там хлопці з поліції стоять. Перепитують, хто, куди, для чого їде. Я їм передав списки наших жителів і тих, хто тут прописаний. То все звіряють.

Але щоб не пускали, такого нема. Просто мають там прилади, перевіряють температуру, перепитують про самопочуття. Уточнюють у мене, що потрібно, телефонують. Мій номер мобілки у селі знають, напевно, усі, майже 600 жителів. Та й до лікарки, яка приїжджає сюди щодня у ФАП, теж кожен може зателефонувати, сказати, як почувається, чи не захворів на щось.

- Продукти, вода, як із цим всім?

- Та, дякувати Богу, все є. Ларьок продуктовий постійно працює, всього достатньо, і хліба, як кажуть, і до хліба, хоча зараз піст, люди невибагливі, ковбаси чи м’ясиво не дуже їдять. А так – крупи різні, макарони, бараболю (картоплю, діалектне – ред.) кожен має, молоко своє, яйця, сметана, сир – все домашнє, не магазинне. А щодо води, то привозив спеціальні порошки, то все знезаражували в криницях, бо всяке може бути, хто ж його знає.

Надзвичайники приїжджали кілька разів, то все обприскували. І хати, і подвір’я, і церкву, усі дороги. Але на душі важко… Ви ж подивіться, що то робиться! І це ж не тільки у нас. У Швейкові – семеро, у Долішній Слобідці – позавчора один, сьогодні ще один хворий. По одному – у Бертниках, Чехові, Гончарівці… А в Ковалівці – аж четверо захворіло, один помер, ви напевно, знаєте… Я вже не кажу, що робиться у райцентрі! Там мало не щодня – нові хворі. Вже десь понад півсотні є. Але якось віримо, що поборемо ту заразу, бо інакше не може бути. Ми – народ терплячий: і війну, й післявоєнні голодні роки пережили, може, й це все якось здолаємо, – зітхає сільський староста Володимир Головачук.

КОЖЕН ЗДОРОВИЙ – ТО НАША ПЕРЕМОГА

- У нас тут зараз, як на фронті. Маємо одного спільного ворога – коронавірус, – каже голова Монастириської ОТГ Андрій Старух. – У нашій громаді 10 сіл, понад 11 тис. 300 жителів і кожен переживає, аби не захворіти…

- Пане Андрію, ви сказали про фронт. Знаєте, я мало не щодня відслідковую ситуацію із коронавірусом у Монастириському районі й щораз бачу, як ви спілкуєтесь із мешканцями сіл, як звертаєтесь до них у соціальних мережах, у відеозаписах. Усе чітко, зрозуміло, аргументовано, як у справжнього командира, звучать ваші команди-розпорядження чи поради.

- Тут нічого немає дивного. Я працював у правоохоронних органах, ветеран АТО. А на війні як? Немає чіткої команди, то важко її осмислити, чітко виконати, тому намагаюсь, щоб не було двозначності у тому, про що спілкуюся із земляками.

- І як вони на це все реагують?

- Так кожен по-різному. І знову зауважу, що тут усе зараз – точно як на фронті. Коли спочатку там, в АТО, починався обстріл, то декому душа у п’ятки лізла, усяко було. А потім і до цього звикаєш, щоправда, до смертей важко звикнути… І тут, у громаді, подібне.

Андрій Старух на тлі панорами Монастириськ
Андрій Старух на тлі панорами Монастириська

Як перший у нас захворів – то був просто шок. А потім за ним ще один, і ще… Мало не паніка у людей. Бо не кожна психіка таке витримає, коли когось із родини чи сусіда зі страшним діагнозом забирають у лікарню. То я завжди намагався у таких ситуаціях якось, так би мовити, струсонути психологічно людей, вивести їх із такого стану, з заціпеніння, щоб вони не замкнулися у собі від страху, а пильнували, аби та хвороба не вчепилася ні їх, ні їхніх близьких. Бачу, це діє. І маски одягають, і немає вже того ручкання-обнімання, чи цьом-цьом, немає, дистанцію тримають, коли розмовляють одне з одним. Люди бачать, що робимо все можливе, переживаємо за них, аби якось стабілізувати ситуацію.

От з бюджету громади майже 1,5 млн грн виділили на боротьбу з тією інфекцією, комунальники працюють, постачання води – безперебійне, санітарна обробка приміщень щоденна.

Роз’яснюємо, інформуємо про кожен наш крок, аби жителі зрозуміли, що вони не один на один із тією бідою, яка, на жаль, уже принесла в громаду першу смерть.

- До речі, про той, перший в області трагічний наслідок коронавірусу. Як це сталося?

- То було так. У Ковалівці захворів на СОVID-19 пенсіонер. Мав 68 років. Як уже пізніше сказали його родичі, чоловік був у Заліщиках, контактував із священником, у якого першого в області зафіксували коронавірусну інфекцію. Він та отець із Заліщиків 3 березня разом перебували на похороні ще одного священника. Того ж дня також було ще 12 отців та кількасот людей із Заліщицького й Монастириського районів. А тоді ще й поминки, на яких понад 70 осіб пом’янули померлого… були. Та й таке… А вже 23 березня його доправили в лікарню до Тернополя, там під’єднали до апарату штучного дихання, але через два дні чоловік помер.

- У мережі ширилися жахливі подробиці похоронної процедури.

- Що сказати… У лікарні померлого замотали спочатку в простирадло, оброблене дезрозчином, потім помістили у такий герметичний чорний величезний мішок… А ховали ми його увечері. І не було там жодного «патріота», який у нас в громаді часом галасує про любов до України, до ближнього. Зрештою, скажу правду, й люди зі села не прийшли – напевно, просто побоялися заразитися…

Там, на цвинтарі нас було шестеро осіб: дочка померлого з чоловіком, староста Ковалівки, один житель Монастириськ, мій заступник і я. Всі мали захисні маски, у рукавицях спустили труну в могилу…

- Не лячно було?

- Розумієте, я вже стільки смертей у житті бачив… І чотирьох своїх побратимів, убитих в АТО, хоронив. То така справа: чи лячно, чи не лячно – треба і все, є ж певні ситуації, де потрібно робити саме так, а не інакше.

- Пане Андрію, от що ви зараз, у такій тривожній ситуації, радите своїм землякам?

- Кажу, що у кожного нині мають бути особливо загострені три речі: відповідальність, дисципліна і співрозуміння-співчуття. Щоб кожен робив те, що повинен. Я кажу: «Кожен здоровий у нашій громаді – то вже наша перемога». І ми, я маю на увазі усіх, хто нині мало не цілодобово працює, так от, ми на роботі для того, щоб решта залишалися вдома і берегли своє здоров’я. Все другорядне зачекає, можна й удома якось знайти вихід. Ось моя дружина Віра вчора взяла машинку, ножиці й підстригла мене, нічого, може бути. Син Дмитро, шестикласник, удома, дистанційно готує уроки. А ви ж люди, кажу, мої дорогі земляки, просто не виходьте без нагальної необхідності з хати – і все. Не займайтеся самолікуванням, бережіть себе і ближніх, не сійте паніку і страх. А ще, кажу, моліться за наших солдатів, тих, хто боронить Україну там, на сході, і за тих лікарів, які нині боронять ваше здоров’я. Ви ж бачите, скільки їх, медиків, захворіло у нас, в Монастириськах від того вірусу, понад два десятки. Ось про це і кажу людям…

ПРО ШВЛ, ПАРАЦЕТАМОЛ І ОДНОГО ДЕЗІНФЕКТОРА НА ТРИ РАЙОНИ

Центральна районна лікарня у Монастириськах – своєрідний форпост протидії коронавірусу в районі. Адже сюди мало не щодня привозять тутешніх жителів із підозрою на СОVID-19.

- Постійні контакти з пацієнтами призвели до того, що серед нових хворих з’явилися самі медики.

Із 27 хворих медиків – 7 лікарів, 12 медсестер, 8 молодших сестер, – розповідає заступник голови Монастириської районної держадміністрації Павло Дронь. – Є й п'ятеро хворих дітей. Зараз серед госпіталізованих у районній лікарні – лікар сімейної медицини і священник. Напередодні від обласного управління охорони здоров’я лікарні передали один новий реанімобіль. Ми тут, вже на місці, у межах роботи оперативного штабу придбали 45 захисних костюмів для медперсоналу, два спеціальні комбінезони. Практично домовились про новий апарат штучної вентиляції легень. У лікарні звернулися до людей, здають кошти на придбання ШВЛ. Волонтери підсобили, передали достатню кількість масок. Є шість кисневих балонів.

От, чого бракувало нам буквально ще кілька днів тому, так це тестів. Щоправда, лікарня мала тести на імуноглобулін, а лікарні були необхідні, передусім, ПЛР-тести, яких уже надійшло 300 штук. Не вистачає пробірок для продовження відбору зразків у всіх контактних. Немає противірусних ліків: таміфлю, сельтавіру; жаропонижуючих, хоча б парацетамолу, зрештою, антибіотиків широкого спектру дії 4-го покоління.

Все це непросто. От сьогодні телефоном так і не зміг отримати відповіді від чиновника МОЗу на два запитання. Перше – який поріг інфікованості коронавірусом має переступити Монастириський район, щоб нарешті були відновлені райсанепідстанції, які були ліквідовані 8 років тому? І друге. Скільки районів в Україні мають вийти на рівень Монастириського за інфікованістю, щоб райСЕС були відновлені? Посудіть самі, зараз на службі – один дезінфектор на три райони! Він падає з ніг. За день надходять сотні дзвінків щодо дезінфекції внутрішніх приміщень, під’їздів будинків тощо. Люди просять продезінфікувати ті будинки, де є особи на самоізоляції або контактні, але що один спеціаліст може зробити у такій ситуації? – ставить риторичне питання Павло Дронь.

А тим часом, за словами головного бухгалтера Монастириської лікарні, яка, по суті, стала своєрідним епіцентром боротьби з коронавірусом в області, Любові Василів, у медичному закладі відкрили рахунок на придбання апарата ШВЛ. Уже зібрали понад 400 тис. грн, потрібно ще 200 з лишком тисяч.

Один із Фондів передав лікарні сертифіковане реанімаційне обладнання, зокрема, монітор пацієнта, шприцевий насос, пульсоксиметри і ларингоскопи.

Також, ще один апарат – інфузомат, що дозує введення медикаментів хворим, діє, як відсмоктувач, це нині дуже потрібно лікарні.

Коментуючи ситуацію у Монастириському районі, начальник обласного управління охорони здоров’я Володимир Богайчук під час брифінгу сказав, що для запобігання максимальному розповсюдженню коронавірусної інфекції, в області прийняте рішення про зміну профілю Монастириської центральної районної лікарні на госпіталь. За його словами, там призупинять амбулаторний прийом хворих.

Наприкінці травня ось уже впродовж понад 150 років у селі Горішня Слобідка Монастириського району відзначають храмове свято. Хтозна, яким воно буде цього року?

Церква із сільською громадою
Церква із сільською громадою

Але люди вірять, що зійде нанівець нинішня біда і, нехай не у травні, а трохи пізніше, у селі таки залунає церковний передзвін. І настоятель храму протоієрей Микола Романів запросить парафіян на святкове богослужіння.

І почують з уст настоятеля згуртовані під дахом церкви парафіяни те, що будь-які випробування не повинні ставати для них джерелом страху чи відчаю. Лише довіра до Господа та одне до одного додадуть їм сили й надиху. Й після того, як пом’януть односельці тих, кого Монастирищина, Тернопільщина й Україна втратили через коронавірус, пролунає у світлому храмі щира молитва.

Одна на всіх…

P.S. У день підготовки цієї публікації у Монастириському районі на коронавірус захворіло 11 мешканців громади…

Олег Снітовський, Тернопіль
Фото з відкритих джерел та ДСНС

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-