Темою зустрічі з головою Луганської облдержадміністрації Сергієм Гайдаєм мав стати його візит до Європарламенту. Однак поїздка до Брюсселя не відбулася через коронавірус COVID-19. Втім, про Європу ми досить багато говорили, перш ніж перейшли до іншої, не менш цікавої теми – зміни уряду в Києві. Просто так вийшло, що остання за часом поїздка Дениса Шмигаля, ще як віцепрем'єра, відбулася якраз до Сєвєродонецька.

ТРЕПЕТНА ЄВРОПА І ЗМІНИ У КИЄВІ

- За ідеєю, я вже мав повернутися, але Брюссель перенесли на два чи три тижні у зв'язку з можливою епідемією коронавіруса. У мене вже був заброньований готель, викуплені квитки туди і назад. Я чітко уявляв, що скажу євродепутатам, але поки що довелося відкласти наше спілкування.

Це має бути хороша поїздка. Крім того, що я нагадаю євродепутатам про Луганщину і про те, які у нас проблеми, пов'язані з російською агресією, у мене ще запланована кулуарна зустріч з десятьма єврокомісарами, яких ми... відбирали, скажімо так, дуже ретельно. Це впливові в Європарламенті люди, які дружньо ставляться до України, і, я думаю, від цієї розмови можна отримати подвійний результат. Тобто, не тільки нагадати про Луганщину, але ще і домовитися про спільні проєкти...

- Як вам новий Кабінет міністрів?

- З нового Кабміну я, якщо з кимось і знайомий, то це з самим прем'єром Денисом Шмигалем, з Олексієм Резніковим, з Олексієм Чернишовим – мій колега, раніше був губернатором Київської області. З Владиславом Криклієм. З Арсеном Аваковим. Ну, тобто, з певним пулом міністрів я дуже добре знайомий, і коли мене запитують, як вам новий Кабмін, я відповідаю: «Не знаю, як для країни, а для Луганщини це буде плюс. Тому що це люди, які завжди візьмуть трубку, завжди почують...»

- Про нового прем'єра можете сказати два слова – щодо проблем Луганщини? Адже зовсім недавно приїжджав сюди.

- Спочатку – про людину взагалі. Дуже розумний, грамотний. Зовсім не «космонавт», розуміє реальність проблем і планує реальні кроки з їх вирішення. Він не каже, приміром: «А, шахтарі?! Так, звичайно. Ми позакриваємо усі борги...», – ні, він розуміє, що шахти наші дотаційні, що якісь треба законсервувати, а для того, щоб вийти із ситуації з шахтарями, треба створити стратегічний план. Для мене, наприклад, таким стратегічним планом є або будівництво нової, або модернізація існуючої Сєвєродонецької ТЕЦ. Мається на увазі, що на ТЕЦ встановлюються нові котли, які працюють на нашому, поганої якості, газовому вугіллі.

Зрозуміло, антрацити залишилися на окупованих територіях. Але навіть газове вугілля в сучасних котлах можна ефективно спалювати і отримувати тепло разом з електроенергією. Таким чином, ТЕЦ працює, електроенергія є, дешеве тепло для стотисячного міста є. Шахтарі працюють, вугілля продається... Такий класний замкнутий цикл – і гарний для нас вихід із ситуації. А поки просто періодично гасимо борги, але вони постійно накопичуються.

До речі, днями шахтарям Луганської області погасили борги на 174 мільйони гривень.

- І на сьогодні боргів не залишилося?

- Ні, сумарна заборгованість за двома об'єднаннями була 250 або 260 мільйонів. Ще 32 мільйони прийде протягом тижня. Дуже активно гасяться борги.

ІНВЕСТИЦІЙНА НЯНЯ

- Ви назвали головними своїми пріоритетами в роботі дороги і водопостачання. Водопостачання – це в Лисичанську?

- Попаснянський водоканал! Є проєкт вартістю близько 33 мільйонів євро – модернізації Попаснянського водоканалу. Повної, капітальної модернізації. Фінансування прийде із Франції. 12 березня я лечу з Аваковим до Парижа вже підписувати документи. Вони готові виділяти нам ці кошти.

- Чому саме Попасна?

- Для нас це важливо тому, що раніше ми качали звідти воду на непідконтрольну територію. От, по-перше, там борги великі, а по-друге, вони від нашої води відмовляються. Тому у нас утворився занадто великий дебіт, щомісяця починають накопичуватися вже наші мінуси. Близько 12 мільйонів щомісяця. Після модернізації ми виходимо в «нуль». Плюс ще можемо і тарифи знизити. Ці 33 мільйони розподіляються на дві частини: 30 мільйонів на модернізацію всього, а 3 мільйони – це другий проєкт, наші технології, українські – очищення вод. Ми можемо в принципі навіть у Золотому, там, де відкачуємо шахтні води, поставити очисні споруди і вже чисту питну воду запускати у водоканал.

- Наскільки можливими є значні інвестиції в Луганську область?

- Дивіться, багато хто розкритикував ідею Володимира Зеленського про «інвестиційних нянь» кожному проєкту. Але річ у тому, що десятиліттями створювалася ось ця корупційна схема, яку перемогти за місяць, за два нереально. Але ламати її треба. Оформлення будь-яких документів... Іноді це виливається в місячне очікування. Коли з'являється «няня» – назвіть її куратором, як завгодно, – людина просто бере за руку і веде інвестора від точки А в кінцеву точку Б. Заходить в міністерства, отримує узгодження, заходить в депутатські групи, якщо треба.

10-11 березня у Києві я спробую організувати зустріч групи серйозних чеських підприємців, плюс віцепрем'єри, плюс міністр транспорту з прем'єр-міністром, з головою офісу президента. Вони готові заходити! Приміром, президент компанії «Шкода-Електрик» готовий Сєверодонецьку поставити електроавтобуси. Вони вже приїжджали, попросили дати їм схеми маршрутів, дали опитувальну табличку: скільки зупинок, де кінцеві станції... тобто, у нас вже йде такий реальний бізнес-діалог. Не договір про наміри, що Гайдай С. В. хотів би поспілкуватися і що «Шкода-Електрик» не проти. Ні! Вже група фахівців реально працює, формує пропозиції.

- Тобто, цей бік вашої діяльності можна розцінювати як реалізацію ідеї Зеленського про інвестиційних нянь?

- Я щодо всіх їх і буду цією інвестиційною нянею для Луганщини. Бо хто, якщо не я, найбільше зацікавлений у тому, щоб реалізувалося якомога більше проєктів. До того ж можна казати, що я, там, великий патріот області, оскільки тут народився. А можна – що я голова обласної адміністрації, тому і маю робити все для області, щоб це було в плюс мені особисто як керівнику. Як завгодно називайте, але я готовий бути нянею для кожного такого інвестора.

...Інші чехи – компанія «Мангус», яка робить теплову модернізацію шкіл. Я розумію їх зацікавленість. Вони хочуть продати свій товар: вікна, котельні, батареї тощо. Хтось каже: «Ой, треба розвивати свій український ринок». Я не сперечаюся. Але у мене є кошти для того, щоб зробити за рік, наприклад, дві школи. А чехи пропонують таке: «Давайте ми вам зробимо десять шкіл; ви нам віддайте кошти за дві – і потім за інші вісім платите протягом трьох років. Або чотирьох». Але ми ж з першого сезону починаємо 30% економити на опаленні, і ніякі відсотки за це не платимо.

Єдине, що ми платимо – це 2% страховки. Просто страхова компанія страхує цю угоду. От і все. Але ми ж в плюсі? В плюсі. Я, як няня, поїхав до Праги, домовився з людьми. Вони нам дали величезний опитувальник, ми за ним заповнили усі позиції по всіх існуючих на Луганщині школах. Вони вибрали перші двадцять. От у складі цієї групи до Києва приїде власник компанії «Мангус». Будемо підписувати договір.

І страхова компанія EGAP буде тут. Це важливо для всіх інвесторів. Одна угода застрахована серйозною компанією. Все! Для них це зелене світло: що все добре, можна заходити в область. Для мене теж важлива ця угода, навіть якщо вона буде якоюсь мірою витратною. Нехай ми не витратимо ці кошти на якесь інше обладнання, але якщо прийдуть інвестори, я зможу отримувати від них більше плюсів для Луганської області.

ДОРОГИ – ПОЛОТНОМ

- Ваші попередники пояснювали жахливий стан доріг тим, що, по-перше, у прифронтову область відмовлялися заходити фірми, навіть ті, які виграли тендери...

- Вже є компанії!

- ...І друге. Ніде брати будівельні матеріали. А завозити їх у східні райони області проблематично через відсутність залізниці.

- Відповідаю. Вже зайшли компанії «Славдорбуд», «Росдорбуд», «Автомагістраль», «Анур».

- Вибачте, «Рос...» – це не «Росія», бува?

- Ні, ні. Всі українські компанії, крім «Анура». «Анур» – це турецька компанія. Всі серйозні, вже з досвідом реалізації проєктів на мільярди гривень і сотень кілометрів побудованих доріг. У яких свої асфальтобетонні заводи. Сучасні, екологічно чисті, якщо можна так сказати. Одне слово, якість – буде гарною. Це перше.

Другий момент. Що стосується відсутності залізниці. Так, це колосальна проблема. Я допомагав, чим міг, представникам цих компаній, які заходили в область, у пошуку майданчиків. На жаль, в Луганській області справді ця складова впливатиме на ціну, тому що від місць, куди можна довезти щебінь, потім його треба розвозити машинами. Це, звичайно, на логістиці позначається погано, але ми реалізуємо усі проєкти, шукаємо додаткове фінансування.

Я завжди йду назустріч нашому «Автодору», тому що мені потрібно, щоб максимальна кількість доріг тут була зроблена. От зараз перед вами вийшов керівник обласної САД («служби автодоріг»); ми з ним поговорили, і я вирішив виділити півтора мільйона гривень на фінансування проєктно-кошторисної документації. У них поки немає такої можливості, а я хочу прискорити це, щоб проєктно-кошторисна документація швидко була підготовлена, швидко провести тендер – і ми б увійшли в літо з запасом доріг, які треба відремонтувати, але на які немає фінансування. Але, як тільки з'являтимуться якісь кошти, я відразу зможу казати: «У мене проведено тендер; давайте гроші – завтра починаємо працювати».

Є важливі стратегічні напрями, такі як Просяне – Старобільськ, Танюшівка – Старобільськ, від прикордонних КПП. Якщо дороги там будуть відновлені, наші ж перевізники почнуть по них їздити, що дасть області до 500 мільйонів гривень у вигляді податків щорічно. Повірте, цього року ви побачите, скажімо так, набагато більше відремонтованих доріг, ніж у минулі роки, і кращої якості. Сєвєродонецьк – Станиця, Сєвєродонецьк – Золоте, «Пролетарський» міст через Сіверський Донець у Лисичанську, 220 метрів. Ми робимо 14 проєктів.

ПІДРАХУВАТИ УСЕ

- Земля. Проходить інвентаризація. Відомо, скільки у нас, наприклад, неврахованих озер?

- Неврахованих озер, точніше, водних об'єктів, у нас немає. Я ще три місяці тому дав команду, і на сьогодні Луганська область – номер один в Україні за кількістю врахованих водних об'єктів та за кількістю офіційно укладених договорів їхньої оренди. До того ж, ми виділили кошти на паспортизацію усіх водних об'єктів, які у нас є. Вся сума, яка була спочатку виділена, вже освоєна, усі об'єкти враховані. Зараз ми підраховуємо – у нас є ціла таблиця, я її веду – скільки ще треба виділити коштів, щоб вже закінчити все «в нуль».

Щодо інвентаризації земель. Це дуже копітка і дорога робота. Це мільйони і мільйони. Інвентаризація землі в одному районі може коштувати приблизно п'ять мільйонів. При цьому я приблизно можу сказати, що Луганська область недоотримує від незаконно оброблених земель близько двох мільярдів гривень. Ось ці розорані між полями дороги, лісосмуги, просто якісь невраховані землі.

Коли я у Празі спілкувався з людьми, які займаються інвентаризацією земель, запитав у них: «Ви компанія з європейським ім'ям. За скільки часу ви у Чехії провели інвентаризацію?» А вони відповідають: «Ми в Чехії інвентаризацію ще не закінчили». Десять відсотків земель у Чехії ще не враховані.

- Коли ж ви тут збираєтеся закінчити?!

- Головне – почати. Після початку інвентаризації, я впевнений, багато хто сам прийде «здаватися», казатиме: «Слухайте, давайте ми укладемо договори, будемо чесно працювати...»

Після цього мого Києво-Паризького вояжу я хочу починати спілкуватися з нашими фермерами. Тому що півтора відсотка плати за землю – це неправильно. Тут є корупційна складова. Платити треба мінімум три відсотки. А то й п'ять. Закон це дозволяє. Коли я бачу, що фермери платять півтора відсотка, я розумію, що ще півтора, як мінімум, вони комусь десь якось передають. А я хочу їх... попросити, щоб вони все чесно. Але якщо їм почнуть створювати проблеми, хай приходять до мене. І я буду вирішувати їхні проблеми.

Я буду і фермерською «нянею», якщо треба.

- Ваші попередники обмежувалися одним монітором на робочому столі. У вас же втричі більше девайсів...

- Це урядовий зв'язок. Прямий коннект з будь-яким губернатором, з Кабміном і президентом.

- Останнє запитання. Почав працювати телеканал, який веде мовлення на окуповану територію. Якби вам запропонували звернутися до тих людей, хто там залишається, – що б ви їм сказали?

- Знаєте, я б хотів, щоб ми зібрали якийсь пул людей і поспілкувалися. Треба спілкуватися. Розмовляти. Дуже довго, протягом шести років вони отримували дезінформацію, їх обробляли дуже агресивною пропагандою. Я б хотів взяти дітей з тимчасово окупованих територій, посадити в автобуси і прокатати їх Тернопільщиною, до Львова їх звозити, на Закарпаття. Обов'язково – до Києва. Щоб вони побачили: усе зовсім не так, як їм розповідають цілодобово.

Зрозуміло, що шість років дарма не минули. Але лише спілкування дасть можливість поміняти десь на підсвідомому рівні закладений у них пропагандою базис.

Це дуже складно. У нас немає двох речей, які для нас критично важливі. У нас немає ні Мойсея, ні сорока років. Пустелі – є. Але біблійна істина про те, що тільки так може переродитися покоління... Сьогодні найбільша проблема людства взагалі, в цілому – це кількість злоби в серці і в голові. Подивіться на ситуацію з коронавірусом. Вона просто розкрила цей гнійник, і все вийшло на поверхню. Люди агресивні до чужої біди.

Я розумію, як важко буде відновлювати довіру людей, які пережили окупацію. Можливо, не до кінця, але набагато краще, ніж кияни, полтавчани або хто-небудь ще. Але якщо президент скаже, я поїду на ту територію після реінтеграції і, якщо треба, перебуватиму там.

Михайло Бублик, Сєвєродонецьк