Городище, яке поламало історіографію Московії

Минуле нагородило село Підгірці у Бродівському районі на Львівщині унікальними пам`ятками. Серед них — Підгорецький палац — парадна резиденція польських вельмож, древній монастир. І якщо ці об`єкти давно відомі на туристичній мапі України і їх постійно відвідують як “організовані”, так і “дикі” туристи, то про слов`янське й давньоруське городище Пліснеськ, розміщене всього за два кілометри від цих архітектурних перлин, мало кому відомо.

ТАЄМНИЦІ ДАВНЬОГО ПЛІСНЕСЬКА

Тим не менш, воно має багато таємниць і щороку вражає несподіваними знахідками археологів. Про скарби, приховані під землею, розповідає 3D виставка, яку влаштували у Львові співробітники музею-заповідника “Давній Пліснеськ”.

Про них, а також про саме унікальне городище - і наша сьогоднішня розповідь у проєкті “Точка на карті”.

Дослідник “Давнього Пліснеська” Андрій Филипчук вважає, що цей слов`янський мегаполіс IХ-Х століть є наріжним каменем у фундаменті історії нашого народу. Нелегко знайти ще пам`ятку, де життя безперервно тривало з ІХ до ХІІІ століття. Це давнє розселення залишило по собі унікальні старожитності, зокрема Ізвищенський культовий центр VII-X століть, на базі якого згодом постало одне з найбільших городищ Великої Хорватії.

Зараз Пліснеськ представлений оборонними лініями слов`яно-руського часу. Їх висота подекуди сягає 20 метрів. Це земляні вали, але не просто насипи, а потужні конструкції.

Завдяки методиці, яку застосовував багаторічний дослідник Пліснеська — нині покійний Михайло Филипчук, вдалося розкрити їх таємницю. Всередині насипів, як капсули, містяться різноманітні конструкції: ями, кліті, оборонні бійниці. Тобто, це споруди на зразок пізніших кам`яних замків, от тільки замки в десятки разів менші. Вони могли мати площу до одного гектара, а в Пліснеську — 250 гектарів. Тому що такі споруди в насипах було легше будувати: тверда глина втовчена в земляні кліті, обшальована різноманітним камінням, укріплена внутрішніми стінами, збереглись протягом тисячоліття.

Також на території заповідника зберігся Пліснеський монастир, який свою історію починає з 1180 року. Про це записано на стіні церкви.

ЯК ОДНЕ ГОРОДИЩЕ ПОЛАМАЛО РОСІЙСЬКУ ІСТОРІОГРАФІЮ

На основі всього розкопаного дослідники і хранителі городища хочуть створити археологічний скансен — музей під відкритим небом. Він буде зосереджений на маловивчених сторінках історії.

“Слов`янський період існування України є надзвичайно таємничим — це велика біла пляма не тільки на карті України, але і Європи. Адже ми не маємо чіткої інформації про цей період, а якщо вона і є, то приховується. Зокрема, російські дослідники, які приїжджали до нас у 2008 році, прямим текстом сказали Михайлові Филипчуку, що він зі своїм Пліснеськом поламав усю 300-літню російську історіографію”, - зазначив директор музею-заповідника Володимир Шелеп.

За його словами, це є свідченням того, що фальсифікація історії з боку Московії археологічно ламається. Бо Филипчук завжди казав: “Земля не бреше”. Якщо правильно застосовувати його методику досліджень, скрупульозно до цього ставитися, то істина, схована під землею, відкриється, і ми зможемо побачити, як українська історія стане правдивою і значущою. Якщо порівнювати давньоруський Пліснеськ — 10 гектарів, і слов’янський Пліснеськ — 250 гектарів, розумієш, що українці були на високому тогочасному рівні розвитку”.

“ЗЕМЛЯ НЕ БРЕШЕ”

Планові і постійні археологічні дослідження Пліснеська розпочались ще в далекому 1810 році. До складу історико-культурного заповідника нині входять: Давньослов’янський культовий центр кін. VII-X ст., Слов’янське городище ІХ–Х ст., Давньоруське городище ХІІ–ХІІІ ст. (літописний Пліснеськ), Курганний могильник ХІ – початку ХІІ ст., Підгорецький (“Здавна іменований Пліснеський”) монастир.

У незалежній Україні дослідження продовжив директор інституту археології Михайло Филипчук, а після його раптової смерті у 2016-му, справу підхопили син Филипчука - Андрій, який очолює Пліснеську археологічну експедицію, та Володимир Шелеп. Розкопки проводяться щорічно.

Цей рік, за словами Шелепа, був особливо цікавим. Вдалося зафіксувати господарську будівлю — косторізну майстерню. Знайдено велику кількість різноманітних виробів з кості, заготовки, які свідчать про те, що тут було налагоджене косторізне виробництво, а не лише торгівля виробами. Причому, є свідчення, що це виробництво існувало тут іще з давньоруських часів.

Також віднайдено ливарні формочки, які показують, що в Пліснеську було розвинуте і ювелірне мистецтво. Тобто, він був повноцінним центром, який розвивався упродовж століть у різних напрямках - не тільки культурно-духовному, військовому, а й ремісничому.

- Що собою представляло слов`янське та давньоруське житло? - запитую у Шелепа.

- Слов`янське було заглиблене у землю. Це зумовлено тим, що в той час не було такої кількості опадів.

В ХІ столітті опадів стає більше, оселі починає затоплювати, вони занепадають. Їх відновлюють уже як наземні. Перші оселі цього перехідного періоду мають уже кам`яну чи глиняну основу — мощення долівки. А вже наступні житла лише злегка підмазані глиною. Ще одна прикмета — кам`яна пічка. Перехід від слов`ян до русичів дуже яскраво виражений.

Усі ці житла є, але сховані під землею. Під час досліджень ми їх розкриваємо, фіксуємо, фотографуємо. Але згідно із законодавством і моральними археологічними принципами мусимо це все закопувати. Тому що вони викопані в глині, вирізані, витесані. І навіть від найменшого дощу руйнуються. Тому потрібна консервація.

ПРОЄКТ СКАНСЕНА І ЗD МОДЕЛІ ГОРОДИЩА

Можливо, з часом будуть відповідні матеріали і технології для того, щоб зберегти ці споруди у відкритому вигляді. Поки що їх немає, але науковці сподіваються, що їм вдасться відкрити для загалу таємниці, сховані під землею. 23 жовтня у заповіднику відбудеться презентація 3D моделі візуалізації Пліснеська.

Цей проект триватиме й надалі з тим, щоб створити тут археологічний скансен. Він стане основою для реконструкції, візуалізації і залучення фінансів для подальшого відтворення городища. Перший етап має бути реалізований упродовж 10 років.

Частково буде представлена “жива" відбудова, частково — те, що міститься під землею, і це створить фурор в українському музейництві, дасть поштовх до збереження пам`яток, переконані дослідники.

Поки що існує лише комп`ютерна версія візуалізації городища. Проте музейники сподіваються за допомогою 3D сканера створити пластикові моделі. Колектив заповідника виграв грант на відтворення візуалізації. А за наявності фінансів такі моделі будуть відбудовані з дерева.

Як зазначив Володимир Шелеп, даний проєкт виконується за підтримки Українськго культурного фонду. 

Нінель Кисілевська, Львів

Фото історико-культурного заповідника "Давній Пліснеськ"