Закарпаття: півсотні нових громад і самотній Ужгород

Закарпаття: півсотні нових громад і самотній Ужгород

Укрінформ
Чому в таких муках народжувався Перспективний план формування територій громад в області

26 вересня Закарпатська обласна рада ухвалила історичний документ — Перспективний план формування територій спроможних громад Закарпатської області на 60 громад. Чому саме 60, а не 40 — як пропонував Мінрегіон, чи 54 — як радила робоча група Закарпатської ОДА? Добре це чи погано? Скільки в цьому проєкті політики? І чи залишить Кабмін на Закарпатті таки всі 60 об'єднаних громад — у матеріалі Укрінформу.

КОЛИ ЗАЧИНЯЮТЬСЯ ДВЕРІ...

За нього на Закарпатті вже голосували. Влітку 2015-го. Був серпень, в області лише місяць із гаком головував новопризначений після так званої “мукачівської стрілянини” керівник ОДА Геннадій Москаль. І от на засіданні обласної ради 27 серпня депутати провалюють проєкт Перспективного плану формування територій спроможних громад Закарпатської області, яким на той час в області передбачалося створити аж 94 (!) такі об'єднання. Тоді зі 108 депутатів "за" проголосували лише 24. Проти був “Єдиний центр” (партія Віктора Балоги – ред.), по одній із версій – робилося це, аби насолити своєму опонентові Москалю. Власне, це голосування би ніхто й не згадував пізніше — але після провалу Перспективного плану на засіданні Геннадій Москаль зі скандалом покинув сесійну залу облради зі словами "Ну, це політичні питання. Що ви дурака з мене робите?" – і вийшовши, голосно грюкнув дверима.

Жест був більш ніж символічний, бо саме тоді й зачинилися двері для децентралізаційної реформи на Закарпатті. І так виглядало, що саме ексголова Закарпатської ОДА відмовлявся провадити її в регіоні — в силу йому лише відомих причин — протягом останніх чотирьох років.

ТО НЕ ПОРОБЛЕНО, ТО ВОНИ ДОМОВЛЯЛИСЯ!

Пізніше питання Перспективного плану, власне, його відсутності на Закарпатті, не піднімалося аж до початку 2017 року. Тоді в області вперше провели великий децентралізаційний форум за участі заступника міністра регіонального розвитку В’ячеслава Негоди, і саме він тоді уперше порівняв область з ОРДЛО та Кримом — єдиними на той час українськими територіями, де реформа децентралізації не йшла, на відміну від решти регіонів, де нові ОТГ росли, як гриби після дощу. На Закарпатті ж за весь час реформи з 2015-го по 2018-й їх з'явилося аж сім. В ОДА під головуванням Москаля висновків новим громадам уперто не надавали, а Перспективний план формування території так само не подавався на розгляд обласним депутатам.

Іван Лукер
Іван Лукеря

Ну, але це вже минуле. Як сказав на початку осені експерт Центрального офісу реформ при Мінрегіоні Іван Лукеря, Закарпаття може дати до кінця року найкращий результат зі створення ОТГ по країні, якщо нова влада не гальмуватиме реформу в регіоні, як це робила стара.

Ну і можна сказати, що за нової влади закарпатський віз децентралізації таки рушив з місця. Від нового голови Закарпатської ОДА Ігоря Бондаренка, власне, очікували, що поїде той віз іще влітку (бо в надрах ОДА вже давно був напрацьований проєкт Перспективного плану) — відтак, прийняття документу прогнозували одразу ж у липні, потім — у серпні, аж поки сам голова не назвав дату важливої сесії – 26 вересня.

Довге очікування навіть породило чутки, що Закарпаттю пороблено — і новий голова ОДА також чомусь затягує з децентралізацією. Втім, чутки розтанули разом із тим, як проєкт Перспективного плану на 54 громади таки було подано до обласної ради, а новий голова наліво й направо підписував висновки новим ОТГ.

Тетяна Вачіля
Тетяна Вачіля

Усім стало зрозуміло, що весь цей час, поки широка громадськість обговорювала, чому Закарпаттю пороблено з реформами, в ОДА тривали перемовини про кількість та варіації утворення громад на території області. Це підтвердили ті факти, що з'явилися висновки ОДА для таких громад як, наприклад, Зарічанська та Оноківська. Як і те, що до кінця не було зрозуміло – чи підтримають обласні депутати скандальну Холмківську ОТГ, яка, якщо відбудеться, буде, ну, просто непристойно багатою громадою в Закарпатській області (із річним бюджетом в 157 млн грн, який дають два заводи-гіганти “Ядзакі” та “Джейбіл Сьоркіт”, що працюють на території цієї ОТГ - авт.)

ЯК ГАРТУВАВСЯ ПЛАН

Але, зрештою, нині навіть це уже не має великої ваги, бо 26 вересня таки настало, Закарпатська обласна рада на сесію зібралась і на ній таки проголосувала багатостраждальний Перспективний план. Поставили його до розгляду аж 73-м питанням у порядку денному, не зважаючи на резонанс та суспільну вагу проблеми. А чи навпаки — саме зважаючи на це, адже як було сказано в залі кимось із обласних депутатів: якщо поставити це питання на початок, ми завалимо сесію.

Мітинг під будівлею Закарпатської облради проти приєднання ще не створеної Холмківської ОТГ до Ужгорода / Фото: Сергій Гудак, Укрінформ

Хоча ще перед початком сесії присутній у залі голова ОДА Ігор Бондаренко звернувся до депутатів із закликом дати Закарпаттю, нарешті, зелене світло для децентралізаційної реформи і проголосувати за Перспективний план. А перед будівлею обласної ради, на площі Народній, на пікет зібралися селяни із Холмківської ОТГ. Люди вимагали визнати їхню громаду і прийшли до ради через чутки про те, що їхні села, попри всі пройдені процедури добровільного об'єднання в Холмківську ОТГ аж до надання висновку ОДА, — таки приєднають до Ужгорода. Так що в депутатів було більш ніж достатньо аргументів, щоб голосування не завалити.

Відтак, як це прийнято робити в таких випадках, домовилися голосувати запропонований план на 54 ОТГ “за основу й у цілому” (попри те, що офіційний Київ пропонував: Закарпаттю треба створити на території області лише 40 громад). Такий проєкт Перспективного плану на 54 ОТГ розробила міжвідомча робоча група на чолі з головою Закарпатської ОДА Ігорем Бондаренком (безпосередньо над проєктом працювали експерти з управління містобудування й архітектури, а також обласних офісів реформ — РВ АМУ та Закарпатського ЦРМС).

Але в ході обговорення у сесійній залі депутати підтримали пропозиції від трьох фракцій облради — КМКС, “Батьківщин” та БПП, які пролобіювали створення додатково ще 6-ти громад, а саме Косинської, Сюртівської, Синевирської, Неліпинської, Дубриницької та Кам’янської. Були пропозиції від фракції “Відродження” щодо альтернативного Перспективного плану на ту саму кількість – 54 ОТГ, але з іншими центрами та громадами. Також депутати викликали на трибуну мера Ужгорода Богдана Андріїва, який ще раз закликав депутатів подумати про обласний центр, і наголосив, що поважає вибір і право громад на самоврядування, але нагадав і про спільну інфраструктуру, про мережу закладів освіти і медицини Ужгорода, якою користуються і жителі Ужгородського району.

Але в ході голосування ні депутатів “Відродження”, ні Богдана Андріїва таки не почули і не підтримали — і Закарпатська область отримала Перспективний план на 60 громад, у якому головне місто регіону Ужгород таки залишилося без жодного приєднаного села. Жителі непристойно багатої Холмківської ОТГ, які мітингували на площі, зустріли цю новину оваціями!

 Іван Дем'янчук
Іван Дем'янчук

За словами директора Закарпатського Центру розвитку місцевого самоврядування Івана Дем'янчука, цей документ для області є історичним. За кілька днів його відправлять із Закарпаття на затвердження до Кабміну, і питання про те, чи буде в Закарпатській області саме 60 ОТГ, зрештою, повинен буде вирішити Київ.

НАВІТЬ ЯКЩО КАБМІН ВИЗНАЄ НЕ ВСІХ, ГРОМАДИ ЗМОЖУТЬ ІСНУВАТИ

Консультант регіонального відділення Асоціації міст України (РВ АМУ) Олег Лукша в коментарі Укрінформу пояснив, що в цьому офісі реформ крок обласної ради сприймають як політичний і правовий одночасно.

Олег Лукша
Олег Лукша. Фото: Сергій Пустовіт

- У політичному плані дуже важливо те, що обласна влада на цей раз доопрацювала План відповідно до реалій уже об'єднаних громад і бажань тих громад, які хотіли б об'єднатися до кінця цього року, і подала, нарешті, відповідний проєкт до обласної ради, – каже Лукша.

Перспективний план на 54 ОТГ він назвав “виваженим”, консультант зазначив, що саме його взяли за основу, бо в ході засідань профільної комісії та фракцій були намагання подати на голосування зовсім інший проєкт, який був нічим іншим, як завуальованим втіленням політичних амбіцій.

- Шість додаткових пропозицій, які були також проголосовані, – це ті ОТГ, що утворювалися вже тепер, протягом вересня, – акцентував Лукша.

З його слів, не усі з цих громад в баченні Кабміну є повною мірою спроможними, але жодна з них не є критично неспроможною. Однозначно, що в Кабміні можуть частину громад визнати неспроможними і не погодитися з їхнім існуванням на умовах прямих міжбюджетних відносин із державою. Але принцип добровільності лишається, тому ці громади зможуть існувати окремо — як укрупнені сільські ради. І тоді вже їм самим треба буде відстоювати своє право на існування. Держава де-юре не має права втручатися у прийняття актів місцевого самоврядування. Тобто, навіть якщо деякі з цих 60 громад і не будуть визнані Кабміном, вони зможуть існувати як укрупнені сільські ради з новою територією. Принаймні, так це зараз виглядає.

ТУТ СПРАВДІ ДУЖЕ БАГАТО ПОЛІТИКИ!”

Експерт Інституту політичної освіти Володимир Феськов, зі свого боку, вважає, що, фактично, ОДА подала в обласну раду доволі політизований документ. — Перспективний план формування територій спроможних громад Закарпатської області на 54 громади, насправді, відходить від методики, пропонованої Кабміном. Якщо дивитися, як формувалися громади, то помітно, що не всюди дотримані відстані від обласних центрів, наприклад, є ще й інші нюанси.

Навіть порівняно з тим ПП, що подавався у червні в.о. голови ОДА Іваном Дураном, той, що подав Ігор Бондаренко у серпні, був значно подрібненішим, у ньому змінилися центри громад, наприклад, замість Сілецької ОТГ із центром у Сільці ми отримали Зарічанську — з центром у Заріччі, й у цьому теж є політика. Або виникла Оноківська ОТГ під Ужгородом, яка об'єднала лише дві сільські ради — Оноківську та Невицьку, і має прямий стосунок до нардепа від “Слуги народу” Михайла Лаби, таким чином – між Ужгородом і Перечинською ОТГ утворилася маленька громада. Тобто, саме те, що у проєкті Перспективного плану було багато політики, і стало причиною того, що ми не спостерігали належного публічного обговорення документа (він навіть на сайті ОДА чи облради як проєкт не був опублікований, а цього вимагають закони Про доступ до публічної інформації та Про місцеве самоврядування в Україні), а також належного його обговорення уже в сесійній залі.

Отже можна говорити, що при прийнятті документа обласні депутати мали проєкт не з державницькою позицією, а тому після голосування політики тільки побільшало – наголосив Володимир Феськов у коментарі Укрінформу. Депутати бачили в цих ОТГ свою майбутню підтримку й опікувалися питаннями саме тих громад, де у них є добрі політичні позиції. Тому фракція КМКС вносила пропозицію щодо угорських сіл, БПП звернула увагу на громади Перечинщини, а “Батьківщина” – на Свалявщину та Міжгірщину. Свої правки пропонували депутати з “Відродження”.

Ну, і хтозна, куди б це все зайшло, якби в один момент голосування не стало зрозуміло: якщо не проголосують за документ у цілому, є ризик не проголосувати узагалі. Тому маємо, що маємо. Зрештою, останнє слово тепер за Кабміном. І тоді на кінець осені Закарпаття матиме стратегічний документ, погоджений Києвом.

ОДИНОКИЙ, ОДИНОКИЙ, ОДИНОКИЙ УЖГОРОД...

Якраз те, що всі села навколо Ужгорода пооб'єднувалися самі й жодне не захотіло об'єднатися з містом, і стало найбільшим скандалом Перспективного плану Закарпаття. Виглядає наразі так, що довкола міста існуватимуть окремо три громади: Холмківська, Оноківська та Баранинська, остання – вже два роки на прямих міжбюджетних відносинах з державою. Це — виняток серед міст обласного значення на Закарпатті, бо навколо інших міст заплановані до утворення міські ОТГ, а Мукачівська міська ОТГ уже весь 2019-й рік живе на міжбюджетних відносинах з державою.

Злі язики щодо обласного центру говорили, мовляв, хто ж захоче об'єднуватися із містом з купою проблем господарського плану та вичерпаним земельним фондом?! Але разом із тим, ті ж злі язики говорили й про те, що жителі сіл, котрі побажали лишатися самоврядними, дуже добре влаштувалися, бо користуються міським транспортом, освітньою та медичною мережами, деякі навіть мають спільне електро- та водокористування — але при цьому самоврядувати хочуть без міста!

- Тут бачимо результат того, що свого часу місто не доклало достатньо зусиль, аби взаємодіяти з навколишніми сільськими радами, заохочуючи їх приєднатися до Ужгорода. Хоча не можна говорити, що такі розмови не велися зовсім. Міська влада у 2016 році розсилала листи сільрадам суміжних сіл про те, що їхні пропозиції на об'єднання готові розглянути. Але таких пропозицій Ужгороду не надійшло. І зрештою склалося так, як склалося, – каже Олег Лукша.

Утім, це не трагедія, акцентує він.

- Ужгород не є винятком, це в багатьох областях так — ми не чули про створення Львівської ОТГ, чи Франківської, чи Чернівецької — за участі міст обласного значення, – наголосив експерт РВ АМУ. – Ну і, зрештою, у стратегії такий варіант розвитку міста на майбутнє також був передбачений. У стратегії ми заклали створення агломерації місто – сільські території, у якій передбачена взаємодія Ужгорода із суміжними територіями, не залежно від того, чи це окремі ОТГ, чи територія міста. Ця агломерація передбачає, що комплекс проблем Ужгорода та суміжних сіл вирішуватиметься на основі закону про міжмуніципальне співробітництво. Тому я наголошую на тому, що трагедії нема, але тепер місту треба домовлятися з громадами про те, як якісно жити далі.

Володимир Феськов вважає, що той факт, що Ужгород лишився без суміжних сіл, і це затвердили в Перспективному плані, безумовно, позначиться на майбутньому.

Володимир Феськов
Володимир Феськов

- Місто активно розростається, щороку будуються нові райони, фактично, на території сіл, які можуть стати іншою ОТГ, і виглядає тепер так, що розширюватися місту далі нема куди. Якщо візьмемо те ж село Минай — це, по суті, мікрорайон міста, який під'єднаний до електромережі міста, має спільний із ним водоканал тощо. Якщо у місті захочуть ці труби, грубо кажучи, перерізати — цілий багатоповерховий мікрорайон лишиться без комунікацій. Небезпечно заганяти в рамки місто, яке розростається, – каже Феськов.

- Для сільських територій це небезпека, що громади власними силами не зможуть самостійно надавати якісні медичні послуги своїм жителям, для міста — в тому, що воно перетворюється на вулик, де інвестори просто кидатимуться на перший ліпший вільний клаптик землі – поза будь-якими правилами урбаністики. Міжмуніципальні договори можуть врятувати ситуацію в майбутньому, але тільки якщо всі учасники сумлінно виконуватимуть умови і співпрацюватимуть задля спільного вирішення проблем, – наголошує експерт.

- Але чи буде це тоді вигідно населеним пунктам? Це, фактично, означає, що їм потрібно буде платити Ужгороду за ті ж освітні, медичні, житлово-комунальні послуги — але платити як споживачам, без будь-якого права впливати на якість цих послуг. Тобто, такий варіант самоврядування — це така собі матрьошка: де-юре ми незалежні, а реально — ми без цього міста мало що можемо робити, – каже Феськов.

Зрештою, наголошує експерт, останнє слово у затвердженні Перспективного плану, де Ужгород вийшов одиноким містом, – за Києвом.

- До кінця року уряд налаштований закрити усі “білі плями” й у найближчі тижні будуть проведені консультації Кабміну з представниками на місцях щодо формування об'єднаних громад у Закарпатській області. Грубо кажучи, до кінця осені ми побачимо результат. Зараз можна казати про те, що цей проєкт на 60 громад на 70-80% буде збережений. Але не можна не наголосити, що держава, визнаючи принципи добровільного об'єднання територіальних громад, зацікавлена також і в тому, аби розвивалися і міські громади.

Тетяна Когутич, Ужгород
Фото 
Сергія Гудака та з мережі

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-