«Солодка праця»: Скільки можна заробити на збиранні черешні

«Солодка праця»: Скільки можна заробити на збиранні черешні

Укрінформ
Кореспондентка Укрінформу на один день влаштувалася на підприємство, яке спеціалізується на вирощуванні ягоди

Запорізька область відома не тільки Дніпрогесом, потужною атомною станцією, островом Хортиця і найдовшим проспектом у Європі. Регіон називають ще черешневою столицею України. Мелітопольська черешня давно стала брендом, який знають далеко за межами нашої країни. Втім цьогоріч Мелітополю не дуже пощастило з ягодою – заморозки і проливні дощі "переполовинили" урожай і наситили черешню надмірною кількістю вологи. А ось у сусідньому районі – Оріхівському ситуація, можна сказати, дзеркальна. На території Преображенської ОТГ є ТОВ "Аврора", яка вже два десятиліття займається вирощуванням черешні. Кажуть, тут цього року з урожаєм пощастило.

Ми пішли на черешневий експеримент, щоб дізнатися, чи є попит на підробіток, чи важка це праця – збирати ягоду, і головне – скільки можна на цьому заробити.

ЧЕРЕШНЯ З ХВОСТИКОМ

“Нам потрібні люди, які хочуть працювати. Це повинні бути відповідальні люди, бо урожай є, і ми маємо розуміти, що робітники прийшли не на день-два, а будуть з нами до кінця збору черешні", – каже завідувачка з виробництва ТОВ "Аврора" Валентина Герман.

Валентина Герман
Валентина Герман

Вона тут же уточнила, що з усіма працівниками укладається трудовий договір. Через часту зміну погоди, робочий день – "плаваючий".

“Зазвичай починаємо працювати з 6 ранку і до 14:00. Ми привозимо людей в сади автобусами. Зараз дуже спекотно, після 12:00 неможливо працювати, тому довелося змістити початок робочого дня на півгодини-годину – виходимо з 5:00", – пояснює Валентина.

Враховуючи те, що я – експериментальний працівник і приїхала до Широкого із Запоріжжя (близько години їзди автомобілем), мені дозволили почати роботу о 9:00.

Приїжджаємо в сади, де нас (мене і фотокора) зустрічає бригадир – Таїсія Іванівна. Свого часу вона не один десяток років відпрацювала на Мелітопольській дослідній станції садівництва і знає про черешні, напевно, все. Вона вручає мені відро, гачок (щоб зручно було повісити на дерево) і йде вибирати дерево.

Таисия Ивановна
Таїсія Іванівна

Поки ми ходимо черешневими рядами, Таїсія Іванівна пояснює, що кожного дня веде своєрідний щоденник: записує – зі скількох дерев і в якому ряду зібрали черешню.

“Це потрібно для того, щоб розуміти – скільки ягоди ще треба зібрати. Я дуже часто обходжу ряди і дивлюся, чи не пропустили дерево зі стиглими ягодами", – пояснює вона.

Тим часом ми підійшли до "потрібного" дерева, яке на кілька годин закріпили за мною. Бригадир дістала спеціальну лінійку з кружечками різної величини і показала, якого розміру ягоди мені треба зривати. Сорт черешні називається "Донецька красуня".

“Це калібрування. Повинні бути ягоди 26-28 мм. Дрібних не треба. Обов'язково потрібно обривати ягоди з хвостиками, сам плід чіпати руками не треба – тільки за хвостик", – показала бригадир.

Деякий час вона спостерігала, чи правильну черешню я зриваю, а потім пішла контролювати інших робітників.

Відро (в ньому приблизно 5-5,5 кг) я зібрала за півгодини. Оскільки це були перші півгодини мого робочого дня, результат непоганий. За годину можна збирати близько трьох відер.

З повним відром черешні вирушила до бригадира. На точці прийому стоять ящики, в які всі робочі висипають свій урожай. Всі ящики підписуються, щоб зручно було потім порахувати, хто скільки зібрав.

А тепер найголовніше: за кілограм зібраної черешні (важливо, щоб вона була без браку) дають 4 гривні. Особисто у мене за годину виходило зібрати близько 15 кг, тобто за шість годин – майже 100 кг (трохи менше як 400 грн).

“Оплата йде за кілограм: скільки людина зібрала за день – стільки й заробила. У середньому збирають 20 пятикілограмових ящиків, тобто 100 кг", – каже Валентина.

РУЧНА РОБОТА

За словами агронома Євгенії Никитюк, особливість "аврорівської" черешні у тому, що її вирощують без поливу.

Евгения Никитюк (первая слева)
Євгенія Никитюк (перша зліва)

Зірвану черешню сортують за кольором і калібром у ящики. Якщо в Європі калібрування – автоматичний процес, то в Україні це роблять вручну. Сортувальна машина коштує 1 млн євро. Українським виробникам поки що вона не по кишені.

“Доводиться вручну калібрувати. Узбекистан зараз теж так робить: вони викладають ягоду так, щоб хвостики були під кутом 45 градусів, кожен ряд черешні перекладають папером. Це пекельна праця. Але у них дуже дешева робоча сила. У нас не настільки знецінена людська праця", – пояснює директор ТОВ "Аврора" Сергій Герман.

Сергей Герман
Сергій Герман

Відсортовану в коробки черешню поміщають у холодильник, де підтримується температура +3 градуси.

ІТАЛІЙСЬКІ ЗАМОРОЗКИ ЗІГРАЛИ НА РУКУ УКРАЇНЦЯМ

Поки ми вимірювали калібр ягоди, приїхали покупці. Один – з України, він уже домовився про закупівлю і приїхав, щоб переглянути товар і відвантажити. Другий – з Польщі, він був готовий забрати всю партію черешні, але ранні сорти вже продано, а пізні будуть через тиждень.

“Ми готові купувати. Ми були тут місяць тому і взяли три зразки ягоди, які здали на аналіз. Приїхали, щоб купити. Але нам сказали, що ранні сорти вже закінчилися", – каже підприємець із Польщі, пан Яцик.

Покупатели. Слева - пан Яцик
Покупці. Зліва - пан Яцик

Як виявилося, ранні сорти черешні особливим попитом у експортерів ніколи не користувалися, а тому більшість фермерських господарств роблять ставку на пізні сорти, плюс до всього вони дорожчі.

Але цьогоріч ситуація нетипова.

“Італія – основний постачальник черешні в Європі, втратила урожай. Увесь травень у них була температура +10 градусів. Черешня потріскалася, покрилася гниллю – і дуже низької якості. Саме тому до нашої ягоди почали виявляти інтерес. Минулого року ми віддавали її майже задарма. У нас не було грошей, щоб заплатити людям за збір урожаю і попиту на неї не було. Ринок був завалений імпортним товаром, у той час як наш гнив. Цього року, слава Богу, ситуація краща", – говорить Сергій Герман.

Черешня – дуже примхлива ягода, щоб урятувати її від вимерзання, потрібно вчасно "захистити" квітку, з якої потім буде плід.

“Як тільки вдарили заморозки, ми виходимо на порятунок ягоди. Робимо все, щоб клітина квітки не тріснула. Інакше – квітка буде, а от плодів на дереві – ні. Якщо врожай вчасно не обробити, його можна втратити. Кожен сорт – це свої нюанси. Приміром, для того, щоб виростити якісну "Регіну", нам доводиться створювати так званий штучний туман на період цвітіння", – пояснює агроном Євгенія Никитюк.

Евгения Никитюк
Євгенія Никитюк

СВОЯ ЯГОДА СМАЧНІША, АЛЕ ЗАРОБІТКИ ЗА КОРДОНОМ ВИЩІ

За рік Україна споживає 15 000 тонн черешні, а виробляє – 25 000 тонн. Якщо ягода буде неякісною, то на експорт вона не піде, а на внутрішньому ринку буде незатребувана.

"Донецька красуня", вирощена в Оріхівському районі, поїде в Польщу, Німеччину, Білорусь і навіть у Дубай.

“Немає аналогів цій черешні. Я пробував сербську ягоду, вона за калібром така ж, але програє за смаковими якостями, італійська – щільна, але не така цукриста. Ця черешня екологічно чиста", – пояснює оптовий покупець Роман.

Крім того, приваблює покупців і ціна. Українці можуть конкурувати з європейськими країнами, зокрема й завдяки невисоким зарплатам. Наприклад, у Франції за збір черешні платять 1-2 євро за кілограм (у нас, нагадаю, 4 грн).

Однак саме через ті ж невисокі зарплати українці їдуть на заробітки за кордон, тим часом вдома, в Україні, збирати садовину особливо й нікому. У селах залишилися в основному пенсіонери.

Ольга Звонарьова, Запоріжжя – Оріхів
Фото Дмитра Смольєнка

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-